0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Колись я надсилала цей вірш
на одну з “Коронацій слова”

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

0

Дівочій гордості

закохана дівчина, дівчина прощається, прикольні фотки дівчат, фото девушек, стихи о любви для девушек

Уже не горда? Photo by Rolland Flinta

Цей вірш я відправляла на конкурс
“Коронація Слова – 2011″

А знаєш що я зробила потім?
Я виправдала тебе.
Одним десятком слів у зворотах.
Що аж по ці пори шкребе
В душі.

Де ти є моя гордість?
Та моя, що дівоча навік.
Обіцяла.
Казала: все, годі.
А ти взяв і її переміг

Приголубив мою непокору.
І спіймав на тепло голих рук.
Твої очі.
Я знаю їх колір.
І уже не дивлюся навкруг.

Так наївно усе пробачаю.
Виправдовую…
Гордість, ти де?

І отак день за днем
Мою душу
Кожен погляд твій
Нишком краде.

Твоя посмішка –
Привід для свята.
І здається, що світ просто зник…

Що ж, прощай
Запальна і завзята.
Моя гордість,
Дівоча навік.

0

Ішли закохані

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип...

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип…

Ішли закохані у парі.
І липи в пахощах цвіли
Ніч їх манила в свої чари,
А вечір сутінки хилив.

Сідало сонце.
Не щоденно.
А особливо так – для них,
І трави надвечірньо-темні
Стелились килимом до ніг.

Навколо розлітались музи
Від голосистих цвіркунів.
І на її волосся русе
Останній промінь сонця сів.

А потім зник у літніх плесах
Скотився вниз, за горизонт.
І місяць своїм гострим лезом
Узяв все небо у полон…

Життєва благодать і радість:
У парі двоє в ніч ішли
В саду по трав’янистій гладі,
По стежці кольору золи.

І кралось літнє надвечір’я.
За ними в сад, у саму глиб
Ішли закохані і щиро
Раділи аромату лип…

8 червня 2011 року

0

Киев-Питер

Любовь на расстоянии бывает. У меня есть несколько жизненных подтверждений

История о том, как между людьми исчезают расстояния…

История о том, как социальные сети помогают людям обустраивать их личную жизнь :)

Звучит нормально.
Даже презентабельно.
Ты в Питере. В какой-то там конторе.
Вы связаны не узами,
А кабелем.
Но эту связь ведь иногда
Ещё трудней оспорить.

С ней то же самое.
Но только здесь вот.
В Киеве.
В серьезном офисе.
С охраной и дресс-кодом.
Казалось бы: куда уже красивее?
Быть вместе.
И всё время быть свободным.

Она тобой залита и пропитана.
Проветрить бы.
Да не ведётся. Верная.
А ты – не знаю.
Я на фото тебя видела.
И в жизни ты улыбчивый, наверное.

Continue Reading

0

Балада про кохання

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок, а може і ціле життя :). Гарні, фіолетові

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок… а може і ціле життя :). Фото by keith lewis

Вечір стелився розлого
На рівно-сонні поля.
Спали дерева й дороги,
Один тільки вітер гуляв.

Не спалось у вечір весняний,
Що слався по чорній землі.
Шукав гарних квітів коханій,
Щоб ранок прикрасити їй

Пішов на галявини тихі,
На ще не зелені луги –
Де б’ють повноводнії ріки
Вплітаючись у береги…

Пішов до порослого лісу
І спокій там розворушив.
Не міг віднайти собі місця
І квітів…
Для тої душі,

Яка від усіх наймиліша.
Ішов, сам не знав – навмання.
На сході вже небо світліша.
А квітів коханій нема.

Тому й запечалився в сумі
У променях ранку стрімких.
На мить лиш про неї подумав.
І… квіти побачив!
До них
Вітристо летів він на крилах,
Раділа невпинно душа.

Отак-от безсонно й сміливо.
Кохання весь світ прикраша :).

22 квітня – 2 травня 2011 року

4

Як помирала любов

Ранкове фото не завжди випромінює сонячність, проте завжди - упевненість в тому, що не зважаючи на сум, цей день треба пережити

…коли ще туманилося на сході

Вона померла рано вранці на зорі,
Коли ще туманилося на сході,
Горіли тільки пару ліхтарів,
Одягнені чомусь не по погоді,
Назустріч кралися ранкові холоди,

Години йшли,
Не помічаючи утрати,
Обіймів вистачило б,
Дотику руки,
Щоб з того світу її вмить урятувати,

Вона би згодилась
На телефонних десять слів,
Але мовчання межувало з божевіллям,
І світ хвилинами так впевнено сірів,
Що й парки з кленами уже були не милі,

Блукала там
Поміж знайомих їй дерев,
І перші промені ранкові так байдуже
Дивились вслід любові.
Відтепер
Її нема
В двох (іще вчора рідних) душах.

2007-2011

6

Якби ти знав

Якби чоловіки знали про те, що думають жінки, вони б поводили себе по-іншому

Якби… Фото by Nika Shatunova

Якби ти знав
Як мріється під вечір
Під сині стіни.
І вітри з віконних рам,
Коли раптово
І, як завжди, недоречно
Ліхтар розігрує
Переді мною сцени драм.

Якби ти знав
Про несказанну ніжність,
Яка за мене більша у стократ.
Я загубилась поміж довгих тижнів
І у системі
Знаних всім координат…

Якби ти знав
Скільки в житті моєму
З тобою є пов’язаних подій.

Якби ти знав…
Ти б точно не дозволив
Бути в цю мить
Між стін і рам
Одній.

2011, остання п’ятниця зими

4

Сильной

Главная сила в жизни состоит в душевном спокойствии не смотря ни на какие проишествия и бури

Будь умницей, ты же сильная… Фото by strochka

Поболит и перестанет.
Ты же сильная.
Зачеркни боль испытаний
Красной линией.

Успокойся.
Ведь нельзя быть заплаканной.
Вы с ним оба ведь неправы
В жизни так оно.

Потерпи.
Всё очень скоро наладится.
Лишь одень
Бархатно-черное платьице.

И наполни себя
Духами-чувствами.
Присмотрись – увидишь блеск
За днями тусклыми

И иди, расправив плечи.
Ты же умница.
Улыбайся даже встречным
Грустным улицам.

Без него? Конечно, сможешь.
Конечно, милая!
Ищи того, с кем ты похожа.
А все унылое…
Да и слова.
В ночных прогулках
И страсти омуты.
Оставь в подаренной шкатулке.
С узором золота…

2011 год, в период между январем и прошлым

0

Любви взаимной

стихи о любви, стих ко дню Святого Валентина, стихи для девушки, стих любимому парню

Если взаимно, значит прекрасно :)

Надеюсь, этот стих  пригодится
кому-то на четырнадцатое :)

Любви взаимной не страшны преграды,
Порядок размещения вещей.
И мнения других не сильно надо,
Идущим вдоль каштановых аллей.

Не важно время дня, а также ночи.
Пусть город в солнце.
Или в плащ дождей одет:
Любовь читается в глазах и между строчек,
В каждом “пока” и радостном “привет”.

Ей также все равно на чьи-то взгляды.
Она оценкам вообще не подлежит.
Любовь похожа на большую радость.
И состоит из слов “давай дружить”.

Два человека вместе.
Это важно.
И пусть во многом их союз – не идеал.
Но их простое счастье в том, что каждый
Нашел того, кого он так давно искал…

0

Він малював

Картини кохання завжди є найяскравішими у галереї наших буднів

Цей вірш є учасником конкурсу
“Коронація слова-2010″

Він малював.
Краплини падали із хмар.
Вона не знала, що малює він для неї.

Він все чекав,
Що цей від Бога даний дар
Вона побачить.

Дарував їй орхідеї
І фарби кольору
Її ясних очей.
Він відкривав своє кохання на мольберті.

Він малював,
Краплини падали до ніг.
Думки були всі щирі та відверті.
Картини теж.
І те все бачила Вона.

І не давала їх серцям спокою
Любові безсловесна таїна,
Яку у цьому світі знали двоє…

2010

0

Размышления о ком-то

Пора влюбленности очень приятное чувство когда ты вроде любишь и нет одновременно

Размышления обычной девушки, посвященные кому-то нам с Вами неизвестному…

И вообще. Да кто ты такой?
Чтобы так просто врываться в мои мысли.
И легко так будоражить мой покой,
Чтобы мир был без тебя уже немыслим.

И притом я не хотела (видит Бог!)
Ведь в моей жизни
Без того было много занятий…
Но ты мне видишься в сплетениях дорог.
В дождях. И мигах солнечных объятий.

Но всё равно. Я просто так ведь не сдаюсь.
И свои мысли прогоняю – как умею.
Хотя… Цвет твоих глаз я уже знаю наизусть.
И от твоей улыбки мне становиться теплее.

0

Він прийшов сказати їй…

Треба говорити все вдразу інакше можна не встигнути і втратити назавжди

Спішіть говорити про те, що любите… Інакше Вас можуть не дочекатися…

Він прийшов сказати їй,
Що в них
Будуть ясні ночі й снігопади.
І тюльпани.
Але він не встиг.
Час, коли вона чекала,
Він вже втратив…

Він спішив сказати їй іще
Кілька фраз, що були вивчені завчасно.
Він був сонцем їй колись.
І був дощем
Дуже літнім і таким прекрасним…

Лиш зустрів її уже не ту,
Бо спізнився.
Це його найбільша втрата.
Її біло-лагідну фату
Буде інший вже тепер знімати.