1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

зустріла погляд / met a look

walking girl, red hair girl, back girl

Дивилась на балкони… Looking at balconies…

Сьогодні вирішила іти і дивитися лише на балкони. Бо хто ж на них подивиться, як не я і не сьогодні :).
За наслідками такого огляду можу сказати, що краса більшості з них непомітна за облупленою фарбою. Якщо у Вас є балкон – пофарбуйте його, будь ласка.
Але зустрічалися й цікаві екземпляри – у квітах, кольоровому склі та ще пару елегантно-кованих побачила. До речі, це було останнє речення про особливості балконного Києва :).

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Кіт, що нагананяє на мене сон

Ви тільки подивіться на всю філософську глибину цього фото… Тільки під час споглядання дуже не позіхайте, бо мені теж від цього котика спати хочеться :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

татові не сподобалось

Ось так виглядає дизайн, що не сподобався моєму тату

Ось так виглядає дизайн, що не сподобався моєму тату

Тато сказав, що йому не подобається мій новий дизайн. Він аргументовано розповів, що оригінальність – це завжди чудово, однак функціонал має бути якісний. Тобто якщо людина хоче прочитати мій вірш “У ній щось є“, то щоб для цього не треба було перекопати пів-сайту.
Мені нічого не довелося зробити іншого як погодитися. Так що забираю лопати від моїх гостей. Вам копати більше не доведеться. Тепер землеобробними і архітектурно-дизайнерськими роботами займаюся я. Бо у мене реконструкція :)

Про мої відносини з татом написано більш детально тут

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Балерину ведуть з репетиції

Вона мені сказала, що їй пять з половиною років і вона уже цілий рік ходить на балет. Також Балерина повідомила, що дуже старається.
Тож кращі опери світу можуть починатися вишиковуватися в чергу і готувати запрошення для Балерини :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Граніт науки в КПІ

Отак у КПІ книжки ростуть прямо із землі.
Правда, на одного дуба у світі стало менше.
Але нічого з цим не вдієш – граніт науки в КПІ не такий смачний, тож треба звикати до дубових книжок :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

шо то було?

Якщо Ви не бачили моєї заставки на сайті “Леді на велосипеді”, то ось вона:

Бачите як усе було велосипедно і у квіточках

Вона гордо прикрашала мій сайт цілих десять чи може одинадцять днів.
А потім я зрозуміла, що зовнішність – не головне :).
До сайтів це теж відноситься…
А якщо бути повністю чесною, то із-за цієї леді, система оцінювання сердечками – не працювала, на фейсбук “Like” теж не відправлялися. Тож, питається: нащо така балувана леді :)?

Так що я знову пересіла з велосипеда за стіл, одягла оранжеву будівельну каску (оформлення сайту відповідне :) і як бачите – реконструкція триває.
PS: але велосипед я нікуди не поділа, тож… далі буде :)

 

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

перша людина на селі / about ambitions

Трактор Івановича виглядає приблизно так. Двері кабінету Петра Григоровича залишилися поза кадром :) / Tractor owned by Ivanovitch looks  like this. Door of the Peter’s office has not been captured :)

У одному маловідомому селі живе дядько, якого всі називають Іванович.
Його знають усі, бо у нього є трактор і коли приходить весна, то усі ідуть до Івановича, щоб він виорав город. Немає людини, яка б не знала де знаходиться його хата.
З ним усі завжди вітаються.

У іншому великому місті всесвітнього значення живе одноліток Івановича, якого звати Петро Григорович.
Він є директором великого підприємства.
Його теж знають усі, адже він приймає ключові рішення на цьому великому підприємстві. Нема таких, хто не в курсі в якій частині головного офісу знаходиться кабінет Петра Григоровича. З ним теж усі вітаються.

Ці два чоловіки навряд чи б захотіли помінятися місцями, хоча по суті їх історії – однакові.
Адже не зважаючи на різні масштаби їх діяльності та географію проживання, кожен з них впливає на життя свого села.
Або підприємства, що по суті теж є маленьким селом міського типу :).
Після споглядання цих двох історій у мене виникла лише одна думка.
Я бажаю кожному реалізувати свої амбіції  і бути “першою людиною на селі” на тому рівні, на якому хочеться.
Тобто, як кому подобається – щоб вас знав один хутір, пів-України чи весь світ :)

In English

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

шопінгауер

шопенгауер, артур шопінгауер, шоппінг ауер, философия, интересная философия

Це – німецький філософ Артур Шопенгауер. Він не має нічого спільного з шоппінгом, хоча…:)

Місце для нього є в житті у кожного.
Він втискається у самі щільні графіки, а інколи затягує так, що люди стають від нього залежними… Бо нічого з цим не вдієш – така вже у нього філософія.
Я сама інколи не в змозі втриматися. Буває як піду – так на пів-дня та ще й повернуся з трохи іншим, аніж очікувалося :)
При чому, я питала – в усіх інших так само: вийшли за сірниками, а додому прийшли з важким пакетом усього самого необхідного. Бо нічого не вдієш – такий він, шопінгауер.
Тобто, shopping hour (або як ще його називають): “сеанс шоппінгу”, “іду-по-хліб-і-щось-смачненьке”, “побазарувати”, “вийти в люди (або як варіант – сходити в центр села)”. Крім того – частовживане в окремих прошарках суспільства – “пройтись по бутікам” або “злітати на екскурсію в Ніццу”. Останнє – це майже те саме, що і з селом, тільки не їхати на підводі, а летіти в літаку :).
Одним словом, шоппінг – це приємно і гарно.
Але часто після нього доводиться заглиблюватися у філософські роздуми щодо питань буття в найближчі тижні, обороту коштів у особистому фінансовому просторі та купу інших серйозних питань .
Ну все прямо як у філософії Артура Шопенгауера…
Розумні речі він писав.
Ось прямо зараз: закутаюся у свіжокуплений плед і почну читати :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

під ногами / under feet

небо, клюжа, красиве небо у калюжі, небо в луже, лужи и небо, весенние лужи

Ой, дивіться: у калюжах – небо…

У безрозмірних весняних калюжах віддзеркалювалося небо…
“Дивись під ноги”, – повчально і нелюбязно казала молода мама своєму малолітньому сину. Поспішаючи, тягнула його за руку і педагоги величини пана Макаренка, напевне, зморщилися б, побачивши цю картину.

“Мамо, мамо! Ми ідем по хмаринках!”, – радісно закричав маленький хлопчик.
У калюжах і дійсно віддеркалювалося трохи брудне, але все ж блакитне небо і такі самі майже білі хмарки.
“Обходь калюжі! Чого тебе туди повело?”, – не розуміючи усієї краси ситуації продовжувала нелюбязна мама.
Але маленький син проявляв упертість характеру і продовжував брьохати по калюжках, інколи навіть розбризкуючи краплі талої води навколо.
Потім вони повернули направо і пішли в напрямку станції метро.

А я, не обтяжена нічиїми заборонами і нерозуміннями, ішла у своїх гумових чоботях прямо по хмаринках і щиро раділа безрозмірності весняних калюж :).

In English

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Не вірте очам

Девушка на канате, канат девушка, еквилибрист, эквилибристка девушка

Не треба завжди вірити своїм очам, чужим словам і будь-яким обмеженням.

Не вірте очам,
Бо вони бачать стіни і межі.
Не вірте промовам,
Бо часто нещирі вони.
Красиві слова.
На них ловляться необережні…
Не вірте в солодкі,
Хоча такі бажані сни.

А в що ж тоді вірити?
Будучи на роздоріжжі.
Кого ж тоді слухати?
Серце віддати кому?

Питайте в дощів.
У хвилин одинокої тиші.
Йдучи по дорозі на гору
Круту й камяну.
Просіть не в людей.
А у світлого синього неба.
Із ним не лукавте
Кажіть напряму – так як є.

Бо хто просить щиро
І віддано щастя для себе
Тому доля відповідь
Завжди і вчасно дає.

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

бувають такі люди як він

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Є люди, які мене дивують. У хорошому значенні цього слова :).
На жаль, з більшістю з них мені не доводилося зустрічати. І вже не доведеться, адже їх земне життя, у більшості випадків, уже завершилося.
Проте, як кажуть поціновувачі вин, “послевкусие остается”. Це – враження, яке залишають їх роботи і досягнення. Навіть біографії таких людей виступають як приклади для наслідування і натхнення.

Щоразу, коли заходжу в Національну бібліотеку імені Володимира Івановича Вернадського на Московській площі у Києві, я дивлюся на його бюст напроти входу і думаю про вічне.
Звісно, мені було б цікаво також дізнатися який у нього був колір очей або улюблена страва :).
Але наразі,  такі подробиці заховані за роками і архівами, тому  дивлячись на його погруддя я намагаюся відповісти на питання “Як?”.

Як він зміг пересилити реалії і займатися самоосвітою?
Як він зумів зберегти добре серце і турбуватися про інших, коли його самого страшенно гнобили?
Як він не русифікувався в умовах усього тотально неукраїнського?
Воістину геніальна людина.
Його день народження справляли два дні назад, 12 березня…

Поділитися з іншими