0

Вірш про аспіранта

Гносео... що?

Гносео…що :)? Ні, ніколи не чули!

Аспіранту в нас відкриті всі дороги:
У читальний зал і у архів.
І не чекає він від інших допомоги
Хіба що пару всім незрозумілих слів.

Щоб написати їх, і вивчити завчасно
Внести у зміст і в автореферат.
Бо аспіранту зрозуміло без пояснень:
Такі слова – це діаманти в пять карат!

Із ними можна визначати радикали,
В гносеології знайти свій тео-зміст,
Якщо цього теж виявиться мало -
Він все опише наче абстракціоніст.

А науковий керівник – це друг найліпший
З ним можна і на захист, і у бій…
Тож день і ніч наш аспірант невтомно пише
Про щось серйозне в дисертації своїй.

І у десятках геніальних публікацій
Невтомний він.
Бо зранку й допізна
Його натхненням на усю цію працю
Слугує лише наукова новизна.

У цих двох словах заховано всю правду
Бо аспірант не покладає своїх ніг і рук,
Щоб в один день відчути справжню радість.
Нарешті ставши кандидатом наук :).

0

Старичку на лавочке

мужчина на скамейке, man on bench, man sitting sea, man bench sea

Кому-то раньше, а кому-то – потом…

Навеялось от встречи с дедушкой,
у которого несколько месяцев назад
умерла его жена…

Мы все обречены на одиночество.
Кому-то раньше,
А кому-то и потом.
Услышать голос рядом вдруг захочется.
Листая своей жизни новый том.

Кто-то боится лечь в постель холодную,
А есть просящие себе стакан воды.
Есть те,
Кто пьян своею же свободою.
И те, кто хочет дом без пустоты.

Но это не подвластно нам и неизведано
Мы можем многое купить или продать.
Но каждый раз, вновь с одиночеством обедая.
Вдруг начинаешь ещё больше понимать

Что в жизни каждой люди – это главное
Пока вы рядом
И пока они с тобой.
Нужно ценить их.
Чтобы не были досадными,
Часы, как годы, в комнате пустой…

0

Лише до безтями

стіна, дівчина, wall, girl, love, back

Стін нема. Вір у диво.

Є люди, з якими можна говорити,
мовчати і навіть більше…

Хочеться намалювати.
Або хоча б розповісти.
Можна у межах кімнати.
Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись.
Хоч важливіше – побачить.
Крізь біло-лагідний ситець
Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути
Правду, заховану в тиші.
Хочу до болі у грудях,
Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини.
Бачиш, взаємність важлива
Ти все ще віриш у стіни?
Ні, їх нема.
Вір у диво.

Справжність – вона непідробна.
І в почуттях все так само.
Знай, я на інше не згодна.
Лише до безтями…

0

Оставьте Ваши чувства при себе

девушка блондинка сидит, оригинальное фото, девушка на стуле

Оставьте Ваши чувства при себе

Оставьте Ваши чувства при себе
Вы ими можете растрогать
И расстроить
Вам это может дорогого стоить…
Сказать лишь слово в чьей-то жизни и судьбе.

Оставьте их вон там, в дальнем углу.
Кто к вам надолго – обязательно заметит
В одном обычном тихо сказанном привете,
Как в стоге сена неприметную иглу.

Не отдавайте за бесценок их другим
Лучше хранить, в душе лелея ностальгию.
За то и любят вина дорогие
Или чуть горький сигаретный дым.

Когда уже смешалось все подряд
Запоминается лишь нота послевкусий
И вместо собственно придуманных иллюзий
Есть только чей-то многословный взгляд.
05/06/2013

0

Я иду с работы

счастливая бизнес леди, бизнес леди улыбается, красивая бизнес леди

Похоже, что она уже выключила свой мобильный телефон

Я – белый человек.
Иду с работы рано
Мне грустно смотрят вслед
Ресепшен и охрана.

Но нет, я не вернусь,
Вы даже не просите.
Я – вольная звезда,
Не стойте на орбите!

Пойду чуть-чуть быстрей,
А то ещё догонят,
Отчёт попросят сдать,
Найти статью в законе.

Ведь на работе так:
Как только раньше вышел,
Найдётся что-то срочное
У руководства выше.

Тебя начнут искать.
Метро тебя не спрячет.
Мобильный тебя сдаст,
Озвучит все задачи.

И вот тогда поймёшь,
Что радоваться рано.
Ведь могут изменить
На вечер твои планы.

Поэтому итог
Один для этой басни:
Лишь выключи мобильный -
И будет тебе праздник :)

0

Граніт науки в КПІ

Отак у КПІ книжки ростуть прямо із землі.
Правда, на одного дуба у світі стало менше.
Але нічого з цим не вдієш - граніт науки не такий смачний, тож треба звикати до дубових книжок :).

0

О распутанности чувств

красивая пара, держаться за руки, девушка парень держатся за руки, влюбленные

Иногда люди любят все усложнять. Спрашивается: зачем :)?

Нельзя полюбить,
А потом передумать.
Уж надо решить:
Либо да, либо нет.

Нельзя делать больно,
Когда тебя любят.
Но можно любить
Безгранично в ответ.

И если понятно,
Что чувства взаимны.
То надо все лишнее
Тотчас стереть.

И в тот же момент
Холод лютый и зимний.
Начнет очень медленно
Всё же теплеть.

Вдвоем хорошо, интересно, приятно
Зачем усложнять свой душевный покой?
Послушай стук сердца
И тебе станет ясно:
Какой человек сейчас рядом с тобой.

0

Люди-лампочки

Лампочки, рука лампа, много ламп, красивые лампы, лампочка человек

Стих о людях вокруг нас

спасибо людям-лампочкам
на работе :)

Бывают люди-лампочки.
И люди-сухари.
Один засох безжизненно.
Другой – для всех горит.

Один желает блюдечко
И собственный буфет.
Другой себе работает
И дарит людям свет.

Один всю жизнь в раздумиях:
Мне мёд или изюм?
Другой всегда заботиться,
Чтоб был светлее ум.

И если мне не верите,
То посмотрев вокруг,
Вы сразу их увидите -
Буфетных этих слуг.

Заметите и яркие
От лампочек огни.
Ведь для других стараются
Светить всю жизнь они…

0

Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

красива дівчина, гарна фотографія, дівчина і хлопець, красива пара, beautiful Ukrainian woman

Я тебе люблю.Сказане двічі. Чоловічим та жіночим голосом.

отака я колись була :)…

Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.

Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…

Так, я грала музикою в нотах
І спалахувала в сотнях різних гам.
Ми стояли поряд і навпроти.
І, не давши волю всім словам,

Я у погляді з-під вій вугільно чорних
Мовчки світ до ніг тобі стелю.
А собі я залишу бездонне море,
Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

2007

0

Наполовину правда

красивая девушка, фото романтической девушки, девушка романтика портрет, красива романтична дівчина

Вірш написаний із холоду і спогадів… Фото невідомого автора

Цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.

Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.

А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.

І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010 

0

Про мого кота

кот, рыжик, рыжий котик, спящий кот, кіт спить, рудий кіт на вікні

Уся правда про мого кота :)

А ночами йому сниться ковбаса.
Не якісь там пересолені салямі:
Він за ніч кільце “домашньої” згриза,
Запиваючи молочними вершками.

З нього хоч картину ти пиши.
Хвіст і вуса гарні, шерсть – шовкова.
А у разі припадання до душі –
Може ще помуркотати колискову.

Він співати любить.
Не мені.
А сусідській кішечці-красуні.
Як засяде – наче квітка на вікні.
Так виспівує,
Що аж іде відлуння.

Отоді і починаються дзвінки.
Але то телефонують не з фан-клубу,
Швидше, там все зовсім навпаки
Бо вони висловлюються трохи грубо.

Проте в мене філософський свій підхід.
Я щоразу вислуховую людину,
Але ж в мене є один-єдиний кіт.
Ну, а їх – по два десятки за годину.

Так що хай вже вибачають за концерт.
Надішлють заявки – ми розглянем.
Але краще додають нехай в конверт
Ковбаси кільце для котика рум’яне :)

написала увечері 7 січня 2013 року, поки кіт спав :) 

0

Щасливій відучора

Красивая девушка за руку с парнем, девушка и парень за руку, любимая за руку, счастливая женщина, hand in hand woman man

Щасливість, яка відчувається у погляді :). Фото Юлії Кільдішової

Чудово бачити рідних людей закоханими і коханими…

Я знаю,
Ти щаслива відучора
Від світла
Подарованого ним.

Ти чуєш?
Твої ангели говорять,
Що не страшна тобі тепер
Морозність зим.
Що ти сміятимешся
Поглядом весняним
Над хуртовинами.

І вітер майже вщух…
Ти чуєш?
Вони кажуть
Ти – кохана
Навіть у заспівах
Холодних завірюх.

Бо ти окрилена
І зіткана зі світла.
Він променів тобі
Не шкодував
Я бачу:
Відучора ти розквітла
Заграла в кольорах яскравих барв.

І твої ангели
Також усе це знають.
Адже кохання -
То від них тобі дари.

Тож бережи
Себе і своє сяйво
Які б не дули
У житті вітри.