0

Про мого кота

кот, рыжик, рыжий котик, спящий кот, кіт спить, рудий кіт на вікні

Уся правда про мого кота :)

А ночами йому сниться ковбаса.
Не якісь там пересолені салямі:
Він за ніч кільце “домашньої” згриза,
Запиваючи молочними вершками.

З нього хоч картину ти пиши.
Хвіст і вуса гарні, шерсть – шовкова.
А у разі припадання до душі –
Може ще помуркотати колискову.

Він співати любить.
Не мені.
А сусідській кішечці-красуні.
Як засяде – наче квітка на вікні.
Так виспівує,
Що аж іде відлуння.

Отоді і починаються дзвінки.
Але то телефонують не з фан-клубу,
Швидше, там все зовсім навпаки
Бо вони висловлюються трохи грубо.

Проте в мене філософський свій підхід.
Я щоразу вислуховую людину,
Але ж в мене є один-єдиний кіт.
Ну, а їх – по два десятки за годину.

Так що хай вже вибачають за концерт.
Надішлють заявки – ми розглянем.
Але краще додають нехай в конверт
Ковбаси кільце для котика рум’яне :)

написала увечері 7 січня 2013 року, поки кіт спав :) 

0

Карпати майбутнього

гори карпати, карпатські гори, полонини і смереки, гори звисока, фото гор, пташиний політ

Мої Карпати. Травень, 2011. Яремче. Photo by Meri :)

Вірш про лисі Карпати майбутнього, які, все-таки хочеться, щоб не відбулися

Під скрип запилених коліс
Везуть карпатський ліс
І серце жаллю обпіка
В ту горе-мить.

Красу смерек, красу ялиць
Забрали з живописних місць
Вона ростилась тут
Колисками століть.

Її плекали як могли
Вітрів прозорі кольори
Туман стелився
Димно синьо по траві.

Тепер уже цього нема
Гола карпатська площина.
Навряд чи виростуть
Смереки там нові.

І що мені ви не кажіть
Та все одно душа болить
Що продаємо безрозбірно
Все підряд.

Ті гроші – з присмаком вини…
Бо наші дочки і сини,
Вже не побачать
Всю красу наших Карпат.

0

А літа теплого

дівчина в лісі, гарна дівчина в осінньому лісі, дівчина у саду, дівчина осінь, девушка в осеннем лесу

А літа теплого вже як і не було. Фото by nicanio

Медіа-версія вірша знаходиться тут: Мері - А літа теплого (982)

А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.

І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.

Я помічаю
Осені сліди
Вона ховається.
Та все ж занадто видно,

Що колір неба
Все частіше
Вже блідий,
А під ногами
Колір жовтий, трохи мідний.

Осіннє.
Вересневе.
Не тепло.
То лиш миттєва,
Хоч така приємна радість.
А літа теплого
Вже як і не було.
І тільки в спогадах його сліди зостались…

четвер, 22 вересня 2011 року

0

Небо над нами

девушка смотрит вдаль, портрет красивой девушки, дівчина дивиться вбік, фото дівчини у блакитному, гарна дівчина портрет

Щоразу, коли під натиском проблем очі самі собою опускаються униз – подивіться на небо! За таке експесивне фото я дякую caitlin bellah

Завдяки Олі Л.

Це надзвичайне небо
Там, над нами…
Від нього в мене
Просто зносить дах.
Є речі, що не названі словами,
І є щось вище,
Ніж оцей наземний прах.

Отак із небом:
Я живу і вже
Не криюсь.
Бо що ховати?
Зазвичай крадуть земне.

А я не можу вже інакше.
Не умію…
І спрага ця з роками не мине.

Моє блакитне.
А яке ж воно високе!
Що певно справді
Це – найбільший із скарбів.

Дивлюсь на нього,
І душа шукає спокій,
Якого не знайти
У строфах слів…

11:32 05.08.2011

0

Щось задощило на душі

lara, девушка спит, красивая девушка, черно-белое фото, красиві дівчата України

Написано у той вечір, коли сильно дощило…

Щось задощило на душі.
Застукотіло в шибки.
І вже чиїсь нічні вірші
Читає вітер хрипко.

До когось, певно, заграє.
Малюється словами.
Не знає він: то в нього є
Кохання до безтями

Чи то здалось на певну мить.
І дух перехопило.
Дощами ніч моя шумить.
І сни тривожить вміло.

А завтра пройде. Або ні.
Казати передчасно.
І лиш слова ті вітряні
Звучать мені виразно.

вночі 26 червня 2011 року

0

Медово пахнуть липи

Як вас не любити, мої липові вулиці :)!!!

Як вас не любити, мої липові вулиці :)?

Я не знаю чи любите Ви спати у трамваї чи метро, але я це роблю регулярно :).
Мій сьогоднішній вірш написаний щодо одного з таких моїх дрімань…
У ньому я по-чесному розповідаю про те, як мої мрії божеволіють від липових ароматів і як мені не вистачає сили їх стримати. Тож вони… починають літати :)


Медово пахнуть липи уночі
У їхній легковітряній задумі,
І лиш трамвай неспішно ідучи,
Цю ніч тривожить у своєму шумі.

І може хтось вже нерозбудно спить.
А я віддамся в любощі дрімоті.
На три зупинки…

Я у пахощах суцвіть.
І у нічних метеликів польоті.
Я в тоні зелені
Заснувших кольорів.
І мої мрії чудернацькі
Й легкокрилі…
Але зупинка.
І трамвай ходу спинив.

У липові солодкі заметілі.
Я вийшла серед ночі.
І пішла
Щаслива. І розніжена у літі.
Як не любити їх?

Я б точно не змогла.
Без вулиць цих,
Що в пахощах залиті…

0

Ішли закохані

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип...

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип…

Ішли закохані у парі.
І липи в пахощах цвіли
Ніч їх манила в свої чари,
А вечір сутінки хилив.

Сідало сонце.
Не щоденно.
А особливо так – для них,
І трави надвечірньо-темні
Стелились килимом до ніг.

Навколо розлітались музи
Від голосистих цвіркунів.
І на її волосся русе
Останній промінь сонця сів.

А потім зник у літніх плесах
Скотився вниз, за горизонт.
І місяць своїм гострим лезом
Узяв все небо у полон…

Життєва благодать і радість:
У парі двоє в ніч ішли
В саду по трав’янистій гладі,
По стежці кольору золи.

І кралось літнє надвечір’я.
За ними в сад, у саму глиб
Ішли закохані і щиро
Раділи аромату лип…

8 червня 2011 року

0

Стих о ёжике

Як тебе не любити - сірий їжак :)!Красиві їжачки завжди в пошані

О, как тебя не любить, серый и милый ёж :)! Фото by remiguisz_o

Надеюсь, что от этого стихотворения количество довольных жизнью ежиков увеличится :)

Почему-то всем
Не сильно интересно,
Как живет
Обычный серый ёж.

А ведь жизнь его
Полна событий леса
Существо такое
Вряд ли где найдёшь.

Целый день он
Строит схемы, даже планы.
Чтобы на ночь глядя
В лес уйти.
И не встретить
Неприятности нежданно
На своем,
Слегка запутанном, пути

Да, он – яблочник.
Хотя бывают груши.
Или чей-то хлебушек найдет.
Но жучка ведь тоже
Может скушать,
Если плохо тот себя ведёт!

Ёж по имени
Лесничих называет
Лишь с медведем –
Исключительно на «Вы».

И бежит себе,
Всё песни напевая,
Только голос слышно из травы.

Так что жизнь и весела,
И интересна
У обычного и серого ежа
А в клубок с иголок
Очень острых
Прячется столь мягая душа :)!

Медіа-запис моїх роздумів про нелегке життя їжачків можна знайти тут: Мері - О ёжике (881)

Дополнительно. Сегодня я заметила, что это уже третье мое сообщение, которое касается животных. Если так будет продолжаться и в дальнейшем, то придется срочно идти в зоопарк, ибо видно, душа скучает за четырехлапыми и двукрылыми :)

0

Балада про кохання

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок, а може і ціле життя :). Гарні, фіолетові

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок… а може і ціле життя :). Фото by keith lewis

Вечір стелився розлого
На рівно-сонні поля.
Спали дерева й дороги,
Один тільки вітер гуляв.

Не спалось у вечір весняний,
Що слався по чорній землі.
Шукав гарних квітів коханій,
Щоб ранок прикрасити їй

Пішов на галявини тихі,
На ще не зелені луги –
Де б’ють повноводнії ріки
Вплітаючись у береги…

Пішов до порослого лісу
І спокій там розворушив.
Не міг віднайти собі місця
І квітів…
Для тої душі,

Яка від усіх наймиліша.
Ішов, сам не знав – навмання.
На сході вже небо світліша.
А квітів коханій нема.

Тому й запечалився в сумі
У променях ранку стрімких.
На мить лиш про неї подумав.
І… квіти побачив!
До них
Вітристо летів він на крилах,
Раділа невпинно душа.

Отак-от безсонно й сміливо.
Кохання весь світ прикраша :).

22 квітня – 2 травня 2011 року

0

Краса заслужено дісталася зимі

Взимку вночі у вітряну і холодну погоду вірші можуть стати найкращою розрадою в житті

Вірш про одну холодну ніч зими, про вітер, про слова на склі.

Краса заслужено дісталася зимі.
В ночах заметених
Ходили змерзлі тіні.
Думки не підкорялися мені,
І в темряві блукали сновидіння.

Ховалися від вітру лютих рук.
Дерева часом втомлені та сонні.
І сніг, як заметілі кращий друг,
Не втримався і впав на підвіконня.

І я не втрималась.
Торкнулася до скла.
І повела мені відому плавність ліній.
Зима студила і морозами цвіла,
А я не знала – то вже сніг, чи то ще іній.

Тому повірила пронизливим вітрам,
Що бродять у нічній холодній втомі.
Залишивши їм слід свого тепла,
На склі, у лініях
Що лиш мені відомі.

2011, лютий

0

Тиха осінь. Гарна осінь

Осінні краєвиди прекрасні особливо коли на них дивляться дві закохані людини

Вірш про тиху і гарну осінь. Фото by Dan Weaver

Тиха осінь. Гарна осінь.
Мов зійшла з полотен
Ні, тобі це не здалося,
Бо вже справді жовтень.

Вітер грає стоголооссям
В парках з ліхтарями.
Тиха осінь. Гарна осінь
Незбагненні гами.

Мокрі килими із листя.
Краплі… І три крапки.
Мовчазні та урочисті.
Верби, наче мавки.

Твої очі неба просять.
Мої хочуть сяйва.
Тиха осінь. Гарна осінь.
Все. Слова тут зайві.

Так, мені це не здалося.
Слів не треба більше
Тиха осінь. Гарна осінь.
Тиша…

0

Жовтий жовтень

Жовта осінь посміхається навколо і я хочу робити те саме у відповідь осені

Скрізь жовте – угорі та унизу… Це мій жовтий жовтень. Автор фото – mrhayata

… накрила небом.
І годинник на зап’ясті.
Мені сказав, що вже
Осінньо-жовтий час.

А у житті все як завжди:
Потреба в щасті
Без зайвих роздумів…

З мереживом прикрас
Кленового, каштанового листя.
З суцільно жовтим
Угорі та унизу.

Іду своїм уже осіннім містом.
Іду по золоту.

І у думках своїх несу
Неписані слова…
Чиїсь обличчя,
Ідуть назустріч.
Згадки…Кольори.
Моєму місту
Осінь дуже личить…

І тільки листя
Жовто падає згори.