0

не треба фотошопити її обличчя

Юлія Попова. Фото зроблене Оленою Ангеловою

Юлія Попова. Фото зроблене Оленою Ангеловою

На своїй Facebook сторінці я уже писала про неї, але вирішила ще й тут розмістити. Щоб не забулося і не зникло під тонами новин, фотографій котів, чиїхось думок і рутинних оновлень цієї соціальної мережі. Адже ця історія варта того, щоб люди її читали і розуміли, наскільки різним є світ навколо нас.

Якщо перейти по цьому лінку, то можна прочитати історію Юлії Попової. Точніше, сповідь про її мікрокістозну лімфатичну мальформацію обличчя і життя з цим діагнозом. Я можу уявити скільки сил, часу і роздумів у неї зайняло написання своєї автобіографії у формі цієї статті. Більше того, скільки “за” і “проти” було зважено, щоб взагалі почати про це говорити. Але вона – молодець, змогла пересилити себе і написала.

Її розповідь від першої особи є дуже потрібна і корисна усім, хто є в чомусь “не таким”. Я на своєму життєвому прикладі знаю яке це відчуття, коли на тебе дивляться як на якогось піддослідного кроля – із цікавістю і огидою водночас. Бо вони таких раніше не бачили і при цьому, побачене їх не сильно порадувало, а швидше засмутило…
Одним словом, читайте. А ще – не здавайтеся. І, звісно ж, не вірте усім тим, хто в вас не вірить.

 

0

моя збірка

Тут може бути вами обраний вірш. Фото:  auimeesri / Flickr

Тут може бути вами обраний вірш. Фото: auimeesri / Flickr

Добрі люди мене неодноразово питали про неї, про мою збірку віршів. А мені все не вірилося, що то є потрібним. І от в один прекрасний день, нарешті повірилося.
І я вирішила вчинити так, як робила Хілларі Клінтон у своїй передвиборчій кампанії (Дональд Трамп так не робив, бо тоді б його банківські рахунки почервоніли від сорому ;)). Так само вчинила Вікіпедія, щоб її сервери не померли своєю розумною смертю. І, до речі, так зробив британський The Guardian, щоб їх журналісти не були голодними та сумними.

Continue Reading

0

Якщо вам за 55

А у душі квітчасто й кольорово. Фото: Ken Pick / Flickr

А у душі квітчасто й кольорово. Фото: Ken Pick / Flickr

Скажу чесно: мені звітують про моїх читачів. Оті усілякі Гугли понапридумували таких різних засобів, щоб рахувати відвідувачів, а тоді ще й дають загальний опис моїх читачів. Так-от, щоразу після перечитування такого звіту мені хочеться ще більше писати. І справа навіть не у кількості людей, які мене читають (сама ледве вірю, але більше тисячі читачів щомісяця). Цікавішим для мене є розуміння вас, тобто людей по той бік екрану. Відчуття настрою та душевного стану. Але я не збираюся писати вам суху статистику і поливати мокрою аналітикою. Навпаки, хочу написати всього лише один факт, який мене дуже вразив і надихнув.

Continue Reading

0

Маленький світ кожного з нас

По ідеї, мені уже треба було б забути за цей сайт і більш пильно дивитися у бік усіляких соціальних мереж. Розміщуєш один пост, фото чи твіт – і відразу чекаєш лайків, перепостів, коментарів. Популяризація не по днях, а по годинах :). Зізнаюся – у мене певний час так і було.

Photo credit: Pinterest

Треба оберігати свої маленькі світи. Photo credit: Pinterest

Але потім я виросла. Чи, може, перехворіла. А, можливо, просто надумала зайвого. Усі знають як шкідливо жінкам багато думати :). Одним словом, з мене досить.

Звичайно, моє внутрішнє его все рівно тихенько радітиме лайкам під моїми повідомленнями :).
Але світ соціальних мереж – це дуже часто несправжнє, непотрібне та удаване.
Не заперечуватиму: у соціальних мережах є те, що окриляє. Але поряд з тим – і неймовірна кількість такого, що пригнічує та дезінформує. Можна на це не звертати уваги, але Марк Цукенберг і його команда добре працюють над тим, щоб все-таки ми звертали увагу. А тоді звертали знову і знову :)

Тому я вирішила переїжджати назад. Тобто сюди. У свою затишну хатинку з вікнами у двір та довгокосою вербою на сусідній вулиці. Мені достатньо гармонії однієї кімнати, теплоти великих і маленьких долонь. А ще хочу смородинового чаю.

Зичу і Вашому життю більше гармонії. Як в соціальних мережах, так і поза ними…

0

цитата про відмову

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

…він уже дзвонив, аби запитати, коли я буду. Я спробував предомовитися, пояснив, що я зайнятий, що маю сьогодні важливу зустріч, що чекаю на спеціального клієнта, що не надто добре себе почуваю, і запропонував зустрітись іншим разом. Він терпляче все це вислухав, сказавши в кінці:

- Іноді людина не знає від чого відмовляється. Тому краще їй іноді взагалі не відмовлятися

Сергій Жадан. Воршиловград

0

цитата про те, що залишається

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Ми рухаємось своїми маршрутами, потрапляючи в невідомі місця, проникаючи за лаштунки власного досвіду, і всі, кого нам довелося зустріти, лишаються в нашій памяті своїми голосами й своїми дотиками.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 291

0

Далі буде…

вірші про життя і жіноче щастя

Далі буде :)

Якщо коротко, то далі буде.
Тільки коли – не знаю.
От чомусь мені зараз не пишеться.
Фотографується добре, читається теж непогано, а от з віршами…

Це сталося зі мною після Майдану. То був настільки сильний емоційний шок для мене. Особливо дні 18 – 20 лютого. Я стояла неподалік Лядських Воріт з Архистратигом Михаїлом (далі не пускали хлопці з самооборони Майдану), а повз мене несли тіла Героїв і складали їх біля входу в готель “Козацький”.  Це не просто пережиті миті. Це – згадки до кінця днів моїх.
Але щось я сильно відійшла від теми.

Continue Reading

0

дитинству, що закінчилося у “Боїнгу”

авіакатастрофа під донецьком, авиакатастрофа украина

Їхні дитинства трагічно завершилися в Україні

Все не виходить з голови думка про отих 80 дітей, які загинули вчора у збитому “Боїнгу-777″ в авіакатастрофі під Донецьком.
Вони за своє коротеньке життя навряд чи чули назву нашої країни. Як і більшість дітей, жили собі у своєму мікро-всесвіті та мріяли стати лікарями, інженерами та балеринами. Хтось добре закінчив навчальний рік, інший ходив на танці та малювання, а малюки просто радували батьків та родичів своїм існуванням на цій землі.

Більшість  з них летіла з батьками на море.
Це дорослі їхали на конференцію по СНІДу, поверталися з університетів додому та летіли у справах. А вони – рахували години і з дитячою цікавістю визирали в ілюмінатор, щоб потім у дитсадочку чи школі розказати як вони літали у Малайзію цього літа.
Здавалося ніщо не може затьмарити таке щасливе забезпечене дитинство…
Нехай їх янгольські душі і тіла спочивають з миром.

0

про-українське

Про життя у нашому домі

Про життя у нашому домі

З дати останнього мого повідомлення пройшло багато часу.
Календар каже, що п’ять місяців і один день, хоча в позакалендарному просторі цей часовий проміжок мені здався іншим.
Буде зайвим розповідати про все, що сталося. Звісно, треба у майбутньому якийсь мемуар від третьої особи для внуків написати. Однак, зараз – не до цього…

Continue Reading

0

райдуга на футболці / rainbow on t-shirt

Моя райдуга на футболці / My rainbow on t-shirt

Моя райдуга на футболці / My rainbow on t-shirt

 

Діло було зранку.
Прокинулася я в понеділок і думаю свої типові понеділкові ранкові думки типу: “Ну скільки вже можна цих понеділків?”, “Коли вже нарешті пятниця?” і т.д.
Аж тут мою ранкову філософію розвіяло ось ЦЕ.
Дивлюся – лежить моя футболка, така веселкова.
Ну, я звісно, здивувалася, що в понеділок така радість буває і вирішила це діло зафотографувати.
Так що у мене тиждень почався чудово – з веселки :). А у Вас?

PS: Шукайте приємне, гарне і неочікуване у речах навколо.  Не закривайте вікна перед ранковими променями. Розкладайте Ваші футболки – і Ви теж побачите цю красу :).

In English

Continue Reading

0

той, хто змінить світ / someone who will change the world

umbrella, happy rain, yellow boots, nice woman, красивый зонт, веселый дождь

Ми всі ходимо під однаковими дощами, але кожен з нас – геніальний по-своєму.

Живе собі людина, яка не відрізняється чимось від інших.
Ходить на роботу, їздить у громадському транспорті або хай навіть у своїй машині. Це все відбувається з відчуттям, що нічого особливого вона не робить.
Але ніхто не знає суті: може, у цієї людини є призначення на цій Землі – виростити сина або доньку, які змінять світ.
Швидше за все ота проста людина і сама не усвідомлює своєї ролі, вважаючи, що живе буденно.
Однак у вимірі загального простору вона є дуже важливою.
Адже її покликання – виховати…
Я впевнена, що батьки Ніколо Тесли або Коко Шанель, живучи в умовах не самих респектабельних, були озадачені дуже буденними проблемами. Однак з висоти років, які пройшли, стає зрозуміло, що у них була велика місія на цій землі.
Я за те, щоб Ви не сумнівалися в своїй геніальності. Але якщо Ви в цьому не впевнені – слухайте, та Ви ж не знаєте всієї картини: адже може саме у Вашій долі буде завдання виховати геніальну людину, яка своїми винаходами змінить світ.

In English

Continue Reading

0

туди де тепло / where warm

summer_relax, літній відпочинок, гарне фото відпочинку, отдых летом

Фото не моє. Це хтось підкинув :).

Якщо Ви подумали, що я полетіла у теплі краї і тому нічого не пишу в себе на сайті, то поспішаю Вас порадувати / розчарувати – ніякі Туреччини, Єгипти, Балі та Крими разом взяті не виманять мене з робочих просторів :).
Скажу Вам по-чесному, не пишу, бо влітку на мене нападає лінь. А ще пісня Слєпакова “Море роботи” стає час від часу не тільки його, але й моєю реальністю. Та і загалом – я є літо-залежною особою, тож піддаюся на спокуси літа і йду туди, на вулицю, на вільні простори…
Тож якщо Ви все ще читаєте це повідомлення (я вже б на вашому місці кидала це заняття, он погода яка чудова за вікном!), тому я щиро дякую Вам за увагу, візит і приходьте до мене ще :).

До речі, я уже написала вірш на філософську тему про життя окремої категорії осіб і їхні реалії.
Так що я вже скоро лінуватися не буду, опублікую і… далі буде :)

In English

Continue Reading