1 серце :) 56 сподобалося
Loading...
4

Осінні спалені мости

Осінні сходи, що ведуть до згадок, сліз та суму... Ніхто не думав, що так станеться, але так сталося

Осінній вірш про спалені мости

Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.

Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені -
Це значить, що приречені.

На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.

Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…

Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.

Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…

meri :)

Мене звати Meri :) От і познайомились!

4 Comments

  1. Дуже добре! Зачепило якісь потаємні, сховані струни моєї душі! Молодчинка!
    Ярослава

  2. Дякую, пані Ярославо! Я рада, що слова, які я знайшла для вираження своїх почуттів, здаються і Вам також підходящими для вираження пережитого Вами у Вашому житті…

  3. надзвичайно чуттєво… підпсуюсь під кожним словом Ярослави…зачепило…

  4. дякую Вам, Санька :)!
    За кожне слово. І за те, що Ви написали мені свою правду про те, що мої рядки зачепили Вашу душу… Спасибі :)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *