1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

одне речення про любов

Мої думки. Формат Твіттера. Виконуються вперше.

Навіяне роздумами про міжлюдські відносини

По-справжньому любити людину – це значить поважати її час і не обмежувати її свободу.
(вирішила записати, щоб не забути і щоразу, при потребі, згадувати…)

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

перші натяки на

Мої думки. Формат Твіттера. Виконуються вперше.

Мої думки. Формат Твіттера. Виконуються вперше.

Легкий сум огорнув мою душу сьогодні, коли я побачила як у магазин заносили коробки із штучними ялинками і новорічними прекрасами

Згадалися слова моєї бабусі про миттєвість кожного року життя…

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

(не)політичне питання

Продавати майбутнє за таку малу суму просто неправильно. Подумайте над цими словами

Від трьохсот гривень у житті легше не стане...

Ви ж знаєте – я про політику принципово не пишу
Але я щойно дізналася, що одна моя хороша знайома згодна продати свій голос.
Адже, як вона каже: “Хоч голосуй, хоч не голосуй – нічого не зміниться, а триста гривень мені завжди потрібні”…

Я думала, що статистика про кожного пятого, який згоден продати свій голос та усілякі виборчі технології так далеко від мене!
А як виявилося – на відстані протянутої руки і сказаного слова :(.

Проте як би там не було: пожалійте свою совість і своїх майбутніх дітей та внуків, не продавайте свій голос!

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

правда про один осінній вечір

Потрібно уміти вносити в своє життя дивні моменти та емоції

Як чудово осіннього вечора під гітару відповідати на питання “Что такое осень?” :). Фото by Mattie Fritz

Привселюдне зізнання :).
Сьогодні о 20.32 у мене стався напад хорошого настрою, що спричинив непереборне бажання співати.
Бажано під гітару :).
І бажано ще з кимось. Благо, що вдома була не я одна…

Тож я щиро зізнаюся в тому, що 28 хвилин гітарних пісень на кухні надихнули мене і ще ряд осіб (усі повнолітні, частково тверезі та усміхнені :) на вчинення таких-от вчинків знову і знову…

Тому, я звертаюся до усіх, хто мене читає: не зважайте на заборони і якісь нікому не потрібні формальності!
Забудьте фрази типу “у мене немає слуху”, і про те, що останній раз ви співали “сама/сам не знаю коли”.

А може Вам хочеться малювати?
Або ліпити з пластиліну :)?
Або фотографувати(ся)?

Одним словом: робіть те, що Вам подобається… І життя Вам за це віддячить :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

про число 13

Чорним котам і чорненьким котенятам присвячується

Ви все ще боїтеся числа 13? Тоді ми йдемо до Вас :)

Кращим, ніж пятниця 13, є понеділок 13 :).
Сказала я сидячи на роботі у кабінеті номер 13 одного ясного дня 13 вересня :)

Жаль, правда, не зустріла жодного чорного кота сьогодні
Доведеться завтра з самого ранку біля підїзду будинку караулити на котів :)

Не бійтеся цього числа…
Адже інколи 14, 15 або 16 бувають такими, що з приємністю у думках згадується хороший день тринадцятого… :)

PS: До речі, я навчалася у школі № 13… Це все, що треба знати про число 13 :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
2

як вибрати шкарпетки?

Шкарпетки мають бути гарними і веселими. Щоразу дивлячись на них треба посміхатися

У світі шкарпеток… :)

Дуже часто при виборі шкарпеток усіх турбує питання – які краще вибрати?

Для того, щоб вирішити цю одвічну дискусію пишу один раз, але дуже розбірливо.
І тоді не кажіть, що не попереджала :)

Шкарпетки треба вибирати такі, щоб:

  • були теплі. Для цього рекомендується брати шкарпетки жовтого кольору, або із відповідними зображеннями (малюнки типу “сонечко”, “смайлик” :). Якщо такий варіант не підходить, то можна написати на них чорним маркером “Шкарпетки теплі” – і всі повірять на слово! :)
  • були веселі. Але наполегливо рекомендуємо перевірити почуття гумору! Візьміть шкарпетки у руки. Сконцентруйте увагу на них. А потім раптово посміхніться і тримайте посмішку 10 секунд… Чекайте зворотьньої реакції. Проте на оточуючих не звертайте уваги. То вони не на Вас дивляться. Зараз просто повально усі закуповують шкарпетки, тому… не відволікайтеся! Перевіряйте почуття гумору Ваших шкарпеток :)
  • були яскраві. Тоді при зустрічі із сусідами можна буде прошмигнути непомітно! І не буде оглядин з ніг до голови. Основний удар героїчно приймуть на себе шкарпетки :). Традиційне “здрстя” можна буде не казати :)
  • були модні. Особливо це стосується жінок. Повірте: краще шкарпеток із соболя виглядають лише шкарпетки з норки. Голубенької бажано :). Проте, якщо Вам вдалося знайти шкарпетки з песця – візьміть! Гардероб великий, для маленьких шкарпеточок місце завжди знайдеться :)… та і добудувати третій поверх гардеробу ніхто не забороняв :)
  • були самодостатні. Особливо це стосується чоловіків :). Треба купувати такі шкарпетки, щоб у разі, коли доводиться залишитися у самих лише шкарпетках – не відчувалося дискомфорту.

А взагалі-то, запамятайте основні три слова: натуральні, українські, симпатичні… І цього при виборі шкарпеток Вам має повністю вистачити.

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

сьогодні офіційно почалася осінь

Вітаю Вас із осінню. Бажаю жовтого золота і багряної краси

Пора звикати до осінніх краєвидів...

Про те, що сьогодні офіційно почалася осінь свідчить як мінімум – календар :).

Плюс до того осінь засвідчує громадський транспорт, переповнений загорілими і галасливими школярами, дуже такими стильними і дорослими студентами, і скромною багатомільйонною армією трудящих приватних та державних секторів економіки :)

Крім того свідченням осені є пробки на дорогах. Пробки на тротуарах. На парковочних майданчиках і стоянках. Пробки утворюються навіть біля кас супермаркетів… (якщо ще хтось десь бачив пробки – пишіть :))

А за погоду я взагалі промовчу (якщо мовчати в обсязі одного речення, то звучить так: скаржилися на спеку – отримуйте :)))

Але все вище перераховане – не скарга на цю пору року, а тільки свідчення того, що пора уже усіх вітати із чудовою порою, яка робить наше життя різнобарвно золотим, а парасольку робить не випадковим атрибутом, а життєво необхідною річчю для кожного :)

З осінню Вас!

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

багатотекстувспеку

Найкраще боротися зі спекою разом зі своїми найкращими друзями

З друзями навіть переживати спеку веселіше :). І читати багатотекстувспеку теж. Фото Рейтерс

Оскільки лікарі радять менше рухатися в звязку зі спекою, я подумала, що краще не обтяжувати свій організм зайвим набором тексту на клавіатурі, а Ваші красиві очі – читанням додаткових літер тексту :).

Тому усі свої побажання я висловлю коротко в одному фото – охолоджуйтеся хто як може, але по можливості – робіть це з друзями і усім від того стане холодніше :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

треба відкривати для себе нових людей

Вероника Тушнова это очень чувственная поэтесса. Её стихи не из рифмы слов, а из рифмы чувств

Вероніка Михайлівна Тушнова (1915 – 1965). Треба відкривати для себе нових людей

У світі ще стільки не пізнаних нами людей!

Варто тільки уважніше подивитися… Але зараз я не говорю про тих творчих і талановитих, хто ходить поряд з Вами, і чий талант поки що неафішований. Про них я скажу колись :).

Зараз я пишу про тих, хто уже жив і, кого вже нема поряд знами. Але той хтось залишив нам щось справжнє.

Сьогодні я відкрила для себе Вероніку Тушнову, твори якої я знала уже кілька років, проте не знала хто автор тих душевних слів. Схожою історією було знайомство із творчістю Едуарда Асадова

Тож я висловлюю вдячність одній дівчині з міста Харкова, яка любить квіткове дихання, за те, що мій світ став ще більш поетичним завдяки Вероніці Михайлівні Тушновій.

PS: її відомі слова: “Не отрекаются любя. Ведь жизнь кончается не завтра. Я перестану ждать тебя, а ты придешь… Совсем внезапно. Не отрекаются любя!”

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

про Ваше літо

Потрібно радіти літу настільки щиро, як тільки дозволяє Ваша молода душа і тіло

Коротко про Ваше літо і те, що ще необхідно зробити!

Можна сказати, що Ви ще не повністю насолодилися літом, якщо:

  • Ваш мобільний телефон все ще чистенький і не має жодного відбитку пальців у полуничному сиропі або морозиві (зазвичай телефон дзвонить у самі солодкі моменти життя :))
  • у Вашій сумці або рюкзаку ще не розтанула жодна шоколадна цукерка, при цьому смачно так намастившись на все інше майно :)… Ви ж завжди мріяли, щоб усе було у шоколаді :)!
  • Ви ще не знаєте скільки фонтанів у місті працює і на скількох із них уже відкрився купальний сезон;
  • Вам поки що так і не вдалося одягти все саме світле, красиве і святкове, та потрапити в той день під самий маленький літній дощ. Яка ж це тільки радість іти по теплих калюжах у своєму самому улюбленому одязі :)!
  • Ви до сих пір не умієте лякати комарів так, щоб вони Вас боялися і не кусалися ;)
  • Ваша засмага на фоні білої стіни виглядає дуже навіть солідно :)
  • Ви все ще мрієте про відпустку. Шановні! Треба не мріяти, а вже квитки купувати :)!

Тож якщо Ви “все ще не…” – зараз якраз час! Літо в розпалі, в теплі та в морозиві :)!
Живіть так, щоб уже завтра було приємно згадати пережите літнє сьогодні :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

чому я не пішла на Парад

Історія про життя людей, які пережили війну, примушує задуматися

Не треба чіпляти на джинси та рюкзаки Георгіївську Стрічку, яка є гордістю наших дідусів і бабусь.

1945 рік. Перша зима після війни. На дворі стояв холод і починався зимовий ранок. Десь на Сході світало.
У напрямку заводу рухалося дві постаті – хлопчик і дівчинка. Вони ішли стояти в чергу по хліб.

Хоча б одна буханка на шість душ своєї війною розбитої сім’ї… Сім’ї без чоловіків. Хоча б одна.

Було холодно. Без валянків у резинових колошах на босу ногу було холодно і йти, і стояти дві години в черзі таких же обездолених.
Але, слава Богу, по графіку хліб привезли. Хоча це не забезпечило однією хлібиною ці дві пари маленьких рук…

Натовпом з’явилися робочі із заводу – чоловіки, що лишилися живими після війни. Ішли напролом. По дітях. По босих ногах (у холодних колошах). Це ж чужі діти. А дома свої їсти хочуть

2010 рік. “Діти Війни” зібралися біля сільського клубу. І ті діти, кому приніс хліб з роботи тато. А потім прилаштував до інституту (добре, що на керівній посаді у заводі був). І ті, хто ішов півдороги плачучи, що хлібину розтовкли в крихти у натовпі…

У нас усі рівні. По закону.
Але які ж тільки у нас усі нерівні у житті…

Я проти пафосу голосних і красивих слів. І не люблю натовпів і хрещатицьких видовищ.

А знаєте чому? Бо завтра буде 10 травня і “Діти Війни” стоятимуть у чергу до лікаря. Або шукатимуть порятунку в ЖЕКу від своїх стареньких проблем.

Чи просто  хотітимуть шматочок ковбаси чи сиру, яку вони не можуть купити на свою пенсію…
Боже, прости наше покоління за те, що ми не можемо достойно відплатити цим Людям за їх втрачену молодість заради нас.

Історію записано сьогодні з телефонної розмови. Маленька дівчинка у колошах на босу ногу – це моя бабуся…

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
4

про пам’ятник Сталіну

Хочу сказати "ні" усіляким речам, які просто суперечать історії

Коментарі у даному випадку є зайвими.

Коли у мене з’являться діти, я не зможу їм підставно пояснити чому у Запоріжжі є пам’ятник Сталіну і за які такі заслуги перед народом він там стоїть.

Водночас я не зможу промовчати і згадаю про мою прабабусю, яку морили голодом, убивали холодом і били різками за вкрадені колоски з поля.
Хтось скаже, що це не він, а це режим.
Часи були такі…
А я не вірю. Історію творять люди.

Сподіваюся, що до того часу, коли у мене з’являться мої дітки, пам’ятника Сталіну в Запоріжжі (як і в інших містах України) уже не буде.

Поділитися з іншими