0

турботливе

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Приємні турботи завжди приємні :).
Світло на свої турботи я проллю через 7 днів – як покажу світлини тобто фотографії.
Головне, щоб з погодою синоптики помилилися. А то кажуть, що дощі будуть на цих днях :(.
А мені треба сонце. І побільше-побільше :).
Хоча, думаю, що цього треба усім. Бо як згадати – то сьогодні ж п’ятниця, перед вихідними… А на вихідних – там же і шашлички/прогуляночки/вибори…
Хоча останнє відбудеться за будь-якої погоди. Але найголовніше, щоб після них сонце уже точно освітило весь Київ і жити у столиці стало краще і чистіше. І без пробок :).
Хай щастить :)!

0

у природи нема поганої погоди

Щось задощило... Терміново викликати Сонце!

У протистоянні з погодою треба показати справжню витривалість :)

Усі, хто мав радість побувати сьогодні на вулиці, без емоцій у стіни рідної хатинки не поверталися. Я в цьому впевнена. Прямо-таки самовпевнена :)

А все тому що дощ ішов, іде і буде йти (прямо як Ленін Володимир Ілліч :)). До речі, у останнього, тобто Ілліча, а не доща :), учора був День Народження. Так що якби це було все багато років тому, то нас би всіх дружно вигнали на свіже повітря білити дерева. Aka Суботник… Тобто був би вівторник :).

Хоча, то все вигадки. А от що не вигадка – так це те, що за сьогоднішній день дуже виросли прибутки парасолькової галузі. Якщо така є звісно :). От вони, видно, сидять і моляться у своїх парасолькових цехах, щоб така погода тривала. Але ми…

Нам треба зовсім інша річ на цей момент. Тим більше, привід для цієї речі уже є -вчорашній ДН пана Леніна :). Тож, я пропоную всім налити і випити. Для зігрівання і приємної атмосфери. Для налагодження спілкування, якщо воно чомусь розлагодилось. Та і просто – випити…Випити чаю. А Ви за що подумали…хе-хе :)?

1

Хочу

Хотіти - це дуже природнє і дуже людське бажання

Все, що хочу у житті

Я хочу любові.
Я хочу уваги,
Я хочу серйозності, а не розваги,
Іще дуже хочу за руку пройтися,
Коли в небесах є із золота місяць.
Я хочу під літнім дощем прогулятись,
Я хочу любити.
Я хочу сміятись.
Себе дарувати, добро всім робити,
Життя це я дуже б хотіла прожити,
Щоб поруч із кимось.
І щоб не сама.
Я хочу відчути усе це сповна.
Я дуже хотіла б знайти ту людину,
З якою летять непомітно години.
Щоб їй говорити і слухати теж
І просто любити.
Любити без меж.
Щоб ночі і дні ми проводили разом,
І це все було не підкорене часом.
Потрібен мені просто погляд у очі.
Оце і усе, що в житті цьому хочу.
2002 рік

0

Себе

Стих о своей жизни и необходимости выстоять, выдержать, выжить

Стих о своих заповедях и правилах жизни

Медіа-версія цього вірша знаходиться тут:
Мері - Себе (870)

Иди против ветра
И против дождя
И помни, что жизнь
Проверяет тебя.

На выдержку, смелость
И даже на страх.
И знай, что не будет
Всегда в жизни благ.

Не будет, как хочешь.
А будет, как надо.
Когда тяжело –
Проси в Бога пощады.
Но лишь не сдавайся.
И смело борись.
Ты сможешь… Вперёд!
Изменяй свою жизнь.

0

Осінь

Осіннє фото мого осіннього настрою

Така-от осінь… Задумана і закохана

От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…

Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…

2002

0

Прогулка

влюбленная пара, дождь и любовь, красивая пара под дождем, закохані дощ, love rain

Прогулка двух людей в простых словах. Фотография by Mladen Parvanov

Им было хорошо.
А мокрый дождь всё шёл.
Их обнимала ночь.
Осенняя прохлада.

Но не было зонта.
И в том одна беда.
А в общем было то,
Чего для счастья надо.

Прогулка, разговор
Лишь только ветер-вор
Хотел украсть слова.
Все фразы обрывая.

Да вот не удалось.
Поэтому всю злость
Он выплеснул на ночь
И жёлтых листьев стаи,
Что падали к земли…

Они же просто шли
Хоть жизнь была трудна -
Забыл проблемы каждый.
Был только разговор…
И осень свой узор
Дарила им двоим.
А дождь – это не важно.

4

Для міста Львова

львов, красивое фото львова, гарне фото львів, львівське фото, картинка зі львова

Я люблю Львів.

Якщо людина ніколи не була у Львові – цей вірш буде здаватися банальністю.
Якщо ж людська душа побачила усю ту красу, велич і відчула ту атмосферу – значить вірш доторкнеться до самої глибини…

Але найголовніше з того всього, що я знаю: це місто може стати рідним для моєї душі. Усе необхідне для цього у Львові є.

Я закохалася.
І слів не вистачає.
Розгублено дивлюся на твій слід.
У моїй пам’яті.
Щоразу виринають години із тобою.

Мов граніт
З якого зроблені твої несірі стіни.

Закарбувалися і в’їлися в думки
Оті всі площі, вулиці і вікна
А ще твій дух.

Я заздрю тим, з ким ти
Проводиш ранки сонячні і теплі.
І тим, хто падає з тобою в глиб снігів.
Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий,
І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів».

Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто Львів…

2007

0

Встреча

Зустрічі та їх роль у нашому житті

Мы точно встретимся…

Мы точно встретимся.
Ты слышишь?
Не знаю где, когда и как…
Может в тот день
Дома и крыши
Утонут в солнечных лучах.

А ты, всего лишь улыбаясь,
Меня от всех проблем спасешь…
Хотя, я точно ведь не знаю.
Может в тот день
Нас свяжет дождь,
Который город весь намочит…

И мир весь лишь собой зальет!
Хоть небо будет в серых клочьях.
Но нас вдвоем укроет зонт.

А может это будет вечер.
И красно-огненный закат
Зажжется.
Я тебя замечу…
Но тут же, опуская взгляд
Пойму, что чем-то мы похожи.
Мне хватит только твоих глаз.
Вокруг – дома и мир прохожих
Которым будет не до нас…

Но мы все это не заметим,
Нам будет тоже не до них
И только старый добрый ветер
Нас потревожит в этот миг…

Мы точно встретимся.
Я знаю.
И встречи попрошу у звёзд,
Их свет все небо озаряя
Тебя со мной вдвоем сведет.

2005

0

Несказане

Роздуми сидячи на підвіконні з чашкою кави

Здавалось, що зима заблудилася, а осінь залишилася

Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь
Точніше не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.

Наступить завтра.
І може, ці слова забути варто
Бо зміниться усе.
Будем разом
Ділити час
Лиш дотиком долоні.
А зараз є холодне підвіконня…
І ти.
Десь за заплаканим вікном.

А поряд,
У думках
Є сотня слів.
Які не сказані…
Такими і лишаться.
Це факт.
Зима ховається у сірості дощів
Напевне, їй також не вистачає щастя.

0

Омріяному місту

Про місто мрії та емоції від проведення декількох днів у місті

Вірш про того, хто прийшов із мрій

Ти такий усміхнений як вчора.
І такий прекрасний як тоді.
Ми побачимось, але уже не скоро
Прохолодою, що віяла з садів,
І теплом, що від вина мені лилося…
Ми побачимось, але уже колись.
І дощу краплини на волоссі
Падали перлинами униз.

Ти такий незвіданий як завжди.
І омріяний. Але не я одна
Бачила цю посмішку
Це правда.
Ти таким був вчора допізна.
І сьогодні теж змінився трохи
До грудей своїх мене притис.
І лише краплини із волосся
Падають перлинами униз…