1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Вірш про Київ

Пістрява архітектура<br />
Нелогічно поєднана<br />
Історично загублена.</p>
<p>Куплена.<br />
Ні, продана за купюри<br />
Діоксидом вуглецю обвуглена.</p>
<p>Продавали люди біологічні.<br />
Іроди духовні.<br />
Судді наших нащадків.</p>
<p>Прирекли їх на<br />
Схили Дніпра у бетоні.<br />
Нікчемним десятком підписів<br />
І печаткою.<br />
@mary_kuzmenko – (c) Погляд Мері #киев #київ #вірші #віршіукраїнською #поезія #поезіяукраїнською #поглядмері #вірш

Пістрява архітектура
Нелогічно поєднана
Історично загублена.

Куплена.
Ні, продана за купюри
Діоксидом вуглецю обвуглена.

Продавали люди біологічні.
Іроди духовні.
Судді наших нащадків.

Прирекли їх
На схили Дніпра у бетоні.
Нікчемним десятком підписів
І печаткою.

Подивитися це фото в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Вірш про рідний дім

Дім може бути власністю когось іншого, але все рівно може відчуватися таким рідним... Фото sigridsminde

Дім навіть будучи власністю когось іншого, може відчуватися таким рідним… Фото sigridsminde

Це щастя – мати дім, куди вертатись,
Куди хотіти ввечері іти.
Дім, який хочеться прикрасити до свята
Ікони ставити.
Молитися святим.
Це неймовірна радість –
Мати стіни.
Які надійні та не зрадять,
Бо свої.
По вартості вони насправді є безцінні.
Хоч без ремонту.
І пишнот.
Але – живі.
Бо знають правду,
Навіть пошепки почуту.
Бо заласкавлюють
І гріють в холоди.
У фотографіях допомагають не забути.
І хочеться вертатися туди…
Додому.
В простір згадок і емоцій.
Годин мовчання
І невпинних днів розмов.
То щастя мати дім,
Який крізь роки
Примножує любов.
Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Летнее

Летнее то, что было

Летнее то, что было

Из окон высыпались цветы
И гронами в воздухе висли.
Мы вырывались из мирской суеты
И дарили друг другу свои мысли.

Мы наивничали, что мир справедлив
И строили свои безумные планы.
А потом дождь их собой залил.
И дальше с нами шёл постоянно.

Вечерами.
И дни напролёт.
Под зонтами мы говорили о чувствах.
И спешили куда-то вперёд.
Не думая о грустном.

Лето, 2017

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Задощило у нас на Подолі

Задощило у нас на Подолі...

Задощило у нас на Подолі…

Задощило у нас на Подолі
Вряд будинки намоклі й старі.
Їх заплутані стомлені долі
Світлом вкрили стрункі ліхтарі.

І від того він став затишнішим.
Вітер сквером неспішно гуля.
Стурбували розмірену тишу.
Лиш краплини з гілля.

Кожен двір, куполи і фасади.
Варті поглядів й тисячі слів.

Я іду по життєві поради
До Валів…

14 вересня 2013 року.
Під дощем на Валах.

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Медово пахнуть липи

Як вас не любити, мої липові вулиці :)!!!

Як вас не любити, мої липові вулиці :)?

Я не знаю чи любите Ви спати у трамваї чи метро, але я це роблю регулярно :).
Мій сьогоднішній вірш написаний щодо одного з таких моїх дрімань…
У ньому я по-чесному розповідаю про те, як мої мрії божеволіють від липових ароматів і як мені не вистачає сили їх стримати. Тож вони… починають літати :)


Медово пахнуть липи уночі
У їхній легковітряній задумі,
І лиш трамвай неспішно ідучи,
Цю ніч тривожить у своєму шумі.

І може хтось вже нерозбудно спить.
А я віддамся в любощі дрімоті.
На три зупинки…

Я у пахощах суцвіть.
І у нічних метеликів польоті.
Я в тоні зелені
Заснувших кольорів.
І мої мрії чудернацькі
Й легкокрилі…
Але зупинка.
І трамвай ходу спинив.

У липові солодкі заметілі.
Я вийшла серед ночі.
І пішла
Щаслива. І розніжена у літі.
Як не любити їх?

Я б точно не змогла.
Без вулиць цих,
Що в пахощах залиті…

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Киев-Питер

Любовь на расстоянии бывает. У меня есть несколько жизненных подтверждений

История о том, как между людьми исчезают расстояния…

История о том, как социальные сети помогают людям обустраивать их личную жизнь :)

Звучит нормально.
Даже презентабельно.
Ты в Питере. В какой-то там конторе.
Вы связаны не узами,
А кабелем.
Но эту связь ведь иногда
Ещё трудней оспорить.

С ней то же самое.
Но только здесь вот.
В Киеве.
В серьезном офисе.
С охраной и дресс-кодом.
Казалось бы: куда уже красивее?
Быть вместе.
И всё время быть свободным.

Она тобой залита и пропитана.
Проветрить бы.
Да не ведётся. Верная.
А ты – не знаю.
Я на фото тебя видела.
И в жизни ты улыбчивый, наверное.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

Подільський вірш

Впевнена, що багато хто цього вірша не зрозуміє. Але я вірю в те, що знайдуться так само закохані в Поділ... фото by funkytravel

Я все рівно вірю в те, що знайдуться так само закохані в Поділ… фото by funkytravel

Подільському району
міста Києва присвячено

Я не знаю чи побачили це сотні людей, яких я зустрічала сьогодні на Подолі. Але він був справді прекрасний. Багато хто цього вірша не зрозуміє. Але я все рівно вірю в те, що знайдуться так само закохані в Поділ.

Поділ сміявся дзвінко наді мною
З бруківки вулиць
І затертих часом стін

А вечір був уже в передпокої
Втискаючись у хід стрімких годин
В мої думки
І всі переживання
Заглядували відблиски зі скла

Вогні вітрин були хмільні та п’яні
Світили в душу
Опиратись не могла

Отим зустрічним поглядам,
Провулкам.
У мене не було ані бажання,
Ані сил.
Він моє серце відчував
І ніжно слухав.
Це правда.
Я люблю тебе, Поділ…

2011, січень

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Снег и алмазы

С неба падали маленькие алмазы снега на город, но люди ходили не замечая того

Стих для запущенных романтиков, меняющих какие-то алмазы на безумно красивый снег…

Читающим между строк
посвящается

Я вышла мыслями касаясь
Несвежо-бледной
Глади снега.
Мороз скрипел совсем устало,
Сложив под иней все доспехи.

И холод рвался ближе к телу.
И вел себя бесцеремонно.
А я ждала большой метели.
И улиц снегом заметенных.

Я крылась
В том своем хотеньи
Себя глазами выдавая.
Как редко я встречалась с теми,
Кто так же снега ожидает.

Но их, поверьте, видно сразу.
В толпе.
Их взгляд столь мил и ясен…

Ведь мало кто карат алмаза
На снег простой
Сменить согласен.

2011, январь

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

Я на следующей

Стих написанный в метро о жизни и трудностях, радостях, мыслях

Я никогда не пишу стихи в метро. Но случается так, что они пишутся сами… Фото somogyibarbara

Переходы метро.
Просят милостыню.
Люди разных сортов.
Руки жилистые.

А что нам до того?
Все в порядке вещей.
Стук колес и гудок.
Я на следующей.

А пока что они –
Спины-лица-глаза.
Я к двери прислонюсь.
Хоть и пишут: нельзя.

Ничего не ищу.
Всё найдётся само.
Да, я Вас пропущу.
Ах, как тесно зимой.

Вот и едем мы так.
Ждем открытых дверей.
Стук колес.
Сердце – в такт.
Я на следующей…

2010, грудень

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
4

Мечта космополитки

Когда я беру карту или глобус, я хочу, чтобы все мои планы осуществились

Если у Вас есть карта, то это опасно :). Бойтесь: Ваши мечты имеют свойство сбываться! Фото by Jim Snapper

Я хотела бы жить в Лондон-граде.
И летать иногда в Парижанск,
В Амстердопле гулять на параде
Фестивалить, как в городе Каннск.

И мечтаю ходить по Цюринске,
В Мадридовск заглянуть на пол-дня.
В Хельсингопле смеяться на финском
Тоже в планах есть у меня.

А потом…
А потом одним махом.
Окажусь я на пицце в Римцах.
Иль под Венском в нарядной рубахе
Буду булочки есть без конца.

А трудиться поеду в Монаков.
Буду ночи и дни напролет.
До тех пор, пока денежных знаков
Мне лишь хватит на мой самолёт.

Но пока что сижу в Киев-сити.
И над картой рыдаю почти.
А уж если пойдет так и дальше,
То придется по глобус идти :)

2010, ноябрь

Поділитися з іншими
1 серце :) 9 сподобалося
Loading...
6

Мой милый и уютный дворик

Уют в душе очень зависит от места жительства и уюта двора дома

У каждого из нас должен быть в жизни свой дворик…

Мой милый и уютный дворик.
Как королевство лип и ив.
О красоте такой не спорят:
Ведь он по-скромному красив!

Приятны клумбы. Пусть не броско
Но лёгким цветом, манят глаз.
Деревья выше дома ростом.
И тишина в вечерний час…

Этот пейзаж мне в жизни нужен.
Ведь каждый раз окно открыв,
Мне радует и греет душу
Простое царство лип и ив…

Поділитися з іншими
1 серце :) 36 сподобалося
Loading...
0

Жовтий жовтень

Жовта осінь посміхається навколо і я хочу робити те саме у відповідь осені

Скрізь жовте – угорі та унизу… Це мій жовтий жовтень. Автор фото – mrhayata

… накрила небом.
І годинник на зап’ясті.
Мені сказав, що вже
Осінньо-жовтий час.

А у житті все як завжди:
Потреба в щасті
Без зайвих роздумів…

З мереживом прикрас
Кленового, каштанового листя.
З суцільно жовтим
Угорі та унизу.

Іду своїм уже осіннім містом.
Іду по золоту.

І у думках своїх несу
Неписані слова…
Чиїсь обличчя,
Ідуть назустріч.
Згадки…Кольори.
Моєму місту
Осінь дуже личить…

І тільки листя
Жовто падає згори.

Поділитися з іншими