1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Ты в прошлом

Виноват или виновата вот в чем состоит жизненный вопрос

Стих уходящему в прошлое. Фотография by Еlena Gromova-Kalminskaya

Ты в прошлом.
Да, ты был моим
Таким хорошим.
Помолчим.
Мы на прощанье тратим взгляд.

Ты был столь жданным.
Виноват.
Хотя, быть может виновата…

Ты был моим.
Но лучше спрятать
Воспоминанья.
Шрамы-раны.
Исчезнуть вовсе и нежданно.

Да, ты был там,
В моей душе.
Но ты не снишься мне уже.

В тебе я не нуждаюсь больше,
Ведь ты теперь
Остался в прошлом.

наверное 2006 

Поділитися з іншими
1 серце :) 58 сподобалося
Loading...
2

Коли прокинусь

Коли прокинусь не з тобою - значить все вже втрачено. Погляд Мері - вірші Марини Кузьменко про невзаємне кохання

Я прокидаюсь поки що одна…

Коли прокинусь в ліжку не одна,
Це значить ти мене навіки втратив.
Не буде того світу між двома
Серцями.
Яким разом бути варто.

Це значить я не дочекалася тебе.
Бо ти не дав мені той привід, щоб чекати.
Мене у тебе інший хтось вкраде,
А потім ти відчуєш тяжкість втрати…

З одного виміру.
В нас спільна площина.
Ми ходим і ховаємось від правди.
Я прокидаюсь поки що одна.
Значить,тобою ще не втрачена назавжди…

2006 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Ти втратив мене

Про розлуку між хлопцем і дівчиною

Сховай слова… Мене уже ти втратив

Ти втратив те, що не повернеться.
Сховай слова.
Вони є зайвими.
Життя твоє нехай без мене стелиться.
Квітує мальвами.

Ти не утримав, мрії вже не збудуться.
Як і усе,
Що мною в снах побачене.
Іду.
Тут є лиш я і темна вулиця.
Та це уже не має значення.

Ти втратив те, що сонцем сяяло –
Лише тобі були ті промені
Ти зрозумієш це.
Захочеш радості.
Та без любові – то життям незадоволені…

Ти втратив…
Можна довго все це згадувати
Та вітер з пам’яті твій образ прожене
Ти втратив ту, яка вміла тебе окриляти.
Ти втратив мене.

2007 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Несказане

Роздуми сидячи на підвіконні з чашкою кави

Здавалось, що зима заблудилася, а осінь залишилася. І все те між нами, несказане

Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь,
Точніше, не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.

Наступить завтра.
І може, ці слова забути варто
Бо зміниться усе.
Будем разом
Ділити час
Лиш дотиком долоні.
А зараз є холодне підвіконня…
І ти.
Десь за заплаканим вікном.

А поряд,
У думках
Є сотня слів.
Які не сказані…
Такими і лишаться.
Це факт.
Зима ховається у сірості дощів
Напевне, їй також не вистачає щастя.

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
1

Я к Вам пишу

Иногда хочется написать все в письме и признаться в чувствах

Я к Вам пишу… Письмо Любящей к своему Любимому.

Надеюсь, что Александр Сергеевич Пушкин не обидится за такое современное толкование его произведения и такую вот интерпретацию :).
Стихотворение написано в далеком 2004 году.

Я к Вам пишу, чего же боле,
Что я могу ещё сказать…
Как жаль.
Любовь свои все роли
Успела без меня раздать.

И Вашей главной героиней
Стала не я.
Увы, любимей,
Судьба назначила её,
Ну что же:
Каждому своё.

И вот ходить одной по свету
Без Вас
Мне силы больше нету.
И нету сна, нету терпенья,
Поэтому я без сомненья,
Открыв себя и свою душу,
В которой мои чувства кружат,
В которой тлеет моя вера,
И к Вам любовь – она без меры.

Она печальна, безответна,
Громадна, всё же неприметна,
Но главное – она грустна,
А я… Я ей поглощена.

Поэтому сказать хотелось
Собрав в одно свою всю смелость,
Сил нет, и я не утаю:
Я Вас люблю…. Я ВАС ЛЮБЛЮ!

2005

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Тебе нема

Прощатися із любовю завжди дуже важко

Тебе нема. Тепер одна.

Тебе нема.
Ти вже не вернешся ніколи.
Хоч зарікатися не можна,
Але все ж…
Серце твоє
Уже не сповнене любові,
Яка колись не мала меж.

Тепер одна.
Як жаль, але в твоїх обіймах
Я не тонутиму,
Як то було колись…
Дісталась дна
Хоч ти казав: я – сильна
Тож випливу
Зберу свою всю волю й міць…

І лиш згадаю
В найсамотніші хвилини
Про те, що ми колись були удвох.
Як жаль
Що так багато не збулося.
Але, того, напевне, хоче Бог…

зима 2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Вірш у метро

Вірш про нас щасливих і сьогоднішніх

Метро навіює згадки і породжує роздуми. Там народився цей вірш у метро. Між Площею Льва Толстого та Мінською…

І майже вже нікого не лишилось
У звечорілому вагоні у метро.
На серці невимовно наболіло
Хоча колись то радістю було.

Так по-підземному незатишно
І чужо,
Дивлюся на ці залишки облич.
Із мого світу непомітно дуже
Зникають межі:
А над нами темно.
Ніч…

А поміж нами
Просторові перепони.
Я говорила. Ти не чув…
Таке бува,
Коли є непідвладні нам закони.
Хоча…
До чого тут уже тепер слова?

Запам’ятай мене такою,
Як на фото.
А ще такою,
Яку ти колись любив.

Не забувай, що є слово “турбота”.
Це є одне із
Найцінніших людських див…

Хоча від неї вже нічого не лишилось.
Ще пару станцій.
І всього як й не було.
Чіпляють спогади.
Хоча їх теж не треба.
В нічному сонному вагоні у метро.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Вторые сутки без тебя

Разлука между двумя любящими сердцами всегда очень сложна

Невыносимо понимать, что мы остались в прошлом

Вторые сутки без тебя.
Так тяжело.
Невыносимо…
Мы попрощались навсегда
И больше ты не мой любимый.
Нет. Ты из сердца не исчез,
Но чувства молча умирают.
Моей любви наперевес
Я слышу только
Голос чаек
И шепот милой нам волны…

С тобой мы море обожали.
Но нет.
Теперь уже не “мы”.
Есть ты и я…
В морские дали
Ушли все планы и мечты.

Нас нет уже вторые сутки.
Теперь есть я.
Отдельно – ты…
Мне больно.
Тяжело.
И жутко…

Лето 2005 года

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Не дарите сердец

Перед тем, как отдать кому-то свое сердце нужно очень хорошо подумать

Прошу, не дарите сердец тем, кто этого не достоин

Не дарите сердец…
Возвращать их так трудно
И не ценят любви,
Что легка и доступна.
Как не ценят тех глаз,
Что любви ждут взаимно…
Не дарите сердец!
Так красиво.
Наивно…
Не шепчите тех слов,
Что во снах написали.
Не дарите сердец!
Меньше будет печали,
Если вдруг Вы поймете,
Что напрасно все то,
Что хотелось, желалось…
Называлось мечтой.
А любовь…
От нее излучается свет!
Так что знайте:
Кто любит –
Сердце дарит в ответ…

2005

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Майбутнє

Вірш з минулого про історію кохання

Вірш про майбутнє, яке поки що не збулося

Колись зустрінемось з тобою у метро.
А може десь на вулиці буденній
Постане в пам’яті усе, що в нас було
Я посміхнуся, якщо знайдеться натхнення.

За ту всю зустріч я згадаю вечори.
Згадаю дні. І навіть деякі хвилини.
Загляну: що там у душі твоїй
І запитаю як твоя родина.

За себе я не буду говорить,
Бо ти і так за мене будеш знати…
Я впевнена – до тої от пори
Ти спробуєш на смак сердець багато.
І зрозумієш, що таких як я – нема.
Не знайдеться.
Хоч як би не шукалось.
Будеш одружений…
Заміжня буду я.
І стільки усього в житті вже сталось,
Але ж немає часу розказать.
Бо я спішу.
Ти також справи маєш.
Ну що ж.
Бувай.
Зустрінемось колись…
А я пішла, бо чоловік мене чекає.

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Ты запутался

О проблемах в жизни и отношениях

Для запутанных в жизни

Ты запутался в жизни.
Я тоже.
Виноватых здесь нет.
Не ищи.
Это правда – мы все в руках Божьих.
Только помни – от жизни ключи,
Они даны, чтоб мы выбирали.
Свои мысли, поступки, пути.
А обидев кого-то случайно
Говорили тихонько: “Прости…”

Да мы в жизни своей просто люди.
Только это, пойми, не ответ…
Мы идём перекрёстками судеб
Воплощая мечты или нет.
А любовь…
Это сложная тема.
С нею вжиться в душе тяжело.
Нелегко выбрать между теми,
С кем по жизни случайно свело.
Так что среди забот и дел прочьих
Ты попробуй распутать всё сам.
Делай с жизнью своей как захочешь
Выбирай.
И доверься мечтам…

2003

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
1

А я б тебе не так любила

Подарувала б світ і трохи більше, але вже ні, не подарую, не тобі

Я б тебе любила не так, як тебе любить увесь інший світ!

А я б тебе не так любила,
Тобі я дарувала б крила,
Жила б тобою…

Милий, знаєш,
Оця любов не мала б краю.
Я вранці стала би росою,
Щоб лиш побути із тобою…
І сонечком завжди світила,
Була б тобі мов ангел біла
Чи стала б враз класично чорна –
Любові все було б покорне.

Була б я наче птах співуча,
Щоб весь цей світ тобі озвучить,
Тобі сонети я б складала
І всього світу було б мало,
Щоб виразить в простому слові
До тебе почуття любові…

Але тобі було видніше,
І ти обрав одне з тих рішень,
Яких я дуже не хотіла,
Навіщо ж так, навіщо, милий?…

Ти вибрав гарну і красиву,
Розумну, чимось особливу.
Вона проста, вона хороша,
Зробить вона щасливим зможе,
Тебе… Ну що ж, тоді удачі,
Щасливі будьте. Я не плачу,
То все любов моя сумна…
Тобі я гірша, ніж вона.

2003 рік

Поділитися з іншими