1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

У тебе у житті є майже все

Мої сердечка орігамі ;)

Мої сердечка орігамі ;)

Для В., О., О., А., М., В., Д. та інших чудових хлопців на все село (і на виданні)

У тебе у житті є майже все.
Нема тільки її.

Такої рідної. З тобою чесної.
Такої достойної
Бродити калюжними веснами.
З тобою жити.
Годувати тебе сніданками.
Ділити ковдру
І вихідні.

Із нею захочеться
Усе по-справжньому.
Дивитися на краєвиди.
Обмінюватися враженнями.
Обіймати її по-чоловічому
І нею пишатися,
Коли поїдете до рідні.

А знаєш що?
Вона уже теж зачекалася.

Тебе як приводу жіночої радості.
Звичайно, у неї є втіхи буденності,
А, може, навіть і кавалер.

Але то схованка від одинокості.
Бо там, на рівні підсвідомості.
Їй хочеться рішучого.
Із нею чесного.
Який би собою
Межі недолюбленості стер.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Начальству України

Цей вірш написано конкретним людям. Однак, їхнї фото не варті того, щоб розміщувати тут. Тому ось вони - фотодокази моєї віри у зміни, які, на жаль, не відбулися :(

Цей вірш написано конкретним людям. Однак, їхнї фото не варті того, щоб розміщувати їх тут. Тому вирішила розмістити їх – фотодокази моєї віри у зміни, які, на жаль, не відбулися :(

Ви боїтеся правди.
Правда б’є.
Вона безжальна
І водночас дуже щира.
Ховаєте подалі все своє,
Вважаєте себе
Розумними безміри.

І кожен зачекавсь на п’єдестал,
Підготувавши груди і голови
Для золотих медалей, гучних справ
І для вінків так гарно плетених, лаврових.

І кожен є
Найрозумніших з-поміж всіх.
А кожна є не менш, ніж королева.
Хоча насправді у очах Ваших пустих
Не сила й розум,
А лиш тінь від пащі лева.

Ви є зав’язані у вузлові звязки
А руки…
Хоч без крові, та не чисті.
Тож посміхайтесь ширше крізь роки
Кажіть промови гарні урочисті.

У вас є статус,
На додачу зверхність
Слів нема.
Як у останній сцені “Ревізора”.
А правда
Поки що мовчить.
Сліпа й німа.
Проте все зміниться…
І, сподіваюся, що скоро.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Вірш про рідний дім

Дім може бути власністю когось іншого, але все рівно може відчуватися таким рідним... Фото sigridsminde

Дім навіть будучи власністю когось іншого, може відчуватися таким рідним… Фото sigridsminde

Це щастя – мати дім, куди вертатись,
Куди хотіти ввечері іти.
Дім, який хочеться прикрасити до свята
Ікони ставити.
Молитися святим.
Це неймовірна радість –
Мати стіни.
Які надійні та не зрадять,
Бо свої.
По вартості вони насправді є безцінні.
Хоч без ремонту.
І пишнот.
Але – живі.
Бо знають правду,
Навіть пошепки почуту.
Бо заласкавлюють
І гріють в холоди.
У фотографіях допомагають не забути.
І хочеться вертатися туди…
Додому.
В простір згадок і емоцій.
Годин мовчання
І невпинних днів розмов.
То щастя мати дім,
Який крізь роки
Примножує любов.
Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Подзвонити бабусі

Одинока бабуся святкує Різдво і Новий Рік / Фотоподяка simpleinsomnia, Flickr Creative Commons

Одинока бабуся святкує Різдво і Новий Рік / Фотоподяка simpleinsomnia, Flickr Creative Commons

Подзвонити бабусі сьогодні.
Не завтра.
І не колись.
У хатині побіленій, скромній
Вдвох з чеканням вони обнялись.

Поріднилися
З поглядом вікон.
На один і той самий пейзаж.
Їй давно уже час – це не лікар,
А ніким не врахований стаж.

Подзвонити.
Хоча б на два слова.
Щоб зраділа,
Всміхнулась вона.
Рідко старість бува кольорова,
Бо частіше самотня й сумна.

Їй потрібно уже зовсім мало.
І у неї немає новин.
Як і друзів давно вже не стало…

З телефоном один на один.
Вона йде на подвір’я із хати.
З рук його майже не випуска.

Подзвонити.
Без приводу й свята.
Щоб вона дочекалась дзвінка.

12.12.2017

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Зимове з надією

Зимове з надією. Давайте зимувати разом ;)

Давайте зимувати разом ;)

Зима.
Харизматична, як завжди.
Мене покірну
Насолоджує собою.
Турботливо вганяє в холоди.
І з мокрим снігом
Я веду двобої.

Але люблю її.
За нескоримий дух.
Вона мене
Підбурює на пошук.
Тепла своїх людей
І їхніх рук.
З якими відчуваю,
Що я – зможу!

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Листопадовий вірш

Такий-от листопадовий вірш, майже зимовий, але все ще осінній / Фото подяка  flickr.com/Orbmiser

Такий-от листопадовий вірш, майже зимовий, але все ще осінній / Фото подяка flickr.com/Orbmiser

Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.

Ідемо всі по вулицях і справах.
Шукаючи частіш за все утіх,
І кольорів оцих вологих
І яскравих
Не помічаємо
Під площиною власних ніг.

Якось морозно.
Хоча наче ще зарано.
Зима непрохано, але бере своє.
І запах міста листопадовий і пряний.
Їй по-сестринськи осінь в спадок віддає.

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Другу

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

В продолжение стиха “Летнее

Мы рассекали по небу бесследно,
Не оставляя белых полос.
Ветер запутывался в листьях деревьев
И в прядях волос.

Мы мечтали и громко смеялись
От масштабов и возможных побед
Я хотела выше.
Ты – дальше.
И, конечно же, я помню,
Во что ты был одет.

Полет сдувал всю пыль с наших крыльев.
Мы смотрели вниз и твердили: пусть говорят.
Мне до сих пор нравится твоя улыбка.
А тебе – мой взгляд.

14.11.2017

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
0

Я ще тебе люблю

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.

Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.

Я не знаю: як з цим далі жити.
Це триває третій день підряд.
Я стаю на мить тобі арбітром
І суджу тебе за сотні вад.

Згадую картини і деталі
І сніданки сонні в чашках кав.
Наші всі падіння
Й п’єдестали.
І усе, що ти мені казав.

І тоді.
Лише тоді я розумію.
Що оцим – мости між нами не палю.
Усередині у мене все німіє.
Не пройшло.
Я ще тебе люблю.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Не хоче

Ти ж знаєш - отам, у чоловіків все дуже просто

Ти ж знаєш – отам, у чоловіків все дуже просто

Коли б хотів,
То з-під землі дістав би.
Не віриш?
Але ж знаєш, не дурна…

Є місце лише для одної правди.
І як не прикро:
Іншим правдам місць нема.

Сама все вигадала.
Не шукай навколо винних.
В реальності
Та згущуванні фарб
Намріялась?
Ну, що ж, сідай, відмінно.
До цього, видно, в тебе
Справжній дар.

Але ж отам,
В чоловіків все дуже просто.
У нас по-іншому.
І це тобі не новина.

Можливо, ці слова занадто гострі.
Але ж не хоче.
Ти це знаєш, не дурна.

2012

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Осінньо-сіре

Про моє осінньо-сіре і часто думане

Про моє осінньо-сіре і часто думане

Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.

Похолоднішала.
Залистопадила в вітрах.
У сонця променів –
Лиш другорядні ролі.
Учора ти для мене іншою була.
У літі бабинім заніжена доволі.

Сьогодні ж
Продощавлені думки.
І депресивно-сіра стеля неба.
Що аж немає сил
Oчей у вись звести
Без потреби.

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Про платонічне

Про платонічне і погляди навзаєм

Про платонічне і погляди навзаєм

Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.

Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.

В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.

Ти ж знаєш, що нам
Не потрібні словесні освідчення.
Краще заваримо чай.

На двох,
Щоб у присмаку
Нам дуже цінної міцності
Ми знов у розмовах
Безмежились в просторах тем.

Загладивши гострі кути
Наших все-таки різностей.
Поглядами навзаєм.

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

День Юриста

Робоче місце справжнього Юриста. Хто впізнав це місце - тому привіт ;)

Так виглядає робоче місце справжнього Юриста у розпалі робочого дня. Хто впізнав це фото – тому привіт ;)

Кавер-версия на песню “День Победы” в исполнении Льва Лещенко

День Юриста – как он был от нас далек.
Мы в календарных днях считали этот срок,
Теряясь в новшенствах законов и третьих лиц,
Листая ленту с хештегом #тыжюрист.

Этот день Юриста исками пропах.
Это праздник с кодексом в руках.
Это радость материально значимых благ…
День Юриста! День Юриста! День Юриста!

Дни и ночи. Без обедов и суббот,
Как стахановцы для юридических работ.
Слегка серьёзны. Ведь закон всегда суров.
Как и Фемиды меч с гармонией весов.

Здравствуй, мама.
На рассвете я приду…
Допивая свой литр кофе на ходу –
Мы закрыли эту сделку. Короли!
Этот день мы приближали как могли ;)

8 октября 2017 года, 20.26

Поділитися з іншими