0

Лише до безтями

стіна, дівчина, wall, girl, love, back

Стін нема. Вір у диво.

Є люди, з якими можна говорити,
мовчати і навіть більше…

Хочеться намалювати.
Або хоча б розповісти.
Можна у межах кімнати.
Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись.
Хоч важливіше – побачить.
Крізь біло-лагідний ситець
Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути
Правду, заховану в тиші.
Хочу до болі у грудях,
Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини.
Бачиш, взаємність важлива
Ти все ще віриш у стіни?
Ні, їх нема.
Вір у диво.

Справжність – вона непідробна.
І в почуттях все так само.
Знай, я на інше не згодна.
Лише до безтями…

0

Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

красива дівчина, гарна фотографія, дівчина і хлопець, красива пара, beautiful Ukrainian woman

Я тебе люблю.Сказане двічі. Чоловічим та жіночим голосом.

отака я колись була :)…

Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.

Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…

Так, я грала музикою в нотах
І спалахувала в сотнях різних гам.
Ми стояли поряд і навпроти.
І, не давши волю всім словам,

Я у погляді з-під вій вугільно чорних
Мовчки світ до ніг тобі стелю.
А собі я залишу бездонне море,
Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

2007

0

До старости

Красивая любовь взаимные чувства стихи жизнь

Идиллия? Вообще-то нет. Просто живут себе дедушка с бабушкой и любят друг друга…

Я знаю эту пару совсем недавно.
Они любят друг друга.
Им обоим по 64.

Вот, на!
Набрось на плечи тёплый плед
Похолодало вдруг на вечер что-то сильно.
И так на протяжении многих лет
Живут они
Друг другом столь любимы…

На них посмотришь –
Начинаешь понимать,
Что отношения –
Это не быт.
Это – искусство:
Когда поступки громче слов все говорят.
И, когда мелочи всегда важны…
За ними – чувства.

Два человека.
Им не надо никого.
Самодостаточной любви всегда хватает.
Не надо ни другая, ни другой.
И знать,
Что дома кто-то точно ожидает.

Они прекрасны.
И пускай о них двоих.
Не снимут фильма.
Даже кадра для картины.
Но что все эти роли?
Только миг.
А вот у них – вся жизнь:
Как и любовь.
Взаимна…

Май – октябрь 2012 года

0

Я не можу тебе не чекати

Я не можу тебе не чекати і мені ти хоч вір, хоч не вір. Та реальність моя безпорадна, як мисливцями загнаний звір, що тобою щокраплі радіє і без тебе клітинно вмира

Інколи з часом розумієш як тільки добре, що хтось не прийшов…

Я не можу тебе не чекати.
І мені ти хоч вір, хоч не вір.
Та реальність моя безпорадна.
Як мисливцями загнаний звір.

Що тобою щокраплі радіє.
І без тебе клітинно вмира.
Я з тобою в душі молодію,
А без тебе як вічність стара.

Я пригадую спогади.
Тішусь.
І кидаюсь під потяги мрій.
А тоді плачу строфами віршів
По поверхні безмежно прямій.

І чекаю.
Ходжу і чекаю,
Щоб почути як шепче замок,
Що пройшов ти.
Крізь темінь безкраю.
Визволяти мене від думок…

PS: Вкотре почувши пісню Adele під назвою Someone like you у мене звідкись з’явилася думка опублікувати оцей вірш, написаний декілька років тому у дві тисячі… не важливо якому році :). Він довго терпляче чекав у шухляді.

PS-2: Як і у Adele за оцим віршем ховається одна історія любові, але без традиційного «довго і щасливо».
Але з часом події, які не сталися, набувають нових відтінків і замість смутку прилітає радість від того, що хтось очікуваний з невідомих причин чомусь не прийшов…

0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Колись я надсилала цей вірш
на одну з “Коронацій слова”

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

0

+RU: закоханим подругам / влюбленным подругам

привітання на 8 березня, подарунок мамі на восьме березня, вірш для мами

Просто подивіться в її очі :) / Просто посмотрите в её глаза :). Фото by Рatrick Sho

Як це красиво – коли дівчинка закохується!
Спочатку я не зрозуміла в чому справa, і при першому погляді на неї задaлася питанням: “Що з нею сьогодні таке?“.
Якась не така: ніби і не сумна, але легкий туман в очах. Ніби і не занадто радісна, але ж світиться :)!
Одним словом, дізнавшись про істинну причину її стану я почала нею милуватися.

От чоловікам цього не зрозуміти: навряд чи хтось з чоловіків із захопленням дивиться на свого по вуха закоханого друга
і милується ним :).
А ось у дівчат все саме так!

Тому я просто безмежно рада за цю чудову дівчинку і за того, хто дарує їй ці крила :).
Адже я впевнена, що він теж сяє: його любить якась там одна із тисяч і мільйонів дівчина, а справжній скарб :)!

Перевод на русский язык.

Как это красиво – когда девочка влюбляется!
Сначала я не поняла в чём дело, и при первом взгляде на неё задавалась вопросом: “Что с ней сегодня такое?“.
Какая-то не такая: вроде и не грустная, но дымка в глазах.
Вроде и не чересчур радостная, но ведь светится :)!
Одним словом, узнав о истинной причине её состояния я начала ею любоваться.

Вот мужчинам этого не понять: вряд ли кто-то из мужчин с восхищением смотрит на своего по уши влюбившегося друга и любуется им :). А вот у девочек все именно так!

Поэтому я просто безгранично рада за эту чудесную девочку и за того, кто дарит ей эти крылья :).
Ведь я уверена, что он тоже сияет.
Его любит не какая-то там одна из тысяч и миллионов девушка, а настоящее сокровище :)!

0

Дівочій гордості

закохана дівчина, дівчина прощається, прикольні фотки дівчат, фото девушек, стихи о любви для девушек

Уже не горда? Photo by Rolland Flinta

Цей вірш я відправляла на конкурс
“Коронація Слова – 2011″

А знаєш що я зробила потім?
Я виправдала тебе.
Одним десятком слів у зворотах.
Що аж по ці пори шкребе
В душі.

Де ти є моя гордість?
Та моя, що дівоча навік.
Обіцяла.
Казала: все, годі.
А ти взяв і її переміг

Приголубив мою непокору.
І спіймав на тепло голих рук.
Твої очі.
Я знаю їх колір.
І уже не дивлюся навкруг.

Так наївно усе пробачаю.
Виправдовую…
Гордість, ти де?

І отак день за днем
Мою душу
Кожен погляд твій
Нишком краде.

Твоя посмішка –
Привід для свята.
І здається, що світ просто зник…

Що ж, прощай
Запальна і завзята.
Моя гордість,
Дівоча навік.

0

Щось задощило на душі

lara, девушка спит, красивая девушка, черно-белое фото, красиві дівчата України

Написано у той вечір, коли сильно дощило…

Щось задощило на душі.
Застукотіло в шибки.
І вже чиїсь нічні вірші
Читає вітер хрипко.

До когось, певно, заграє.
Малюється словами.
Не знає він: то в нього є
Кохання до безтями

Чи то здалось на певну мить.
І дух перехопило.
Дощами ніч моя шумить.
І сни тривожить вміло.

А завтра пройде. Або ні.
Казати передчасно.
І лиш слова ті вітряні
Звучать мені виразно.

вночі 26 червня 2011 року

0

Ішли закохані

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип...

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип…

Ішли закохані у парі.
І липи в пахощах цвіли
Ніч їх манила в свої чари,
А вечір сутінки хилив.

Сідало сонце.
Не щоденно.
А особливо так – для них,
І трави надвечірньо-темні
Стелились килимом до ніг.

Навколо розлітались музи
Від голосистих цвіркунів.
І на її волосся русе
Останній промінь сонця сів.

А потім зник у літніх плесах
Скотився вниз, за горизонт.
І місяць своїм гострим лезом
Узяв все небо у полон…

Життєва благодать і радість:
У парі двоє в ніч ішли
В саду по трав’янистій гладі,
По стежці кольору золи.

І кралось літнє надвечір’я.
За ними в сад, у саму глиб
Ішли закохані і щиро
Раділи аромату лип…

8 червня 2011 року

0

про труднощі у житті / о трудностях в жизни

Історія одного кохання, якому на вигляд було два роки :)

Історія одного кохання, якому на вигляд було два роки :)

Плід кохання слухняно сидів у мами на руках і з подивом спостерігав за тим, що відбувається навколо. Він явно не розумів хто усі ці люди і куди його везуть.
На вигляд йому було років два. Проте, я могла і помилитися…

А ще я встигла помітити, що його кепка була підібрана в тон кольору очей. Дівчинці точно б купили рожеву…
Цього парубка час від часу зацікавлювали чиїсь сумки, ґудзики та інші яскраві речі. Одним словом, переді мною явно був підростаючий естет :).

А ще я не втрималась і підслухала. Його звали коротко і зрозуміло “Синочок” і він був небагатослівним.
Всього лиш погодився на одну цукерку і сказав, що згоден їхати до бабусі :).

А навколо були люди, вагони, станції метро.
Була мама, поряд з якою стояли дві коробки, і тато, у руках якого були чималі сумки.
Вони переїжджали на нове місце проживання.
Видно було, що це уже не перша «ходка» за речами.
І з їх втомленого вигляду зрозуміло, що не остання.
Відчувалося також, що цій студентській сім’ї було важко в усіх відношеннях.
Крім одного.
Одного хлопчика, якому на вигляд було два роки, і якого в той ясний весняний день, напевне що везли до бабусі :)

PS: Запис вражень розпочався на станції метро «Політехнічний інститут»… :)

Перевод на русский язык ожидает здесь

Continue Reading

0

Киев-Питер

Любовь на расстоянии бывает. У меня есть несколько жизненных подтверждений

История о том, как между людьми исчезают расстояния…

История о том, как социальные сети помогают людям обустраивать их личную жизнь :)

Звучит нормально.
Даже презентабельно.
Ты в Питере. В какой-то там конторе.
Вы связаны не узами,
А кабелем.
Но эту связь ведь иногда
Ещё трудней оспорить.

С ней то же самое.
Но только здесь вот.
В Киеве.
В серьезном офисе.
С охраной и дресс-кодом.
Казалось бы: куда уже красивее?
Быть вместе.
И всё время быть свободным.

Она тобой залита и пропитана.
Проветрить бы.
Да не ведётся. Верная.
А ты – не знаю.
Я на фото тебя видела.
И в жизни ты улыбчивый, наверное.

Continue Reading

0

Балада про кохання

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок, а може і ціле життя :). Гарні, фіолетові

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок… а може і ціле життя :). Фото by keith lewis

Вечір стелився розлого
На рівно-сонні поля.
Спали дерева й дороги,
Один тільки вітер гуляв.

Не спалось у вечір весняний,
Що слався по чорній землі.
Шукав гарних квітів коханій,
Щоб ранок прикрасити їй

Пішов на галявини тихі,
На ще не зелені луги –
Де б’ють повноводнії ріки
Вплітаючись у береги…

Пішов до порослого лісу
І спокій там розворушив.
Не міг віднайти собі місця
І квітів…
Для тої душі,

Яка від усіх наймиліша.
Ішов, сам не знав – навмання.
На сході вже небо світліша.
А квітів коханій нема.

Тому й запечалився в сумі
У променях ранку стрімких.
На мить лиш про неї подумав.
І… квіти побачив!
До них
Вітристо летів він на крилах,
Раділа невпинно душа.

Отак-от безсонно й сміливо.
Кохання весь світ прикраша :).

22 квітня – 2 травня 2011 року