0

Граніт науки в КПІ

Отак у КПІ книжки ростуть прямо із землі.
Правда, на одного дуба у світі стало менше.
Але нічого з цим не вдієш - граніт науки в КПІ не такий смачний, тож треба звикати до дубових книжок :).

0

про крилатих і кучерявих

Кучеряво-ангельські створіння. Діти кучеряві, красиві діти, гарні дітки, діточки веселі

Я впевнена, що Ви їх теж бачили :)!

Я регулярно бачу ангелів на вулицях Києва.
Вони кучеряві, ясноокі і найчастіше їх веде за руку мама або тато.
Найщасливіші з них ідуть з обома одночасно…

А самі спритні – кружляють на веселих самокатах, рожевих велосипедах та інших транспортних засобах по тільки їм відомих маршрутах :).

І так щодня: вони – маленькі рухаються у цьому великому в усіх відношеннях світі та дивляться на нього широко розплющеними очима.
Вони легко відрізняють правду від підробки.
Дорослі так уже не уміють

Але є одна річ, яку я у моїх київських ангелах не люблю – це коли вони плачуть.

Бо які ж тільки щирі та гіркі оті їхні сльози!
Здається, що усі біди світу зібрані у простій відмові мами купити цукерку або потребі йти додому з ангельських гулянь…

Тому з метою ощасливлення отих маленьких крилатих створінь я прошу наш дорослий і неангельський світ час від часу слухати їх, даруючи їм звичайну дитячу радість у вигляді хом’ячка, іще однієї пачки морозива або іншої ангельської забаганки :)

0

історія одного київського кактуса

Винуватець події. Photo by meri :)

Сьогодні я розкажу Вам історію одного звичайного кактуса.

Він ріс на простому київському підвіконні і був типовим зеленим створінням, про які, в принципі, не пишуть.
Бо що можна написати про нього, колючого…

Але хазяйка його любила.
Хоча казала йому про це рідко. Точніше, ніколи
Та і в силу темпів сучасного життя їхнє спілкування зводилося лише до однієї-двох посмішок зранку і нетривалого обміну поглядами під час закривання вікна :).

Отак-от і жили.
Але видно той кактус дуже відчував, що його любили.
Хай навіть на відстані і безслівно, адже… одного ранку він зацвів :). Білим, гарним і дуже доброзичливим цвітом :).

На цьому історії кінець, а мій кактус – молодець :)

Адже завдяки цій зеленій і підвіконній рослині особисто я ще раз для себе переконалася: любов – всесильна. Вона може все!
І хоча життя часто буває неприємним і колючим, треба любити його.
І тоді воно теж зацвіте :)

2

про найскладнішу роботу / о работе

Много киндер сюрпризов. Kinder surprise happiness :).

Така вона… складна робота :) / Такая она… сложная работа :)

От ви думаєте, що у Вас робота складна…
Але я скажу Вам по-чесному: усе це – вигадки.
Адже найскладніша робота у людей, які працюють у цеху по виробництву тортів “Київських” або шоколадних “КіндерСюрпризів”. А знаєте чому?

Та тому що таких людей уже навіть торти з “Кіндер Сюрпризами” не радують :)!

А що може бути гіршим?
Це ж трагедія і сама висока ступінь робочих труднощів… :)
Так що сподіваюся, що після цих рядків Ви переоцінили своє відношення до роботи та зрозуміли, що у людей же буває і гірше :)…

PS: усі вищенаписані слова були спричинені глибокими роздумами про життя і роботу під час поїдання шоколадних “КіндерСюрпризів” :)

Русским языком

Continue Reading

0

етюд вулиці Саксаганського

Перехрестя вулиць Києва завжди дуже гарні та особливі. Я люблю це місто!

Кав'ярням та булочним присвячено...

Вулиця Саксаганського одного осіннього вечора (сьогодні) була як завжди – з тими ж будинками, машинами, світлофорами…

Але я люблю її не за це.
Мені подобаються булочні та маленькі кавярні.
Я туди ду-у-уже рідко заходжу (зазвичай нема часу, а натомість є справи), проте атмосфера біля тих булочних і кафе якась старокиївська.

І це зачаровує. І я мимоволі розумію, що Київ мав бути саме таким – затишним і приємним
Проте… (на місці трьох крапок іде монолог про причини зміни архітектурно-культурного стилю Києва і авторів цих змін. В силу морально-етичних принципів цього сайту, текст не наводиться :))

Тож я іду із своїми роздумами далі.
Дивлюся на оте все, чим рясніє вулиця Саксаганського.

Сама не знаю чому, але мені дуже подобаються булочні та маленькі кавярні на вулиці Саксаганського

0

Вірш про мою Оболонь

Одному з найулюбленіших і найрідніших районів міста Києва

Оболонь у Києві це одне з найкращих місць для проживання - чудовий і гарний район

Оболонському району міста Києва присвячено…

Іду по Героїв Дніпра
І трохи вже пізня пора
В моїм майже рідному домі
Ось тут, на моїй Оболоні.

В повітрі від солоду хміль.
А взимку: яка заметіль
Кружляла у танці нічному…

І біля сусіднього дому
Мене зачекався бузок.
Неначе із давніх казок
Стоять в один ряд мої клени
Там влітку таке все зелене.
А взимку – безслівно і біло
Моя Оболонь, ти зуміла
Навіки у серце запасти…

Спасибі, я бачила щастя
На твоїх проспектах буденних…

Повітря вдихаю з натхненням
І йду до знайомих вогнів.
Отут кожен вечір горів
Простий оболонський ліхтар.

Здіймався у аурі чар
Мій світ. Недосяжний стороннім.
Ось тут, на моїй Оболоні…

0

Мистецький Арсенал

Мистецький Арсенал у Києві - дуже цікаве місце... Аж складно уявити як там випускали щось військове :)

Мистецтво в Арсеналі Києва

Як би там не було з точки зору політики і бюджету, але ідея культуризації Арсеналу є вірною. Так склалося історично – була Києво-Печерська Лавра, а через дорогу – завод, що виробляв зброю, обладнання і ложки та ножі для населення… Це нелогічно. Тому добре, що Арсенал став Мистецьким.

Адже, якби він не був таким, то він обов’язково був би виробничим активом якогось мільярдера, мільйонера або просто багатої людини :). Випускали б там труби, або добрива виробляли, або машини складали… Тому хай краще у нас буде вулиця Мазепи не промисловою, а мистецькою :)

Хто там ще не був – сходіть. Для того, щоб мати свою думку про це явище у місті Києві.

Continue Reading

0

Києву

Київ прекрасний усім. Він милий і приємний для життя. Тихий і різноманітний

Як же тебе не любити, Києве мій чудовий :)

Я люблю походити дворами,
Підглядаючи сотні картин.
І закохана аж до безтями
В лабіринти з каштанів і стін.
І у київський дух… Він усюди
Від Хрещатика в різні боки.
Хоча дух – це є, перш за все, люди.
А можливо усе навпаки…

Бо люблю за вогні різнобарвні
За зелені корони дерев
Що у будь-яку пору є  гарні,
І достойні похвал королев.
Тут є те, що не купиш за гроші
Що в житті додає людям сил…
На Соломянці парки хороші.
І прекрасний осінній Поділ.
Особливо обійми узвозів,
Маріїнські красоти Дніпра.
Ніч весняна іде по дорозі.

Ось верба дуже давня й стара,
Що росте тридцять літ, тридцять весен
І день кожний свій розпочина
Сповідь кажучи
Щиро і чесно,
Що закохана в Київ вона.