0

Написане під дощем

А дощ шумів...

А дощ шумів…

А дощ шумів,
Немов оскаженів.
Зірвався з ланцюгів,
З дахів,
З парканів.

Насправді, дощ -
То свіжості порив,
Щоб сонця промені
Були ще більш жадані.

Я дощ люблю.
Здається, навзаєм.
І монологи під дощем
Стають дуетом.

Бо саме там
Під проливним нічним дощем
Народжуються вірші.
І поети…

0

Задощило у нас на Подолі

Задощило у нас на Подолі...

Задощило у нас на Подолі…

Задощило у нас на Подолі
Вряд будинки намоклі й старі.
Їх заплутані стомлені долі
Світлом вкрили стрункі ліхтарі.

І від того він став затишнішим.
Вітер сквером неспішно гуля.
Стурбували розмірену тишу.
Лиш краплини з гілля.

Кожен двір, куполи і фасади.
Варті поглядів й тисячі слів.

Я іду по життєві поради
До Валів…

14 вересня 2013 року.
Під дощем на Валах.

2

життя як на картинці / life as in the picture

Приблизно таку осінь я замовляла. Фотографія зроблена Леонідом Афремовим

Учора попросила у осені красивого завершення останніх листопадових днів.
Щоб їй було повністю зрозуміло чого саме я хочу – додала вищерозміщену фотографію.
Вона сказала, що постарається.

Continue Reading

0

розмови під парасолькою

стихи о жини, стих о маме, стих об осени, стих об отце, стих о семье, стих  о любви

Під парасолькою сталася тепла і задушевна розмова

Значить ідемо ми ввечері. А на вулиці – дощ, понеділок… І під гору.
Краєвиди гарні, проте дерева, які їх закривають – все рівно вищі.
Нічого. Ідемо далі. Ми все бачимо.

А розмови? Та як завжди, жіночі.
Про почуте, побачене і прочитане.
Хоча найпильнішим мій погляд ставав, коли говорили про уже відчуте і бажане

У тому ми проявляємося. І жінки, й чоловіки.
Бо минуле показує до чого ми звикли, а майбутнє – чого прагнемо.
Варто тільки слухати уважніше

А ще сьогодні я остаточно утвердилася у тому, що парасольку ми ділимо тільки з невипадковими людьми.

0

Щось задощило на душі

lara, девушка спит, красивая девушка, черно-белое фото, красиві дівчата України

Написано у той вечір, коли сильно дощило…

Щось задощило на душі.
Застукотіло в шибки.
І вже чиїсь нічні вірші
Читає вітер хрипко.

До когось, певно, заграє.
Малюється словами.
Не знає він: то в нього є
Кохання до безтями

Чи то здалось на певну мить.
І дух перехопило.
Дощами ніч моя шумить.
І сни тривожить вміло.

А завтра пройде. Або ні.
Казати передчасно.
І лиш слова ті вітряні
Звучать мені виразно.

вночі 26 червня 2011 року

2

На цьому – все… Автоярська пісн

Варто ставити крапку не задумуючись і віддаватися емоціям майбутнього

Інколи варто просто сказати: “На цьому – все…”

Запис пісні “На цьому – все…” знаходиться тут: Мері - На цьому все (1464)

На цьому – все

На цьому – все.
І ні кроку більше,
Ми забудем те,
Що було раніше.
І не буде вже
Печальних віршів -
Душу тішить.

Бо на цьому – все.
І ні кроку далі,
Відтепер ми не на п’єдисталі
Все пройшло без слів
І без краплі жалю.
Без печалі.

І на цьому – все.
Хтось на небі плаче.
Під дощем прощатись
Легше, а значить:
Побажаєш ти мені удачі.
Я пробачу.

Бо на цьому – все.
Відтепер всі вільні.
Ти був сильний,
Я теж була сильна
Розійшлися
Тільки краплі по вікнах
Біжать повільно.

Бо на цьому – все…

0

як пережити похмуру осінь?

Я люблю осінь не зважаючи ні на що і на погоду теж

Уроки самозахисту від похмурої осені

Дощ і холод безсоромно втручються у наше життя, все більше нагадуючи, хто восени хазяїн…

Проте вони навіть не здогадується, що нас так просто не візьмеш :).

Адже у нас є сонячна контратака посмішок близьких нам людей, яка розставляє все на свої місця…

Варто тільки посміхнутися :).

Кажете, почався осінній дощ?
Ну то й що!
Ось беріть мою посмішку і захищайтеся від нього :)))

0

Він прийшов сказати їй…

Треба говорити все вдразу інакше можна не встигнути і втратити назавжди

Спішіть говорити про те, що любите… Інакше Вас можуть не дочекатися…

Він прийшов сказати їй,
Що в них
Будуть ясні ночі й снігопади.
І тюльпани.
Але він не встиг.
Час, коли вона чекала,
Він вже втратив…

Він спішив сказати їй іще
Кілька фраз, що були вивчені завчасно.
Він був сонцем їй колись.
І був дощем
Дуже літнім і таким прекрасним…

Лиш зустрів її уже не ту,
Бо спізнився.
Це його найбільша втрата.
Її біло-лагідну фату
Буде інший вже тепер знімати.

0

Вірш про вже осінній дощ

Осінь як завжди похмуро зайшла у мій світ, не зважаючи на те, що я їй сонячно посміхалася

Вірш про осінь і про її дощі

Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…

Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий.

0

про Ваше літо

Потрібно радіти літу настільки щиро, як тільки дозволяє Ваша молода душа і тіло

Коротко про Ваше літо і те, що ще необхідно зробити!

Можна сказати, що Ви ще не повністю насолодилися літом, якщо:

  • Ваш мобільний телефон все ще чистенький і не має жодного відбитку пальців у полуничному сиропі або морозиві (зазвичай телефон дзвонить у самі солодкі моменти життя :))
  • у Вашій сумці або рюкзаку ще не розтанула жодна шоколадна цукерка, при цьому смачно так намастившись на все інше майно :)… Ви ж завжди мріяли, щоб усе було у шоколаді :)!
  • Ви ще не знаєте скільки фонтанів у місті працює і на скількох із них уже відкрився купальний сезон;
  • Вам поки що так і не вдалося одягти все саме світле, красиве і святкове, та потрапити в той день під самий маленький літній дощ. Яка ж це тільки радість іти по теплих калюжах у своєму самому улюбленому одязі :)!
  • Ви до сих пір не умієте лякати комарів так, щоб вони Вас боялися і не кусалися ;)
  • Ваша засмага на фоні білої стіни виглядає дуже навіть солідно :)
  • Ви все ще мрієте про відпустку. Шановні! Треба не мріяти, а вже квитки купувати :)!

Тож якщо Ви “все ще не…” – зараз якраз час! Літо в розпалі, в теплі та в морозиві :)!
Живіть так, щоб уже завтра було приємно згадати пережите літнє сьогодні :)

4

Дощило

Сумні вірші про минуле і почуття, яких уже ніколи не вернути

Минуле. Осінь. Дощ. Вогні.

Вірш, на появу якого мені знадобився тиждень і який просто витісняв усі мої думки останні декілька днів.
Після цього вірша я ще раз переконалася у правдивості слів Галини Вдовиченко про письменників

Дощило темними дощами.
Холодним вітром крило світ.
А я дивилась до безтями
Удаль, на чорний оксамит.
Не видно обріїв.
Простори.
Горіли вікна.
І мости
здавалось поєднають скоро…

Хоч ні.
Пробач.
Або прости.
Або забудь.
Чи просто зникни.
У темряві серед дощу
До несподіванок я звикла.
Ти знаєш – звісно, що прощу.

Єдине: в душу не просися.
Тобі там місця вже нема.
Дощило на багряне листя,
І наливало аж сповна.

А я дивилася навколо
Світ холодом дихнув мені.
Замість прощай,
Кажу – ніколи.
Минуле.
Вітер.
Дощ.
Вогні…

2

Осінь зачекалась листопада

Осіннє багряне листя хоч і не може зігріти своїм теплом, але воно таке... гарне!

Вірш про закоханих. Про осінь і листопад

Осінь зачекалась листопада.
Він казав, що прийде зовсім скоро.
А вона закохана і рада.
Стала красивіша, ніж учора

Там, на небі, синьо-синя гама.
Вона стала просто красивіша.
Серце осені – з багряними краями,
І якась пожовкла й горда тиша.

Осінь так чекала листопаду,
Що здіймалась вітром і летіла.
З неба листя золотаве мовчки пада.
Але їй нема до того діла.

Бо закохана і наша мила осінь
Вже дощем не плаче і туманом
З неба бачила,
Що листопад її – в дорозі.
Він спішить
Бо зачекалася кохана…