Вірші про життя не можуть подобатися всім. Бо наші життя різні, тому ми відчуваємо різні емоції при спогляданні одинх і тих же життєвих явищ. Звісно я не претендую на те, що мої вірші про життя будуть вважатися гарними чи душевними. Але по-чесному кажу: я вклала часточку себе і свого світогляду в кожен з них. Тут немає рядків просто для рими чи епітетів. Усе – про те, що я бачила, переживала і відчувала.
А дощ шумів, Немов оскаженів. Зірвався з ланцюгів, З дахів, З парканів.
Насправді, дощ – То свіжості порив, Щоб сонця промені Були ще більш жадані.
Я дощ люблю. Здається, навзаєм. І монологи під дощем Стають дуетом.
Бо саме там Під проливним нічним дощем Народжуються вірші. І поети…
Додатково не про дощ
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
Душею молодий, а тілом – ні,
Бо молодість сховалась в сивині.
І роки пролетіли так невпинно.
Що наче і не жив.
Однохвилинно.
І все минуло так одномоментно.
Хвилини щирих і глибоких сентиментів.
І вічність довгих, аж утомлених чекань…
У ейфорії переможених змагань.
Але ж і поряд з тим – гірких поразок.
Бувало різне.
Але якось так відразу
Настала осінь ще весняної душі.
У круговерті років і дощів.
І фото жовкнуть, наче листя восени.
Купити б молодість.
Але ж нема ціни.
Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.
Ми усі вільні душею і вільно народжені.
В кого є сумніви – краще залишити сцену.
Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням.
Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.
Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу.
Інші потішаться швидко набутою славою.
А світ вже надихався тютюнового диму досхочу.
І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою
Я відновлюватиму ліпку на будинках
Ще живих,
Але дуже запилених
І складатиму сторінка до сторінки
Книги,
Віддані мені старожилами
І хоч стіни змарніли і вицвіли.
Є такі, що вже майже зруйновані.
Заховавшись у шарф,
В’язаний спицями.
Я блукатиму між будинками й долями.
Буду в очі дивитися пильно їм.
Заглядати аж туди, у несказане.
І разом зі зливою неочікувано сильною.
Знаходити відповіді для себе.
За почутими від когось фразами…
Навеялось от встречи с дедушкой, у которого несколько месяцев назад
умерла его жена…
Мы все обречены на одиночество.
Кому-то раньше,
А кому-то и потом.
Услышать голос рядом вдруг захочется.
Листая своей жизни новый том.
Кто-то боится лечь в постель холодную,
А есть просящие себе стакан воды.
Есть те,
Кто пьян своею же свободою.
И те, кто хочет дом без пустоты.
Но это не подвластно нам и неизведано
Мы можем многое купить или продать.
Но каждый раз, вновь с одиночеством обедая.
Вдруг начинаешь ещё больше понимать
Что в жизни каждой люди – это главное
Пока вы рядом
И пока они с тобой.
Нужно ценить их.
Чтобы не были досадными,
Часы, как годы, в комнате пустой…
Оставьте Ваши чувства при себе
Вы ими можете растрогать
И расстроить
Вам это может дорогого стоить…
Сказать лишь слово в чьей-то жизни и судьбе.
Оставьте их вон там, в дальнем углу.
Кто к вам надолго – обязательно заметит
В одном обычном тихо сказанном привете,
Как в стоге сена неприметную иглу.
Не отдавайте за бесценок их другим
Лучше хранить, в душе лелея ностальгию.
За то и любят вина дорогие
Или чуть горький сигаретный дым.
Когда уже смешалось все подряд
Запоминается лишь нота послевкусий
И вместо собственно придуманных иллюзий
Есть только чей-то многословный взгляд. 05/06/2013
Я – белый человек. Иду с работы рано Мне грустно смотрят вслед Ресепшен и охрана.
Но нет, я не вернусь, Вы даже не просите. Я – вольная звезда, Не стойте на орбите!
Пойду чуть-чуть быстрей, А то ещё догонят, Отчёт попросят сдать, Найти статью в законе.
Ведь на работе так: Как только раньше вышел, Найдётся что-то срочное У руководства выше.
Тебя начнут искать. Метро тебя не спрячет. Мобильный тебя сдаст, Озвучит все задачи.
И вот тогда поймёшь, Что радоваться рано. Ведь могут изменить На вечер твои планы.
Поэтому итог Один для этой басни: Лишь выключи мобильный – И будет тебе праздник :)
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?