1 серце :) 19 сподобалося
Loading...
0

У тебя всё будет хорошо

Оптимистический стих о жизни, удачах и поражениях

Как минимум по одному для каждого, кто мне верит :). Фотография сделана Picship

У тебя всё будет хорошо:
Даже лучше, чем предполагалось.
Поезд не дождался и ушёл?
И перрон пустой…
Какая жалость!

Поредели зрителей ряды?
Ничего!
Тем, кто остался – больше места.
В наших играх правила просты:
Главное, чтоб было интересно.

Кстати, да
Там, впереди – помех каркас.
Ну, и палки… Они все – в твои колёса.
Но сказали, что уже в последний раз.
Если правильно ответишь на вопросы.

Но смотри – с тобой остались!
Лишь свои.
Их не так уж много, как в начале.
Но они пойдут с тобой во все бои.
И молчание разделят на причале.

Вот поэтому
Ты не смотри ушедшим вслед.
Их отсутствие –
Это хорошая примета.
К финишу, бесспорно!
Ради тех,
Кто поверил
В твои силы и в победу.

ночью 12 ноября 2012 года

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Её у тебя украдут

Не дозвольте вкрасти вашу квітку! Фото by monica zborovskaya

Её могут украсть… Фото by monica zborovskaya

Для себя я поняла, что лучше всего публиковать стихи пост-фактум, то есть когда уже нет накала страстей и не сразу понятно о какой из моих подруг идет речь.
Этот стих был написан одной очень хорошей девушке. Слава Богу, её уже точно не украдут, так как молодой человек вовремя оценил своё сокровище и гости на их украинской свадьбе радостно пели и плясали :). Но ведь был такой период их жизни, о котором я точно знаю, когда её хотели просто украсть и самое главное – она даже была согласна не сопротивляться…

Её у тебя украдут.
Вот так уведут:
Из-под носа.
Обещая житейский уют,
Украдут.
Разрешенья не спросят.

И она,
Соглашаясь почти,
На тебя вопросительно глянет:
Неужели позволишь уйти,
Без малейших душевных страданий?

Если нет – понимаешь и сам,
Что терпенье её не бессрочно.
И решаться когда-то пора.
В общем, всё понимаешь.
Три точки…

Если да – то ошибка её.
В том, что выбрала и ожидала,
Потому что для слова «вдвоём»
Ожиданий одной – очень мало.

Но, тогда она точно причтёт
Тебя к лику «хорошего друга».
Лишь за то, что ты молча смотрел,
Как её уводили за руку.

2010/11

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

До старости

Красивая любовь взаимные чувства стихи жизнь

Идиллия? Вообще-то нет. Просто живут себе дедушка с бабушкой и любят друг друга…

Я знаю эту пару совсем недавно.
Они любят друг друга.
Им обоим по 64.

Вот, на!
Набрось на плечи тёплый плед
Похолодало вдруг на вечер что-то сильно.
И так на протяжении многих лет
Живут они
Друг другом столь любимы…

На них посмотришь –
Начинаешь понимать,
Что отношения –
Это не быт.
Это – искусство:
Когда поступки громче слов все говорят.
И, когда мелочи всегда важны…
За ними – чувства.

Два человека.
Им не надо никого.
Самодостаточной любви всегда хватает.
Не надо ни другая, ни другой.
И знать,
Что дома кто-то точно ожидает.

Они прекрасны.
И пускай о них двоих.
Не снимут фильма.
Даже кадра для картины.
Но что все эти роли?
Только миг.
А вот у них – вся жизнь:
Как и любовь.
Взаимна…

Май – октябрь 2012 года

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

Мы – бойцы

Стих о бойцах и необходимости решения сложных задач

Да, мы выстоять должны… Photo by Flibustier et Cie

Мы – бойцы.
Мы знаем слово “надо”.
До последней грани и звонка
Выстоять.
Нельзя сейчас нам падать.
Слишком цель важна и велика.

Из последних сил держаться трудно.
Зажимает нас обыденность в тиски.
Серостью нас накрывает утро.
Проигрыши часто столь близки.

Но держаться.
И бродя по перекресткам
Выбирать пусть даже трудные пути.
В жизни быть бойцом
Не так уж просто.
Легче в сторону
Тихонько отойти.

Только так совсем неинтересно
Плыть с течением,
Что к берегу несет:
Там исход один
Давно известный
В суете обыденных забот.

Трудно всем.
Помехи слева, справа.
Жизнь несется по круговороту дней
Но мы выстоять должны
Не ради славы,
А для чистой совести своей…

 

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
2

Вірш про скарби

Вірш про золото і скарби у житті

Наявність золота робить життя більш комфортним, проте з кольоровою душею жити набагато цікавіше :). За фото дякую Антону Хмілевському зі Львова

Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.

І тут всі скажуть: звісно ж по скарби!
Є карта, вітер,
Молодість.
Свобода.
Вперед до золота свій крок
В цю мить зроби.
Здавалося б:
Ну все, ідемо.
Згода!

Проте.
Все легко на словах.
В житті не так.
Вітри зустрічні.
Карти помилкові.
А золото – із тих наземних благ
Яке не варте почуття чи слів любові

Тому я вирішила.
Ні, я не піду.
Можливо там,
В майбутньому.
Пізніше.
Натомість буднів площину свою бліду
Я розмалюю
Кольорами світлих віршів.
Шукатиму нових відтінків фарб…

Я вірю в силу правди.
Мрій.
І слова.
Бо як на мене – то і є найбільший скарб,
Коли душа відкрита й кольорова.

Поділитися з іншими
1 серце :) 17 сподобалося
Loading...
2

Як часто вороги серед своїх

Вірші про дружбу і життя

Інколи достатньо одного безвідповідального вчинку або прояву байдужості… Фото by Peter Lindbergh

Під впливом власних
життєвих історій

та сучасних політичних подій

Як часто вороги серед своїх
Вдають, що праведні
Але гнилі по своїй суті
І замість того, щоб тримати оберіг
Роблять настої своїх вчинків
На отруті.

Вона смертельна,
Бо вбиває щирість дружб
Вони вмирають за форматом
І за змістом
І вже нема спорідненості душ,
Бо заплямоване
Навряд чи стане чистим.

Але розсудять хай на небі нас
Бо звідти видно все
Я ж не беруся…
Єдине знаю точно:
Жоден час
Вже не назве нас більше «справжні друзі».

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Українським перемогам

Гордість за Україну і щастя українських перемог

Ось така вона – калинова українська душа, невтомно віряча у те, що вдасться :)

Українським переможцям,
стипендіатам,
олімпійцям…

І переповнює такий приємний дух
Від того, що ти – просто українець
Калинова душа – серед хоругв
Вишита хрестиком,
Але по вартості безцінна

І не здається.
Бо найбільша із чеснот
У когось вроджена,
А в декого – набута,
Це віра у досяжність всіх висот
Хоча реальність є складна і люта

Спиняє хід думок.
І хід коліс
Людина враз стає маленька
І безкрила
Але ж душа…
Вона не дивиться униз
До сонця тягнеться, бо в тому наша сила.

У світлості. В бажанні досягти…
Хай просто українець
Та з душею.
І хоч не вірять в нас ні люди, ні світи.
Та переможець сильний
Лише вірою своєю.

29 – 31 липня 2012 року

PS: Прочитала щойно інтервю із Яною Шемякіною на “Українській правді” і вірш сам собою дописався :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 19 сподобалося
Loading...
0

Я не можу тебе не чекати

Я не можу тебе не чекати і мені ти хоч вір, хоч не вір. Та реальність моя безпорадна, як мисливцями загнаний звір, що тобою щокраплі радіє і без тебе клітинно вмира

Інколи з часом розумієш як тільки добре, що хтось не прийшов…

Я не можу тебе не чекати.
І мені ти хоч вір, хоч не вір.
Та реальність моя безпорадна.
Як мисливцями загнаний звір.

Що тобою щокраплі радіє.
І без тебе клітинно вмира.
Я з тобою в душі молодію,
А без тебе як вічність стара.

Я пригадую спогади.
Тішусь.
І кидаюсь під потяги мрій.
А тоді плачу строфами віршів
По поверхні безмежно прямій.

І чекаю.
Ходжу і чекаю,
Щоб почути як шепче замок,
Що пройшов ти.
Крізь темінь безкраю.
Визволяти мене від думок…

PS: Вкотре почувши пісню Adele під назвою Someone like you у мене звідкись з’явилася думка опублікувати оцей вірш, написаний декілька років тому у дві тисячі… не важливо якому році :). Він довго терпляче чекав у шухляді.

PS-2: Як і у Adele за оцим віршем ховається одна історія любові, але без традиційного «довго і щасливо».
Але з часом події, які не сталися, набувають нових відтінків і замість смутку прилітає радість від того, що хтось очікуваний з невідомих причин чомусь не прийшов…

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Стих подруге

Женская дружба существует не смотря ни на какие предрассудки

Стих для Подруги. Photo by Ryan Brenizer

Красивый профиль…
У тебя красивый профиль.
Разве, о том не говорила
Я тебе?

Давай найдёмся как-нибудь
За чашкой кофе.
За разговором по душам.
И о судьбе.

О том, как в мире женском есть мужчины,
Как непонятны ребусы из чувств.
Да посмеёмся как обычно
Беспричинно
Пока не станет зал кафе
Безлюдно пуст.

Сто лет не виделись.
А ты ничуть не изменилась!
Лишь только люди
Поменялись все вокруг.
Но в этом благо
И большая милость
Когда есть в жизни
Неизменный друг.

Не хватит времени.
Конечно же, не хватит…
Ну, все, пока!
Давай лишь спишемся на днях.
И что-то я забыла…
Ах, да, кстати:
Я счастлива, что ты есть у меня…

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

Я жду письма

Ждать письма - это очень трудное занятие

Не всё в нашей жизни покоряется и-мейлам, смс и другим видам виртуальной корреспонденции. Есть люди, ждущие настоящих писем. Фото Дмитрия Чехова

Мне кажется
Я уже знаю все изъяны
На ящике почтовом у двери.

Я жду письма
Жду ежедневно, постоянно
Сошли с ума мои календари.

И все мерещится мне образ почтальона
С конвертом ожидаемым
В руке.

И каждый раз надежды слышу перезвоны
Завидев его облик
Вдалике.

Кто ждал – тот знает.
А кто не ждал – тот не поверит.
Как трудно видеть
Каждый раз, что писем нет.

Но ведь и счастье то
Словами не измерить,
Когда приходит
Ожидаемый конверт.

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
0

Хотілось чистоти

Чистота душі є найвищим критерієм для дружби і кохання

Якби світла сонячного і справжнього…

Хотілось чистоти
Понад усе:
Думок і вчинків
І незаплямованих історій.
Щоб світло сонячне
Безвимірно просте
Враз розлилося по кімнаті непросторій.

А вся ота заплутаність
Багаж.
Нажитого і не потрібного нікому.
В багаття.
Не збідніє розум наш
Без спогадів
В плетінні їх старому.

Бо спрага світлого
І сил якби нових.
А не тягар думок нести одвічно
По перехрестям ще непізнаних доріг.
В протистоянні всім вітрам
Завжди зустрічним.

Хотілось чистоти.
Чи то тепла.
В бажаннях складно
Встановити власні межі…
Якби лиш справжність непідробною була.
Хай навіть без шовків і без мережив.

Поділитися з іншими