0

Позастінне

Вірш з позастінного і позастельного простору

Вірш з позастінного і позастельного простору

П’ятою стіною буде стеля
Безвіконний вибілений пласт
У таких огранених пустелях
Пропадає безвісти наш час…

А я хочу, щоб було не марно.
Хочу змісту.
В формах чи без них.
Вірю у спадковість дій.
І в карму,
Що в історії невидимій моїй.

Наче мантру говорю:
Життя прекрасне.
Не обмежене в кордонах.
І в рядках.
Адже в пошуку всіх істин і пояснень
Є свій смак.

0

Летнее

Летнее то, что было

Летнее то, что было

Из окон высыпались цветы
И гронами в воздухе висли.
Мы вырывались из мирской суеты
И дарили друг другу свои мысли.

Мы наивничали, что мир справедлив
И строили свои безумные планы.
А потом дождь их собой залил.
И дальше с нами шёл постоянно.

Вечерами.
И дни напролёт.
Под зонтами мы говорили о чувствах.
И спешили куда-то вперёд.
Не думая о грустном.

Лето, 2017

0

Мій новий день настане

Місцями хмарність в несповіданій душі...

Що б там не було – мій новий день настане ;). Я вже виглядаю його з вікна

Місцями хмарність…
В несповіданій душі
Бува незатишно.
І досить часто – слізно.

Я задихаюся без щирості.
Й віршів.
Гублюсь в скляних будівлях.
І залізних.

Я хочу подиху
Десь звідти.
Аж згори.
І прагну крил,
Бо вітер знає мої плани.

Та вірю:
Що б там не було в житті.
Мій новий день настане.

0

Написане під дощем

А дощ шумів...

А дощ шумів…

А дощ шумів,
Немов оскаженів.
Зірвався з ланцюгів,
З дахів,
З парканів.

Насправді, дощ -
То свіжості порив,
Щоб сонця промені
Були ще більш жадані.

Я дощ люблю.
Здається, навзаєм.
І монологи під дощем
Стають дуетом.

Бо саме там
Під проливним нічним дощем
Народжуються вірші.
І поети…

0

Душею молодий

Купити б молодість... Але ж нема ціни.

Купити б молодість… Але ж нема ціни.

Душею молодий, а тілом – ні,
Бо молодість сховалась в сивині.
І роки пролетіли так невпинно.
Що наче і не жив.
Однохвилинно.
І все минуло так одномоментно.
Хвилини щирих і глибоких сентиментів.
І вічність довгих, аж утомлених чекань…
У ейфорії переможених змагань.
Але ж і поряд з тим – гірких поразок.
Бувало різне.
Але якось так відразу
Настала осінь ще весняної душі.
У круговерті років і дощів.
І фото жовкнуть, наче листя восени.
Купити б молодість.
Але ж нема ціни.

23 лютого 2016 року
21:03:12

0

Зима у словах і думках

фото зима в місті, зима в городе

Зима вже у місті… photo by marine21

Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.

Ми усі вільні душею і вільно народжені.
В кого є сумніви – краще залишити сцену.
Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням.
Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.

Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу.
Інші потішаться швидко набутою славою.
А світ вже надихався тютюнового диму досхочу.
І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою

0

Думки між будинками й долями

Я буду знаходити відповіді для себе.

Знаходити відповіді для себе

Я відновлюватиму ліпку на будинках
Ще живих,
Але дуже запилених
І складатиму сторінка до сторінки
Книги,
Віддані мені старожилами

І хоч стіни змарніли і вицвіли.
Є такі, що вже майже зруйновані.
Заховавшись у шарф,
В’язаний спицями.
Я блукатиму між будинками й долями.

Буду в очі дивитися пильно їм.
Заглядати аж туди, у несказане.
І разом зі зливою неочікувано сильною.
Знаходити відповіді для себе.
За почутими від когось фразами…

0

Щастю життєвої осені

А вже сьогодні по-осінньому відверті...

А вже сьогодні по-осінньому відверті…

Вірш, що мав бути написаний у шістдесят,
але написався раніше…

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

0

Літня розмова

девушка, красавица, соломенная шляпка, дівчина гарна, гарна дівка, nice woman, summer woman

У мереживі словосполучень… Photo made by Ella Gajewska.

Простирадла блакитного неба
Простелялися за горизонт.
Липи цвітом манили до себе
Звали нас в ароматний полон.

І під сонцем нестримно палючим
Ми ховалися в тінях годин
У мереживі словосполучень
Залишались один на один.

Вітром віялись і розвівались
Жовті фарби навколишніх клумб
Стіни вицвіли наче на старість
І читалося в порухах губ,

Як приємно посидіти поряд
Із навіки своїми людьми.
І здавалось від світу в розмові
У ту мить заховалися ми.

початок червня 2013 року

 

0

Старичку на лавочке

мужчина на скамейке, man on bench, man sitting sea, man bench sea

Кому-то раньше, а кому-то – потом…

Навеялось от встречи с дедушкой,
у которого несколько месяцев назад
умерла его жена…

Мы все обречены на одиночество.
Кому-то раньше,
А кому-то и потом.
Услышать голос рядом вдруг захочется.
Листая своей жизни новый том.

Кто-то боится лечь в постель холодную,
А есть просящие себе стакан воды.
Есть те,
Кто пьян своею же свободою.
И те, кто хочет дом без пустоты.

Но это не подвластно нам и неизведано
Мы можем многое купить или продать.
Но каждый раз, вновь с одиночеством обедая.
Вдруг начинаешь ещё больше понимать

Что в жизни каждой люди – это главное
Пока вы рядом
И пока они с тобой.
Нужно ценить их.
Чтобы не были досадными,
Часы, как годы, в комнате пустой…

0

Лише до безтями

стіна, дівчина, wall, girl, love, back

Стін нема. Вір у диво.

Є люди, з якими можна говорити,
мовчати і навіть більше…

Хочеться намалювати.
Або хоча б розповісти.
Можна у межах кімнати.
Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись.
Хоч важливіше – побачить.
Крізь біло-лагідний ситець
Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути
Правду, заховану в тиші.
Хочу до болі у грудях,
Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини.
Бачиш, взаємність важлива
Ти все ще віриш у стіни?
Ні, їх нема.
Вір у диво.

Справжність – вона непідробна.
І в почуттях все так само.
Знай, я на інше не згодна.
Лише до безтями…

0

Оставьте Ваши чувства при себе

девушка блондинка сидит, оригинальное фото, девушка на стуле

Оставьте Ваши чувства при себе

Оставьте Ваши чувства при себе
Вы ими можете растрогать
И расстроить
Вам это может дорогого стоить…
Сказать лишь слово в чьей-то жизни и судьбе.

Оставьте их вон там, в дальнем углу.
Кто к вам надолго – обязательно заметит
В одном обычном тихо сказанном привете,
Как в стоге сена неприметную иглу.

Не отдавайте за бесценок их другим
Лучше хранить, в душе лелея ностальгию.
За то и любят вина дорогие
Или чуть горький сигаретный дым.

Когда уже смешалось все подряд
Запоминается лишь нота послевкусий
И вместо собственно придуманных иллюзий
Есть только чей-то многословный взгляд.
05/06/2013