Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.
Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені –
Це значить, що приречені.
На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.
Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…
Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.
Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
4 коментарі “Осінні спалені мости”
Дуже добре! Зачепило якісь потаємні, сховані струни моєї душі! Молодчинка!
Ярослава
Дякую, пані Ярославо! Я рада, що слова, які я знайшла для вираження своїх почуттів, здаються і Вам також підходящими для вираження пережитого Вами у Вашому житті…
надзвичайно чуттєво… підпсуюсь під кожним словом Ярослави…зачепило…
дякую Вам, Санька :)!
За кожне слово. І за те, що Ви написали мені свою правду про те, що мої рядки зачепили Вашу душу… Спасибі :)