0

Написане під дощем

А дощ шумів...

А дощ шумів…

А дощ шумів,
Немов оскаженів.
Зірвався з ланцюгів,
З дахів,
З парканів.

Насправді, дощ -
То свіжості порив,
Щоб сонця промені
Були ще більш жадані.

Я дощ люблю.
Здається, навзаєм.
І монологи під дощем
Стають дуетом.

Бо саме там
Під проливним нічним дощем
Народжуються вірші.
І поети…

0

Душею молодий, а тілом – ні

Купити б молодість... Але ж нема ціни.

Купити б молодість… Але ж нема ціни.

Душею молодий, а тілом – ні,
Бо молодість сховалась в сивині.
І роки пролетіли так невпинно.
Що наче і не жив.
Однохвилинно.
І все минуло так одномоментно.
Хвилини щирих і глибоких сентиментів.
І вічність довгих, аж утомлених чекань…
У ейфорії переможених змагань.
Але ж і поряд з тим – гірких поразок.
Бувало різне.
Але якось так відразу
Настала осінь ще весняної душі.
У круговерті років і дощів.
І фото жовкнуть, наче листя восени.
Купити б молодість.
Але ж нема ціни.

23 лютого 2016 року
21:03:12

0

Зима у словах і думках

фото зима в місті, зима в городе

Зима вже у місті… photo by marine21

Занадто багато слів про ціни і цінності
У реченнях із прихованим змістом.
І все об’єднали єдиним знаком рівності
На жаль, без протестів.
І тільки зимно над містом.

Ми усі вільні душею і вільно народжені.
В кого є сумніви – краще залишити сцену.
Гроші легкі дуже часто з сумнівним походженням.
Зима вже у звичках. У вікнах. У лицях щоденних.

Завтра чийсь ранок почнеться із сумніву й розпачу.
Інші потішаться швидко набутою славою.
А світ вже надихався тютюнового диму досхочу.
І ховає думки за посмішкою зимно-лукавою

0

Думки між будинками й долями

Я буду знаходити відповіді для себе.

Знаходити відповіді для себе

Я відновлюватиму ліпку на будинках
Ще живих,
Але дуже запилених
І складатиму сторінка до сторінки
Книги,
Віддані мені старожилами

І хоч стіни змарніли і вицвіли.
Є такі, що вже майже зруйновані.
Заховавшись у шарф,
В’язаний спицями.
Я блукатиму між будинками й долями.

Буду в очі дивитися пильно їм.
Заглядати аж туди, у несказане.
І разом зі зливою неочікувано сильною.
Знаходити відповіді для себе.
За почутими від когось фразами…

0

Щастю життєвої осені

А вже сьогодні по-осінньому відверті...

А вже сьогодні по-осінньому відверті…

Вірш, що мав бути написаний у шістдесят,
але написався раніше…

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

0

Жіночі історії

жіночі історії, фото дівчини, роматничне фото

Історії жіночі… історії любові, про яку хотілось би розказати і почути.

Цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Не буває двох однакових історій
В одному жіночому житті.
У душі її безмежній і просторій
Сховано історії оті,

Що хотілось розказати
І почути.
Це не фрази.

Це як фрески і ессе:
Змінювалися часи.
А з ними й люди.
Але чітко пам’ятала вона все.

Як вони тікали в парки.
Звали друзів.
Побут тиснув -
Це така була канва.

Проте в подиху у кожному
І в русі,
То була любов.

М’яка… Жива.
Взагалі не штучна,
І безцінна.

Продали те все за півціни.
І тепер вона уже чиясь дружина,
А у нього підростають вже сини.

Але солод разом з гіркотою тих історій,
Згадує із посмішкою на лиці.

І про те, яка любов в житті буває,
Розповість вона колись
Своїй дочці…

2010

0

Задощило у нас на Подолі

Задощило у нас на Подолі...

Задощило у нас на Подолі…

Задощило у нас на Подолі
Вряд будинки намоклі й старі.
Їх заплутані стомлені долі
Світлом вкрили стрункі ліхтарі.

І від того він став затишнішим.
Вітер сквером неспішно гуля.
Стурбували розмірену тишу.
Лиш краплини з гілля.

Кожен двір, куполи і фасади.
Варті поглядів й тисячі слів.

Я іду по життєві поради
До Валів…

14 вересня 2013 року.
Під дощем на Валах.

1

Щасливій нареченій

невеста, жених, наречена, наречений, groom, bride

Вірш щасливій нареченій

Юлі, яку зробив щасливою Богдан :)

Я не бачила тебе красивішою.
Хоч пережили ми разом багато різного.
З тобою ми заслухалися тишами.
І милувалися хризонтемами пізніми.

І може світ загалом не пригадує,
Що ми були не по крові, все ж сестрами.
Пам’ятаєш із вікон наші райдуги?
І трамваї, що стукотіли оркестрами.

Я не бачила тебе щасливішою.
Це читається в порусі й погляді.
Білий колір тебе возвеличує.
Запам’ятаю тебе такою для спогадів.

Ти – безмежно світла й осяяна.
І навіть, коли ми вже будемо сивими.
Пам’ятай, що у тебе завжди є ті,
Хто обійме сестринськими крилами…

31 серпня, 23.30

0

Літня розмова

девушка, красавица, соломенная шляпка, дівчина гарна, гарна дівка, nice woman, summer woman

У мереживі словосполучень… Photo made by Ella Gajewska.

Простирадла блакитного неба
Простелялися за горизонт.
Липи цвітом манили до себе
Звали нас в ароматний полон.

І під сонцем нестримно палючим
Ми ховалися в тінях годин
У мереживі словосполучень
Залишались один на один.

Вітром віялись і розвівались
Жовті фарби навколишніх клумб
Стіни вицвіли наче на старість
І читалося в порухах губ,

Як приємно посидіти поряд
Із навіки своїми людьми.
І здавалось від світу в розмові
У ту мить заховалися ми.

початок червня 2013 року

 

0

Вірш про аспіранта

Гносео... що?

Гносео…що :)? Ні, ніколи не чули!

Аспіранту в нас відкриті всі дороги:
У читальний зал і у архів.
І не чекає він від інших допомоги
Хіба що пару всім незрозумілих слів.

Щоб написати їх, і вивчити завчасно
Внести у зміст і в автореферат.
Бо аспіранту зрозуміло без пояснень:
Такі слова – це діаманти в пять карат!

Із ними можна визначати радикали,
В гносеології знайти свій тео-зміст,
Якщо цього теж виявиться мало -
Він все опише наче абстракціоніст.

А науковий керівник – це друг найліпший
З ним можна і на захист, і у бій…
Тож день і ніч наш аспірант невтомно пише
Про щось серйозне в дисертації своїй.

І у десятках геніальних публікацій
Невтомний він.
Бо зранку й допізна
Його натхненням на усю цію працю
Слугує лише наукова новизна.

У цих двох словах заховано всю правду
Бо аспірант не покладає своїх ніг і рук,
Щоб в один день відчути справжню радість.
Нарешті ставши кандидатом наук :).

0

Старичку на лавочке

мужчина на скамейке, man on bench, man sitting sea, man bench sea

Кому-то раньше, а кому-то – потом…

Навеялось от встречи с дедушкой,
у которого несколько месяцев назад
умерла его жена…

Мы все обречены на одиночество.
Кому-то раньше,
А кому-то и потом.
Услышать голос рядом вдруг захочется.
Листая своей жизни новый том.

Кто-то боится лечь в постель холодную,
А есть просящие себе стакан воды.
Есть те,
Кто пьян своею же свободою.
И те, кто хочет дом без пустоты.

Но это не подвластно нам и неизведано
Мы можем многое купить или продать.
Но каждый раз, вновь с одиночеством обедая.
Вдруг начинаешь ещё больше понимать

Что в жизни каждой люди – это главное
Пока вы рядом
И пока они с тобой.
Нужно ценить их.
Чтобы не были досадными,
Часы, как годы, в комнате пустой…

0

Лише до безтями

стіна, дівчина, wall, girl, love, back

Стін нема. Вір у диво.

Є люди, з якими можна говорити,
мовчати і навіть більше…

Хочеться намалювати.
Або хоча б розповісти.
Можна у межах кімнати.
Чи десь далеко за містом.

Варто лише подивитись.
Хоч важливіше – побачить.
Крізь біло-лагідний ситець
Серце і рідне, й гаряче.

Слухай, нам треба почути
Правду, заховану в тиші.
Хочу до болі у грудях,
Щоб народилися вірші.

Або хоча би картини.
Бачиш, взаємність важлива
Ти все ще віриш у стіни?
Ні, їх нема.
Вір у диво.

Справжність – вона непідробна.
І в почуттях все так само.
Знай, я на інше не згодна.
Лише до безтями…