0

Наполовину правда

красивая девушка, фото романтической девушки, девушка романтика портрет, красива романтична дівчина

Вірш написаний із холоду і спогадів… Фото невідомого автора

Хоч його і не коронували, але цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.

Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.

А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.

І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010 

0

Щасливій відучора

Красивая девушка за руку с парнем, девушка и парень за руку, любимая за руку, счастливая женщина, hand in hand woman man

Щасливість, яка відчувається у погляді :). Фото Юлії Кільдішової

Чудово бачити рідних людей закоханими і коханими…

Я знаю,
Ти щаслива відучора
Від світла
Подарованого ним.

Ти чуєш?
Твої ангели говорять,
Що не страшна тобі тепер
Морозність зим.
Що ти сміятимешся
Поглядом весняним
Над хуртовинами.

І вітер майже вщух…
Ти чуєш?
Вони кажуть
Ти – кохана
Навіть у заспівах
Холодних завірюх.

Бо ти окрилена
І зіткана зі світла.
Він променів тобі
Не шкодував
Я бачу:
Відучора ти розквітла
Заграла в кольорах яскравих барв.

І твої ангели
Також усе це знають.
Адже кохання -
То від них тобі дари.

Тож бережи
Себе і своє сяйво
Які б не дули
У житті вітри.

0

Её у тебя украдут

Не дозвольте вкрасти вашу квітку! Фото by monica zborovskaya

Её могут украсть… Фото by monica zborovskaya

Для себя я поняла, что лучше всего публиковать стихи пост-фактум, то есть когда уже нет накала страстей и не сразу понятно о какой из моих подруг идет речь.
Этот стих был написан одной очень хорошей девушке. Слава Богу, её уже точно не украдут, так как молодой человек вовремя оценил своё сокровище и гости на их украинской свадьбе радостно пели и плясали :). Но ведь был такой период их жизни, о котором я точно знаю, когда её хотели просто украсть и самое главное – она даже была согласна не сопротивляться…

Её у тебя украдут.
Вот так уведут:
Из-под носа.
Обещая житейский уют,
Украдут.
Разрешенья не спросят.

И она,
Соглашаясь почти,
На тебя вопросительно глянет:
Неужели позволишь уйти,
Без малейших душевных страданий?

Если нет – понимаешь и сам,
Что терпенье её не бессрочно.
И решаться когда-то пора.
В общем, всё понимаешь.
Три точки…

Если да – то ошибка её.
В том, что выбрала и ожидала,
Потому что для слова «вдвоём»
Ожиданий одной – очень мало.

Но, тогда она точно причтёт
Тебя к лику «хорошего друга».
Лишь за то, что ты молча смотрел,
Как её уводили за руку.

2010/11

0

До старости

Красивая любовь взаимные чувства стихи жизнь

Идиллия? Вообще-то нет. Просто живут себе дедушка с бабушкой и любят друг друга…

Я знаю эту пару совсем недавно.
Они любят друг друга.
Им обоим по 64.

Вот, на!
Набрось на плечи тёплый плед
Похолодало вдруг на вечер что-то сильно.
И так на протяжении многих лет
Живут они
Друг другом столь любимы…

На них посмотришь –
Начинаешь понимать,
Что отношения –
Это не быт.
Это – искусство:
Когда поступки громче слов все говорят.
И, когда мелочи всегда важны…
За ними – чувства.

Два человека.
Им не надо никого.
Самодостаточной любви всегда хватает.
Не надо ни другая, ни другой.
И знать,
Что дома кто-то точно ожидает.

Они прекрасны.
И пускай о них двоих.
Не снимут фильма.
Даже кадра для картины.
Но что все эти роли?
Только миг.
А вот у них – вся жизнь:
Как и любовь.
Взаимна…

Май – октябрь 2012 года

0

Я не можу тебе не чекати

Я не можу тебе не чекати і мені ти хоч вір, хоч не вір. Та реальність моя безпорадна, як мисливцями загнаний звір, що тобою щокраплі радіє і без тебе клітинно вмира

Інколи з часом розумієш як тільки добре, що хтось не прийшов…

Я не можу тебе не чекати.
І мені ти хоч вір, хоч не вір.
Та реальність моя безпорадна.
Як мисливцями загнаний звір.

Що тобою щокраплі радіє.
І без тебе клітинно вмира.
Я з тобою в душі молодію,
А без тебе як вічність стара.

Я пригадую спогади.
Тішусь.
І кидаюсь під потяги мрій.
А тоді плачу строфами віршів
По поверхні безмежно прямій.

І чекаю.
Ходжу і чекаю,
Щоб почути як шепче замок,
Що пройшов ти.
Крізь темінь безкраю.
Визволяти мене від думок…

PS: Вкотре почувши пісню Adele під назвою Someone like you у мене звідкись з’явилася думка опублікувати оцей вірш, написаний декілька років тому у дві тисячі… не важливо якому році :). Він довго терпляче чекав у шухляді.

PS-2: Як і у Adele за оцим віршем ховається одна історія любові, але без традиційного «довго і щасливо».
Але з часом події, які не сталися, набувають нових відтінків і замість смутку прилітає радість від того, що хтось очікуваний з невідомих причин чомусь не прийшов…

0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

0

Дівочій гордості

закохана дівчина, дівчина прощається, прикольні фотки дівчат, фото девушек, стихи о любви для девушек

Уже не горда? Photo by Rolland Flinta

Ще один некоронований вірш з “Коронації Слова – 2011″

А знаєш що я зробила потім?
Я виправдала тебе.
Одним десятком слів у зворотах.
Що аж по ці пори шкребе
В душі.

Де ти є моя гордість?
Та моя, що дівоча навік.
Обіцяла.
Казала: все, годі.
А ти взяв і її переміг

Приголубив мою непокору.
І спіймав на тепло голих рук.
Твої очі.
Я знаю їх колір.
І уже не дивлюся навкруг.

Так наївно усе пробачаю.
Виправдовую…
Гордість, ти де?

І отак день за днем
Мою душу
Кожен погляд твій
Нишком краде.

Твоя посмішка –
Привід для свята.
І здається, що світ просто зник…

Що ж, прощай
Запальна і завзята.
Моя гордість,
Дівоча навік.

0

Ішли закохані

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип...

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип…

Ішли закохані у парі.
І липи в пахощах цвіли
Ніч їх манила в свої чари,
А вечір сутінки хилив.

Сідало сонце.
Не щоденно.
А особливо так – для них,
І трави надвечірньо-темні
Стелились килимом до ніг.

Навколо розлітались музи
Від голосистих цвіркунів.
І на її волосся русе
Останній промінь сонця сів.

А потім зник у літніх плесах
Скотився вниз, за горизонт.
І місяць своїм гострим лезом
Узяв все небо у полон…

Життєва благодать і радість:
У парі двоє в ніч ішли
В саду по трав’янистій гладі,
По стежці кольору золи.

І кралось літнє надвечір’я.
За ними в сад, у саму глиб
Ішли закохані і щиро
Раділи аромату лип…

8 червня 2011 року

0

Киев-Питер

Любовь на расстоянии бывает. У меня есть несколько жизненных подтверждений

История о том, как между людьми исчезают расстояния…

История о том, как социальные сети помогают людям обустраивать их личную жизнь :)

Звучит нормально.
Даже презентабельно.
Ты в Питере. В какой-то там конторе.
Вы связаны не узами,
А кабелем.
Но эту связь ведь иногда
Ещё трудней оспорить.

С ней то же самое.
Но только здесь вот.
В Киеве.
В серьезном офисе.
С охраной и дресс-кодом.
Казалось бы: куда уже красивее?
Быть вместе.
И всё время быть свободным.

Она тобой залита и пропитана.
Проветрить бы.
Да не ведётся. Верная.
А ты – не знаю.
Я на фото тебя видела.
И в жизни ты улыбчивый, наверное.

Continue Reading

0

Балада про кохання

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок, а може і ціле життя :). Гарні, фіолетові

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок… а може і ціле життя :). Фото by keith lewis

Вечір стелився розлого
На рівно-сонні поля.
Спали дерева й дороги,
Один тільки вітер гуляв.

Не спалось у вечір весняний,
Що слався по чорній землі.
Шукав гарних квітів коханій,
Щоб ранок прикрасити їй

Пішов на галявини тихі,
На ще не зелені луги –
Де б’ють повноводнії ріки
Вплітаючись у береги…

Пішов до порослого лісу
І спокій там розворушив.
Не міг віднайти собі місця
І квітів…
Для тої душі,

Яка від усіх наймиліша.
Ішов, сам не знав – навмання.
На сході вже небо світліша.
А квітів коханій нема.

Тому й запечалився в сумі
У променях ранку стрімких.
На мить лиш про неї подумав.
І… квіти побачив!
До них
Вітристо летів він на крилах,
Раділа невпинно душа.

Отак-от безсонно й сміливо.
Кохання весь світ прикраша :).

22 квітня – 2 травня 2011 року

4

Як помирала любов

Ранкове фото не завжди випромінює сонячність, проте завжди - упевненість в тому, що не зважаючи на сум, цей день треба пережити

Моя історія про те, як помирала любов

Вона померла рано вранці на зорі,
Коли ще туманилося на сході,
Горіли тільки пару ліхтарів,
Одягнені чомусь не по погоді,
Назустріч кралися ранкові холоди,

Години йшли,
Не помічаючи утрати,
Обіймів вистачило б,
Дотику руки,
Щоб з того світу її вмить урятувати,

Вона би згодилась
На телефонних десять слів,
Але мовчання межувало з божевіллям,
І світ хвилинами так впевнено сірів,
Що й парки з кленами уже були не милі,

Блукала там
Поміж знайомих їй дерев,
І перші промені ранкові так байдуже
Дивились вслід любові.
Відтепер
Її нема
В двох (іще вчора рідних) душах.

2007-2011

6

Якби ти знав

Якби чоловіки знали про те, що думають жінки, вони б поводили себе по-іншому

Якби… Фото by Nika Shatunova

Якби ти знав
Як мріється під вечір
Під сині стіни.
І вітри з віконних рам,
Коли раптово
І, як завжди, недоречно
Ліхтар розігрує
Переді мною сцени драм.

Якби ти знав
Про несказанну ніжність,
Яка за мене більша у стократ.
Я загубилась поміж довгих тижнів
І у системі
Знаних всім координат…

Якби ти знав
Скільки в житті моєму
З тобою є пов’язаних подій.

Якби ти знав…
Ти б точно не дозволив
Бути в цю мить
Між стін і рам
Одній.

2011, остання п’ятниця зими