4

Подаруйте мамі

Мамі треба робити найприємніші подарунки, радувати її, адже вона нам дала найбільше з усього можливого - життя

Подаруйте мамі трошки більше ніжності, тепла і весни :)

Для мами кожен прояв
Вашої любові
ніколи не буде зайвим

Подаруйте мамі зайву квітку
Адже мамі вона буде дорога
Будьте їй теплом, що ніжить влітку,
Сонячним,
Немов веселкова дуга.

Подаруйте мамі зайву вдячність.
Мама заслуговує її.

За промовчані думки.
Й слова пробачень
І за гордості проявлені свої

Подаруйте мамі зайвий привід
Посміхнутися
На телефонний Ваш дзвінок
На два слова
На пів миті
На Ваш голос
І, щоб гамір весь в її житті замовк.

Подаруйте мамі її мрії,
Бо вона їх віддала на щастя Вам.
Тож усе, що ми в житті умієм –
То є перемоги наших мам…

І знайдіть слова.
Десь там, з дитинства.
Коли з мамою за руку
Кожен йшов.
Бо, на жаль, не вічна материнська
Нам з народженням дарована любов.
2011, березень

4

Сильной

Главная сила в жизни состоит в душевном спокойствии не смотря ни на какие проишествия и бури

Ей, сильной… Фото by strochka

Поболит и перестанет.
Ты же сильная.
Зачеркни боль испытаний
Красной линией.

Успокойся.
Ведь нельзя быть заплаканной.
Вы с ним оба ведь неправы
В жизни так оно.

Потерпи.
Всё очень скоро наладится.
Лишь одень
Бархатно-черное платьице.

И наполни себя
Духами-чувствами.
Присмотрись – увидишь блеск
За днями тусклыми

И иди, расправив плечи.
Ты же умница.
Улыбайся даже встречным
Грустным улицам.

Без него? Конечно, сможешь.
Конечно, милая!
Ищи того, с кем ты похожа.
А все унылое…
Да и слова.
В ночных прогулках
И страсти омуты.
Оставь в подаренной шкатулке.
С узором золота…

2011 год, в период между январем и прошлым

4

Майбутнім стінам

Ми не можемо передбачити нашого майбутнього і в якому місті ми опинимося завтра

Мої роздуми про стіни і майбутнє. Фото by_dement.eva

Цей вірш не претендує на серця і похвали, загальне розуміння і схвалення. Вірш не для масового читача.

Одна хвилина думок. А точніше планів. Хоча, ні – роздумів.

Послідовність слів, що час від часу мене турбують, не даючи потонути у буденному. Фрагментарнo.

У мене уже є схожий дивний вірш про штори. Тепер буде ще й про стіни.

А що там буде потім?
Напишем на звороті
Напевне, фотографій
А може навіть книг

І те, що буде далі –
Далекі магістралі
Або сусідні стіни…

Хоч краще вже без них -
Без зайвих обіцянок
І завтра буде ранок,
Який ніщо не змінить
Проте, й не поверне
Життя в колишнє русло

Навряд чи вже відпустять
Тебе сміливі мрії
Хоч може ще й мине
Два дні. Або три роки
І буде слово «спокій»
Хотілося? Отримай.
Але одна з умов:
Що ти свободу втратиш,
Натомість будуть стіни.

Хоча…Напевне, варто
Була б лише любов.

2011, лютий

6

Стих тебе на память

Прямой стих о чувствах к людям, которые обидели и сделали больно

Стих на память. И не только…

Оставь себе
На память?
Нет, на сдачу.
Я просто так
Своей любви не раздаю.
Под камень,
Тот что от роду лежачий,
Вода не побежит.
И на твою
Улыбку
Может кто-то поведется,
Но это буду точно
Уж не я.
А свой комок,
Точнее всплеск эмоций,
Я выплюну
Ни разу не жуя.

Ты скажешь – грубо?
Да, но жизнь такая.
Больней всегда тому,
Кто мягкотел.
А быть покинутой тобой.
Нет, извиняюсь,
Но не по мне
Такой вот жизненный удел.

2010, декабрь

PS: усі слова цього вірша є випадкові. Фрази вигадані. Герої відсутні. Авторка висловлює найщиріші вибачення усім, хто відчув, що цей вірш написано про нього…

0

Стих Женщине (с большой буквы)

Женщина должна беречь свою женскую силу, но и радость пребывания за мужем

Спасибо всем Мужчинам, которые прочитали этот стих, но извините – это стих о Женщинах…

Чуть-чуть в неправильном порядке,
Хотя, у каждого ведь свой порядок в жизни :)

Ты – королева.
Да, и не иначе!
Твой блеск в жемчужинах
Браслетов и корон.
Ты – королева!
Этого не спрячешь.
Не важно, где твой двор,
Прислуга, трон…
• • •
Хотя… Ты – девочка.
В пятнадцать или в сорок.
На мир с восторгом
Смотришь ты вокруг
И ждешь защиты
И мужской опоры,
Нуждаешься в тепле
И силе рук…
• • •
Но каждый день
Даешь заботливую верность.
И пахнет пирогами твой уют.
Хозяйка, можно чаю, да покрепче?
И по душам поговорим.
Хоть пять минут.
• • •
В глазах огонь. Любовница…
Не прячься.
В этом постыдного ведь нету ничего.
Жизнь нам дана,
Чтоб ею наслаждаться.
Быть радостью и для Себя,
И для Него.
• • •
Всё это – Ты.
И мир прекрасно знает:
Что в женской буре
Есть морская тишь да гладь.

Быть просто женщиной.
Ты не имеешь права.

Ты – Женщина.
Не смей об этом забывать.

2010, декабрь

0

Размышления о ком-то

Пора влюбленности очень приятное чувство когда ты вроде любишь и нет одновременно

Размышления о ком-то обычной девушки, посвященные кому-то нам с Вами неизвестному…

И вообще. Да кто ты такой?
Чтобы так просто врываться в мои мысли.
И легко так будоражить мой покой,
Чтобы мир был без тебя уже немыслим.

И притом я не хотела (видит Бог!)
Ведь в моей жизни
Без того было много занятий…
Но ты мне видишься в сплетениях дорог.
В дождях. И мигах солнечных объятий.

Но всё равно. Я просто так ведь не сдаюсь.
И свои мысли прогоняю – как умею.
Хотя… Цвет твоих глаз я уже знаю наизусть.
И от твоей улыбки мне становиться теплее.

6

Жінка щаслива…

Жіноче щастя виражається у єдності двох, трьох, чотирьох, а інколи і більше, люблячих один одного людей

Інколи можна спробувати описати жіноче щастя…

Моє бачення жіночого щастя

Жінка щаслива сім’єю.
Тим, що вона є кохана,
Тим, що в родині із нею
Сонце встає вранці рано.

Жінка щаслива в коханні
І у дитячій любові.
Адже без цього є марні
Будні й години святкові.

Жінка щаслива душею,
Тим, що вона – берегиня.
Серце жіноче безмежне:
Сповнене ласки й терпіння.

Жінка щаслива і люба
Навіть в рутинності справ,
Лише коли її іменем,
Хтось свою мрію назвав.

0

Обидившему

Стих относительно отношених двуих людей и об их сложностях

Иногда стихи пишутся даже в обиде на кого-то

Не зализывай ран.
Все равно не поможет.
И не лезь из своей
Лоском мазаной кожи.
Я уже не хочу.
Что хотела тогда.
И с трудом я скажу,
Пресловутое «да».

Извини. Не солгу.
Это сил много стоит.
Похожу – подожду.
Что нам дальше устроит
Жизнь твоя и моя.
Перекрёсток дорог.

Я прощаю тебя потому,
Что ты смог.
На полмига отвлечь.
На два шага стать ближе
Всё равно в моей жизни
У тебя своя ниша.

Но сейчас промолчу.
И обид не тая.
Подожду
Что покажет
Жизнь твоя и моя.

2

Тебя выдали замуж

Всегда хочеться быть любимой, жданной и желанной. Но только чтобы эти все характеристики не были благодаря деньгам

Ты замужем за тем, кого ты любишь, но…

Тебя выдали замуж.
Ты в него влюблена.
Правда молча осталась за дверью…

И никто не расскажет:
Не твоя в том вина,
Что ты любишь его в высшей мере.
Что так искренне рады отец, твоя мать.
Тебя выдали замуж с любовью.
Это правда.
Твой муж будет просто молчать,
Соглашаясь с вот этой игрою.

Только очень бросается со стороны,
Что влюбленностью он не искриться.
И не надо искать в этом чьей-то вины.
Но сияют по-разному лица!

И читаются деньги, большой интерес,
Там, где быть должно лишь твое имя…
Но наверное в этом
Твой жизненный крест:
Ты  – богата, но ты – нелюбима.

И пусть что говорят,
Но прекраснее нет
В нашей жизни обычной картины:
Когда два человека дарят радужный свет,
И, когда они любят взаимно.

0

Влюблена

Иногда так хочеться влюбиться и летать на крыльях, подаренных Мужчиной

Влюблена…Это прекрасно!

Деточка, да ты ведь влюблена
Не смущайся. Все равно это заметно.
Ведь когда во всех людей уже зима,
У тебя в улыбке – лучик летний.

Очень видно, когда ты сама себе
Улыбаешься, читая молча книгу.
И заметно твой мечтами полный взгляд…

А ещё, когда вокруг всё очень тихо.
Слышно, что душа твоя поёт.
Так легко.
И день стаёт вдруг ясным.
А дожди с туманами – не в счёт.
Влюблена…
Это так мило и прекрасно :)!

4

Дощило

Сумні вірші про минуле і почуття, яких уже ніколи не вернути

Минуле. Осінь. Дощ. Вогні.

Вірш, на появу якого мені знадобився тиждень і який просто витісняв усі мої думки останні декілька днів.
Після цього вірша я ще раз переконалася у правдивості слів Галини Вдовиченко про письменників

Дощило темними дощами.
Холодним вітром крило світ.
А я дивилась до безтями
Удаль, на чорний оксамит.
Не видно обріїв.
Простори.
Горіли вікна.
І мости
здавалось поєднають скоро…

Хоч ні.
Пробач.
Або прости.
Або забудь.
Чи просто зникни.
У темряві серед дощу
До несподіванок я звикла.
Ти знаєш – звісно, що прощу.

Єдине: в душу не просися.
Тобі там місця вже нема.
Дощило на багряне листя,
І наливало аж сповна.

А я дивилася навколо
Світ холодом дихнув мені.
Замість прощай,
Кажу – ніколи.
Минуле.
Вітер.
Дощ.
Вогні…

4

Осінні спалені мости

Осінні сходи, що ведуть до згадок, сліз та суму... Ніхто не думав, що так станеться, але так сталося

Мої осінні спалені мости

Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.

Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені -
Це значить, що приречені.

На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.

Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…

Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.

Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…