1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
1

Ми вистоїм

Красива Пара закоханих у життя та Україну

Іван Олексійович та Леоніда Павлівна Світличні

Фото справа, до цього вірша має досить опосередковане відношення… Просто шукаючи зображення, я випадково побачила їх і згадала, що Івану та Леоніді Світличним теж треба було вистояти. За інших умов, за інших режимів і ситуацій.
Але потрібно було не опуститись на коліна, не зректися, не втратити те, що вони вдвох мали.

Ми вистоїм,
хоч як би з ніг збивали
ті зрадницькі
нестримнії вітри.
Ці довгі відстані –
хоч сил лишилось мало,
та правила є і в цієї псевдогри.

Ми порадіємо
за солод перемоги,
що буде в душах,
присмак на вустах.
Блиск не словами,
а лиш вчинками потроху:
не мідь то буде.
вища проба золота.

Не піддамося
на спокуси ці отруйні
і руки не опустимо униз.
Спасибі вам
за похорон і труни.
Але ж ми жити щиросердно поклялись…

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

Все как всегда

Реалии нашей жизни таковы: мы имеем то, чего заслуживаем

Мы имеем то, чего заслуживаем… Делайте выводы сами.

Все как всегда.
А может даже хуже.
Кто виноват?
Вопрос этот не нужен.
И оправданий не ищи –
В том малый толк.
Не сделал –
Это значит, что не смог…

Ты не смотри
На мир глазами злобно.
Здесь очень много
Лиц, тебе подобных.
Обиженных на жизнь
И на других,
Но мир ведь обойдется
И без них.

Так что сердись.
Хоть умирай со злости.
Оставь свой след
Точнее только кости.
Ведь не успел ты
В жизни ничего…

Эй, ты!
Цени наш мир!
Из-за него
Ты видишь солнце.
Небо, листья, лица.
Пусть ночью
Иногда тебе не спится.
Но вместо злобы твоих
Милых глаз.
Скажи: “СПАСИБО, ТЕБЕ ЖИЗНЬ!”
Хотя бы раз.
В моменты выдоха.
А, может, даже вдоха…
Поймешь ты сразу:
Жить не так уж плохо.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Тает жизнь, как будто снег

Мы - снег, мы летим в этом мире и однажды умираем

Мысли о жизни…

Cнег умирает. Вместе с ним
Уходят те, кто был живым.
Ещё недавно…
Тает плавно
Вся жизнь у каждого из нас.

Не верьте…
Но ведь это явно:
Всему есть свой последний час.

Наш мир не вечный –
Это правда…
Не безупречный,
Как все мы.

Но нам другого и не надо…
Нам нужен
Холод от зимы
Тепло весны
И радость лета
Осенняя листва в букетах.
И жизнь…
Она всегда такая:
Мы так хотим любви и рая
И все свои года и дни
Не хочется нам быть одним…

Так что живите как хотите.
Ведь всё решает человек.
Но помните и поспешите.
Ведь тает жизнь, как будто снег…

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Жизнь – игра

Играем в жизнях свои роли. Гадаем, ставим ставки, ждем

Что наша жизнь? Наверное и вправду, игра…

В нашей жизни
Всё возможно
И запутано,и сложно.
И ошибочно порой…
Жизнь, по сути, есть игрой.

Мы – актёры.
Души прячем:
Улыбаемся и плачем,
Хоть внутри
Совсем не то –
Не поможет нам никто…

Ведь мы сами виноваты:
Всё бежим,
Спешим куда-то.
Время хочем обмануть.
Хочем счастья.
Хоть чуть-чуть.

Но сценарий весь написан:
И актёрам, и актрисам.
Там всё чётко до безмеры,
Много жизненных примеров…

Так что главное –
Не сбиться,
Не пустить из рук синицу.
Потому что жизнь такая –
И ошибок не прощает…
2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Диалог с жизнью

Разговоры с жизнью на главные и самые актуальные темы

Мой короткий диалог с жизнью

Стихотворение очень специфическое и понять его совсем просто. Так же непросто, как, например, описать свои впечатления от театральной постановки “Очікуючи на Годо” в исполнении львовян из Театра Леся Курбаса. Но как первое, так и второе мне нравится …Поэтому прошу не оценивать слишком строго.

– Пойми…
– Понять? Да нет. Я не сумею.
– Живи…
– Нет времени. Ты излагайсь быстрее.
– Цени…
– За что? В тебе ведь смысла нет.
– Люби…
– А будет ли взаимности ответ?
– Мечтай…
– Зачем? Мечты лишь убивают!
– Прощай…
– Скажи: а все меня прощают?
– Иди вперед…
– Но лень мне рушить стены.
– Доверся…
– Не могу… А вдруг измена?
– Так постучи.
– А если вход закрыт?
– Так отдохни.
– Но времени лимит…
– Так измени меня!
– А ты готова? Правда?
– Тогда прийми меня!!!
– Стараюсь. Жить ведь надо…

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

О жизни

Самые высокие вершины еще у нас впереди

Ты – мудрец и воин! Помни об этом каждый раз, когда сложно

Мечты сбываются, поверь.
Хоть в жизни много есть потерь,
Но знай, кузнец твоей судьбы –
Не кто-нибудь другой, а ты…

Живи… Ведь ты того достоин
А мир наш просто так устроен,
Что и за счастье биться нужно,
Словесно, тихо, безоружно.
Или как воин. Силой взрыва,
Толкнуть несчастье вниз с обрыва…
Ты можешь это. Просто знай,
Найди обрыв, найди тот край,
Ищи черту.
И вот тогда
Плохое всё и вся беда
Умрут от действия одного –
Открыв твоим мечтам дорогу…
Над этим всем, прошу, подумай…
ТЫ результат получишь суммой
В купюрах жизненных удач,
Поэтому себя не пряч:
Живи, ведь ты – кузнец и воин.
Живи, ведь ты того достоин…

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Счастье. Деньги. Любовь

Без грошей погано. Без любові не можна. Без щастя неможливо

У каждой из нас есть выбор

Умный, красивый, богатый…
Только такой тебе надо.
Ты ведь так хочешь подарков,
Роз и красивых вещей.
Но ведь пойми, дорогая,
Жизнь по-другому считает
И даже полный достаток
Станет тюрьмою твоей.

А виновато здесь счастье;
Сердце, что рвётся на части
В час, когда видишь кого-то…
Близкого.

Он ведь любим.
Только с тобой будет рядом
Тот, кто любить будет взглядом,
Ну, а вот ты несчастливо
Будешь ходить вместе с ним.

Будешь его королевой,
Станешь и в моде ты первой,
Ну, а улыбки подаришь
Только за деньги взамен.

Так вот и будешь любима,
Годы лететь будут мимо
Только вот счастья не будет
Среди тех мраморных стен…

Это всё днём…

А вот ночью,
Сердце заплакать захочет.
Тело потребует ласки,
Нежности, взглядов, тепла.
Чтобы обнял тебя милый,
Тот кого ты так любила.
С ним не важны были розы.
С ним – ты счастливой была…
2003

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Потрібно йти

Треба бути перѿим, сильним і.. йти! Не здаватися, не опускати руки... Вірити в себе!

Потрібно йти вперед, не звертаючи!

Хоч тяжко йти
Та треба йти і не спинятись.
І хоч так складно
Та чекати треба радість
І вірити, що буде час для перемог
Бо нас із неба бачить Бог.

І треба вірити –
Добро все зло поборе.
І кожен з нас – краплина,
Та усі ми – море
Тож навіть,
Коли сил вже ніби не знайти.
Потрібно йти…

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Перший крок

Зроби перший крок і далі буде набагато легше

Готуйтесь робити перший крок. Адже Ваш світлофор уже сигналізує зеленим :)

Не бійся робити
В житті перший крок.
І переступати поріг.
Не бійся загроз,
Не лякайсь помилок –
Бувають вони в нас усіх.
Тому якщо шанс
Надається тобі,
Ти в жертву себе
Не принось…

Та бійся одного
В своєму житті:
Що твій перший крок
Зробить хтось…

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Красота? Нет, счастье

Щастя дається не тільки красивим

Красота не главное. Главное – счастье быть любимой и любить взаимно

“Не родися ты красивой.
Красота – не клад.
А родися ты счастливой”, –
Люди говорят.
Да, конечно, на красивых
Парни смотрят вслед,
Только, знаете, не в этом
Жизненный секрет.
Ведь для жизни есть важнее
Не длина ресниц,
Не параметры моделей
И журнальных лиц.

Лучше просто быть счастливой.
Быть такой, как есть.
Мода, красота, фигура –
Ни при чём всё здесь.
Счастье ведь не измеряет
Всех под идеал.
И у Золушки у каждой
Может быть свой бал.
Потому что в жизни всякой
Счастье лишь своё.
Ну, а красота, поверьте:
Можно без неё…

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 17 сподобалося
Loading...
0

Ніч

Нічні роздуми про життя і щастя, про відносини і їх заплутаність

Моя нічна поезія

Сидим отак удвох
Лиш я і ніч
Її я краще себе розумію.
Бо я заплуталась у безлічі облич.

Вона ж з одним…
Їй місяць серце гріє.

Я вже не контролюю своїх сліз
Вона також неконтрольована і темна
А он у небо місяць їй приніс
Зірок,
Щоб лиш зробити їй приємне.

А я також її люблю за те,
Що ніч така є дивна, таємнича…
Отак сидим із нею ми удвох.
Та знов вона іде, бо місяць кличе.

Залишилася одна у темноті,
І зрідка погляд в небо направляю
А там…
Зірки, що місяць дарував.
І ніч, що його ніжно обнімає.

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Вірш про секретарку

Вірш про роботу і роздуми над замінністю людей

Вірш про стандартну роботу звичайної секретарки

Якась там секретарка.
З якимись там думками.
Ішла після роботи.

І все було так само
У сотень і десятків,
Що йшли із нею поряд
І вечір їм на згадку
Лишав якісь там зорі,
Що в небі учорашнім,
Світили як сьогодні.

Ставало часто страшно,
Бо десь на підвіконні
Стоять ті самі квіти,
І завтра буде схоже
На копію “сьогодні”
Інакше? Ні, не можна…

О, люди! Ви – замінні.
На гвинтики так схожі
І не буває місце
Покинуте й порожнє.
Хоч ніби так важлива
Комусь ота робота,
Та через рік забудуть,
Що хтось сидів навпроти.

(Не)секретарка йтиме
У глиб, у пізній вечір.
Так само поряд мимо
Йдуть ті, що хочуть втечі.

Від квітів з підвіконня
Повіяло думками
Вже інша секретарка
З роботи йде так само.

Поділитися з іншими