1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
1

Щасливій нареченій

невеста, жених, наречена, наречений, groom, bride

Вірш щасливій нареченій

Юлі, яку зробив щасливою Богдан :)

Я не бачила тебе красивішою.
Хоч пережили ми разом багато різного.
З тобою ми заслухалися тишами.
І милувалися хризонтемами пізніми.

І може світ загалом не пригадує,
Що ми були не по крові, все ж сестрами.
Пам’ятаєш із вікон наші райдуги?
І трамваї, що стукотіли оркестрами.

Я не бачила тебе щасливішою.
Це читається в порусі й погляді.
Білий колір тебе возвеличує.
Запам’ятаю тебе такою для спогадів.

Ти – безмежно світла й осяяна.
І навіть, коли ми вже будемо сивими.
Пам’ятай, що у тебе завжди є ті,
Хто обійме сестринськими крилами…

31 серпня, 23.30

meri :)

Мене звати Meri :) От і познайомились!

One Comment

  1. Ти казала, що ми були сестрами.
    Не по крові. Й ніхто не згадає
    Ті трамваї із шумом оркестровим,
    Але ми не забудем.
    Минає.

    Напевно, минає, все те,
    Що вважала я більш, ніж освяченим,
    І слова, що довіра – святе
    Були звуком, що з часом страчений.

    Може, я не завжди була поруч,
    І, безспірно, Я в цьому винна.
    Але ж ТИ заховалася в обруч,
    І нікого туди не пустила!

    Знаєш, я довго чекала,
    Доки ти все ж поділишся щастям,
    Приміряла різні лекала –
    Зрозуміти хотіла – чи, вдасться?!

    Я мовчала. Напевне, дарма.
    Я чекала твого дзвінка
    І звістки про щастя впевнене.
    Я не думала, що – даремно.

    Може, це лише я – така –
    Хочу радість ділити з рідними –
    Все чекала твого дзвінка –
    За вогнем і трубами мідними…

    Я б шампанське відкрила,
    І сказала б «Спасибі!» Богу,
    І просила б для тебе ті крила,
    Що колись ти їх так хотіла.

    Щоб була ти завжди росою
    На надійній прекрасній квітці,
    Щоб була ти сама собою –
    Як смарагд в діамантовій нитці.

    Щоб сонети складали – тобі!
    І щоб в них слова любові
    Вмістились в одній строфі!

    Щоб коханий в одному слові
    Був для тебе класично чорним
    І солодким, без жодної солі.

    Образа з очей – на клавіші…
    Хоча… ніхто ні перед ким не зобов’язаний…
    А, ноутбук, все ж, трішки шкода, –
    Він узами сестринськими ні з ким не зв’язаний….

    А ми? Хіба згадаєм про оркестр трамваїв.
    Бо, бачу я, для тебе вже чужа я….

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *