0

Новорічне. Різдвяне.

зимове фото дівчини, девушка зима, зимняя девушка, winter lady, winter photo woman

З Новим Роком і Різдвом! Здоровя і любові всім :)!

Запахло святом і засніженим бульваром
Йду в Новий Рік під світлом ліхтарів
Здається, я потрапила під чари
Зими.

І снігопад у парк забрів
Він срібно-лагідні вивішує красоти
Зима захоплює і вже не відпуска.
Я сніг люблю на колір і на дотик
Люблю свята.

«Із Новим Роком», – це шепочуться ялинки
«З Різдвом», – співають янгольські хори.
Люблю ось так гуляти парком взимку
І розглядати тіні й кольори.

Із Новим Роком!
Хай все буде по-новому.
З Різдвом!
Це час, коли збуваються дива.
Любові всім!
Нехай вона казково
Весь світ лише собою покрива.

25.12.2012

0

По небу темному розсипались зірки

Woman sitting on window, night sky woman, woman looking up stars, девушка смотрит на звезды

По небу темному розсипались зірки…

По небу темному розсипались зірки.
Хтось не вберіг –
А от мені від того радість.

І ніч годинами
Дається вже взнаки.
І небо темне вишиває рівно гладдю.

Пригадую.
Так, спогади свої
Судити важко.
Доле моя, доле…

Зірки розсипав хтось по небу,
Не вберіг
Але ж яка краса тепер навколо!

Ні, я не сплю.
Адже, хіба отут заснеш?
Я і забути
Все була би згодна.

Проте, лиш плутаюся
В лабіринтах власних меж.
Вдивляючись в зірки,
Й нічні полотна…

4

Мир стал фальшивим

Жизнь, девушка, лавочка, галлерея, жизненные фото

Галлерея нынешней жизни. Вам это фото ничего не напоминает? By Sean Molin Photograpies

Мир стал фальшивим.
Вместо трёх всем важных слов
Сто сорок символов
И то – если транслитом.
Везде толкуют лишь о равенстве полов.
И «не» с глаголами теперь все пишут слитно.

Он скрыт под чистый, очень мягкий дермантин,
Хотя на этикетке слово «кожа»
Уже не важно: сколько в жизни есть мужчин,
И сколько женщин – не волнует тоже.

Кровь будоражит только блеск и силикон.
При чем, и женщин и мужчин одновременно.
На брэнды молятся как на подобие икон.
И даже чувства нынче измеряют в ценах.

Не говоря уже о плотской той любви,
Кстати, её можно найти и по дешёвке.
Но в каждом слове и поднятии брови
Нужно искать только подвохи и уловки.

А я неисправима.
Верю в них.
В людей, которым это тоже надоело.
Но редко так встречаются они,
Кто может чувства написать обычным мелом.
Кто ценник не повесит на тебя
Только за шарф из прошлогоднего сезона.
Кто может жить свой скромный мир любя,
Не продавая себя разным Купидонам.

Такие люди – как находки, спору нет!
Пускай одеты не в вельвет,
А просто в хлопок.
Им все равно во что ты сам одет.
И есть модный телефон без кнопок…
01.12.2012

0

Жіноче

красива дівчина посміхається, beautiful woman smile, lady smiling, young lady smile

Отака-от вона, доля жіноча… Поміхатися. Фото зроблене Sean Molin.

Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…

Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…

А ось вже із тобою поряд.
Той, хто зі снів прийшов колись
Ви разом в щасті, і у горі.
Кохана, посміхнись…

І зовсім скоро, за пів миті
Ти уже в сяйві дитячих лиць
До тебе тягнуть рученята:
Мамо, посміхнись…

То все вона – доля жіноча.
Привід для радості є скрізь.
Лиш підійми до неба очі
І просто посміхнись…

PS: наступний вірш цієї серії буде містити такі рядки “Професіоналкo, посміхнись!”, ”Громадянко, посміхнись!”, “Добродійко, посміхнись!”, ну і звісно “Українко, посміхнись!” :).

0

Мені сімнадцятий минало…

студентське життя, студенти, веселі студентські віршики

Вітаю Вас з Днем студента, дорогі мої нинішні та колишні колеги! :)

Як же чудово бути студентом :)

Мені сімнадцятий минало
На пари йшов я в Універ
Мені так любо-любо стало
Я пам’ятаю як тепер

Коли ту пару відмінили
І викладач був не прийшов
А раз на пару ми забили,
І потім ще забили знов…

Ми грали в «покера» бувало
І навіть грали в морський бій.
Коли ж гравців було в нас мало –
Томились в лекції нудній.

Тоді й доводилось писати
Конспектів довгі сторінки
Але щоб їх розшифрувати,
Треба не тижні, а роки.

Проте найбільше все ж любили
Із пар додому ми іти,
Адже дорогу дуже довго
Ми не могли ніяк знайти.

Спочатку йшли у парк всі разом,
Тоді у корпус у буфет,
В кафе ходили час від часу
Дискутувати про предмет.

Викладачів туди не брали.
А от колег з потоку – так.
Звідти дорогу ми шукали
Вже ввечері при ліхтарях.

І от було мені за двадцять,
Коли під дружній гамір-свист.
Мені вручили шмат паперу,
Сказавши: ти – спеціаліст.

І після того знову довго
Ми всі разом шукали шлях.
І йшли студентами додому.
Хоча й з дипломами в руках.

17 листопада 2012 року

0

У тебя всё будет хорошо

Оптимистический стих о жизни, удачах и поражениях

Как минимум по одному для каждого, кто мне верит :). Фотография сделана Picship

У тебя всё будет хорошо:
Даже лучше, чем предполагалось.
Поезд не дождался и ушёл?
И перрон пустой…
Какая жалость!

Поредели зрителей ряды?
Ничего!
Тем, кто остался – больше места.
В наших играх правила просты:
Главное, чтоб было интересно.

Кстати, да
Там, впереди – помех каркас.
Ну, и палки… Они все – в твои колёса.
Но сказали, что уже в последний раз.
Если правильно ответишь на вопросы…

Но смотри – с тобой остались!
Лишь «свои».
Их не так уж много, как в начале.
Но они пойдут с тобой во все бои.
И молчание разделят на причале.

Вот поэтому
Ты не смотри ушедшим вслед.
Их отсутствие –
Это хорошая примета.
К финишу, бесспорно!
Ради тех,
Кто поверил
В твои силы и в победу.

ночью 12 ноября 2012 года

0

Её у тебя украдут

Не дозвольте вкрасти вашу квітку! Фото by monica zborovskaya

Её могут украсть… Фото by monica zborovskaya

Для себя я поняла, что лучше всего публиковать стихи пост-фактум, то есть когда уже нет накала страстей и не сразу понятно о какой из моих подруг идет речь.
Этот стих был написан одной очень хорошей девушке. Слава Богу, её уже точно не украдут, так как молодой человек вовремя оценил своё сокровище и гости на их украинской свадьбе радостно пели и плясали :). Но ведь был такой период их жизни, о котором я точно знаю, когда её хотели просто украсть и самое главное – она даже была согласна не сопротивляться…

Её у тебя украдут.
Вот так уведут:
Из-под носа.
Обещая житейский уют,
Украдут.
Разрешенья не спросят.

И она,
Соглашаясь почти,
На тебя вопросительно глянет:
Неужели позволишь уйти,
Без малейших душевных страданий?

Если нет – понимаешь и сам,
Что терпенье её не бессрочно.
И решаться когда-то пора.
В общем, всё понимаешь.
Три точки…

Если да – то ошибка её.
В том, что выбрала и ожидала,
Потому что для слова «вдвоём»
Ожиданий одной – очень мало.

Но, тогда она точно причтёт
Тебя к лику «хорошего друга».
Лишь за то, что ты молча смотрел,
Как её уводили за руку.

2010/11

0

До старости

Красивая любовь взаимные чувства стихи жизнь

Идиллия? Вообще-то нет. Просто живут себе дедушка с бабушкой и любят друг друга…

Я знаю эту пару совсем недавно.
Они любят друг друга.
Им обоим по 64.

Вот, на!
Набрось на плечи тёплый плед
Похолодало вдруг на вечер что-то сильно.
И так на протяжении многих лет
Живут они
Друг другом столь любимы…

На них посмотришь –
Начинаешь понимать,
Что отношения –
Это не быт.
Это – искусство:
Когда поступки громче слов все говорят.
И, когда мелочи всегда важны…
За ними – чувства.

Два человека.
Им не надо никого.
Самодостаточной любви всегда хватает.
Не надо ни другая, ни другой.
И знать,
Что дома кто-то точно ожидает.

Они прекрасны.
И пускай о них двоих.
Не снимут фильма.
Даже кадра для картины.
Но что все эти роли?
Только миг.
А вот у них – вся жизнь:
Как и любовь.
Взаимна…

Май – октябрь 2012 года

0

Мы – бойцы

Стих о бойцах и необходимости решения сложных задач

Да, мы выстоять должны… Photo by Flibustier et Cie

Мы – бойцы.
Мы знаем слово “надо”.
До последней грани и звонка
Выстоять.
Нельзя сейчас нам падать.
Слишком цель важна и велика.

Из последних сил держаться трудно.
Зажимает нас обыденность в тиски.
Серостью нас накрывает утро.
Проигрыши часто столь близки.

Но держаться.
И бродя по перекресткам
Выбирать пусть даже трудные пути.
В жизни быть бойцом
Не так уж просто.
Легче в сторону
Тихонько отойти.

Только так совсем неинтересно
Плыть с течением,
Что к берегу несет:
Там исход один
Давно известный
В суете обыденных забот.

Трудно всем.
Помехи слева, справа.
Жизнь несется по круговороту дней
Но мы выстоять должны
Не ради славы,
А для чистой совести своей…

 

2

Вірш про скарби

Вірш про золото і скарби у житті

Наявність золота робить життя більш комфортним, проте з кольоровою душею жити набагато цікавіше :). За фото дякую Антону Хмілевському зі Львова

Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.

І тут всі скажуть: звісно ж по скарби!
Є карта, вітер,
Молодість.
Свобода.
Вперед до золота свій крок
В цю мить зроби.
Здавалося б:
Ну все, ідемо.
Згода!

Проте.
Все легко на словах.
В житті не так.
Вітри зустрічні.
Карти помилкові.
А золото – із тих наземних благ
Яке не варте почуття чи слів любові

Тому я вирішила.
Ні, я не піду.
Можливо там,
В майбутньому.
Пізніше.
Натомість буднів площину свою бліду
Я розмалюю
Кольорами світлих віршів.
Шукатиму нових відтінків фарб…

Я вірю в силу правди.
Мрій.
І слова.
Бо як на мене – то і є найбільший скарб,
Коли душа відкрита й кольорова.

2

Як часто вороги серед своїх

Вірші про дружбу і життя

Інколи достатньо одного безвідповідального вчинку або прояву байдужості… Фото by Peter Lindbergh

Під впливом власних
життєвих історій

та сучасних політичних подій

Як часто вороги серед своїх
Вдають, що праведні
Але гнилі по своїй суті
І замість того, щоб тримати оберіг
Роблять настої своїх вчинків
На отруті.

Вона смертельна,
Бо вбиває щирість дружб
Вони вмирають за форматом
І за змістом
І вже нема спорідненості душ,
Бо заплямоване
Навряд чи стане чистим.

Але розсудять хай на небі нас
Бо звідти видно все
Я ж не беруся…
Єдине знаю точно:
Жоден час
Вже не назве нас більше «справжні друзі».

0

Українським перемогам

Гордість за Україну і щастя українських перемог

Ось така вона – калинова українська душа, невтомно віряча у те, що вдасться :)

Українським переможцям,
стипендіатам,
олімпійцям…

І переповнює такий приємний дух
Від того, що ти – просто українець
Калинова душа – серед хоругв
Вишита хрестиком,
Але по вартості безцінна

І не здається.
Бо найбільша із чеснот
У когось вроджена,
А в декого – набута,
Це віра у досяжність всіх висот
Хоча реальність є складна і люта

Спиняє хід думок.
І хід коліс
Людина враз стає маленька
І безкрила
Але ж душа…
Вона не дивиться униз
До сонця тягнеться, бо в тому наша сила.

У світлості. В бажанні досягти…
Хай просто українець
Та з душею.
І хоч не вірять в нас ні люди, ні світи.
Та переможець сильний
Лише вірою своєю.

29 – 31 липня 2012 року

PS: Прочитала щойно інтервю із Яною Шемякіною на “Українській правді” і вірш сам собою дописався :).