1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Ти звик до моїх сліз

Про відносини між дівчиною та хлопцем. Про звички і трохи більше

Ти звик до моїх сліз…

Ти звик до моїх сліз.
А це багато значить.
Ти звик, що мої сірі очі плачуть
І слів не відчуваєш глибину.

Якби я мала душу кам’яну
Мене б це ані трохи не гнітило…
Тих сліз би не було.
Ти чуєш, милий.
І я була би зовсім не така.

Та зараз мене просто обпіка
Твоя прихована за фразами байдужість
Якби я мала небагато – просто мужність…

Але не можу. Не підніметься рука.
Щоб руйнувати те, що ми вдвох маєм.
Адже колись здавалось щастя нам безкраїм.
На цьому – все. Я залишаю все в думках…

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Пару слов для тебя

Если ты подумал, что я уже сдалась ты сильно ошибаешсья

Ты подумал, что покорил все вершины… Рано радоваться :)

Ты подумал – я покорена.
И пошел искать другие скалы.
Ты подумал, что я в мире не одна.
И не отвечаю идеалам.
И таких, как я найти легко
Нас ведь сотни. Даже миллионы.
Уходя ты помахал рукой…
И ушёл искать другие склоны.

Об одном забыл ты, дорогой.
Что я тоже ждать тебя не буду.
Уже скоро в жизнь войдёт другой.
Появившись вдруг из неоткуда.

Он полюбит лишь за, то что есть.
И полюбит то, что я имею…
Недостатков моих много. Их не счесть.
Только он простит мне мои мысли и идеи.

А вот я ему на то в ответ
Дам свой ключик от души и сердца.
Буду с ним вдвоём встречать рассвет
И от холода мы вместе будем грется.
Буду ему верна и нежна
Ну, а он мне будет самый-самый.
Ты мне дал понять – я не нужна,
Даже не сказав того словами.

Но поверь, ты пожалеешь и не раз.
Видно жизнь людей показывала мало…
А пока что – уходи из моих глаз.
И ищи себе другие скалы.

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Понять. Простить

Люблю. Прощаю. Понимаю. Плачу. Пишу стихи.

Трудно понять. Больно простить…

Понять – это значит простить.
Ну что же… Я всё понимаю.
И мне можешь не говорить,
Что есть в твоей жизни другая.

Я сердцем всё чувствую. Да,
Я знаю, что в жизни всё сложно.
В любви же одна есть беда:
Она очень не осторожна.

И вроде, когда полюбил,
То это на долгие годы.
Но вдруг белый свет стал не мил,
Ведь в жизни возник другой кто-то.
Тогда понимаешь – не то,
Считал ты велением сердца.

И рад бы забыть ты о той,
Но некуда с чувствами деться…

Ну что же. Ты лишь не грусти.
Так трудно. Но я понимаю…
Понять – это значит простить.
Люблю… Потому и прощаю.

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Ты в прошлом

Виноват или виновата вот в чем состоит жизненный вопрос

Стих уходящему в прошлое. Фотография by Еlena Gromova-Kalminskaya

Ты в прошлом.
Да, ты был моим
Таким хорошим.
Помолчим.
Мы на прощанье тратим взгляд.

Ты был столь жданным.
Виноват.
Хотя, быть может виновата…

Ты был моим.
Но лучше спрятать
Воспоминанья.
Шрамы-раны.
Исчезнуть вовсе и нежданно.

Да, ты был там,
В моей душе.
Но ты не снишься мне уже.

В тебе я не нуждаюсь больше,
Ведь ты теперь
Остался в прошлом.

наверное 2006 

Поділитися з іншими
1 серце :) 54 сподобалося
Loading...
2

Коли прокинусь

Коли прокинусь не з тобою - значить все вже втрачено. Погляд Мері - вірші Марини Кузьменко про невзаємне кохання

Я прокидаюсь поки що одна…

Коли прокинусь в ліжку не одна,
Це значить ти мене навіки втратив.
Не буде того світу між двома
Серцями.
Яким разом бути варто.

Це значить я не дочекалася тебе.
Бо ти не дав мені той привід, щоб чекати.
Мене у тебе інший хтось вкраде,
А потім ти відчуєш тяжкість втрати…

З одного виміру.
В нас спільна площина.
Ми ходим і ховаємось від правди.
Я прокидаюсь поки що одна.
Значить,тобою ще не втрачена назавжди…

2006 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Ти втратив мене

Про розлуку між хлопцем і дівчиною

Сховай слова… Мене уже ти втратив

Ти втратив те, що не повернеться.
Сховай слова.
Вони є зайвими.
Життя твоє нехай без мене стелиться.
Квітує мальвами.

Ти не утримав, мрії вже не збудуться.
Як і усе,
Що мною в снах побачене.
Іду.
Тут є лиш я і темна вулиця.
Та це уже не має значення.

Ти втратив те, що сонцем сяяло –
Лише тобі були ті промені
Ти зрозумієш це.
Захочеш радості.
Та без любові – то життям незадоволені…

Ти втратив…
Можна довго все це згадувати
Та вітер з пам’яті твій образ прожене
Ти втратив ту, яка вміла тебе окриляти.
Ти втратив мене.

2007 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Несказане

Роздуми сидячи на підвіконні з чашкою кави

Здавалось, що зима заблудилася, а осінь залишилася. І все те між нами, несказане

Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь,
Точніше, не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.

Наступить завтра.
І може, ці слова забути варто
Бо зміниться усе.
Будем разом
Ділити час
Лиш дотиком долоні.
А зараз є холодне підвіконня…
І ти.
Десь за заплаканим вікном.

А поряд,
У думках
Є сотня слів.
Які не сказані…
Такими і лишаться.
Це факт.
Зима ховається у сірості дощів
Напевне, їй також не вистачає щастя.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Тебе нема

Прощатися із любовю завжди дуже важко

Тебе нема. Тепер одна.

Тебе нема.
Ти вже не вернешся ніколи.
Хоч зарікатися не можна,
Але все ж…
Серце твоє
Уже не сповнене любові,
Яка колись не мала меж.

Тепер одна.
Як жаль, але в твоїх обіймах
Я не тонутиму,
Як то було колись…
Дісталась дна
Хоч ти казав: я – сильна
Тож випливу
Зберу свою всю волю й міць…

І лиш згадаю
В найсамотніші хвилини
Про те, що ми колись були удвох.
Як жаль
Що так багато не збулося.
Але, того, напевне, хоче Бог…

зима 2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Вірш у метро

Вірш про нас щасливих і сьогоднішніх

Метро навіює згадки і породжує роздуми. Там народився цей вірш у метро. Між Площею Льва Толстого та Мінською…

І майже вже нікого не лишилось
У звечорілому вагоні у метро.
На серці невимовно наболіло
Хоча колись то радістю було.

Так по-підземному незатишно
І чужо,
Дивлюся на ці залишки облич.
Із мого світу непомітно дуже
Зникають межі:
А над нами темно.
Ніч…

А поміж нами
Просторові перепони.
Я говорила. Ти не чув…
Таке бува,
Коли є непідвладні нам закони.
Хоча…
До чого тут уже тепер слова?

Запам’ятай мене такою,
Як на фото.
А ще такою,
Яку ти колись любив.

Не забувай, що є слово “турбота”.
Це є одне із
Найцінніших людських див…

Хоча від неї вже нічого не лишилось.
Ще пару станцій.
І всього як й не було.
Чіпляють спогади.
Хоча їх теж не треба.
В нічному сонному вагоні у метро.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Вторые сутки без тебя

Разлука между двумя любящими сердцами всегда очень сложна

Невыносимо понимать, что мы остались в прошлом

Вторые сутки без тебя.
Так тяжело.
Невыносимо…
Мы попрощались навсегда
И больше ты не мой любимый.
Нет. Ты из сердца не исчез,
Но чувства молча умирают.
Моей любви наперевес
Я слышу только
Голос чаек
И шепот милой нам волны…

С тобой мы море обожали.
Но нет.
Теперь уже не “мы”.
Есть ты и я…
В морские дали
Ушли все планы и мечты.

Нас нет уже вторые сутки.
Теперь есть я.
Отдельно – ты…
Мне больно.
Тяжело.
И жутко…

Лето 2005 года

Поділитися з іншими
1 серце :) 102 сподобалося
Loading...
3

Чоловічий день

Привітання в цей приємний Чоловічий День - Погляд Мері. Вірші для чоловіків і жінок

Привітання в цей приємний Чоловічий День

День чудовий – 6 грудня
Це є свято серед буднів,
Зрозуміло тут без слів:
Це є День Чоловіків.

Ось тому вся сильна стать
Може лиш відпочивать,
Бо в цей день жіноцтво всюди
“Віддуватись” за них буде

Подарунками завалить,
Розцілує і похвалить…
Ви the best – для нас усіх.
Світ весь біля Ваших ніг…

Наші любі та кохані,
Вам усі оці вітання
Ви для нас – тверда опора,
Тож в оцю святкову пору,

Стать слабка свою всю вдячність
Та повагу віддає,
Кажемо: “Спасибі милі,
Лиш за те, що Ви в нас є :)!”
6 грудня 2006 року

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
1

Другу, що загубився

Другу, який загубився у житті. Або вірш про чоловічі роздуми

У житті треба зовсім небагато – знайти себе, свою суть

Пару днів тому була у одному із пересічних гіпермаркетів міста Києва. І там оголосили про те, що “Шановна мама Такої-то Дівчинки! Підійдіть до інформаційної каси! Не турбуйтеся, що Ваша Дівчинка загубилася. Вона знаходиться біля нас і чекає!”.
Happy end.

Але коли людина виростає і губиться у натовпі, у думках і у реаліях, залишається вірити, що інформаційне бюро життя вчасно повідомить про загубленого…

Холодний вечір.
Вітер. Київ.
Він просто йшов,
Він мовчки мріяв
Про те, що ще прийдуть часи…
Замерзлі руки з усіх сил
Ховав в кишені.
Знову пусто
В думках у нього
Він відпустить
Всі спогади.
На крок вперед…

Кудись туди,
Де трохи далі
Були у щасті та печалі,
Тонули і ішли на злет
Його хвилини, дні і миті
Лиш київські вогні розмиті.
Всю правду знали…

Уперед хотілося кудись побігти.
Втекти, кудись із цього світу,
Що так немилостиво б’є.
Знайти і рідне, і своє…

Спинився. Подививсь навколо
Нема нікого.
Трохи з болем
Він зрозумів:
Тікати? Ні.
Відчув, щось там у глибині
Отам, де серце. І у скронях…
Тепло розбіглось по долонях
І зникли Київ, холоди.
“Себе знайти. Себе… Знайти…”

Поділитися з іншими