1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

Едуарду Аркадійовичу

Будь сміливим. Не бійся. Адже уже через мить можеш каятися, що проявив слабкість духу...

Це була всього лиш Людина...

Я знала, що був такий поет Асадов. Але я не читала його віршів.
А ще я читала багато чудових віршів, які були без зазначення авторства, адже я їх читала у зошитах-щоденниках молодості моєї мами…

І от завдяки одній прекрасній людині  (сіро-зелені очі якої зараз, напевне, посміхаються :)) я зрозуміла, що ті давно знайомі для моєї душі вірші, які я читала, були творами саме Едуарда Аркадійовича Асадова.

А потім я прочитала інші його творіння.
А тоді в Інтернеті знайшла ще сайти з його віршами…
І на завершення я зрозуміла одне – після цього всього у мене зявилася сміливість опублікувати деякі свої твори, які я раніше складала у шухлядку, передбачаючи нерозуміння і осуд.
Завдяки Едуарду Аркадійовичу і його життю я стала сміливіша. Рівно на стільки, щоб без остраху зізнаватися і писати в таких обсягах як хочеться.
А ще цей випадок підтверджує, що усі люди в нашому житті мають певну роль і місію. Донести нам щось. Відкрити нове. Або повязати існуючі явища чи людей…

meri :)

Мене звати Meri :) От і познайомились!

2 Comments

  1. Мері-Фея! Дякую Вам за добрі слова і є велике бажання відкриття для інших людей життя та творчості Поета. І це Ваша головна допопомога. Я думаю, Едуард Аркадійович Вам зараз всміхається…
    и немного с Википедии (отдельное спасибо), как мне кажется, объяснение современности стихов Асадова, любви к ним разных поколений:
    “…Будучи незрячим, Асадов видит жизнь и вещи глубже, проницательнее, живее, чем многие другие люди. Стихи Асадова живы и актуальны в любое время, они пережили своего автора и долго ещё будут популярны и любимы людьми. При жизни Эдуард Асадов был скромным человеком, однако его имя и творчество было всегда очень известно и популярно у молодёжи, которой поэт адресовал свои произведения…”

  2. Дякую пані Т.Б. :).
    А я сьогодні говорила про цитати із цього вірша Едуарда Асадова:

    Нескромно? Нет, простите, весь свой век
    Я был скромней апрельского рассвета,
    Но если бьют порою как кастетом,
    Бьют не стесняясь и зимой и летом,
    Так может же взорваться человек!

    Взорваться и сказать вам: посмотрите,
    Ведь в залы же, как прежде, не попасть,
    А в залах негде яблоку упасть.
    Хотите вы того иль не хотите —
    Не мне, а вам от ярости пропасть!

    Но я живу не ради славы, нет,
    А чтобы сделать жизнь еще красивей,
    Кому-то сил придать в минуты бед,
    Влить в чье-то сердце доброту и свет
    Кого-то сделать чуточку счастливей!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *