1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
1

цитата про зізнання

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Коли раз відкладеш зізнання, то далі на нього все важче й важче зважатись, і врешті воно зовсім стає неможливим.

Margaret Mitchell “Gone with the Wind” (Маргарет Мітчел “Віднесені вітром”)

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Просвіта 2.0

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Поки я була десь там, аж у Львові, прямо тутечки – у Києві, народ займався цікавими речами.
А саме говорив про Інтернет, закушуючи все це діло піцою. Ну і звичайно, ключове слово усього цього зібрання – це план (я бачу, що у декого посмішка широко розтягнулася і у думках полетіли зелененькі листочки зі специфічним запахом, але цього там було!!!). В крайньому разі, у звіті про таке не писали :)
План щодо проведення освітніх заходів веб-спрямування, таких як EduCamp, BlogCamp з усіми наслідковими обставинами. Мені ця справа видається корисною, патріотичною і перспективно-грошовитою :).

Так що я буду зі свого боку слідкувати, сприяти і, за можливості, брати участь у таких зустрічах.
Що і усім раджу :). Повірте, поганого Вас там не научать :)))!

PS: ідея із назвою “Просвіта 2.0” цікава. Це ж прямо pro-світ www не втрачаючи історичного значення слова. Головне, щоб пан Мовчан із “Просвітою” не образилися, але я думаю, що вони будуть тільки раді…хе-хе :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

львівські їжаки

Оце видалося на цих вихідних побувати у Львові. Але я не настільки наївне створіння, щоб намагатися описати тут свої враження :). Не тому, що їх нема або вони дуже потаємні х-files, ні ;)
Просто цих вражень багато. Тобто, зі мною сталося те, що завжди буває з тими, хто потрапляє у Львів (не)вперше.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

цитата про сумні моменти життя

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Цитата для всіх, кому на даний момент чомусь може бути сумно:

“Ніщо в світі не може нас поконати – це ми самі робимо, коли тужимо за тим, чого в нас уже більш ніколи не буде, коли надто багато живемо спогадами…”

Margaret Mitchell “Gone with the Wind” (Маргарет Мітчел “Віднесені вітром”)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

четвер зі смаком п’ятниці Перемоги

Дякуэмо усім Ветеранам за те, що ми зараз живемо...

Дякуємо усім Ветеранам за те, що ми зараз живемо…

Завтра Дев’яте Травня.
Я не впевнена, що мої рядки читатимуть ті, хто причетний до цієї дати безпосередньо, але все рівно я не те що дякую, я просто МЕГА-дякую тим людям, які витратили кілька років свого життя, щоб ми зараз дивилися на українське небо і не вважалися чиїмись фрау :).
Слава Ветеранам Великої Вітчизняної Війни. Уклін. Подяка. Хай Вас Бог береже!

ЗІ: ці слова варто було б написати завтра, але завтра, як і післязавтра, мені буде не до Інтернету :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
1

Ми вистоїм

Красива Пара закоханих у життя та Україну

Іван Олексійович та Леоніда Павлівна Світличні

Фото справа, до цього вірша має досить опосередковане відношення… Просто шукаючи зображення, я випадково побачила їх і згадала, що Івану та Леоніді Світличним теж треба було вистояти. За інших умов, за інших режимів і ситуацій.
Але потрібно було не опуститись на коліна, не зректися, не втратити те, що вони вдвох мали.

Ми вистоїм,
хоч як би з ніг збивали
ті зрадницькі
нестримнії вітри.
Ці довгі відстані –
хоч сил лишилось мало,
та правила є і в цієї псевдогри.

Ми порадіємо
за солод перемоги,
що буде в душах,
присмак на вустах.
Блиск не словами,
а лиш вчинками потроху:
не мідь то буде.
вища проба золота.

Не піддамося
на спокуси ці отруйні
і руки не опустимо униз.
Спасибі вам
за похорон і труни.
Але ж ми жити щиросердно поклялись…

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Мій перший вірш

Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.

Весняний перший поетичний вірш моїми тоді ще дитячими очима

Весняний світ очима однієї дівчинки

А ще для глибшого розуміння треба написати кілька рядків, з чого все почалося…
Мені було дев’ять років.

Хоча, коли Ви прочитаєте цей вірш, Ви автоматично зрозумієте, що доросла і життєво-досвідчена тітонька таких рядків точно б не написала :). Отже…

Весною все-все ожива
І мурашки, і трава.
Ми з тобою йдемо в ліс
Не впізнати ряд беріз:
Одягли сержки,
Розпустили коси,
І стоять красуні
Білокорі й босі.
По росі весняній
Хочуть походити,
Щоб красу цю дивну
Ніколи не згубити.

Зелень світ весь підкорила
І в блакитній вишині
Хмарки й сонце, мов на крилах
Усміхаються весні :).

Але, якщо бути більш точною, то останнього смайлика в оригінальній версії цього твору не було :).

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

для Юрія і Георгія

Святый Геогрие Победоносец, моли Христа Бога спастись душам нашим!

Ікона Георгія Побідоносця

Сьогодні – 6 травня – День Ангела для усіх Юр, Юрасиків, Юрчиків, Юрків та Юріків :).
Так само сьогодні день усіх Георгіїв, Георгів. А усі чоловіки, парубки і хлопці з іменем Гоша уже святкують :).

Так що я особисто приєднуюсь до привітань із Днем Георгія Побідоносця і бажаю усім нам (тобто навіть включно із неЮрами і неГошами :)), щоб у житті ми відчували милість цього Святого Великомученика у вигляді перемог на всіх фронтах :).

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

05.05

Київська весна кольору каштанів :)

Каштани весняні. Київські :)

Понеділок видався приємним, особливо ввечері :).
Аж на своє місце проживання повертатися не хотілося. Так би ото й ходити між бузками-каштанами-тюльпанами… А що вже буде далі – то я взагалі мовчу :). Як розквітне ще пахучіше та потепліє ще дужче…
Одним словом, оперативно і докладно про це читайте зовсім скоро на meri.kiev.ua :).

А тепер переходимо до подяк :). Дякую одній людині, що випадково з’явилася у моєму житті, і привела із собою явно невипадкові речі
Ну, а всім іншим – простий і щирий, український thanks :)! За те, що читали, за те що ліву клавішу мишки натискали і за те, що через пару днів прийдете сюди :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

а шо уже травень?

Дівчина пише послання для весни :)

Деякі думки про травень і весну взагалі

Травень класний. Бо то іще не літо, але все ж третій місяць весни… І цим все сказано :).

Травень виганяє всіх на вулицю, примушує посміхатися, роздягатися і під час цього внюхуватися в повітря. Бо воно пахне :)!

Не спекою липня. Не холодом січня. А всього лиш ароматом бузку, зеленої травички і подихом парфумів Кензо… Ой… Вибачте, то дівчина якась проходила мимо :).

До речі, щодо дівчат. Дівчата в травні гарнішають :).

Хоча, в принципі, гарнішає, звісно, все, просто у дівчат це найбільш помітно :).

А ще травень – музичний. Не знаю як у кого, а у моєму будинку такі весняні меломани, що біля під’їзду повністю звучав увесь репертуар Пугачової Алли Борисівни і зараз співає Софія Михайлівна :). У січні чомусь їх не тягнуло послухати музику… Так що це все травень винний :).

До речі, забула відмітити, що наш травень пахне ще й шашликами :). І це є народне визнання, а не чисто моє особисте.
Он, на перше травня, що робилося на всіх радіо та у всіх лісах? Правильно, святкували День шашлику :). Ті, хто не святкував Дня шашлику, той святкував День картоплі. Ну, тобто, на городі, з лопатою, граблями та іншими атрибутами свята :).
А ті, у кого до шашликів і картоплі серце не тягнеться, той святкував День трудящих.
Але святкували усі – і це однозначно :).

Хоча, що я оце тут сиджу та розписую, про свята, запахи та інше весняне, якщо можна написати коротко і ясно?

З травнем :)! Тобто, з маєм! Себто, з нуль п’ятим дві тисячі восьмого :)!

А я пішла до нього. До травня :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 108 сподобалося
Loading...
4

Я вже не та

Я вже не та. І причиною цього є... життя. Звісно, що не ти. Фото Coco Rocha - Погляд Мері. Вірші про невзаємне кохання

Я вже не та. І причиною цього є… життя. Звісно, що не ти. Фото Coco Rocha

Я вже не та.
Я вже тобі не вірю
Нема уже наївного дівча,
Яке колись вручало свої мрії
І дарувало вогник у очах.

Я вже не та.
А знаєш хто тут винен?
Звичайно, що не ти…
Це все життя.
Воно не визнає свої провини…

Я вже не те усміхнене дитя,
Яке колись тебе отак зустріло.
Я думала, що щирість візьме верх.
Проте… Я помираю…
Я безсила!
Бо хтось мою ту щирість взяв
І стер.
А разом з тим пішла моя наївність.
І вогник мій…
Той “хтось” його забрав…

Я вже не та.
Хоч може це і дивно,
Але ховаюсь як завжди у сотнях справ.
І маску я щодня свою вдягаю.
І хочу від усіх кудись втекти.

Я вже не та…
А знаєш хто тут винен?
Це все життя.
Звичайно, що не ти…

2005 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 9 сподобалося
Loading...
0

Ты хочешь

Возвращение того, что было невозможно

История не возвращается

Ты хочешь начать всё сначала…
А помнишь,
Луна целовала
Каштанов зеленые листья
И звёзд необъятный простор.
Ты помнишь?
И я тоже помню.
Тепло твоей нежной ладони.
Влюблённости полные мысли
И майский ночной разговор.

Ты хочешь вернуть все обратно…
А помнишь,
Нам было приятно.
Быть вместе…
Мне часто казалось,
Что я, словно птица, лечу.
Но жизнь показала другое.
Я сердца тебе не открою.
Ты хочешь вернуть всё обратно?
Ты хочешь.
Но я не хочу…

2003

Поділитися з іншими