Я думаю, що цей дуже коротенький опис любові ще раз і ще раз підкреслює те, що це почуття сприяє тільки духовному піднесенню, зростанню у своїх прагненнях стати краще і просто робить щасливим :)
Ласкава, всеосяжна, гарна Юнацько-дивна і безхмарна Близька, тілесна і відкрита Оспівана… Талановита Вражаюча, стрімка, крилата Легкодоступна і завзята, Юна, закохано-глибока Безмежна, вільна, ясноока Осмислена, складна, корисна, Велика, підсвідома… Різна.
Наш Курт ушел, Имя храним, Рыдает сердце Вены с ним. А слезы капают Не зря: ведь черный день календаря. Апрель и солнце светит ярко, Но пятое – его уж нет И лишь от мысли стало жарко, Рухнули планы, потух свет. Видно свечку только с фоткой, А Курт, хоть в душах – он живой Но он, как в океане лодка, А лодка тонет под волной.
Написано для друзів і для дуже хороших знайомих. Звісно, це лише трошки із всього, що я б хотіла сказати цим людям. Але я впевнена, що далі буде :)!
Пробачте усі. Не тримайте образ,
Бо я не хотіла поранити вас.
Буваю я часто в житті неправа,
Тож, вибачте, прошу, за фрази, слова…
Бо я – як і всі: коли серцю погано,
Або коли рушаться мрії і плани,
У цьому виню всіх людей окрім себе,
Але так не можна…
Точніше – не треба.
Тому Вам спасибі за Ваше терпіння,
За те, що Ви є.
Ви для мене безцінні…
І знайте: в житті я одного боюся:
Це втратити Вас…
…А вранці Її вже чекала кава. І прохолоду вранішніх годин Розвіяв поцілунок. Так ласкаво Умів Її будити тільки Він.
…Вона була помітна всім відразу, Хоча і не красуня. Але втім Красу робили не якісь прикраси, А щастя, подароване лиш Ним…
…Та й Він – на перший погляд все буденно: В житті нестача часу, ніжних слів, Але ж в Його очах була натхненна Її любов. Він з Нею разом жив.
…Ну а Вона жила лиш для одного На це не вимагалося причин, Адже Вона була в житті у Нього. Ну, а у Неї у житті був Він.
2004
А є ще чудове читання вірша “Казка життя” є ось тут.
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Якщо почитати перші літери, ви дізнаєтеся:
1.Що усім дуже хочеться на екзамені.
2. З якого факультету родом походить авторка твору.
3.Що ж воно таке страшне регулярно приходить до нас. При чому, виключно влітку і взимку…
Одним словом, акровірш про студентів :)
Швидко до нас це нещастя прийшло А як же без неї нам класно було Раділи усі, що настало вже літо, Аж тут і вона… Як її пережити? Поради такі: напишіть собі шпори, Робіть собі “бомби” – бо станеться горе, А ще уночі, як дванадцята буде Ви ШАРУ позвіть, так, щоб чули вас люди. Останнє: в день іспиту обов’язково Самі Ви прийдіть і візьміть залікову. Елітно вдягніться плюс “нуль” макіяжу, Серйозне обличчя – то й “п’ять” уже Ваша. І знайте – п’ятірка примчить, як комета, Якщо є знання хоча б назви предмета :)!!!
Цей вірш про гуртожиток описує лише реальні факти з життя 20-го гуртожитку КПІ
Гуртожиток – це “общага”,
У нього – лише переваги,
Адже народ з усього світу
Живе тут і зимою, й літом:
Не дивлячись на день і час,
Тут анекдотів є запас,
Та й щоб від скуки не пропасти,
Студенти ходять в гості часто:
А там навчання пропливає
Хоч без конспектів, але з чаєм :).
Тут є і вахта, і СБ,
Є Брітні Спірз, “Rammstain”, “Любе”,
Плюс курсові, всі лаби й книжки,
Знайти тут можна із надлишком.
Є кухня – місце всенародне,
Не промине новина жодна,
Щоб тут вона не побувала –
За всіх розкажуть Вам чимало…
Приколів, сміху тут багато,
Зате от місця – малувато,
Хоча… Нічого, жити можна,
Бо тут знайомі – всі і кожний…
“Мівіна” – це найкраща їжа,
Завжди смачна і завжди свіжа,
Тут діє правило одне –
Студент їсть те, що їстівне :).
Ще можна провести розмову
Про побут, житлові умови:
Вода холодна є, одначе,
нам хочеться також гарячу :).
А от якби ще й ліфт робив –
Тоді б студент як в казці жив
Всі так хотіли б цього дива…
Та… Мріяти – це не шкідливо :).
Отак життя тут і минає:
У річці з пива всіх купає,
В піснях до ночі під гітару,
Хоч завтра знову йти на пари…
Какое счастье –
Быть по жизни с тем,
С кем хочется.
И вместе проганять
Из будней
Одиночество.
Не плакать от любви неразделённой.
И покорять вдвоём все горы и все склоны.
Какое счастье –
Знать и быть любимым кем-то.
И две судьбы связать единой лентой,
Так крепко, чтобы на всю жизнь.
Навеки.
Делить и слёзы, и улыбки, и утехи.
Всё поровну и ровно на двоих.
Любовь благодарить за каждый миг…
Какое счастье –
Верить, ждать и дожидаться
Любовь по жизни ощутить.
Хотя бы вкратце.
Ну а ещё – что в жизни есть главней:
Просто быть вместе в серости всех дней.
И чтоб ни беды, ни разлука, ни печали.
Той Вашей ленты никогда не развязали…
Рассказать тебе о КПИ?
Ну, что же, слушай.
Только сразу говорю:
Он – самый лучший.
Среди наших украинских универов.
Он для них пожизни был всегда примером.
Жить здесь весело.
Народ у нас чудесный.
Так что в общем-то дела все офигезно.
Да, ну сессия немного напрягает.
Только КПИ она не запугает!
Ведь народ привык к таким раскладам:
Что на сессии учиться срочно надо.
А когда семестр – другое дело:
Тут рулит поляна перед ФЕЛом :).
“Интонация” и “Ватра” тоже пляшут.
Ты спроси и все тебе расскажут
КПИшники гуляют на 5 с плюсом.
Если надо – соберут большую тусу.
Если надо отдохнуть ништяк,
Есть у нас такое дело, как “Маяк”.
Ну, а сеть компьюетная – это суперово.
Фильмы, музыка – завоз весь самый новый.
И вообще у нас есть парк, ДК
Первый корпус видно сдалека.
Есть у нас “Король” и “Королева”…
Мы ведь лучшие!
Ведь КПИ – forever :)!
Якщо людина ніколи не була у Львові – цей вірш буде здаватися банальністю.
Якщо ж людська душа побачила усю ту красу, велич і відчула ту атмосферу – значить вірш доторкнеться до самої глибини…
Але найголовніше з того всього, що я знаю: це місто може стати рідним для моєї душі. Усе необхідне для цього у Львові є.
Я закохалася.
І слів не вистачає.
Розгублено дивлюся на твій слід.
У моїй пам’яті.
Щоразу виринають години із тобою.
Мов граніт
З якого зроблені твої несірі стіни.
Закарбувалися і в’їлися в думки
Оті всі площі, вулиці і вікна
А ще твій дух.
Я заздрю тим, з ким ти
Проводиш ранки сонячні і теплі.
І тим, хто падає з тобою в глиб снігів.
Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий,
І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів».
Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте. Я закохалась в тебе, місто Львів…