1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Марія Матіос. Москалиця. Мама Маріца – Дружина Христофора Колумба.

Обкладинка твору Марії Матіос про дружину Христофора Колумба

Про назву. Обидві назви на перший погляд здалися мені не зовсім зрозумілими. А отже підсвідомо захотілося прочитати.

Про обкладинку. Обкладинка цікава. Але незручна, бо в будь-яку сумку таку книгу не покладеш. Проте поєднання двох історій в одному форматі – це явний плюс. Хоча, поєднання незрозумілої назви і такої обкладинки відразу закладають думку, що історії, описані у книзі не будуть розливатися позитивом.

Про зміст «Москалиця». Твір, сповнений слів народної мови та історії. Твір написано у якомусь наче пісенному стилі, але дуже життєво. Жила собі Катрінка, яка залишилася без чоловіка сама із дочкою Севериною. А з часом ця дівчина Северина, або по-людським язикам названа, Москалиця – залишилася одна-однісінька у цілому світі, бо матері теж не стало.
Доля Москалиці була нелегка. Вона не була традиційна в плані «чоловік-сімя-діти»… І хто зна чи в тому було її щастя, чи навпаки.
Історія Москалиці несе в собі, як мені здалося, декілька основних думок. Перша – про те, що народна медицина і з давнини знані поради у стократ кращі за будь-яку аптеку. Друга – щодо того, що людський світ жорстокий по своїй суті. Третя – про те, що усім нам буде дано по справам нашим. Адже нічого не лишається непоміченим. І якщо у земному житті чогось не трапилось, то нічого не забудеться навіть там, на тому світі.
Що стосується усіх інших думок, то вони залишили дуже індивідуальне враження. Тому я їх не можу розказувати цілому світу навіть на сторінках свого рідного блогу.

Про зміст «Мама Маріса – Дружина Христофора Колумба». Твір закарбовується у пам’яті. У літературі є багато нетипових і типових історій, але ця історія про дитину, хвору на хворобу Дауна є настільки зворушливою, що при перечитуванні залишитися байдужим неможливо. З одного боку хочеться відкласти книгу, адже у житті й без того вистачає суму, але з іншого боку пісенний стиль Марії Матіос не дозволяє залишити непрочитаними 64 сторінки твору.
Усі люди знають, що хвороба Дауна – це горе. Проте висвітлення життя матері, яка ростить свого Христофора із таким діагнозом – це пізнання болючого невідомого, яке існує поряд з нами в той час, як ми – звичайні та здорові люди, ходимо на роботу, святкуємо події та відвідуємо кіно.

Про призначення. Для тих, хто по-філософськи дивиться на світ.

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 97

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

роман у житті кожного з нас

Кожен з нас живе у власному телесеріалі. Головне - це красиво описати його. Щоб потім його екранізували

Історії життя кожного з нас варті того, щоб про них дізнався світ

Літературні шедеври – це просто життя якоїсь людини, для опису якого було знайдено красиві та варті уваги слова.

За наслідками життя кожного із нас можна написати роман або цілу епопею.
Коли згадати історію знайомства батьків, їх одруження і усіх життєвих ситуацій… Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
3

Люко Дашвар. Рай.Центр

Книга Люко Дашвар про районний центр дійсно може вплинути на бачення сучасних реалій України

Обкладинка книги Люко Дашвар “Рай.Центр”, що перевертає з ніг на голову

Про назву. Оригінально – я згодна. У простому і провінційному слові «райцентр» знайти таке нове звучання… Після прочитання книги я чомусь вирішила, що як і зазвичай – робоча назва твору була інша, а над цією авторка думала довгими і безсонними ночами.

Про обкладинку. Занадто одягнене жіноче тіло, у порівнянні із попередніми обкладинками книг Люко Дашвар. Обкладинка у якійсь модній рожево-фіолетовій гамі. Поза жіночого тіла наштовхує на думки, що книга має перевернути світ з ніг на голову.

Про зміст. Я залишилася у якомусь змішаному стані після прочитання «РАЙ.центру». З одного боку – є сюжетні лінії. Аж занадто багато, як на мене :).
Сюжет студентів, народних депутатів, їх помічників та їх PR-менеджерів, синів, ворогів, друзів та дружин, а також лікарів, козаків, комуністів та ще ряду простих українців.
Сюжетна лінія кохання розумної студентки Л. із Могиляки і красиво неголеного хлопця М. на «Мазераті».
Сюжет святих душ, які віддали життя за Україну і товстої та зрадливої сучасної еліти.
Лінія багатого Царського Села і бідного 27-метрового квартирного космосу на Подолі.
Тут же районний центр із вимкненням електроенергії та столиця, яка вирішує – бути світлу чи ні.
Сюжет душевної драми Любові та життєвої трагедії Соні, яких і зараз ходить по містам і селам тисячі…
Написано легко і доступно. Але як на мене – трохи забагато казковості та збігів. Було багато сцен, читаючи які я думала: «Так не буває». Але були і такі, коли закрадалася думка: «Так було і у моєму житті»…

Про призначення: аудиторія читачів широка. Але у зв’язку із наявністю жорстокої реальності та картин сучасності – не рекомендується читати особам із слабкою психікою (може викликати депресію), закоханим студенткам із Могилянки (може спричинити фобію Пішохідного мосту через Дніпро), синам народних депутатів (може викликати зайві роздуми над життям), лікарям із районного центру (навіщо читати про своє життя правду?), ну і звісно, дівчатам із іменем Марта.

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 90

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Любко Дереш. Культ

Книга Любка Дереша, яка претендує на перемогу в багатьох бест селлер номінаціях

Культова обкладинка від Дереша

Про назву. Прочитавши назву, я відразу відчула щось нереальне, недетективне, неліричне, нестандартне.

Про обкладинку. Іншої обкладинки при такій назві бути не може. Адже якби було зображено щось конкретне, то відразу можна подумати що це книга про культ цього зображення. Якби було чиєсь фото, то взагалі я б взагалі задумалася чи варто купувати цю книгу. Не люблю культових книг про людей, які цього не варті.

Про зміст. Одна з поки що кращих книг Дереша. Коли я дізналася хто такий цей Любко, про його творчість і скільки у нього вищих освіт, то я відразу почала поважати його ще більше :). Але повернімося до книги.
Поєднання реального і фантастичного тут дуже гармонійне. Простий хлопчина Юрко Банзай, його яблука у рюкзаку і викладання у сільському коледжі. А ще простий біографічний початок про те, як він пробував ЛСД, як побачив свою Дарцю і безпонтові враження про життя. Дереш назвав у цьому творі речі своїми іменами, за що я, як вдячна читачка, дочитала твір до кінця :).
Ну, а щодо фантастики… Я не є прихильницею такого жанру, але дерешівська фантастика особлива. У нього нема якихось надзвичайних збочень уяви, але є таке, що викликає “гусячу шкіру”. Особливо завершення книги про Дарцю Борхес і пісню про “Дім сонця, що сходить”. Ця книга яскрава і добре розвиває фантазію читача.

Про призначення. Для учнів старших класів, студентів вищих навчальних закладів, а також для усіх, хто захоплюється легкою фантастикою і любить щиро українські слова і обороти.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 96.

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

Ірен Роздобудько. Все, що я хотіла сьогодні

Ірен Роздобудько - чудова авторка цікавих і сучасних творів

Обкладинка книги Ірен Роздобудько “Все, що я хотіла сьогодні”

Про назву. Десь я читала, що назва для кращого запам’ятовування не повинна складатися більше, ніж з трьох слів. Ірен Роздобудько вирішила продемонструвати вольовий протест цьому правилу, назвавши п’ятьма словами, та ще й однією комою :)

Про обкладинку. Особливих емоцій не викликала. Ніякого асоціативного ряду із назвою і змістом помічено мною не було. Симпатичненька та і все.

Про зміст. Знаєте що таке “криза сьомого року сімейного життя”? Якщо ні, то після прочитання цієї книги складеться враження, що Мирослава і її супер-Вадим одружені саме стільки. Точніше, судячи по стану психологічного конфлікту їх шлюб оцінюється десь років на сім…
Хоча, я почала не з того :).
Якщо Вам ставили колись невірний діагноз у лікарні, то з перших рядків ця книга стане рідною. Оскільки мені такий діагноз ставили, тому я відразу зрозуміла роздуми цієї жінки.
Звісно, трохи багато екстремальних ситуацій описано як на один день… Але читається дуже добре і формат “метро/книги” дає можливість за пару днів у метро або іншому транспорті прочитати все, що Ірен Роздобудько хотіла сьогодні :)
До речі, усім, хто читав цю книгу, врізається в пам’ять епізод із новорічними закупівлями і олією…

Про призначення. Тим жінкам, які у своєму шлюбі відчувають сьомий рік. Тим жінкам, які звикли робити усе правильно і дуже добре. Тим жінкам, у кого в житті поставлено невірний діагноз. Тим жінкам…

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 96

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Галина Вдовиченко. Пів’яблука

Галина Вдовиченко має дуже хороші шанси стати однією з найкращих сучасних письменників України

Пів-яблучна обкладинка від Галини Вдовиченко

Про назву. Я не люблю слова із апострофом. Їх складно вимовляти. Тому назва мене не сильно вразила.

Про обкладинку. Обкладинка тематична. Яблучна, із зображенням таких сортів яблук, що коли читаєш на голодний шлунок, то відразу хочеться скуштувати такого яблука :).

Про зміст. Отут починається саме цікаве. Я Вам зізнаюся чесно – обкладинка і назва мене не сильно вразили, а от почуття гумору авторки – це просто сила. Не зважаючи на ряд діалектичних слів (слава Богу, авторка дає у зносках їх тлумачення), а також не зважаючи на інколи казковість ситуацій із героями, мені сподобалося. Життя цих чотирьох подруг чимось уособлює ту ідилію, про яку, напевне, мріють усі друзі (і жінки, і чоловіки). Збиратися, допомагати, підтримувати.
Ідея яблука, виготовленого Пінзелем теж цікава (у Мистецькому Арсеналі з цього приводу теж дещо є). Найбільша радість читача, що все закінчується щасливим завершенням і на останніх сторінках усі усміхнені, міняють підгузники, обнімаються, цілуються… Одним словом, позитивненько :)

Про призначення. Романтичним натурам із почуттям гумору. Жінкам, яким трохи за … (тут можна написати вік :), а також усім бажаючим книголюбам. Книга заслужила додаткову премію на одному відомоу літературному конкурсі, і якби моя воля – я б дала їй цю премію ще раз :)

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 94.

PS: до речі, користуючись нагодою, вітаю Галину Вдовиченко із Днем Народження, який вона святкує 4 вересня! Многая літа, многая книга :)!

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Оксана Забужко. Сестро, сестро…

Враження від прочитаної книги Оксани Забужко. Неоднорідно, але дуже імпресивно

Нестандартний підхід до оформлення обкладинки від Оксани Забужко

Про назву. Назва мені відразу здалася сумною. Як пізніше виявилося – не безпідставно. Твір і справді наштовхує на роздуми про філософію життя та історію СРСР в одній українській сімї.

Про обкладинку. Обкладинка по своїй фактурі хороша, стиль оформлення із натяками на якусь етнографію та як завжди, наштовхуванням на роздуми. У Оксани Стефанівни усі такі оформлення. Вона ж філософ за освітою, тому це і не дивно…

Про зміст. Як і усі твори Забужко, її творіння “Сестро, сестро…” у своїх 18 сторінках має стільки змісту, що декому в ста сторінках не вдається викласти. Але читається твір не зовсім на одному подиху. Там треба і не один видих зробити. Адже історія описана у книзі – не зовсім радує читача своїм оптимізмом.  Історія про аборт, про життя простих українців у великому СРСР та про погляд на все це маленької дівчинки, у якої мала бути сестра…

Про призначення. Усім, хто звик до Дарї Донцової та Ірен Роздобудько може бути трохи складно; фантастики тут теж немає. Є жорстка реальність світу, описана виключно українською із використанням інколи дуже серйозних слів. На ніч читати не рекомендується. Бо просто багато не прочитаєте… Але книга заслуговує увагу всіх “інакомислячих українців та українок”. Враження на цю аудиторію вона справить однозначно.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 92.

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Юрій Андрухович. Таємниця

Обкладинка книги Юрія Андруховича "Таємниця". Типу цілком таємно :)

Юрій Андрухович і його Таємниця

Про назву. Назва нічого надзвичайного не передбачає. Така собі таємниця. Могла бути життєва таємниця або повна таємниця. Або ще якась таємниця :). Тобто на особливий лад думок не наштовхнуло.

Про обкладинку. Я уже писала, що Юрій Ігорович мені схожий на пірата якогось, доброго пірата :). Із своєю сережкою і легкою небритістю… Але він справжній і не хоче ні під кого “косити” – це головне. За це його уже можна поважати, що я і роблю :). А сама обкладинка відразу показує, що це буде розмова і реал. Тобто не Дереш із фантастикою і не Ірена Карпа із своїми хвилинами :).

Про зміст. Андрухович сам оцінює цей твір як найбільший свій шедевр. Я б таку оцінку не давала. Цей твір вирізняється з-поміж інших своєю правдивістю без ілюзіонності. Ота історія про Софію і те як вони із дружиною Ніною її народили, будучи бідними студентами. Оця непридуманість його пиятик і бідноти у студентські часи. Таке не можна придумати, бо таке можна лише пережити :). А від його десятків слів, які у стандартній українській мові не вживаються – словниковий запас може просто настільки збільшитися, що аж не поміститься у свої попередні розумові розміри :). Книга читається без зайвих напруг, але і не за два дні. Найбільше, що у мене викликало емоції – так це думка про те як діти Юрія Андруховича перечитували рядки про своє зачаття та народження… А також правда душевних переживань, повязаних із жінками і коханнями Андруховича… Особисто я не знаю чи змогла б написати отак-от правду мільйонам.

Про призначення. Не для консерваторів та дуже правильних людей. А то після деяких слів майже цензурного змісту у них зірве дах разом із горищем :). А так, в принципі, без обмежень.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 93.

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні…

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Вернадка” або Національна бібліотека імені Володимира Івановича Вернадського – це місце досить серйозне і поважне. Самі знаєте – найбільша бібліотека України.
Але якщо Ви захочете ознайомитися із якоюсь дисертацією, захищеною в останні три роки – отримаєте відмову. І причини цієї відмови прості:

  • в Україні зараз стільки дисертацій захищається, що їх кількість не можна розмістити у книгосховищі (це окрема тема для розмови);
  • в бібліотеці немає вільного місця для розміщення такої кількості робіт.

Звідси, автоматично зявляється відповідь на відому фразу “Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні!”.
Звісно, легше віддати якесь приміщення за валюту в оренду, аніж на громадських засадах подарувати якійсь там бібліотеці, хай навіть це Вернадка. Так от і лежать горами дисертації у книгосховищі.
І можете не дивитися на мене косо. Криза у державі, грошей немає – я в курсі.
Проте, почалося це залягання дисертацій не вчора, а кілька років тому…
Я думаю, що наші діти і внуки нашій епосі за такі явища не подякують.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Андрій Курков. Нічний молочник

Книга Андрія Куркова про нічного молочника виявилася надзвичайно цікавою

Обкладинка курковського “Нічного Молочника”

Про назву. Чому книгу названо саме так я не зрозуміла до кінця, навіть прочитавши її. Уже застосовувала найсміливіші фантазії та найпряміші здогади. Видно прийдеться іти до пана Куркова за поясненнями :)

Про обкладинку. Обкладинка не супер, навіть обдерлася  трохи вже через три дні, що свідчить про невисокі стандарти друку… Дизайн цікавий, але не більше.

Про зміст. Отут починається саме цікаве. Звісно, політики із вулиці Грушевського і мешканці Печерська уже мало кого цікавлять із-за їх одвічної проблематики, яка не зрозуміла пересічним українцям. Проте Андрій Юрійович Курков ще раз показав, що депутати теж родом із ринка Петрівки :). Та і не всі ті щасливі, що живуть навпроти Софійських куполів… Його книга – це контрасти звичайного села, де народивши дитину без батька Ірина мала усі шанси стати вигнанкою в селі. Це книга про шістдесят гривень за літр материнського молока та проблем Байкового кладовища, де за одне лежаче місце платять тисячі доларів та євро (ніби не все рівно мертвим де лежати).

Про призначення. Книжка цікава – із пригодами, із фантастикою, із хеппі-ендом і усіми такими ділами :). Тому обмежень по цільовому призначенню до читання я не вбачаю.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 94

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Юрій Андрухович. Дванадцять обручів

Юрій Ігорович Андрухович. Дванадцять обручів виявилися цікавими

Про дванадцять обручів Юрія Андруховича.

Про назву. Назва цікава і наштовхує на роздуми. Як на мене, трохи пахне романтикою :)

Про обкладинку. Обкладинка на роздуми не наштовхує :). Вона вдало ховає у собі порівняння тієї залізничної дороги, що зображена на обкладинці із тим життям, яке описано у книзі.

Про зміст. Книга нестандартна, як і сам Юрій Андрухович (по-моєму, я це вже десь писала :)).Дуже добре він переплітає реальність відносин Цумбруннена і пані Роми Воронич із фантазією снів про пасхальне яйце, заглядаючу душу у вікна пансіонату і т.д.
До речі, не менш гарно вплітає туди Богдана-Ігоря Антонича і діалог між старістю і молодістю у формі фраз професора та майже повнолітньої дочки.
Проте, це вже трохи по-загальному пишу. А якщо конкретніше – сюжет досить класичний: декілька осіб потрапляють в одне відчужене і віддалене від цивілізації місце, потім одна особа зникає, інші шукають. І на фоні всього цього відбувається ще декілька десятків подій.
Книга виділяється з-поміж інших. Можливо, реалістичністю і тим, що він називає речі своїми іменами. Інколи навіть нецензурними. Проте в загальному “Дванадцять обручів” запам’ятовуються. А це значить, що байдужими вони Вас не залишать :).

Про призначення: Книга буде цікавою для тих, хто любить почитати українську літературу і не відкладає вбік книгу тільки тому там часто вживають слова не літературні, а нецензурні. Людям, які дивляться глибше.

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 95

PS: У Юрія Андруховича 13 березня був День Народження. З чим ми його сердечно вітаємо і бажаємо многая літа :)!

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

цитата про місто і село

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Звісно, все це обман. Уся ця ілюмінація. Просто реклама міського життя. Адже світло горить, а місто спить. Воно просто прикидається вічно бадьорим. От село – чесне, але бідне. Якщо село спить, то ані тобі вогника!

Андрій Курков “Нічний молочник”

Поділитися з іншими