0

Граніт науки в КПІ

Отак у КПІ книжки ростуть прямо із землі.
Правда, на одного дуба у світі стало менше.
Але нічого з цим не вдієш - граніт науки в КПІ не такий смачний, тож треба звикати до дубових книжок :).

0

Песня о КПИ

Киевский Политех лучший университет Украины и самое чудесное место в Киеве

Отака вона – зимова Поляна КПІ :)

Знову я знайшла пісню в глибинах гігабайтів мого компютера. Тому вибачайте за паршивий запис – ця студентська пісня раритетна :).
На вулиці тоді був далекий… не памятаю уже навіть який рік :)

Слова прості, мотив також.
Але тоді в житті у мене була зимова сесія і я, як зараз памятаю, що дуже хотілося вийти до корпуса ФЕЛа і посидіти на Поляні, подихати свіжим повітрям і… провести весело час займаючись іншими цікавими справами :).
Тоді-от і написалися ці рядки :).

Окремо хочу сказати, що замдекана у цій пісні – це справжня Людина – Віталій Миколайович Мамчур. Він класний і це можуть підтвердити декілька сотень (і навіть тисяч :)) моїх колег з факультету :).

Медіазапис пісні знаходиться тут:
Мері - Песня о КПИ (1659)

Песня о КПИ

Пары, пары
И перемены.
Корпус Первый
Знакомые стены.
И друзья,
И одногрупники мои
Это все родное КПИ

Припев :)
А я люблю Поляну
Скажу Вам без обмана.
И в жизни мне не надо других широт
Я имя замдекана любить не перестану
Ведь нужно доучиться хоть этот год.
С друзьями по пивасу
Всё больше с каждым часом
Я понимаю истины свои:
Что жизнь моя прекрасна
И быть студентом классно.
И я люблю родное КПИ.

Кто-то учится,
Кто-то забросил
Протянуть бы
Зиму да осень.
А на сессии опять идут бои.
Это всё – мое родное КПИ.

2006

0

Песня о Маяке

Отдых в студенческой компании на море - это очень весело и приятно в летнюю пору каникул :)

Песня о Маяке – это правда о студенческой жизни КПИ :)

Песня, написанная для студенческого лагеря под названием ”Маяк“,который находится в поселке Лазурное Скадовского района Херсонской области. Добавлено где-то в 2005 году :).

Запись песни находиться вот тут:
Мері - Маяк (студенческая) (943)

А слова – читайте ниже.

Маяк

А в “Маяке”
Живется налегке.
Ведь мы здесь собрались,
Забудем киевскую жизнь.

Припев :)
Чтоб гульнуть, чтоб напиться
Чтоб запомнить все эти лица
Потому что через год
“Маяк” нас снова собирет.

А в “Маяке”
От дома вдалике,
Но гитара поёт,
Ведь здесь студенческий народ.

Припев :).

А в “Маяке”
Лежим мы на песке
Для моря мы уже свои,
Ведь мы – студенты КПИ :)

2004 год

0

Філософське про вихідні

Понеділок - це один з найнеулюбленіших днів у багатьох людей

Завтра знову понеділок… І чого так?

І чому вихідні такі короткі???
І чому планів на вихідні так багато?
І чому понеділок буде уже завтра?
І чому вже година ночі,
а я ще не лягаю спати…

А була ще п’ятниця нещодавно
І так думалося про гуляння і хорошу погоду.
Отакі хороші були плани
А понеділок підступно почався (по ходу :))…

А я сиджу, щиро каюсь і дуже надіюсь,
Що вихідних наступних буде вже більше
І тоді я напишу якогось шедевра.
Або як мінімум – про вихідні нового вірша :)

2005

0

Студенти

Студенти, з Днем Студента Вас! Як це чудово перебувати у цьому молодому статусі

Бути студентом – це класно :)

Написано спеціально до професійного свята студентів :).
Тобто на 17 листопада та 25 січня :)

Студенти – це такий народ,
Який не може без пригод,
А їх, до речі, вистачає:
Підступна сесія чекає
Чи причепився викладач –
Тоді уже хоч сядь та й плач…

А лекції такі всі схожі –
Нудні.
Студент сидіть не може,
Та як приходить семінар,
Студенту враз якийсь тягар:

Його не видно із-за парти,
Йому уже і не до жартів,
Та викладач хоч в окулярах,
Присутніх відміча на парах,
Тоді й приходять перездачі
І знов студент ридає-плаче…

Але всі теми поздає – дивись,
Стипендія вже є.

Професія “студент” – це класно,
Хоча, на жаль, короткочасно:
Десять семестрів чи п’ять років –
Оце для нас законні строки,
Тож я спішу нас всіх вітати:
Із нашим днем! Із нашим святом! :)

2

двадцятого у 20-ці

Приємні згадки про студентське життя і людей того часу

КПІ – це чудовий університет, де є двадцятка. І саме тут, двадцятого у 20-ці було дуже добре ;)

Сьогодні ні з того, ні з цього захотілося поїхати в КПІ :).
Отак от просто і без причини. Довелося їхати. Адже серцю не накажеш
Звісно, можна було наказати серцю, сказавши, що після роботи, треба їхати на місце проживання, але, якщо чесно, відмовляти себе не хотілося. І я поїхала :).

НТУУ “КПІ” у цьому році святкує 110-річчя (передаємо привіт студентам 1898 року :)).
Але я люблю КПІ не тільки за це, а за ще мільйон інших подробиць, які знають ті, хто там навчався.
І, до речі, як з’ясувалося, серце покликало мене саме вчора у КПІ не просто так. Бо просто так нічого не буває :).

Учора був день двадцятки! Це супер свято всього Tower-a, нашої “книжечки” :).
То є все рідне, таке своє… Хто в курсі – той зрозумів про що я.
А хто не в курсі – то і не треба зайвими бітами пам’ять заповнювати :).

Просто я хотіла написати, що інколи дуже корисно закрити очі на проблеми сьогоднішні та піти в місця, де з приємністю ходилося вчора :).

PS: Тим більше, коли погода цьому сприяє і просто підбурює до таких от вчинків :)

3

вся правда Проінет

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Моя вся правда Проінет

Якщо Ви не знаєте що таке Проінет - для Вас же гірше :).
А якщо бути ще точнішим, то Ви багато чого втратили.
При чому під фразою “багато чого” розуміється шість семінарів у НТУУ “КПІ”, Могилянці та Університеті Тараса Григоровича (в сумі, якщо мій калькулятор правильно порахував – виходить 18 семінарів).

Взагалі-то, про важливість Інтернету в нашому житті говорити не треба нікому, та і я не маю зайвих хвилин, кілобайтів і бажання, щоб “растекаться мыслью по древу” :).

Але, коли хтось хоче зі знанням справи розказати таке, що в книжках не пишуть – то це особисто мене зацікавило. Я бувала на різних культурно-масових та освітніх подіях, у серйозних закладах і несерйозних місцях; слухала лекції маловідомих викладачів і відомих людей… Щоб потрапити туди, необхідно було пройти дрес-контроль, IQ-контроль та ще безліч недоречних контролів. Але формат саме таких зутрічей по принципу баркемпів чи блогкемпів чи beer-кемпів, як у Проінеті, мені видається цікавим і справді перспективним. Адже там все без напрягу :).

Єдина напруженість може виникнути у період народження геніальних питань по темі до лекторів :).

До речі, про них. Про лекторів.
З такими лекторами можна і в розвідку, і на танці :).
Якщо коротко, то сподобалися всі. Звісно, включно із Катею і Ярославом :).

Алекс Рябцев, як на мене, дуже дохідливо розказав що треба робити, коли хочеш щось робити в Інтернеті і не знаєш з чого почати :). До речі, якщо Силіконова долина, нас читає, то щирий привіт і ми скоро до тебе приїдемо стартапи реєструвати… хе-хе :).

Сергій Даниленко… Ну, у мене склалося враження, що, якщо існуватиме поняття “акули соціальних медіа“, то він десь буде серед акулячого начальства :). Після перших десяти хвилин семінару я зрозуміла, що за соціальними медіа буде майбутнє і треба якось собі шукати місце під Інтернет-сонцем :). Так що я теж змінила формат своєї скромної халабудки meri.kiev.ua на більш зручну хатинку-блог :). І тепер щодня виглядаю з вікна на оте саме Інтернет-сонце, соціальні медіа і web 2.0 разом взяті :). А ще мене порадував той факт, що у них на роботі, тобто на ХайВеї турбуються про чистоту і правильність українськомовного Інтернету. Респект їм за це :).

Максон Пуговський – це людина, що може самому звичайному юзеру розказати про блоги щось таке, що він сам стане блогером :). І я впевнена: хто сидів у бібліотеці КПІ (у тому залі, де не було проектора, а були тільки зацікавлені слухачі :)) рано чи пізно засвітять свій творчо-блогерський талант в Інтернеті :).

Стас Рудий, хоча якщо брати метафоричний ряд, то можна сказати Стас із Інтернет-закалкою. Або Стас “RSS-ы трепещите” і т.д. :). Видно, що людина дуже довго працює у цій сфері ІТ-технологій, бо про пейджранки, кластерні пошуки і хmlівські особливості паучків-пошуковичків знають лише вибрані… А те, як він за п’ять хвилин без зайвих епітетів розказав принцип роботи пошукових систем - це просто no comments як вражаюче.

Роман Рибальченко видно відразу, що він – свій хлопець в цьому ділі :). Тобто, в Інтернет ПО. Я знаю, що SEO – це красивіше звучить, ніж ПО. Але ПО – це виключно українською – пошукова оптимізація :). А ще видно, що у нього дуже близькі стосунки із Гуглом, Яндексом, Рамблером і ще півсотнею пошуковиків. Не знаю, як у нього на близькі стосунки із усіма ними вистачає часу :). І від себе хочу сказати: фраза про відкриття секретів у кулуарах – супер :)

Оксана Завойко підкорила своїм шармом. Проста така дівчина, україномовна, начитана і ерудована. Плюс, видно, що психологію проведення лекцій знає добре, але Інтернет – ще краще :). Особливо, коли заторкнути тему соціальних мереж… Усіляких там фейсбуків, однокласників, у контакті та в коннекті одночасно :). Тоді вона може та-а-аке розказати, що аж самому захочеться стати власником якоїсь соціальної мережі :). До речі, вона працює в соціальній мережі profeo.com.ua – так що українські професіонали усіх сфер – єднаймося :)

На цьому все. Ліміт букв вичерпано.
Пятница-развратница” замучила думками про вихідні. Так що я пішла на вихідні :).

2

Я люблю КПІ

Національний Технічний Університет України Київський Політехнічний Інститут

Як тебе не любити, мій КПІ :)

Вірш, який колись навіть надрукували в “Політехніку” :)

Я люблю КПІ.
Тут є друзі мої.
Це мій дім на найближчі ці роки.
Тут є радість і сміх для студентів усіх.
І веселощів ллються потоки.

Я люблю КПІ.
Це є рідні краї.
Тут усе відтепер найрідніше.
Світ із термінів, фраз, залікових книжок,
Гуртожитків.
А ще – власних рішень.

Я є горда, бо я
Щодня чую ім’я,
Яке славить мене й моїх друзів.
Я щаслива, бо тут – в Політехніці вчусь.
У найкращому нашому ВУЗі :)!

2002

0

Перша пара

Правда про студенське життя і віршик про саме неприємне для студента

Що може бути гірше, аніж перша пара? Навряд чи можна щось згадати :)

Рученьки терпнуть,
Злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?

Це перша пара.
Ну, як же не хочеться
Ранком на неї іти.

Ще й викладач підозріло так дивиться.
Видно уже він забув,
Те, що колись же
Він жив так самісінько,
В час як студентом ще був.

Все позабув…
Адже мучить таблицями,
Каже конспекти вести
І перед нашими сонними лицями
Хоче він щось довести.

Так, йому легко!
Бо вчора із друзями
“Бінго” він не підкоряв,
Фільм не дивився і пивом не ласував,
Видно, у девять вже спав.

А от студенти…Така у них доленька:
Сповнена сонних проблем.

Тож перша пара – це гірше неволеньки…
Так що ми більше сюди не прийдем :-Р

0

Шара (акровірш)

Про сесію та усі супутні явища. Студентське життя зсередини

Студентська шара – що може бути кращим?

Якщо почитати перші літери, ви дізнаєтеся:
1.Що усім дуже хочеться на екзамені.
2. З якого факультету родом походить авторка твору.
3.Що ж воно таке страшне регулярно приходить до нас. При чому, виключно влітку і взимку…
Одним словом, акровірш про студентів :)

Швидко до нас це нещастя прийшло
А як же без неї нам класно було
Раділи усі, що настало вже літо,
Аж тут і вона… Як її пережити?
Поради такі: напишіть собі шпори,
Робіть собі “бомби” – бо станеться горе,
А ще уночі, як дванадцята буде
Ви ШАРУ позвіть, так, щоб чули вас люди.
Останнє: в день іспиту обов’язково
Самі Ви прийдіть і візьміть залікову.
Елітно вдягніться плюс “нуль” макіяжу,
Серйозне обличчя – то й “п’ять” уже Ваша.
І знайте – п’ятірка примчить, як комета,
Якщо є знання хоча б назви предмета :)!!!

2005 рік

0

Вірш про гуртожиток

Гуртожиток НТУУ 20-ка веселе місце для студентів

Гуртожиток – це особливе місце, що не кажіть :)

Цей вірш про гуртожиток описує лише реальні факти з життя 20-го гуртожитку КПІ

Гуртожиток – це “общага”,
У нього – лише переваги,
Адже народ з усього світу
Живе тут і зимою, й літом:
Не дивлячись на день і час,
Тут анекдотів є запас,
Та й щоб від скуки не пропасти,
Студенти ходять в гості часто:
А там навчання пропливає
Хоч без конспектів, але з чаєм :).
Тут є і вахта, і СБ,
Є Брітні Спірз, “Rammstain”, “Любе”,
Плюс курсові, всі лаби й книжки,
Знайти тут можна із надлишком.

Є кухня – місце всенародне,
Не промине новина жодна,
Щоб тут вона не побувала -
За всіх розкажуть Вам чимало…

Приколів, сміху тут багато,
Зате от місця – малувато,
Хоча… Нічого, жити можна,
Бо тут знайомі – всі і кожний…

“Мівіна” – це найкраща їжа,
Завжди смачна і завжди свіжа,
Тут діє правило одне -
Студент їсть те, що їстівне :).

Ще можна провести розмову
Про побут, житлові умови:
Вода холодна є, одначе,
нам хочеться також гарячу :).
А от якби ще й ліфт робив -
Тоді б студент як в казці жив
Всі так хотіли б цього дива…
Та… Мріяти – це не шкідливо :).
Отак життя тут і минає:
У річці з пива всіх купає,
В піснях до ночі під гітару,
Хоч завтра знову йти на пари…

2006 рік

1

КПИ рулеззз :)

КПИ лучше всех!  Наш родной Политех

Поляна КПИ рулеззз

Рассказать тебе о КПИ?
Ну, что же, слушай.
Только сразу говорю:
Он – самый лучший.
Среди наших украинских универов.
Он для них пожизни был всегда примером.

Жить здесь весело.
Народ у нас чудесный.
Так что в общем-то дела все офигезно.
Да, ну сессия немного напрягает.
Только КПИ она не запугает!

Ведь народ привык к таким раскладам:
Что на сессии учиться срочно надо.
А когда семестр – другое дело:
Тут рулит поляна перед ФЕЛом :).
“Интонация” и “Ватра” тоже пляшут.
Ты спроси и все тебе расскажут
КПИшники гуляют на 5 с плюсом.
Если надо – соберут большую тусу.
Если надо отдохнуть ништяк,
Есть у нас такое дело, как “Маяк”.

Ну, а сеть компьюетная – это суперово.
Фильмы, музыка – завоз весь самый новый.

И вообще у нас есть парк, ДК
Первый корпус видно сдалека.
Есть у нас “Король” и “Королева”…
Мы ведь лучшие!
Ведь КПИ – forever :)!

2005 год