1 серце :) 41 сподобалося
Loading...
0

Небо над нами

девушка смотрит вдаль, портрет красивой девушки, дівчина дивиться вбік, фото дівчини у блакитному, гарна дівчина портрет

Щоразу, коли під натиском проблем очі самі собою опускаються униз – подивіться на небо! За таке експесивне фото я дякую caitlin bellah

Завдяки Олі Л.

Це надзвичайне небо
Там, над нами…
Від нього в мене
Просто зносить дах.
Є речі, що не названі словами,
І є щось вище,
Ніж оцей наземний прах.

Отак із небом:
Я живу і вже
Не криюсь.
Бо що ховати?
Зазвичай крадуть земне.

А я не можу вже інакше.
Не умію…
І спрага ця з роками не мине.

Моє блакитне.
А яке ж воно високе!
Що певно справді
Це – найбільший із скарбів.

Дивлюсь на нього,
І душа шукає спокій,
Якого не знайти
У строфах слів…

11:32 05.08.2011

Поділитися з іншими
1 серце :) 32 сподобалося
Loading...
4

Я не люблю туманы и прощаться

сумна дівчина на фото, фото для блога, вірші для дівчини, вірші про одинокість, вірш про розлуку

Я не люблю туманы. И не люблю прощаться. Фото by Teresa Queros

Я не люблю туманы.
И прощаться
Они похожи очень, как по мне.
За ними – неизвестность…

Если вкратце –
То ты не знаешь,
Будет что-то после
Или нет.

И ждет ли кто
За непроглядным расстоянием,
Все время выбор
Между точкой, запятой.

Ах, как я не люблю эти туманы!
И взлетной полосы
Пейзаж пустой.

Но, как без них?
Они нам помогают
Найти людей,
Которых мы должны беречь.

Ведь только тот, кто пережил
Туман прощанья,
Способен радоваться
Солнцу новых встреч.

05/09/2011

Поділитися з іншими
1 серце :) 22 сподобалося
Loading...
0

Всем трудностям и сложностям

старые фото, девушка на фото, фото девушки, часть лица девушки

Для тех, кто еще не понял: легко не будет… Фото by Annushka

Пусть будет трудно
Ты с тоски
Хоть волком вой,
Но изменяться под кого-то
И не думай.

И принципы свои
Любой ценой
Побереги.

Они тебе отплатят суммой
Пусть даже
Не из помятых купюр,
А из каких-то
Чисто личных побуждений.

И жизнь твою
Легко осветит абажур.
А не сплошной
Холодный свет
Из чьих-то мнений.

Легко не будет.
Ведь никто не обещал.

А повезет ли?
Ты спроси в кофейной гущи.
Но знаю я одно:

Вершины скал
Способен покорить
Лишь вверх идущий.

Август, 2011

Поділитися з іншими
1 серце :) 22 сподобалося
Loading...
2

На прощання

стихи о жизни, красивый стих о жизни, стихи о девушке, стих для мамы, стихи для любимой, стихи о красивой девушке

Не зважаючи на те, що прощаємось – ще зустрінемось :). Фото by Vladislav Kobets

Можливо листівка.
І згадка у профілі посмішки.
І ще трохи радості випитих келихів вин.
На жаль, уже вкотре
З мого життя йдуть справжні постаті.
Яким не знайти
Рівнозначно яскравих замін.

І завтра настане вже іншим.
Звичайно настане.
А потім – і келихи, й люди
Проте вже не ті.
Я фото усміхнене
З памяті мовчки дістану
На них ми щасливі.

І хочеться, щоб як тоді
Було трохи тепло
І серце чомусь защеміло
Бо знаю – не буде
У мене вже більше
Людей отаких.

Із ними у чорному
Ми віднаходили біле.
Хоча цілий світ
Нам повірити просто не міг.

Хоча, що той світ?
Коли дружнє плече було поряд.
Зникали не раз
Негаразди в моєму житті.

Листівки і келихи будуть.
Хай навіть не скоро.
Адже не замінні для мене
Всі люди оті…

2011 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 26 сподобалося
Loading...
0

Книжний вірш

красивая девушка с книгой, девушка книга, стихи о жизни, стихи о девушках, стих девушке

Вірш написано у стані, коли я перебувала під наркотичною дією книг. Фото by Oli

Написане під бібліотекою
ім. В.І. Вернадського

Стоїть Олімп
Із сотень тисяч книг
Дорога від підніжжя
До вершини.

І світ утратився б.
А може навіть зник,
Якби не їх багатотомні покоління.

Бо кожне із написаних там слів.
Рождалось в мудрості,
А деякі – у муках.

І світ би жити
Просто не зумів
Без того рівно писаного духу.

Я не повірю, що заміна буде їм,
Бо в книгах завжди
Найщиріша в світі сповідь.

У них є те,
Чим ми найбільше дорожим:
І спрага знань,
І дивосвіт любові…

11.08.11 17.27

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Сумніви всю душу обплели

Грустные стихи о любви стих о жизни вірші про жінок

Сумніви всю душу обплели… Фото by dinara zaynullina

Сумніви всю душу обплели.
Краще б то були квітки барвінку…
І свою невтішну пісню завели,
Затягнули
Аж занадто дзвінко.

Що не чути жоден переспів.
Від надій
Взаємно голосистих
Я під той заплаканий мотив.
Згадок одягну дрібне намисто.

Хоч важке воно…
Намріяне оте
Споглядання днів,
Що пережиті.
І лиш час розмірено іде…
В сумнівах.
Без ніжно-синіх  квітів.

1 серпня 2011 року

Сумніви всю душу обплели.

Краще б то були квітки барвінку…

І свою невтішну пісню завели,

Затягнули

Аж занадто дзвінко.

Що не чути жоден переспів.

Від надій

Взаємно голосистих

Я під той заплаканий мотив.

Згадок одягну дрібне намисто.

Хоч важке воно…

Намріяне оте

Споглядання днів,

Що пережиті.

І лиш час розмірено іде…

Хочеться барвінку ніжних квітів.

1 серпня 2011 року

 

 

 

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Снимите очки

стихи о жизни, стихи о мужчинах и женщинах, стихи о любви, стих о девушке

В искреннем разговоре снимите, пожалуйста, очки…

Я согласна, что просьба немного странная. Но ученые говорят, что люди в солнцезащитных очках более склонны говорить неправду в частных разговорах.
Именно поэтому психологи советуют снимать темные очки в общении с людьми, доверие которых вы хотите получить… И, вероятно что, по этой причине я не люблю общения через солнцезащитные очки.

Снимите очки.
Я хочу быть взаимно открытой.
Смотреть обоюдно.

И ровно слагая слова
Не прячьте себя
За зеркальные темные стекла.

Хотя соглашусь:
Мне ведь тоже бывает мила
Для глаз затемненность.

За ней я проблем тени прячу.
Они не от солнца –
А чаще всего от себя.

И там, за очками
Бывает, я даже ведь плачу.
Свою повседневность
На мелкие мысли дробя.

Снимите, пожалуйста.
Да, я взываю к простому:
Я к тем разговорам,
В которых быть надо нагим.

Ведь в жизни и так
От неправд
Уже просто оскома.
Снимите очки,
Мне ваш взгляд просто необходим…
24.07.2011

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

Я запуталась в разности масок

Стих, посвященный жизненному маскараду. Фото by_frank_neu

Я запуталась в разности масок
И обидней всего – не своих.
Исчерпались терпенья запасы
И огонь изнутри приутих

Приугас.
Я скажу даже больше:
Вы за это простите меня,
Но скорей бы уже подытожить.

Свою душу как знамя храня,
Не хочу на себе темных пятен.
И запутаться в ложь паутин.

Очень часто мне смысл не понятен
Чьих-то действий, а значит – причин.

Лишь надеюсь, что жизнь все расставит
По заслуженным раньше местам.
Только жаль, что не сможем исправить
И начать все с пустого листа.

11.07.2011 19:59:10

Не подумайте, что я свожу с кем-то личные счеты этим стихотворением.
Но это стихотворение - о работе … Я уже чувствую как задумалисьмои коллеги, прочитав эти строки.
Только это действительно так и есть. Ибо кроме каких-то функций, которые мы выполняем зарабатывая деньги, свои ежедневные профессиональные 8 часов мы проводим в отдельном социуме.

И когда открываются новые неприятные факты о тех, с кем ты бок о бок с понедельника по пятницу, тогда становится неприятно. Но на телесном уровне, и на душевном… От того и появляются такие вот стихи.

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

О собаке женского пола

Дама с собачкой... Фото by wozza

Собаке с улицы М. Кривоноса
в городе Киеве посвящается…

Ты была породистой и гордой
Иногда, прям, можно было и скромней.
И всегда по титульности морды
Выбирала ты завидных кобелей.

И такая вся была ты
Разтакая.
Шерсть блестела от ушей и до хвоста
Под собой земли не замечая,
Хозяйка звала восхищенно: «Красота!».

Приводила к тебе всех по родословной,
По знакомству.
От начальства и послов,
Ты была неоднократно, но условно.
Мамой для красивеньких щенков.

И вот так собачья жизнь твоя летела,
И хозяйка в темпе том шальном жила.
Но в один прекрасный день с завидным телом
Распрощалась ты.

И стала больше не мила.
Вдруг состарилась.
Совсем не интересной оказалась ты
Для резвых тех самцов
Потеряла шелковистость своей шерсти,
Уж не вызывая всплеска слов.

И хотелось бы тебе увидеть.
Хоть одного сердцу милого щенка.
Но с тобой – только хозяйка рядом,
С поводком в уже морщинистых руках.

Смотрит на тебя – и понимает,
В её жизни был не тот приоритет.
И щенков ей тоже очень не хватает.
В её сорок с чем-то женских лет…

09/05/2011

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Я хочу быть конфетистой

Віршик про те, що я хочу бути цукерковою і не тільки :). Фото by olivia bell

Віршик про те, що я хочу бути цукерковою і не тільки :). Фото by olivia bell

Я хочу быть конфетистой.
И чуть-чуть перламутровой.
Вкусом августа месяца.
Либо заревом утренним.

Но не сладкой, чтоб приторно.
Я сама против этого.
Лучше помнить открытками.
Улыбаться приветами.

Я – за лица с характером.
И за души с изгибами.
Против множества факторов,
Важно то, что невидимо.
А не всем напоказ.
Да кудрявые локоны…

Люблю яркий окрас
И писать между строками.
И всех тех, кто не ищет
Повод маленькой радости.
Ведь с такими всю жизнь –
Словно в месяце августе…

PS: отак-от увечері 27 квітня 2011 року мені дуже захотілося аромату серпня місяця :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
0

Не бидло

Робота Василини... Сайт...

Фрагмент української душі. На фото – творіння Василини  Боцвінко (rukotvory.com.ua)

Бидло (від польського Bydło) — це свійська рогата худоба, або такий спосіб існування чи мислення людини, який викликає асоціюється зі скотом. Вживається як образа
(цитата з укрмеморіа.ком)

Не бидло.
І я знаю, що кажу.
Ми навчені.
А дехто – навіть вчені.
І, не переступаючи межу,
Все ж здатні на життєві одкровення.

Так, маса.
Але сірих тут нема.
Загляньте в душу:
Кольорову й колоритну.
Хоча реальність пил проблем здійма,
Але розвіємо.
Не почужіє рідне.

А з бидлом легше, згодна.
Справді так.
Проте не дочекаєтесь, шановні…
Бо ми є вирощені
В щедро росяних садах.
Хоч може цього й не показуємо ззовні.

Поділитися з іншими
1 серце :) 17 сподобалося
Loading...
0

Гордость и семья

Семейные люди не должны испытывать гордость в отношении своего партнера на всю жизнь

Стих для гордой. Фото Антона Хмиловского

Теперь ты выбрось вон
Свою всю гордость
Ведь вы уже с ним
Называетесь семья.

И, если раньше можно было порознь,
То вот теперь
Исчезли ваши «я».

И это раньше
Громко хлопнув дверью,
И закатив неведанный скандал,
Ты гордо шла
К какой-то тёте Вере,
А он к тебе просить прощенья приезжал.

Да, это в прошлом.
А теперь забудь об этом.
И береги свою семью от пустяков.
Ведь, если верить жизненным приметам,
То мелочами убивается любовь…

2010

Поділитися з іншими