0

Маленький світ кожного з нас

По ідеї, мені уже треба було б забути за цей сайт і більш пильно дивитися у бік усіляких соціальних мереж. Розміщуєш один пост, фото чи твіт – і відразу чекаєш лайків, перепостів, коментарів. Популяризація не по днях, а по годинах :). Зізнаюся – у мене певний час так і було.

Photo credit: Pinterest

Треба оберігати свої маленькі світи. Photo credit: Pinterest

Але потім я виросла. Чи, може, перехворіла. А, можливо, просто надумала зайвого. Усі знають як шкідливо жінкам багато думати :). Одним словом, з мене досить.

Звичайно, моє внутрішнє его все рівно тихенько радітиме лайкам під моїми повідомленнями :).
Але світ соціальних мереж – це дуже часто несправжнє, непотрібне та удаване.
Не заперечуватиму: у соціальних мережах є те, що окриляє. Але поряд з тим – і неймовірна кількість такого, що пригнічує та дезінформує. Можна на це не звертати уваги, але Марк Цукенберг і його команда добре працюють над тим, щоб все-таки ми звертали увагу. А тоді звертали знову і знову :)

Тому я вирішила переїжджати назад. Тобто сюди. У свою затишну хатинку з вікнами у двір та довгокосою вербою на сусідній вулиці. Мені достатньо гармонії однієї кімнати, теплоти великих і маленьких долонь. А ще хочу смородинового чаю.

Зичу і Вашому життю більше гармонії. Як в соціальних мережах, так і поза ними…

0

Далі буде…

вірші про життя і жіноче щастя

Далі буде :)

Якщо коротко, то далі буде.
Тільки коли – не знаю.
От чомусь мені зараз не пишеться.
Фотографується добре, читається теж непогано, а от з віршами…

Це сталося зі мною після Майдану. То був настільки сильний емоційний шок для мене. Особливо дні 18 – 20 лютого. Я стояла неподалік Лядських Воріт з Архистратигом Михаїлом (далі не пускали хлопці з самооборони Майдану), а повз мене несли тіла Героїв і складали їх біля входу в готель “Козацький”.  Це не просто пережиті миті. Це – згадки до кінця днів моїх.
Але щось я сильно відійшла від теми.

Continue Reading

0

дитинству, що закінчилося у “Боїнгу”

авіакатастрофа під донецьком, авиакатастрофа украина

Їхні дитинства трагічно завершилися в Україні

Все не виходить з голови думка про отих 80 дітей, які загинули вчора у збитому “Боїнгу-777″ в авіакатастрофі під Донецьком.
Вони за своє коротеньке життя навряд чи чули назву нашої країни. Як і більшість дітей, жили собі у своєму мікро-всесвіті та мріяли стати лікарями, інженерами та балеринами. Хтось добре закінчив навчальний рік, інший ходив на танці та малювання, а малюки просто радували батьків та родичів своїм існуванням на цій землі.

Більшість  з них летіла з батьками на море.
Це дорослі їхали на конференцію по СНІДу, поверталися з університетів додому та летіли у справах. А вони – рахували години і з дитячою цікавістю визирали в ілюмінатор, щоб потім у дитсадочку чи школі розказати як вони літали у Малайзію цього літа.
Здавалося ніщо не може затьмарити таке щасливе забезпечене дитинство…
Нехай їх янгольські душі і тіла спочивають з миром.

0

про-українське

Про життя у нашому домі

Про життя у нашому домі

З дати останнього мого повідомлення пройшло багато часу.
Календар каже, що п’ять місяців і один день, хоча в позакалендарному просторі цей часовий проміжок мені здався іншим.
Буде зайвим розповідати про все, що сталося. Звісно, треба у майбутньому якийсь мемуар від третьої особи для внуків написати. Однак, зараз – не до цього…

Continue Reading

0

райдуга на футболці / rainbow on t-shirt

Діло було зранку.
Прокинулася я в понеділок і думаю свої типові понеділкові ранкові думки типу: “Ну скільки вже можна цих понеділків?”, “Коли вже нарешті пятниця?” і т.д.
Аж тут мою ранкову філософію розвіяло ось ЦЕ.
Дивлюся – лежить моя футболка, така веселкова.
Ну, я звісно, здивувалася, що в понеділок така радість буває і вирішила це діло зафотографувати.
Так що у мене тиждень почався чудово – з веселки :). А у Вас?

PS: Шукайте приємне, гарне і неочікуване у речах навколо.  Не закривайте вікна перед ранковими променями. Розкладайте Ваші футболки – і Ви теж побачите цю красу :).

In English

Continue Reading

0

той, хто змінить світ / someone who will change the world

umbrella, happy rain, yellow boots, nice woman, красивый зонт, веселый дождь

Ми всі ходимо під однаковими дощами, але кожен з нас – геніальний по-своєму.

Живе собі людина, яка не відрізняється чимось від інших.
Ходить на роботу, їздить у громадському транспорті або хай навіть у своїй машині. Це все відбувається з відчуттям, що нічого особливого вона не робить.
Але ніхто не знає суті: може, у цієї людини є призначення на цій Землі – виростити сина або доньку, які змінять світ.
Швидше за все ота проста людина і сама не усвідомлює своєї ролі, вважаючи, що живе буденно.
Однак у вимірі загального простору вона є дуже важливою.
Адже її покликання – виховати…
Я впевнена, що батьки Ніколо Тесли або Коко Шанель, живучи в умовах не самих респектабельних, були озадачені дуже буденними проблемами. Однак з висоти років, які пройшли, стає зрозуміло, що у них була велика місія на цій землі.
Я за те, щоб Ви не сумнівалися в своїй геніальності. Але якщо Ви в цьому не впевнені – слухайте, та Ви ж не знаєте всієї картини: адже може саме у Вашій долі буде завдання виховати геніальну людину, яка своїми винаходами змінить світ.

In English

Continue Reading

0

туди де тепло / where warm

summer_relax, літній відпочинок, гарне фото відпочинку, отдых летом

Фото не моє. Це хтось підкинув :).

Якщо Ви подумали, що я полетіла у теплі краї і тому нічого не пишу в себе на сайті, то поспішаю Вас порадувати / розчарувати – ніякі Туреччини, Єгипти, Балі та Крими разом взяті не виманять мене з робочих просторів :).
Скажу Вам по-чесному, не пишу, бо влітку на мене нападає лінь. А ще пісня Слєпакова “Море роботи” стає час від часу не тільки його, але й моєю реальністю. Та і загалом – я є літо-залежною особою, тож піддаюся на спокуси літа і йду туди, на вулицю, на вільні простори…
Тож якщо Ви все ще читаєте це повідомлення (я вже б на вашому місці кидала це заняття, он погода яка чудова за вікном!), тому я щиро дякую Вам за увагу, візит і приходьте до мене ще :).

До речі, я уже написала вірш на філософську тему про життя окремої категорії осіб і їхні реалії.
Так що я вже скоро лінуватися не буду, опублікую і… далі буде :)

In English

Continue Reading

0

дежавю

черешні, bird cherries, черешня

Мої сьогоднішні черешні – моє солодке дежавю…

Я знаю що таке “дежавю”.
Я пережила це прямо сьогодні і прямо тут. А було все так: я помила черешень, прийшла з ними до компютера, відкрила свій сайт. Тільки піднесла дві гарні черешнини (не кажіть, що такого слова немає :) до своїх уст, і тут… відразу побачила ось цей кадр.
Що, не дежавю, по-Вашому?
Отож бо і воно!
Зичу кожному лише щасливих дежавю.
Отаких як у мене: солодких і… :)

 

0

зустріла погляд / met a look

walking girl, red hair girl, back girl

Дивилась на балкони… Looking at balconies…

Сьогодні вирішила іти і дивитися лише на балкони. Бо хто ж на них подивиться, як не я і не сьогодні :).
За наслідками такого огляду можу сказати, що краса більшості з них непомітна за облупленою фарбою. Якщо у Вас є балкон – пофарбуйте його, будь ласка.
Але зустрічалися й цікаві екземпляри – у квітах, кольоровому склі та ще пару елегантно-кованих побачила. До речі, це було останнє речення про особливості балконного Києва :).

Continue Reading

0

татові не сподобалось

Ось так виглядає дизайн, що не сподобався моєму тату

Ось так виглядає дизайн, що не сподобався моєму тату

Тато сказав, що йому не подобається мій новий дизайн. Він аргументовано розповів, що оригінальність – це завжди чудово, однак функціонал має бути якісний. Тобто якщо людина хоче прочитати мій вірш “У ній щось є“, то щоб для цього не треба було перекопати пів-сайту.
Мені нічого не довелося зробити іншого як погодитися. Так що забираю лопати від моїх гостей. Вам копати більше не доведеться. Тепер землеобробними і архітектурно-дизайнерськими роботами займаюся я. Бо у мене реконструкція :)

Про мої відносини з татом написано більш детально тут