0

Про мого кота

кот, рыжик, рыжий котик, спящий кот, кіт спить, рудий кіт на вікні

Уся правда про мого кота :)

А ночами йому сниться ковбаса.
Не якісь там пересолені салямі:
Він за ніч кільце “домашньої” згриза,
Запиваючи молочними вершками.

З нього хоч картину ти пиши.
Хвіст і вуса гарні, шерсть – шовкова.
А у разі припадання до душі –
Може ще помуркотати колискову.

Він співати любить.
Не мені.
А сусідській кішечці-красуні.
Як засяде – наче квітка на вікні.
Так виспівує,
Що аж іде відлуння.

Отоді і починаються дзвінки.
Але то телефонують не з фан-клубу,
Швидше, там все зовсім навпаки
Бо вони висловлюються трохи грубо.

Проте в мене філософський свій підхід.
Я щоразу вислуховую людину,
Але ж в мене є один-єдиний кіт.
Ну, а їх – по два десятки за годину.

Так що хай вже вибачають за концерт.
Надішлють заявки – ми розглянем.
Але краще додають нехай в конверт
Ковбаси кільце для котика рум’яне :)

написала увечері 7 січня 2013 року, поки кіт спав :) 

0

Карпати майбутнього

гори карпати, карпатські гори, полонини і смереки, гори звисока, фото гор, пташиний політ

Мої Карпати. Травень, 2011. Яремче. Photo by Meri :)

Під скрип запилених коліс
Везуть карпатський ліс
І серце жаллю обпіка
В ту горе-мить.

Красу смерек, красу ялиць
Забрали з живописних місць
Вона ростилась тут
Колисками століть.

Її плекали як могли
Вітрів прозорі кольори
Туман стелився
Димно синьо по траві.

Тепер уже цього нема
Гола карпатська площина.
Навряд чи виростуть
Смереки там нові.

І що мені ви не кажіть
Та все одно душа болить
Що продаємо безрозбірно
Все підряд.

Ті гроші – з присмаком вини…
Бо наші дочки і сини,
Вже не побачать
Всю красу наших Карпат.

0

Небо над нами

девушка смотрит вдаль, портрет красивой девушки, дівчина дивиться вбік, фото дівчини у блакитному, гарна дівчина портрет

Щоразу, коли під натиском проблем очі самі собою опускаються униз – подивіться на небо! За таке експесивне фото я дякую caitlin bellah

Завдяки Олі Л.

Це надзвичайне небо
Там, над нами…
Від нього в мене
Просто зносить дах.
Є речі, що не названі словами,
І є щось вище,
Ніж оцей наземний прах.

Отак із небом:
Я живу і вже
Не криюсь.
Бо що ховати?
Зазвичай крадуть земне.

А я не можу вже інакше.
Не умію…
І спрага ця з роками не мине.

Моє блакитне.
А яке ж воно високе!
Що певно справді
Це – найбільший із скарбів.

Дивлюсь на нього,
І душа шукає спокій,
Якого не знайти
У строфах слів…

11:32 05.08.2011

0

Щось задощило на душі

lara, девушка спит, красивая девушка, черно-белое фото, красиві дівчата України

Написано у той вечір, коли сильно дощило…

Щось задощило на душі.
Застукотіло в шибки.
І вже чиїсь нічні вірші
Читає вітер хрипко.

До когось, певно, заграє.
Малюється словами.
Не знає він: то в нього є
Кохання до безтями

Чи то здалось на певну мить.
І дух перехопило.
Дощами ніч моя шумить.
І сни тривожить вміло.

А завтра пройде. Або ні.
Казати передчасно.
І лиш слова ті вітряні
Звучать мені виразно.

вночі 26 червня 2011 року

0

О ёжике

Як тебе не любити - сірий їжак :)!Красиві їжачки завжди в пошані

О, как тебя не любить, серый и милый ёж :)! Фото by remiguisz_o

Надеюсь, что от этого стихотворения количество довольных жизнью ежиков увеличится :)

Почему-то всем
Не сильно интересно,
Как живет
Обычный серый ёж.

А ведь жизнь его
Полна событий леса
Существо такое
Вряд ли где найдёшь.

Целый день он
Строит схемы, даже планы.
Чтобы на ночь глядя
В лес уйти.
И не встретить
Неприятности нежданно
На своем,
Слегка запутанном, пути

Да, он – яблочник.
Хотя бывают груши.
Или чей-то хлебушек найдет.
Но жучка ведь тоже
Может скушать,
Если плохо тот себя ведёт!

Ёж по имени
Лесничих называет
Лишь с медведем –
Исключительно на «Вы».

И бежит себе,
Всё песни напевая,
Только голос слышно из травы.

Так что жизнь и весела,
И интересна
У обычного и серого ежа
А в клубок с иголок
Очень острых
Прячется столь мягая душа :)!

Медіа-запис моїх роздумів про нелегке життя їжачків можна знайти тут: Мері - О ёжике (844)

Дополнительно. Сегодня я заметила, что это уже третье мое сообщение, которое касается животных. Если так будет продолжаться и в дальнейшем, то придется срочно идти в зоопарк, ибо видно, душа скучает за четырехлапыми и двукрылыми :)

0

Про гори

Карпати такі гарні! Не вистачить усіх живописних слів, щоб описати їх красу

Дуже легко закохатися у гори і їх красу… що я, в принципі, і зробила :)

Отак-от просто закохатися у гори,
А потім все життя любити їх
Смереки із ялицями в покорі
А на віддалених вершинах тане сніг.

І очі манить непроглядно гарна зелень.
І час спиняється,
Щоб глянути й собі
На білі хати
В горах схованих поселень
І на стежини, що блукають у траві.

Там інший світ і навіть сонце, що сідає.
Туман долинами
Розлого й гордо ліг
Отак-от просто закохатися у гори.
А потім все життя любити їх

2

Я – осінь

Вірш про осінь і про все осіннє. Про особисте в жовту пору року

Вірш про осінь. Щедру і багату, красиву і жовту :)

У зв’язку із рішучим наступом холодів я вирішила розмістити по-осінньому теплий віршик, який я написала одного осіннього дня 2008 року. І тепер, коли навіть за вікном туман, що не видно чим займаються сусіди у будинку напроти (шуткую, звісно :)), то я читаю цей віршик і розумію, що поганих пір року не буває. Бувають погані оцінювачі пори року :)… Але ми не з таких! Правда :)?

А я ішла по жовтим килимам
По золотим, червоним і багряним.
Я – осінь. Іній сизий по дахам.
Я – осінь золота з легким туманом.
Із літом бабиним у промені тепла.
Я з листя щедра, міцно сплетена корона.
З кленового…
Далеко забрела.
А небо, кольору волошок. Й трохи льону.
Таке блакитне. Я його люблю.
Таке високе… Як не милуватись?
Із листя щось сплету… Ні, постелю!
Щоб бачили, що осінь – то є радість.
Що осінь – то у розкоші ліси
Я сяю в краплях, наче в діамантах.
Я – осінь, сповнена звичайної краси…
Тієї, що багатств найбільших варта.

До речі, пісенна версія цього вірша знаходиться тут:

Мері - Я - осінь (2071)

0

Мальована осінь

Осінь, розмальована золотом і прикра�?ена посмі�?кою

Осінь просто прекрасна. Чи не так :)?

Такою я побачила осінь у день першого листопада. І саме такою вона для мене є останніх 62 дні…

Хтось начебто навмисне.
Так гарно, живописно
Розмалював навколо,
Розфарбувавши скрізь.

У золоті обливши,
Не поскупивсь – залишив.
По-справжньому зелених
І неосінніх місць.

Накидавши ще й листя…
У краплях і намисті
Зіперлась гордим станом
Стара горобина.

І все настільки різне…
Напевно, хтось навмисне!
Так вималював осінь
Біля мого вікна.