0

Вірш про аспіранта

Гносео... що?

Гносео…що :)? Ні, ніколи не чули!

Аспіранту в нас відкриті всі дороги:
У читальний зал і у архів.
І не чекає він від інших допомоги
Хіба що пару всім незрозумілих слів.

Щоб написати їх, і вивчити завчасно
Внести у зміст і в автореферат.
Бо аспіранту зрозуміло без пояснень:
Такі слова – це діаманти в пять карат!

Із ними можна визначати радикали,
В гносеології знайти свій тео-зміст,
Якщо цього теж виявиться мало -
Він все опише наче абстракціоніст.

А науковий керівник – це друг найліпший
З ним можна і на захист, і у бій…
Тож день і ніч наш аспірант невтомно пише
Про щось серйозне в дисертації своїй.

І у десятках геніальних публікацій
Невтомний він.
Бо зранку й допізна
Його натхненням на усю цію працю
Слугує лише наукова новизна.

У цих двох словах заховано всю правду
Бо аспірант не покладає своїх ніг і рук,
Щоб в один день відчути справжню радість.
Нарешті ставши кандидатом наук :).

0

Граніт науки в КПІ

Отак у КПІ книжки ростуть прямо із землі.
Правда, на одного дуба у світі стало менше.
Але нічого з цим не вдієш - граніт науки не такий смачний, тож треба звикати до дубових книжок :).

0

Мені сімнадцятий минало…

студентське життя, студенти, веселі студентські віршики

Вітаю Вас з Днем студента, дорогі мої нинішні та колишні колеги! :)

Як же чудово бути студентом :)

Мені сімнадцятий минало
На пари йшов я в Універ
Мені так любо-любо стало
Я пам’ятаю як тепер

Коли ту пару відмінили
І викладач був не прийшов
А раз на пару ми забили,
І потім ще забили знов…

Ми грали в «покера» бувало
І навіть грали в морський бій.
Коли ж гравців було в нас мало –
Томились в лекції нудній.

Тоді й доводилось писати
Конспектів довгі сторінки
Але щоб їх розшифрувати,
Треба не тижні, а роки.

Проте найбільше все ж любили
Із пар додому ми іти,
Адже дорогу дуже довго
Ми не могли ніяк знайти.

Спочатку йшли у парк всі разом,
Тоді у корпус у буфет,
В кафе ходили час від часу
Дискутувати про предмет.

Викладачів туди не брали.
А от колег з потоку – так.
Звідти дорогу ми шукали
Вже ввечері при ліхтарях.

І от було мені за двадцять,
Коли під дружній гамір-свист.
Мені вручили шмат паперу,
Сказавши: ти – спеціаліст.

І після того знову довго
Ми всі разом шукали шлях.
І йшли студентами додому.
Хоча й з дипломами в руках.

17 листопада 2012 року

0

Студентське життя :)

красивая девушка улыбается, улыбка красивой девушки, Особенная девушка

Слово “тубус” (такий різновид сумки спеціально придуманий для носіння усіляких креслень), може бути успішно замінене словом “книжка” і “підручник” :)

У первинному варіанті цього вірша,
я ішла із книжкою під руку :)))

Я із тубусом під руку
Йду із ранку на науку
А як чесно до дрібниць,
То зізнаюсь:
Силоміць він мене веде на пари.
Не лишилось в мене чарів,
Щоб домовитись, не йти…
На такі тяжкі труди.

Тож плетусь,
Іти не хочу
Із недоспаної ночі
Від своїх солодких снів.
Ледь будильник розбудив!

А я знаю що там буде:
От спасибі добрим людям
Розказали все мені.

Про хмільні студентські дні.
Про сесійні довгі ночі.
Знаю навіть про заочку…

Тож іду,
І не спішу.
В подруги усе спишу :).
Але ж тубус підганяє.
Каже, лектор нас чекає.
Дати хоче трохи знань.
У таку-от сонну рань.

Так живем в студентських буднях.
Неповторних,
Незабутніх.
Але надто вже швидких.

Тож лише наш дружній сміх.
Та прогули і гулянки.
Ночі в танцях
Аж до ранку…
Можуть нам допомогти
Дух студентський зберегти :)

листопад 2011

0

Песня о КПИ

Киевский Политех лучший университет Украины и самое чудесное место в Киеве

Отака вона – зимова Поляна КПІ :)

Знову я знайшла пісню в глибинах гігабайтів мого компютера. Тому вибачайте за паршивий запис – ця студентська пісня раритетна :).
На вулиці тоді був далекий… не памятаю уже навіть який рік :)

Слова прості, мотив також.
Але тоді в житті у мене була зимова сесія і я, як зараз памятаю, що дуже хотілося вийти до корпуса ФЕЛа і посидіти на Поляні, подихати свіжим повітрям і… провести весело час займаючись іншими цікавими справами :).
Тоді-от і написалися ці рядки :).

Окремо хочу сказати, що замдекана у цій пісні – це справжня Людина – Віталій Миколайович Мамчур. Він класний і це можуть підтвердити декілька сотень (і навіть тисяч :)) моїх колег з факультету :).

Медіазапис пісні знаходиться тут:
Мері - Песня о КПИ (1616)

Песня о КПИ

Пары, пары
И перемены.
Корпус Первый
Знакомые стены.
И друзья,
И одногрупники мои
Это все родное КПИ

Припев :)
А я люблю Поляну
Скажу Вам без обмана.
И в жизни мне не надо других широт
Я имя замдекана любить не перестану
Ведь нужно доучиться хоть этот год.
С друзьями по пивасу
Всё больше с каждым часом
Я понимаю истины свои:
Что жизнь моя прекрасна
И быть студентом классно.
И я люблю родное КПИ.

Кто-то учится,
Кто-то забросил
Протянуть бы
Зиму да осень.
А на сессии опять идут бои.
Это всё – мое родное КПИ.

2006

0

Студентське щастя

Студентське життя наповнене позитивом і посмішками. Плюс голодом :)

Як мало треба студентам для щастя :)

Студентові для щастя
Потрібно небагато
Всього лиш “передачка”
Від мами і від тата.

Омріяна коробка.
Чи сумка. Чи мішечок.
А можна і в купюрах,
Що теж завжди доречно.

Студентові для щастя
Потрібно зовсім мало
В голодні сірі будні
Додати трошки сала.

І пирогів від мами.
Печені від бабусі.
Щоб ситими враз стали
Усі голодні друзі.

Тому студентське щастя
Вже довгими роками.
Вимірюють у літрах.
І тільки в кілограмах.

A “передачка” з дому
Є святом урочистим:
Бо ситому студенту
Граніт простіше гризти :)

2011, січень

PS: як це не смішно звучить, але написано на роботі :)…. Певно, то на мене ностальгія за студентськими роками обрушилась :)

0

Пісня про Маяк :)

Отдых в студенческой компании на море - это очень весело и приятно в летнюю пору каникул :)

Маяк – песня о студенческой жизни :)

Песня, написанная для студенческого лагеря под названием ”Маяк“,который находится в селе Лазурное Скадовского района Херсонской области. Добавлено где-то в 2005 году :).

Запись песни находиться вот тут:
Мері - Маяк (студенческая) (901)

А слова – читайте ниже.

Маяк

А в “Маяке”
Живется налегке.
Ведь мы здесь собрались,
Забудем киевскую жизнь.

Припев :)
Чтоб гульнуть, чтоб напиться
Чтоб запомнить все эти лица
Потому что через год
“Маяк” нас снова собирет.

А в “Маяке”
От дома вдалике,
Но гитара поёт,
Ведь здесь студенческий народ.

Припев :).

А в “Маяке”
Лежим мы на песке
Для моря мы уже свои,
Ведь мы – студенты КПИ :)

2004 год

0

Філософські чотиристишшя про вихідні

Понеділок - це один з найнеулюбленіших днів у багатьох людей

Завтра знову понеділок… І чого так?

І чому вихідні такі короткі???
І чому планів на вихідні так багато?
І чому понеділок буде уже завтра?
І чому вже година ночі,
а я ще не лягаю спати :)…

А була ще п’ятниця нещодавно
І так думалося про гуляння і хорошу погоду.
Отакі хороші були плани
А понеділок підступно почався (по ходу :))…

А я сиджу, щиро каюсь і дуже надіюсь,
Що вихідних наступних буде вже більше
І тоді я напишу якогось шедевра.
Або як мінімум – про вихідні нового вірша :)

2005

0

Студенти

Студенти, з Днем Студента Вас! Як це чудово перебувати у цьому молодому статусі

Бути студентом – це класно :)

Написано спеціально до професійного свята студентів :).
Тобто на 17 листопада та 25 січня :)

Студенти – це такий народ,
Який не може без пригод,
А їх, до речі, вистачає:
Підступна сесія чекає
Чи причепився викладач –
Тоді уже хоч сядь та й плач…

А лекції такі всі схожі –
Нудні.
Студент сидіть не може,
Та як приходить семінар,
Студенту враз якийсь тягар:

Його не видно із-за парти,
Йому уже і не до жартів,
Та викладач хоч в окулярах,
Присутніх відміча на парах,
Тоді й приходять перездачі
І знов студент ридає-плаче…

Але всі теми поздає – дивись,
Стипендія вже є.

Професія “студент” – це класно,
Хоча, на жаль, короткочасно:
Десять семестрів чи п’ять років –
Оце для нас законні строки,
Тож я спішу нас всіх вітати:
Із нашим днем! Із нашим святом! :)

2

Я люблю КПІ…

Національний Технічний Університет України Київський Політехнічний Інститут

Як тебе не любити, мій КПІ :)

Вірш, який колись надрукували в “Політехніку” :)

Я люблю КПІ.
Тут є друзі мої.
Це мій дім на найближчі ці роки.
Тут є радість і сміх для студентів усіх.
І веселощів ллються потоки.

Я люблю КПІ.
Це є рідні краї.
Тут усе відтепер найрідніше.
Світ із термінів, фраз, залікових книжок,
Гуртожитків.
А ще – власних рішень.

Я є горда, бо я
Щодня чую ім’я,
Яке славить мене й моїх друзів.
Я щаслива, бо тут – в Політехніці вчусь.
У найкращому нашому ВУЗі :)!

2002

0

Перша пара

Правда про студенське життя і віршик про саме неприємне для студента

Що може бути гірше, аніж перша пара? Навряд чи можна щось згадати :)

Рученьки терпнуть,
Злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?

Це перша пара.
Ну, як же не хочеться
Ранком на неї іти.

Ще й викладач підозріло так дивиться.
Видно уже він забув,
Те, що колись же
Він жив так самісінько,
В час як студентом ще був.

Все позабув…
Адже мучить таблицями,
Каже конспекти вести
І перед нашими сонними лицями
Хоче він щось довести.

Так, йому легко!
Бо вчора із друзями
“Бінго” він не підкоряв,
Фільм не дивився і пивом не ласував,
Видно, у девять вже спав.

А от студенти…Така у них доленька:
Сповнена сонних проблем :).

Тож перша пара – це гірше неволеньки…
Так що ми більше сюди не прийдем :-Р

0

Шара (акровірш)

Про сесію та усі супутні явища. Студентське життя зсередини

Студентська шара – що може бути кращим?

Якщо почитати перші літери, ви дізнаєтеся:
1.Що усім дуже хочеться на екзамені.
2. З якого факультету родом походить авторка твору.
3.Що ж воно таке страшне регулярно приходить до нас. При чому, виключно влітку і взимку…
Одним словом, акровірш про студентів :)

Швидко до нас це нещастя прийшло
А як же без неї нам класно було
Раділи усі, що настало вже літо,
Аж тут і вона… Як її пережити?
Поради такі: напишіть собі шпори,
Робіть собі “бомби” – бо станеться горе,
А ще уночі, як дванадцята буде
Ви ШАРУ позвіть, так, щоб чули вас люди.
Останнє: в день іспиту обов’язково
Самі Ви прийдіть і візьміть залікову.
Елітно вдягніться плюс “нуль” макіяжу,
Серйозне обличчя – то й “п’ять” уже Ваша.
І знайте – п’ятірка примчить, як комета,
Якщо є знання хоча б назви предмета :)!!!

2005 рік