Вірші про життя не можуть подобатися всім. Бо наші життя різні, тому ми відчуваємо різні емоції при спогляданні одинх і тих же життєвих явищ. Звісно я не претендую на те, що мої вірші про життя будуть вважатися гарними чи душевними. Але по-чесному кажу: я вклала часточку себе і свого світогляду в кожен з них. Тут немає рядків просто для рими чи епітетів. Усе – про те, що я бачила, переживала і відчувала.
А на душі було так душно І так хотілося дощу, І так набридло слово “мужність” Аж до плачу.
І так чомусь хотілось грому. Чи навіть двох потужних злив. В житті вся складність лише в тому, Що часто не знаходим слів.
Або знаходимо невірні. Або ідемо не до тих. Реальність душить непомірно Якби дощу… То він би зміг! Омив, очистив, обнадіяв. Банальна правда всіх жінок, Що навіть чорні довгі вії Не прикривають всіх думок,
І те, що на душі так душно. Хотілось грому, сильних злив. Чекати – це є дуже мужньо. Якби лиш дощ це оцінив
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Вы с разных тарелок
И с дальних планет.
И может ты очень неплохо одет.
Но жизнь ведь покажет
И всё по местам
Увидишь – расставит.
Ты знаешь всё сам.
Что звёзды нельзя
Затушить и убрать.
Ты знаешь:
Кому суждено побеждать,
Тот завтра окажеться вдруг наровне.
Хотя был вчера ещё там, в глубине
В провинции дальней,
В одежде простой.
И все вдруг забудут о грани
С тобой и с ним.
Ты ведь знаешь: нас звёзды ведут
Ну да, ты одет и неплохо обут,
Но вся философия жизни не в том.
А в будущем: что с тобой будет потом…
Пауза… Слова не йдуть до вуст.
І хотілося б сказати це комусь.
Чи хоча б відкритися колись.
Та вони у горло так вп’ялись,
Що не ком, а камінь серце тисне.
Пауза… А потім буде пізно
Бо не буде вже кому або коли…
Шрамами вглиб серця поросли
І до горла підганяють камінь кому
Паузи.
Несказані нікому.
Скорость забирает самых родных.
Машина увозит самых любимых.
Проходит первая минута, и следующий миг
Вокруг все рушиться.
Уже непоправимо.
На сумашедшей скорости сейчас
Прокручиваю все свои воспоминанья.
Сто или двести километров в час.
Смерть не была записана в твоем жизненном плане.
Вчера. Хочу вернуть себе вчера.
Там было все, с тобою связаны минуты
Нет сил тебе сказать “Прощай”. Хотя, пора…
Ты не вернешься. Смерть не оставляет места для чуда
Затихли фонфары… И бал вдруг затих. И вновь к жизни старой Вернулась в тот миг.
И пышность наряда, Изысканный блеск (Наверно так надо), Но он вдруг исчез…
И слёзы спадали. Ведь сказка ушла.
Осколок печали, И грусти стрела Затронули душу. А все разошлись. И снова всё так же …обычная жизнь.
2002 год
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Де моя правда?
Вона глибоко й далеко.
Відкрите
Складно донести і зберегти.
Замовкніть всі поради!
Справді легко
Дивитись збоку
Й рятувати від біди.
Це зовсім просто
На словах все розказати,
Порадити і направляти…
Глядачам
Завжди, здається,
Видно так багато.
Не видно тільки того, що отам
Десь біля серця.
Може трошки вище.
Я повторюсь:
Не треба жалощів і драм.
Я більше вірю в сни,
Частково віщі,
Аніж нещирим вчинкам і словам.
Вірш “У ній щось є” – це не строфи про якусь конкретну леді. Це моя жіноча правда, яку я зустрічаю на вулицях. Ця жіноча правда живе поміж моїх подруг і з нею я часто зіштовхуюся після спілкування з надихаючою представницею прекрасної статі.
Хтось побачив її у метро. Інший – стояв із нею в одній черзі. А тоді ще вона переходила перехрестя, заходила у якісь магазини, де її також бачили. Цей вірш – коротка ода Особливій – тій, яка запам’яталася натхненням у погляді та посмішкою на устах…
У ній щось є…
Напевне, то душа
Трохи збентежена від правди і реалій
Вона кудись,
Як завжди поспіша,
Іде у переходи і у далі.
У ній щось є…
В її ясних очах
Поети б написали слово “щирість”.
В ній паросток надії не зачах,
Не дивлячись на будні трохи сірі.
У ній щось є…
Незрима таїна.
Що в пам’ять урізається гранітом.
Як присмак від солодкого вина,
Коли набридла гіркість цього світу.
І це її відразу видає. З-поміж облич і поглядів квапливих. Спинившись, розумієш: в ній щось є… Таке по-справжньому просте і особливе.
Російськомовна версія вірша “У ній щось є”
Була у мене подруга, яку звали Айгерім. Вона дуже хотіла почитати і відчути оцей мій вірш. Але була одна лінгвістична проблема – Айгерім була з Казахстану. Ми з нею спілкувалися російською та англійською (щоб вдосконалити наш інгліш :))
І от в один чудовий день я подумала, що варто зробити офіційний переклад вірша російською мовою.
Тож тепер у мене є також російськомовний офіційний переклад цього вірша – “В ней что-то есть“.
До англійської поки що не виросла, тому є над чим працювати :).
Pasha Mentions – Особлива
Про нашу співпрацю з Пашею я писати довго не хочу, бо все детально та інсайтно розповіла ось тут. Однак як же я можу не зазначити, що оцей мій вірш (а саме – його україномовна версія) надихнув Пашу на створення пісні “Особлива”. Це мені як бальзам на душу і я цьому факту, звісно що, рада :)
Ось дивіться як цікаво все в нього вийшло:
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А ще цей вірш увійде у мою збірку “Хризантемне Щастя“. Якщо ви хочете почитати цю збірку віршів, тоді треба всього-навсього залишити і-мейл, перейшовши за ось цим посиланням.
Пишу листа, бо зачекалася весни
І надто надокучили тумани,
Бо як у каламуті сивини
Можна розгледіти “вжевесну”…
Зовсім рано
Ще виглядати трав яскравий пласт.
Я захотіла написати все словами
Мене ні простір не обмежує,
Ні час
Чекати весну –
Від душі пишу і прямо.
А під ногами… Все, ну, як завжди
Нам заважають дурні і дороги.
Зими ще не розтанули сліди,
Але мені є зараз не до того.
Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
В передчутті дуже простого дива.
У нас усіх є вроджений порок –
Ми любимо, щоб все було красиво…
Я теж.
Не пожалкую теплих слів.
Якщо це може у житті хоч щось змінити.
Пишу листа, бо захотілося весни.
Тієї, що змогла б усіх зігріти…
Вірш дівчинці з глибокими очима. Вірш кожній дівчинці
Дівчинко з глибокими очима, Пам’ятай, що світ неповторимий! Хоч складний. І навіть різнолиций. І легкий. Як влітку дотик ситцю.
Світ цікавий. І чим далі – тим сильніше. І яскравий – хоч у прозі, хоч у вірші. Все ж холодний… Наче зібрано всі зими. І стандартний. День за днем проходять мимо І лишаються уривки, згадки, строки Світ насправді є неоднобоким.
Хоч спитай у правди, хоч у кривди. І у щасті теж бувають біди.
Але з широко відкритими очима Ти живи, щоби не було стриму. Бути не кущем у цьому світі А найкрасивішою в суцвітті.
Мої канали зв’язку
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?
До речі, вірш “Дівчинці з глибокими очима” буде точно на одному з цих каналів… який першим порадите?
Що долею написано – не обійдеш.
І хай навіть цього не сталось досі,
Але отак вже в світі повелося:
Не знаєш де загубиш, де знайдеш.
Чи у зелених недоторканих гаях.
Чи в позолочених та писаних світлицях.
Немає правди ні в словах, ні в лицях.
І хтозна, що там в душах.
І в чужих думках.
Із ким загубиш? Це поки що таїна.
А з ким знайдеш – то є незнаним іще більше.
Усе розвидниться і стане враз ясніше,
Коли життя прожито і на скронях сивина.
А що закладено в тобі – то назавжди.
Ховайся-крийся, та душа невиправима.
Та знай, що Бог ніколи не проходить мовчки мимо,
Коли ти, грішний, просиш чимсь допомогти.