0

Щастю життєвої осені

А вже сьогодні по-осінньому відверті...

А вже сьогодні по-осінньому відверті…

Вірш, що мав бути написаний у шістдесят,
але написався раніше…

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

0

Жіночі історії

жіночі історії, фото дівчини, роматничне фото

Історії жіночі… історії любові, про яку хотілось би розказати і почути.

Цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Не буває двох однакових історій
В одному жіночому житті.
У душі її безмежній і просторій
Сховано історії оті,

Що хотілось розказати
І почути.
Це не фрази.

Це як фрески і ессе:
Змінювалися часи.
А з ними й люди.
Але чітко пам’ятала вона все.

Як вони тікали в парки.
Звали друзів.
Побут тиснув -
Це така була канва.

Проте в подиху у кожному
І в русі,
То була любов.

М’яка… Жива.
Взагалі не штучна,
І безцінна.

Продали те все за півціни.
І тепер вона уже чиясь дружина,
А у нього підростають вже сини.

Але солод разом з гіркотою тих історій,
Згадує із посмішкою на лиці.

І про те, яка любов в житті буває,
Розповість вона колись
Своїй дочці…

2010

0

Лише до безтями

стіна, дівчина, wall, girl, love, back

Стін нема. Вір у диво.

Є люди, з якими можна говорити,
мовчати і навіть більше…

Хочеться намалювати.
Або хоча б розповісти.
Можна у межах кімнати.
Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись.
Хоч важливіше – побачить.
Крізь біло-лагідний ситець
Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути
Правду, заховану в тиші.
Хочу до болі у грудях,
Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини.
Бачиш, взаємність важлива
Ти все ще віриш у стіни?
Ні, їх нема.
Вір у диво.

Справжність – вона непідробна.
І в почуттях все так само.
Знай, я на інше не згодна.
Лише до безтями…

0

О распутанности чувств

красивая пара, держаться за руки, девушка парень держатся за руки, влюбленные

Иногда люди любят все усложнять. Спрашивается: зачем :)?

Нельзя полюбить,
А потом передумать.
Уж надо решить:
Либо да, либо нет.

Нельзя делать больно,
Когда тебя любят.
Но можно любить
Безгранично в ответ.

И если понятно,
Что чувства взаимны.
То надо все лишнее
Тотчас стереть.

И в тот же момент
Холод лютый и зимний.
Начнет очень медленно
Всё же теплеть.

Вдвоем хорошо, интересно, приятно
Зачем усложнять свой душевный покой?
Послушай стук сердца
И тебе станет ясно:
Какой человек сейчас рядом с тобой.

0

Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

красива дівчина, гарна фотографія, дівчина і хлопець, красива пара, beautiful Ukrainian woman

Я тебе люблю.Сказане двічі. Чоловічим та жіночим голосом.

отака я колись була :)…

Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.

Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…

Так, я грала музикою в нотах
І спалахувала в сотнях різних гам.
Ми стояли поряд і навпроти.
І, не давши волю всім словам,

Я у погляді з-під вій вугільно чорних
Мовчки світ до ніг тобі стелю.
А собі я залишу бездонне море,
Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

2007

0

Наполовину правда

красивая девушка, фото романтической девушки, девушка романтика портрет, красива романтична дівчина

Вірш написаний із холоду і спогадів… Фото невідомого автора

Цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.

Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.

А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.

І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010 

0

Щасливій відучора

Красивая девушка за руку с парнем, девушка и парень за руку, любимая за руку, счастливая женщина, hand in hand woman man

Щасливість, яка відчувається у погляді :). Фото Юлії Кільдішової

Чудово бачити рідних людей закоханими і коханими…

Я знаю,
Ти щаслива відучора
Від світла
Подарованого ним.

Ти чуєш?
Твої ангели говорять,
Що не страшна тобі тепер
Морозність зим.
Що ти сміятимешся
Поглядом весняним
Над хуртовинами.

І вітер майже вщух…
Ти чуєш?
Вони кажуть
Ти – кохана
Навіть у заспівах
Холодних завірюх.

Бо ти окрилена
І зіткана зі світла.
Він променів тобі
Не шкодував
Я бачу:
Відучора ти розквітла
Заграла в кольорах яскравих барв.

І твої ангели
Також усе це знають.
Адже кохання -
То від них тобі дари.

Тож бережи
Себе і своє сяйво
Які б не дули
У житті вітри.

0

Её у тебя украдут

Не дозвольте вкрасти вашу квітку! Фото by monica zborovskaya

Её могут украсть… Фото by monica zborovskaya

Для себя я поняла, что лучше всего публиковать стихи пост-фактум, то есть когда уже нет накала страстей и не сразу понятно о какой из моих подруг идет речь.
Этот стих был написан одной очень хорошей девушке. Слава Богу, её уже точно не украдут, так как молодой человек вовремя оценил своё сокровище и гости на их украинской свадьбе радостно пели и плясали :). Но ведь был такой период их жизни, о котором я точно знаю, когда её хотели просто украсть и самое главное – она даже была согласна не сопротивляться…

Её у тебя украдут.
Вот так уведут:
Из-под носа.
Обещая житейский уют,
Украдут.
Разрешенья не спросят.

И она,
Соглашаясь почти,
На тебя вопросительно глянет:
Неужели позволишь уйти,
Без малейших душевных страданий?

Если нет – понимаешь и сам,
Что терпенье её не бессрочно.
И решаться когда-то пора.
В общем, всё понимаешь.
Три точки…

Если да – то ошибка её.
В том, что выбрала и ожидала,
Потому что для слова «вдвоём»
Ожиданий одной – очень мало.

Но, тогда она точно причтёт
Тебя к лику «хорошего друга».
Лишь за то, что ты молча смотрел,
Как её уводили за руку.

2010/11

0

До старости

Красивая любовь взаимные чувства стихи жизнь

Идиллия? Вообще-то нет. Просто живут себе дедушка с бабушкой и любят друг друга…

Я знаю эту пару совсем недавно.
Они любят друг друга.
Им обоим по 64.

Вот, на!
Набрось на плечи тёплый плед
Похолодало вдруг на вечер что-то сильно.
И так на протяжении многих лет
Живут они
Друг другом столь любимы…

На них посмотришь –
Начинаешь понимать,
Что отношения –
Это не быт.
Это – искусство:
Когда поступки громче слов все говорят.
И, когда мелочи всегда важны…
За ними – чувства.

Два человека.
Им не надо никого.
Самодостаточной любви всегда хватает.
Не надо ни другая, ни другой.
И знать,
Что дома кто-то точно ожидает.

Они прекрасны.
И пускай о них двоих.
Не снимут фильма.
Даже кадра для картины.
Но что все эти роли?
Только миг.
А вот у них – вся жизнь:
Как и любовь.
Взаимна…

Май – октябрь 2012 года

0

Я не можу тебе не чекати

Я не можу тебе не чекати і мені ти хоч вір, хоч не вір. Та реальність моя безпорадна, як мисливцями загнаний звір, що тобою щокраплі радіє і без тебе клітинно вмира

Інколи з часом розумієш як тільки добре, що хтось не прийшов…

Я не можу тебе не чекати.
І мені ти хоч вір, хоч не вір.
Та реальність моя безпорадна.
Як мисливцями загнаний звір.

Що тобою щокраплі радіє.
І без тебе клітинно вмира.
Я з тобою в душі молодію,
А без тебе як вічність стара.

Я пригадую спогади.
Тішусь.
І кидаюсь під потяги мрій.
А тоді плачу строфами віршів
По поверхні безмежно прямій.

І чекаю.
Ходжу і чекаю,
Щоб почути як шепче замок,
Що пройшов ти.
Крізь темінь безкраю.
Визволяти мене від думок…

PS: Вкотре почувши пісню Adele під назвою Someone like you у мене звідкись з’явилася думка опублікувати оцей вірш, написаний декілька років тому у дві тисячі… не важливо якому році :). Він довго терпляче чекав у шухляді.

PS-2: Як і у Adele за оцим віршем ховається одна історія любові, але без традиційного «довго і щасливо».
Але з часом події, які не сталися, набувають нових відтінків і замість смутку прилітає радість від того, що хтось очікуваний з невідомих причин чомусь не прийшов…

0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Колись я надсилала цей вірш
на одну з “Коронацій слова”

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

0

Дівочій гордості

закохана дівчина, дівчина прощається, прикольні фотки дівчат, фото девушек, стихи о любви для девушек

Уже не горда? Photo by Rolland Flinta

Цей вірш я відправляла на конкурс
“Коронація Слова – 2011″

А знаєш що я зробила потім?
Я виправдала тебе.
Одним десятком слів у зворотах.
Що аж по ці пори шкребе
В душі.

Де ти є моя гордість?
Та моя, що дівоча навік.
Обіцяла.
Казала: все, годі.
А ти взяв і її переміг

Приголубив мою непокору.
І спіймав на тепло голих рук.
Твої очі.
Я знаю їх колір.
І уже не дивлюся навкруг.

Так наївно усе пробачаю.
Виправдовую…
Гордість, ти де?

І отак день за днем
Мою душу
Кожен погляд твій
Нишком краде.

Твоя посмішка –
Привід для свята.
І здається, що світ просто зник…

Що ж, прощай
Запальна і завзята.
Моя гордість,
Дівоча навік.