1 серце :) 38 сподобалося
Loading...
2

Очікуючи телефонний дзвінок

Якщо Ви перебували в очікуванні дзвінка телефону, то Ви повністю зрозумієте кожне слово цього вірша

Всім тим, хто чекав телефонного дзвінка

Дзвінку моєї сестри присвячується

Мій світ вміщається в екрані телефону.
Адже весь день я лиш очікую дзвінка.
І по відомому життєвому закону.
Ніхто не дзвонить.

І тремтить моя рука,
Коли вже вкотре, а точніше знову й знову
Дивлюсь та бачу, що новин усе нема.
Моє спасіння – це всього лише розмова.
Моя реальність мовчазна і аж німа.

Все відійшло на другий план,
І світ не милий.
Бо з кожним часом гаснуть промені надій
Та усвідомлюю й молюся про єдине –
Почути зараз в телефоні голос твій.

3 жовтня 2009 року

Поділитися з іншими

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Твоїм пасажирським вагонам
Таким ночам співають літні оди
Фото із затінку
Мобільна збірка “Лише до безтями”
Вирости можна з думок

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. “Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!

  2. Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *