9

Батькам

Про наших двох самих рідних людей, які нас люблять і бажають лише щастя

У батьків така доля – чекати їх дітей. Фото by magicfolk

В житті у нас
Є дві людини
Нема й не буде
Їм заміни.
Бо це вони…
Це мама й тато.
Така в них доля -
Нас чекати…
На кожну звісточку
І слово,
Вони -
Це втілення любові.
Вони нас приймуть
І зігріють…
Їм тяжко.
Та в очах – надія.
На те, що ми
Щасливі будем.
І найріднішим в світі людям
Дамо ми радості хоч трохи.
За їх тяжкі батьківські роки…

Тож пам’ятайте,
Що десь там
Матуся молиться,
Щоб Вам
В житті не так як їй жилося.
Хоч вкрила сивина волосся
І в тата сили теж не ті,
Батьки не вічні…
Тож в житті,
Рідненьких їх не забувайте
Пишіть, дзвоніть і приїжайте…

2002

0

Nirvana (акростих)

Курт Кобейн и Нирвана - поистине историческая музыкальная группа

Легендарная группа “Нирвана” в стихах

Наш Курт ушел,
Имя храним,
Рыдает сердце
Вены с ним.
А слезы капают
Не зря: ведь черный день календаря.
Апрель и солнце светит ярко,
Но пятое – его уж нет
И лишь от мысли стало жарко,
Рухнули планы, потух свет.
Видно свечку только с фоткой,
А Курт, хоть в душах – он живой
Но он, как в океане лодка,
А лодка тонет под волной.

2000

0

Для друзів

Для самих-самих і справжніх друзів і рідних

Мої друзі – це дуже важлива складова мене самої

Написано для друзів і для дуже хороших знайомих. Звісно, це лише трошки із всього, що я б хотіла сказати цим людям. Але я впевнена, що далі буде :)!

Пробачте усі. Не тримайте образ,
Бо я не хотіла поранити вас.
Буваю я часто в житті неправа,
Тож, вибачте, прошу, за фрази, слова…

Бо я – як і всі: коли серцю погано,
Або коли рушаться мрії і плани,
У цьому виню всіх людей окрім себе,
Але так не можна…
Точніше – не треба.
Тому Вам спасибі за Ваше терпіння,
За те, що Ви є.
Ви для мене безцінні…

І знайте: в житті я одного боюся:
Це втратити Вас…

Адже Ви – мої друзі…

2005

0

Т. Г. Шевченку

Т.Г.Шевченко - символ України, можливо Андрій Шевченко теж, але Тарас Шевченко - більший

Шевченко Тарас Григорович. Символ і проповідник…

Його портрет: в руках «Кобзар»
І сам він – символ, проповідник,
В карих очах туга і жаль
За нещасливих і за бідних.
За всіх людей, за наш народ,
Що в ті часи був розіп’ятий,
А він не міг на це дивитись,
Не міг він просто промовчати.
Тож, слава Богу, що писав
Правду у віршах, думки в прозі
Він подавав усім надію,
Хто йшов по визвольній дорозі.

Скидав кайдани, він – бунтар
Один серед людей безсилих,
Та вистояв, в його віршах
Пани, царі вогнем горіли.

Тому він був поет народний,
Життя було, як і в усіх,
Були печалі, були біди,
Та жив і виживав, як міг.

Глибокі зморшки на обличчі
Це є роки заслань, неволі.
Це – ніби струни його кобзи,
Де життям в змаганні доля.

А він – Кобзар, поет, художник,
Звичайна і проста людина.
Шана, подяка Україні
За гордість. За такого Сина…

2000

0

Просвіта (акровірш)

Україна для Українців і Просвіта допоможе

Слава Україні! Героям Слава :)!

Просвіта – наша берегиня,
Розширює наш рід і нині
Освячує, будує, славить
Свої краї, свою державу.
Вона не забуває предків
І зараз їй в житті нелегко
Т
ому допоможіть їй, люди!
А Вас “Просвіта” не забуде…

2004

0

Ви – Українці!

Вірш про українців, які віддано вірять у свою державу

Про-український вірш

Ви – Українці!
Тож будьте достойні цього.
Це є звання,
До якого нема що додати.
Ми усі – браття і сестри.
Ми – сила… Народ!
І поєднали в собі
Схід
І гори Карпати.
Нас не зупинять,
Бо ми усі разом йдемо.
І побратались
В неспинній свободі Майдану.
Вибір всіх нас:
Помаранчевий шлях перемог.
Разом!
Бо ми – це народ.
Ми – прості громадяни.

Так!
Ми сказали,
Бо сили немає терпіть.
НАШ час прийшов
І пора вже настала для бою.
За Україну,
За чисту небесну блакить,
І за народ…
Що свободу веде за собою.

Очі відкривши
У сяйві небесних зірок,
Бачим – мільйони героїв
Зріднились в єдине…
Ми – Українці.
Тож будьмо достойні цього!
Слава всім нам!
Хай святиться ім’я України!
2004 рік

1

Другу, що загубився

Другу, який загубився у житті. Або вірш про чоловічі роздуми

У житті треба зовсім небагато – знайти себе, свою суть

Пару днів тому була у одному із пересічних гіпермаркетів міста Києва. І там оголосили про те, що “Шановна мама Такої-то Дівчинки! Підійдіть до інформаційної каси! Не турбуйтеся, що Ваша Дівчинка загубилася. Вона знаходиться біля нас і чекає!”.
Happy end.

Але коли людина виростає і губиться у натовпі, у думках і у реаліях, залишається вірити, що інформаційне бюро життя вчасно повідомить про загубленого…

Холодний вечір.
Вітер. Київ.
Він просто йшов,
Він мовчки мріяв
Про те, що ще прийдуть часи…
Замерзлі руки з усіх сил
Ховав в кишені.
Знову пусто
В думках у нього
Він відпустить
Всі спогади.
На крок вперед…

Кудись туди,
Де трохи далі
Були у щасті та печалі,
Тонули і ішли на злет
Його хвилини, дні і миті
Лиш київські вогні розмиті.
Всю правду знали…

Уперед хотілося кудись побігти.
Втекти, кудись із цього світу,
Що так немилостиво б’є.
Знайти і рідне, і своє…

Спинився. Подививсь навколо
Нема нікого.
Трохи з болем
Він зрозумів:
Тікати? Ні.
Відчув, щось там у глибині
Отам, де серце. І у скронях…
Тепло розбіглось по долонях
І зникли Київ, холоди.
“Себе знайти. Себе… Знайти…”