1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Києву

Київ прекрасний усім. Він милий і приємний для життя. Тихий і різноманітний

Як же тебе не любити, Києве мій чудовий :)

Я люблю походити дворами,
Підглядаючи сотні картин.
І закохана аж до безтями
В лабіринти з каштанів і стін.
І у київський дух… Він усюди
Від Хрещатика в різні боки.
Хоча дух – це є, перш за все, люди.
А можливо усе навпаки…

Бо люблю за вогні різнобарвні
За зелені корони дерев
Що у будь-яку пору є  гарні,
І достойні похвал королев.
Тут є те, що не купиш за гроші
Що в житті додає людям сил…
На Соломянці парки хороші.
І прекрасний осінній Поділ.
Особливо обійми узвозів,
Маріїнські красоти Дніпра.
Ніч весняна іде по дорозі.

Ось верба дуже давня й стара,
Що росте тридцять літ, тридцять весен
І день кожний свій розпочина
Сповідь кажучи
Щиро і чесно,
Що закохана в Київ вона.

Поділитися з іншими
1 серце :) 14 сподобалося
Loading...
1

Рідному місту

Як тебе не любити - рідне місто моє :)

Самому. Рідному.

Вірш моєму рідному місту Прилуки

Всього три вулиці і кілька перехожих.
Будинки, що один на один схожі.
Паркани темно-сірі і зелені.
І вишень влітку можна рвати повні жмені.

А їздити – що аж шумить над гаєм,
Лиш курява дорогу обсипає…
І заливається весною солов’ями.
Там найрідніший в світі голос –
Голос мами.

І м’ята, липа…
Над дорогою – любисток.
Вночі у вікнах вогників намисто.
Таке своє все,
До душі таке привітне.

І навіть звідси мені вулиці ті видно,
Вони ж у пам’яті, а не десь там на карті!
Вони в душі.
Вони любові варті…

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
1

Ми вистоїм

Красива Пара закоханих у життя та Україну

Іван Олексійович та Леоніда Павлівна Світличні

Фото справа, до цього вірша має досить опосередковане відношення… Просто шукаючи зображення, я випадково побачила їх і згадала, що Івану та Леоніді Світличним теж треба було вистояти. За інших умов, за інших режимів і ситуацій.
Але потрібно було не опуститись на коліна, не зректися, не втратити те, що вони вдвох мали.

Ми вистоїм,
хоч як би з ніг збивали
ті зрадницькі
нестримнії вітри.
Ці довгі відстані –
хоч сил лишилось мало,
та правила є і в цієї псевдогри.

Ми порадіємо
за солод перемоги,
що буде в душах,
присмак на вустах.
Блиск не словами,
а лиш вчинками потроху:
не мідь то буде.
вища проба золота.

Не піддамося
на спокуси ці отруйні
і руки не опустимо униз.
Спасибі вам
за похорон і труни.
Але ж ми жити щиросердно поклялись…

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
2

Я люблю КПІ

Національний Технічний Університет України Київський Політехнічний Інститут

Як тебе не любити, мій КПІ :)

Вірш, який колись навіть надрукували в “Політехніку” :)

Я люблю КПІ.
Тут є друзі мої.
Це мій дім на найближчі ці роки.
Тут є радість і сміх для студентів усіх.
І веселощів ллються потоки.

Я люблю КПІ.
Це є рідні краї.
Тут усе відтепер найрідніше.
Світ із термінів, фраз, залікових книжок,
Гуртожитків.
А ще – власних рішень.

Я є горда, бо я
Щодня чую ім’я,
Яке славить мене й моїх друзів.
Я щаслива, бо тут – в Політехніці вчусь.
У найкращому нашому ВУЗі :)!

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 63 сподобалося
Loading...
4

Для міста Львова

Вірш для міста Львова. Я закохалася у Львів, і це не є дивиною... Бо я не одна така ;). Фото The Masculine Traveler

Я закохалася у Львів, і це не є дивиною… Бо я не одна така ;). Фото The Masculine Traveler

Якщо людина ніколи не була у Львові – цей вірш буде здаватися банальністю.
Якщо ж людська душа побачила усю ту красу, велич і відчула ту атмосферу – значить вірш доторкнеться до самої глибини…

Але найголовніше з того всього, що я знаю: це місто може стати рідним для моєї душі. Усе необхідне для цього у Львові є.

Я закохалася.
І слів не вистачає.
Розгублено дивлюся на твій слід.
У моїй пам’яті.
Щоразу виринають години із тобою.

Мов граніт
З якого зроблені твої несірі стіни.

Закарбувалися і в’їлися в думки
Оті всі площі, вулиці і вікна
А ще твій дух.

Я заздрю тим, з ким ти
Проводиш ранки сонячні і теплі.
І тим, хто падає з тобою в глиб снігів.
Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий,
І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів».

Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто Львів…

22 вересня 2007 року

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Прилуки Особливі

Прилуки - одне з найкрасивіших міст України

Мої Прилуки Особливі

Мій рідний край!
Моя земля, як тебе не любити:
Твоя краса – небо, поля,
Cині волошки в житі.

Я є з відомих всім Прилук,
Cтарого міста-града,
Я – прилучанка,
Oсь тому цій честі дуже рада.
Бо в місті корені віків
Плетуться із сучасним.
Церковні куполи, собори
Тут височіють рясно.

Удай у хвилях хлюпочись,
Несе в даль свої води,
А вітер віє… Та лишає
Навіки пам’ять роду.

У нас творили і жили
Усім відомі люди,
З самого ранку тут життя
Кипить і сонце будить…

І так живуть вже сотні літ
Прилуки з дня у день
Під променем ясного сонця
Під спів рідних пісень.

Тут радість серце обійма,
Мов материнські руки
Бо це – мій край, моя земля,
Моє місто Прилуки.

2001 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Про Україну

Вірш про Україну і її українське життя

Про Україну з повагою і вдячністю…

Я знаю про наші проблеми, бо бачу їх щодня і щогодини. Я уяляю наші перспективи, адже спілкуюся із молоддю і бачу реалії життя у різних містах. Але не зважаючи на все це, я все-таки вірю, що в нас усе буде гаразд.

Про неї сказано, і скажуть ще багато.
Про неї знають, і дізнаються ще всі,
Адже вона – єдина наша мати
В усіх здобутках, славі і красі.
Хай є проблеми. В кого їх немає?
Хaй є пороки – кожен має їх.
Та вона – мати і про це всі знають,
Тож треба поважать батьків своїх.

Її їм’я – це є всього сім літер,
Її життя – століття і роки.
Та лише зараз вона вільна й незалежна.
Не можна, щоб було все навпаки.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Просвіта (акровірш)

Україна для Українців і Просвіта допоможе

Слава Україні! Героям Слава :)!

Просвіта – наша берегиня,
Розширює наш рід і нині
Освячує, будує, славить
Свої краї, свою державу.
Вона не забуває предків
І зараз їй в житті нелегко
Т
ому допоможіть їй, люди!
А Вас “Просвіта” не забуде…

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Ви – Українці!

Вірш про українців, які віддано вірять у свою державу

Про-український вірш

Ви – Українці!
Тож будьте достойні цього.
Це є звання,
До якого нема що додати.
Ми усі – браття і сестри.
Ми – сила… Народ!
І поєднали в собі
Схід
І гори Карпати.
Нас не зупинять,
Бо ми усі разом йдемо.
І побратались
В неспинній свободі Майдану.
Вибір всіх нас:
Помаранчевий шлях перемог.
Разом!
Бо ми – це народ.
Ми – прості громадяни.

Так!
Ми сказали,
Бо сили немає терпіть.
НАШ час прийшов
І пора вже настала для бою.
За Україну,
За чисту небесну блакить,
І за народ…
Що свободу веде за собою.

Очі відкривши
У сяйві небесних зірок,
Бачим – мільйони героїв
Зріднились в єдине…
Ми – Українці.
Тож будьмо достойні цього!
Слава всім нам!
Хай святиться ім’я України!
2004 рік

Поділитися з іншими