1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

З душею метелика

Щасливі метелики, вільнокрилі - Погляд Мері... вірші про життя і любов

Щасливі метелики, вільнокрилі

Народилося.
З душею метелика.
І з прихованими талантами.

Щоби їх зростити
Треба дерева.
Та над річками мости.

А ще – любові.
Безвимірної,
Багатоформатної.

Будинок, може, й не будуй,
Але дерево все ж посади.

І у подорож.
Хай навіть не далеку.
Але затуманену,
В чоботях.

Крізь вагони.
А краще – причали.
Щоб зраділа дитяча душа.

Для маленького
Ясноокого метелика,
Потребуючого променів,
Щастя не в грошах…

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Твоїм пасажирським вагонам

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern - Погляд Мері. Вірші про кохання і трохи більше

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern

Я хочу до тебе.
По венах кочують
Пусті пасажирські вагони.

Під стукіт у скронях
Римують сонет
монолітних коліс.

Я хочу до тебе
І марю тобою спросоння.
Полотнами з рельсів
Тебе кудись поїзд повіз.

У тебе
Віконні пейзажі мелькають,
Немов божевільні.

А я услухаюся в звуки
Порушених тиш.

На двох у нас зараз
Хіба що мнима стабільність.

І віра у сили
Що зможемо, милий,
Здолати наступний рубіж.

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Убили дзвонаря

Убили дзвонаря - вірш Марини Кузьменко про життя і правду. Погляд Мері

Щоб іншим не кортіло тривожити комусь потрібну тишу.

Убили дзвонаря,
Щоб іншим не кортіло
Тривожити комусь потрібну тишу.

Спинили правдородження обряд.
Один поперед одного вже пишуть

Посмертні оди і абзаци похвали.
Під тихий плач осиротілих дзвонів
І далі вершачи егоїстичне беззаконня,
Прикривши рясами кишені
І стволи.

Дзвонар схолов.
Прощальний клич затих.
Нарешті тиша,
Комусь конче необхідна.

Він надто чесно грав
Про те вселенське зло,
Яке всі бачать,
А публічно ні, не видно…

PS: під цим віршем варто зазначити хештеги як мінімум #новодворская, #гонгадзе, #немцов, #шеремет, #политковская, #листьев…

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Фарбуй його всього

Типовий ржавий краєвид на фоні бетонної стіни. Фарбуй його всього, цей наш світ.

Купи собі стару іномарку,
Заживи нарешті як людина.
Постав броньовані двері.
Хай думають,
Наче є що берегти.

Але краще велике дзеркало.
Можна навіть не над ліжком,
Бо ж не у готелі.
І дивись на причину своїх усіх (не)щасть на рівні зросту.
Чи висоти.

Навколишня іржа роз’їдає твій мозок,
І тим паче метали.
Але інвестиції в золоті зуби
Неефективні, –
Так кажуть дантисти.

Фарбуй його всього.
Цей світ.
І опісля прямуй до вокзалу,
Щоб вирватися з рутини,
Навіть не маючи машини,
На природу.
За місто.

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком

Оп'янена твоїм вчорашнім післясмаком. Погляд Мері - Вірші про кохання і ще дещо ;)

Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком. Photo rocky_barnes

Думок своїх про тебе не спиню,
Оп’янена твоїм вчорашнім післясмаком,
Я вічуваю під ногами мов стерню.
Рабство думок про тебе
Огорнуло мене м’яко.

Тебе не вистачало вже за мить.
Як зачинилися прозорі тихі двері.
Ти зник у натовпі.
Односекундно й мимохіть
У вузлових сплетіннях транспортних артерій.

Ми йшли географічно врізнобіч.
Але думки обрали інший напрям
Хотілось повторити віч-на-віч
Розірване на згадки, мов на клапті.

Бувай, мій друже.
Брате.
Чи…
Прости.
Продовжити не знаю як.
Слова лукаві.
Я промовчу їх.
Крізь думок туман густий.
Бачу лиш очі –
Такі рідні та ласкаві.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Твій королівський пацюк

Щасливий твій королівський пацюк

Щасливий
Пацюк зі стайні королівської
Вівсом обгодованої.

Такий овес
Є у мріях дітей Ефіопії
На сніданок.

Вони не обділені
Хіба що пустелями,
А вночі – зорями.

Радість вівса зранку
Солодка.
Але для них ще не знана.

Невидимий Бог
Поділив нас
За кастами і класами.

Хтось інший
Твою мрію прямо зараз
Матеріалізовує.

О, так, ти не ефіопський
Пишайся білою расою.

Але і для тебе
Є твій королівський пацюк.
Вівсом
Вгодований.

Подивитися це фото в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Весна прийшла до тебе іздаля

Весна прийшла до тебе іздаля. Фото-подяка - tegza.alexandr

Весна прийшла до тебе іздаля. Фото-подяка – tegza.alexandr

Твоє вікно було змережене гіллям.
За зиму книги позапилювались в шафі,
Але весна прийшла до тебе іздаля,
Щоб вивільнити душу,
Що під шарфом.

І добре вигрітий під променем асфальт
Заніжився, як кіт попід ногами
Настав час звільнення
Від зайвих роздумів
І пальт.
Час нових зустрічей
Та фотокарток бездоганних.

Весна, ти – неймовірна,
Як мольберт
Я в кольорах твоїх виношую надію
Аж жити хочеться.
Іти лише вперед.
Під вітер змін, яким від тебе віє.

PS: це гарне фото я взяла із фотогалереї Олександра Тегзи, у нього ще є, ось тільки подивіться :)!

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Вірш про Київ

Пістрява архітектура<br />
Нелогічно поєднана<br />
Історично загублена.</p>
<p>Куплена.<br />
Ні, продана за купюри<br />
Діоксидом вуглецю обвуглена.</p>
<p>Продавали люди біологічні.<br />
Іроди духовні.<br />
Судді наших нащадків.</p>
<p>Прирекли їх на<br />
Схили Дніпра у бетоні.<br />
Нікчемним десятком підписів<br />
І печаткою.<br />
@mary_kuzmenko – (c) Погляд Мері #киев #київ #вірші #віршіукраїнською #поезія #поезіяукраїнською #поглядмері #вірш

Пістрява архітектура
Нелогічно поєднана
Історично загублена.

Куплена.
Ні, продана за купюри
Діоксидом вуглецю обвуглена.

Продавали люди біологічні.
Іроди духовні.
Судді наших нащадків.

Прирекли їх
На схили Дніпра у бетоні.
Нікчемним десятком підписів
І печаткою.

Подивитися це фото в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

Некрасивій жінці

Але ти зможеш... Фото від strogovintage

Але ти зможеш… Фото від strogovintage

Бог спеціально створив тебе негарною
Для жінки це справжнє випробовування
Бо треба заробляти власною кармою.
Відповідати за гріхи незамолені.

Ти народилася
Можна сказати некрасивою
Як приклад з підручника
Про пластичні операції.
У тебе є лише один вихід: бути сильною
Щоб не стати в чиємусь житті декораціями.

І ти зможеш.
З такою нетиповою зовнішністю
Дуже багато щасливих і вінчаних.
Наповни себе
Книгами.
Чи хоча б сонячністю.
І будеш своїм Чоловіком помічена.

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
2

Вирости можна з думок

Вирости можна з думок, які визначали внутрішні кордони раніше. За фото дякую luciazolea

Вирости можна з думок, які визначали внутрішні кордони раніше. За фото дякую luciazolea

Вирости можна із сукні.
А можна – з думок.
Не поміщатися в те,
Що плекалось раніше.

Ні, це не зрада собі,
А потреба зробити ривок.
Щоб не спинитись
На рівні вже прийнятих рішень.

Ні, це не втрата своїх ідеалів.
Це – пошук нових.
Рух навмання, коли слухаєш
Внутрішній голос.

Аніж плестися за модою,
Де автор – не ти.
Дні проїдати.
Себе проживаючи кволо.

Я закликаю рости.
Хай дивуються ті,
З ким були спільні простори
Трамвайних зупинок.

Скажуть услід: вона – дивна.
Але ти їх прости.
Інакшими можуть бути
Тільки внутрішньо дорослі.
І вільні.

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
2

І я тебе

I я тебе... І ти мене ;) - Погляд Мері. Вірші про кохання. Фото 2moodstore

I я тебе… І ти мене ;) Фото 2moodstore

І я тебе.
А серце калатає.
Наче під дією комусь смертельних доз.
Немає спокою без тебе.
Так, немає.
І розумію, що невтішний мій прогноз.

Мені також.
Якось незручно, однокрило.
Для рівноваги тільки нас не вистача.
Тебе не я, а моє серце полюбило.
І аж вискакує з грудей,
Як зустріча.

І ти мені.
До нутрощів тремтіння.
До кому в горлі
До цензури власних слів.
І хоч забути оте все ми вже повинні.
Та знаю,
Що і ти не розлюбив.

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Крик одинокої жіночої душі

Хочеться, щоб усі жінки були по-жіночому щасливими. Тоді б увесь світ став щасливішим. Photo credit: Jodi Bodtke

Хочеться, щоб усі жінки були по-жіночому щасливими. Тоді б увесь світ став щасливішим. Photo credit: Jodi Bodtke

Безумовно, є випадки,
коли щастя жінки – в її роботі. Проте…

Роки спливали, але щастя все не йшло.
Не йшло,
Хоч серце його вечорами кликало.
Як жаль, що залишилися у пам’яті безликими.
Всі ті, з ким жевріло
І щось було.

І хто зна як промовити гучніш,
Що то найбільша мрія
Потаємна.
Схована.
Щоб ввечері чекав додому хтось.
А не якісь сюжети.
Епізодичні спомини.

Бо щастя жінки – не в роботі.
А в сім’ї.
У чоловікові. У дітях.
У домашньому й тихому.
Щоб ввечері чекав додому хтось
З життєвими турботами
І щирими утіхами…

Поділитися з іншими