2

Вірш про скарби

Вірш про золото і скарби у житті

Наявність золота робить життя більш комфортним, проте з кольоровою душею жити набагато цікавіше :). За фото дякую Антону Хмілевському зі Львова

Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.

І тут всі скажуть: звісно ж по скарби!
Є карта, вітер,
Молодість.
Свобода.
Вперед до золота свій крок
В цю мить зроби.
Здавалося б:
Ну все, ідемо.
Згода!

Проте.
Все легко на словах.
В житті не так.
Вітри зустрічні.
Карти помилкові.
А золото – із тих наземних благ
Яке не варте почуття чи слів любові

Тому я вирішила.
Ні, я не піду.
Можливо там,
В майбутньому.
Пізніше.
Натомість буднів площину свою бліду
Я розмалюю
Кольорами світлих віршів.
Шукатиму нових відтінків фарб…

Я вірю в силу правди.
Мрій.
І слова.
Бо як на мене – то і є найбільший скарб,
Коли душа відкрита й кольорова.

2

Як часто вороги серед своїх

Вірші про дружбу і життя

Інколи достатньо одного безвідповідального вчинку або прояву байдужості… Фото by Peter Lindbergh

Під впливом власних
життєвих історій

та сучасних політичних подій

Як часто вороги серед своїх
Вдають, що праведні
Але гнилі по своїй суті
І замість того, щоб тримати оберіг
Роблять настої своїх вчинків
На отруті.

Вона смертельна,
Бо вбиває щирість дружб
Вони вмирають за форматом
І за змістом
І вже нема спорідненості душ,
Бо заплямоване
Навряд чи стане чистим.

Але розсудять хай на небі нас
Бо звідти видно все
Я ж не беруся…
Єдине знаю точно:
Жоден час
Вже не назве нас більше «справжні друзі».

0

Українським перемогам

Гордість за Україну і щастя українських перемог

Ось така вона – калинова українська душа, невтомно віряча у те, що вдасться :)

Українським переможцям,
стипендіатам,
олімпійцям…

І переповнює такий приємний дух
Від того, що ти – просто українець
Калинова душа – серед хоругв
Вишита хрестиком,
Але по вартості безцінна

І не здається.
Бо найбільша із чеснот
У когось вроджена,
А в декого – набута,
Це віра у досяжність всіх висот
Хоча реальність є складна і люта

Спиняє хід думок.
І хід коліс
Людина враз стає маленька
І безкрила
Але ж душа…
Вона не дивиться униз
До сонця тягнеться, бо в тому наша сила.

У світлості. В бажанні досягти…
Хай просто українець
Та з душею.
І хоч не вірять в нас ні люди, ні світи.
Та переможець сильний
Лише вірою своєю.

29 – 31 липня 2012 року

PS: Прочитала щойно інтервю із Яною Шемякіною на “Українській правді” і вірш сам собою дописався :).

0

Я не можу тебе не чекати

Я не можу тебе не чекати і мені ти хоч вір, хоч не вір. Та реальність моя безпорадна, як мисливцями загнаний звір, що тобою щокраплі радіє і без тебе клітинно вмира

Інколи з часом розумієш як тільки добре, що хтось не прийшов…

Я не можу тебе не чекати.
І мені ти хоч вір, хоч не вір.
Та реальність моя безпорадна.
Як мисливцями загнаний звір.

Що тобою щокраплі радіє.
І без тебе клітинно вмира.
Я з тобою в душі молодію,
А без тебе як вічність стара.

Я пригадую спогади.
Тішусь.
І кидаюсь під потяги мрій.
А тоді плачу строфами віршів
По поверхні безмежно прямій.

І чекаю.
Ходжу і чекаю,
Щоб почути як шепче замок,
Що пройшов ти.
Крізь темінь безкраю.
Визволяти мене від думок…

PS: Вкотре почувши пісню Adele під назвою Someone like you у мене звідкись з’явилася думка опублікувати оцей вірш, написаний декілька років тому у дві тисячі… не важливо якому році :). Він довго терпляче чекав у шухляді.

PS-2: Як і у Adele за оцим віршем ховається одна історія любові, але без традиційного «довго і щасливо».
Але з часом події, які не сталися, набувають нових відтінків і замість смутку прилітає радість від того, що хтось очікуваний з невідомих причин чомусь не прийшов…

0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

0

Стих подруге

Женская дружба существует не смотря ни на какие предрассудки

Стих для Подруги. Photo by Ryan Brenizer

Красивый профиль…
У тебя красивый профиль.
Разве, о том не говорила
Я тебе?

Давай найдёмся как-нибудь
За чашкой кофе.
За разговором по душам.
И о судьбе.

О том, как в мире женском есть мужчины,
Как непонятны ребусы из чувств.
Да посмеёмся как обычно
Беспричинно
Пока не станет зал кафе
Безлюдно пуст.

Сто лет не виделись.
А ты ничуть не изменилась!
Лишь только люди
Поменялись все вокруг.
Но в этом благо
И большая милость
Когда есть в жизни
Неизменный друг.

Не хватит времени.
Конечно же, не хватит…
Ну, все, пока!
Давай лишь спишемся на днях.
И что-то я забыла…
Ах, да, кстати:
Я счастлива, что ты есть у меня…

0

Я жду письма

Ждать письма - это очень трудное занятие

Не всё в нашей жизни покоряется и-мейлам, смс и другим видам виртуальной корреспонденции. Есть люди, ждущие настоящих писем. Фото Дмитрия Чехова

Мне кажется
Я уже знаю все изъяны
На ящике почтовом у двери.

Я жду письма
Жду ежедневно, постоянно
Сошли с ума мои календари.

И все мерещится мне образ почтальона
С конвертом ожидаемым
В руке.

И каждый раз надежды слышу перезвоны
Завидев его облик
Вдалике.

Кто ждал – тот знает.
А кто не ждал – тот не поверит.
Как трудно видеть
Каждый раз, что писем нет.

Но ведь и счастье то
Словами не измерить,
Когда приходит
Ожидаемый конверт.

0

Хотілось чистоти

Чистота душі є найвищим критерієм для дружби і кохання

Якби світла сонячного і справжнього…

Хотілось чистоти
Понад усе:
Думок і вчинків
І незаплямованих історій.
Щоб світло сонячне
Безвимірно просте
Враз розлилося по кімнаті непросторій.

А вся ота заплутаність
Багаж.
Нажитого і не потрібного нікому.
В багаття.
Не збідніє розум наш
Без спогадів
В плетінні їх старому.

Бо спрага світлого
І сил якби нових.
А не тягар думок нести одвічно
По перехрестям ще непізнаних доріг.
В протистоянні всім вітрам
Завжди зустрічним.

Хотілось чистоти.
Чи то тепла.
В бажаннях складно
Встановити власні межі…
Якби лиш справжність непідробною була.
Хай навіть без шовків і без мережив.

4

Стих для особенных

Если ты решил отличиться - вперед! Запасись терпением и трудолюбием

Предлагаю начать доказывание своей особенности сначала между тысячей, затем – десятью, ста тысячами, а там и до миллиона уже недалеко :). Фото сделано Ryan Brenizer

Ты можешь триста раз быть не таким.
Кричать: “Особенный”
И, громко хлопая в ладоши,
Хотеть внимания.
Чтобы весь этот мир.
Вдруг понял, что ты умный и хороший.

Таких немного?
Извини, но огорчу.
Мы ходим в толпах
Творческих и умных.
Вокуг лишь гении они
Плечем к плечу
Количество инакомыслящих – безумно…

Поэтому итог всего один:
Мы измеряемся количеством работы:
И над собой.
И с целью радости другим.
И меркантильно -
Ежемесячно в банкнотах.

Особенный?
Талантливый?
Умён?
Слова эти всегда в авторитете.
Но докажи, что ты один на миллион.
И лишь тогда
Весь этот мир тебя заметит.

0

Нарушить правила?

стихи для девушки, подарок девушке, стих о нестандартности, как нарушить правила, о жизни

Иногда неправильно – это о-о-очень даже правильно :)

Неправильно.
Но иногда – бесспорно надо
Нарушить правила.
Жизненно-ровного уклада.

Открыть.
Расшторить.
Заявить, что надоело.
Но осторожно!
Надо быть предельно смелым.

Найти себе подобных
И похожих,
Кто правила свои
Нарушит тоже.

По лезвию ножа
Не побоится.
И вольнодумство
Взять себе за принцип.

Нарушить!
Но не глупо
Безрассудно.

А чтобы высмотреть
В зеленом цвете
Изумрудный.

Ведь только так
Забыв разметку
Правил строгих.
Можно стать выше
И счастливее в итоге.

Написано 17.03.2012, прям только что… еще не высохли чернила :)

0

Карпати майбутнього

гори карпати, карпатські гори, полонини і смереки, гори звисока, фото гор, пташиний політ

Мої Карпати. Травень, 2011. Яремче. Photo by Meri :)

Вірш про лисі Карпати майбутнього, які, все-таки хочеться, щоб не відбулися

Під скрип запилених коліс
Везуть карпатський ліс
І серце жаллю обпіка
В ту горе-мить.

Красу смерек, красу ялиць
Забрали з живописних місць
Вона ростилась тут
Колисками століть.

Її плекали як могли
Вітрів прозорі кольори
Туман стелився
Димно синьо по траві.

Тепер уже цього нема
Гола карпатська площина.
Навряд чи виростуть
Смереки там нові.

І що мені ви не кажіть
Та все одно душа болить
Що продаємо безрозбірно
Все підряд.

Ті гроші – з присмаком вини…
Бо наші дочки і сини,
Вже не побачать
Всю красу наших Карпат.

0

Все временно

девушка на кресле, кресло девушка веселая, красиві фотографії дівчат, гарна дівчина на фото

Две вещи должны быть в жизни постоянными: улыбка и любовь к людям. Фото Антона Хмиловского

Все временно. И это все пройдет.
Ты не печаль себя по пустякам
И понапрасну.
Не изменяй свой курс и свой полет.
И утром зеркалу тверди,
Что жизнь прекрасна.

Люби весь мир,
А не отдельных в нем людей.
Не знаешь ведь
С кем завтра будешь ты в походе.
Делись улыбками.
Букетами идей.
И не печалься.
В нашей жизни все проходит.

Все прячется в листах календаря.
Все размывается
Житейским бурным морем.
Грустить надумалась?
Вот это уж ты зря!
Лучше с улыбки начинать тома историй.

Жизнь такова:
Всем улыбается в ответ.
Так что последуй одному простому плану:
Люби людей.
Дари улыбок добрый свет.
Ведь только это может длиться постоянно :)