0

про топ-наречених і топ-женихів

Київський центральний ЗАГС поєднує людей на все життя. А інколи і не на все. Але ж ми віримо у справжню любов, чи не так :)?

Будинок у Києві, який забирає номінантів і номінанток у описаному рейтингу... Центрайльний ЗАГС :)

Оце щойно долучилася до богеми – дізналася хто в Україні є найкращими женихами i найкращими нареченими.
Зізнаюся – посміхнулася широкою посмішкою :)

От як треба насаджувати заняття спортом!
Не через якісь там майбутні результати і хорошу фігуру, а дуже просто: хочеш бути самим кращим женихом – грай у футбол добре. Хочеш бути нареченою найкращою – щодня ходи на теніс.
І можна навіть без лейбла “Кімо” або “Лондонська школа економіки” (вони десь там – треті, п’яті, восьмі у рейтингу). А тут справжній номер один :).

Так що залишилося побажати пану Чигиринському і пані Бондаренко зустрітися, і з гордістю покинути такий сімейно налаштований рейтинг :).

0

про Ваше літо

Потрібно радіти літу настільки щиро, як тільки дозволяє Ваша молода душа і тіло

Коротко про Ваше літо і те, що ще необхідно зробити!

Можна сказати, що Ви ще не повністю насолодилися літом, якщо:

  • Ваш мобільний телефон все ще чистенький і не має жодного відбитку пальців у полуничному сиропі або морозиві (зазвичай телефон дзвонить у самі солодкі моменти життя :))
  • у Вашій сумці або рюкзаку ще не розтанула жодна шоколадна цукерка, при цьому смачно так намастившись на все інше майно :)… Ви ж завжди мріяли, щоб усе було у шоколаді :)!
  • Ви ще не знаєте скільки фонтанів у місті працює і на скількох із них уже відкрився купальний сезон;
  • Вам поки що так і не вдалося одягти все саме світле, красиве і святкове, та потрапити в той день під самий маленький літній дощ. Яка ж це тільки радість іти по теплих калюжах у своєму самому улюбленому одязі :)!
  • Ви до сих пір не умієте лякати комарів так, щоб вони Вас боялися і не кусалися ;)
  • Ваша засмага на фоні білої стіни виглядає дуже навіть солідно :)
  • Ви все ще мрієте про відпустку. Шановні! Треба не мріяти, а вже квитки купувати :)!

Тож якщо Ви “все ще не…” – зараз якраз час! Літо в розпалі, в теплі та в морозиві :)!
Живіть так, щоб уже завтра було приємно згадати пережите літнє сьогодні :)

0

цитата о счастье

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Счастье жизни составляется из отдельных минут, из маленьких, быстро забывающихся удовольствий от поцелуя, улыбки, доброго взгляда, сердечного комплимента и бесчисленных маленьких, но добрых мыслей и искренних чувств.
Любви тоже нужен её ежедневный хлеб.

Государыня Императрица Александа Феодоровна Романова “О браке и любви”- 40 с. – ст. 10

3

Любов розкішна

Найкраще у світі - це взаємні почуття двох закоханих. І тоді все навколо зникає

Любов із смаком стиглих вишень…

Цей вірш я надсилала на
конкурс “Коронація слова-2010″

Любов розкішна,
Коли щиро люблять двоє
Із смаком стиглих вишень
І любові не треба вглиб закопаних скарбів.
Якби лиш погляд очі люблячі зустрів…

Коли є хтось насправді незбагненний,
Любов є всеосяжна і натхненна:
У сотнях муз.
У фразах і зворотах.
Якби лиш руки огорнув коханий дотик…

Єдиний вимір щастя у житті.
І не достойні всі запаси золоті
Того, що робить бідного багатим…
І вносить в сірі будні колір свята.

Адже воістину так є:
Любов свята
В далеких далях і невіданих світах
Шукає кожен…
І радіє, хто знайшов
Любові сяйво і невидимий покров.

4

Проверка дружбы

Нельзя судить человека по сегодняшнему дню. Ведь завтра может быть все совсем по-другому

Стих о дружбе, которая проверяется в беде.

Ты отвернулся и ушел,
Пока беда
Меня так сильно
И так крепко обнимала.

Но милый друг, запомни,
Что через года
Изменятся и жизнь,
И идеалы.

И ты не знаешь,
Кто же будет на коне.
На ком дороги все твои
Тогда сомкнутся?

Настанет день,
И уж тогда придется мне
Решать – принять тебя
Иль может отвернуться.

0

про рух

Потрібно рухатися, адже там, попереду краще життя, яскравіші емоції, світло

Рухайтеся…

Життя в усіх сферах і на усіх фронтах рухають лише ті, хто не стоїть на місці.
А якщо відбувається застій в роботі, в особистому житті або у настрої, то умови самі собою складаються так, щоб змушувати нас рухатися, удосконалюватися і рости

Важливо тільки їх сприйняти не як біду і горе.

Навпаки це є привід для ще одного зусилля, щоб стати ще коханішими, ще розумнішими, ще багатшими. І ще веселішими :).

Це правда. Життя не іде саме по собі.
Життя рухають ті, хто рухається
.

0

Лариса Денисенко. Сарабанда банди Сари

Твір Лариси Денисенко дуже цікавий, інформативний та примушує посміятися

Так виглядає обкладинка книги Лариси Денисенко про Сару і її сарабанду

Про назву. Назва видалася мені цікавою. Плюс до того я знала, що твори Лариси Денисенко належать до еліти сучасної української літератури. І як після цього не спробувати на смак літературну творчість про Сару :)? Єдине, що я не знала, так це зміст слова «сарабанда»

Про обкладинку. Обкладинка мені видалася веселою… Я сиділа, читала і надіялась, що зміст буде не менш вражаючим :). Скажу Вам наперед – не марно надіялася. Байдужою до творчості пані Денисенко не залишилася :)

Про зміст. Твір про те, як у одного чоловіка змінилося життя. При цьому опис іде у дуже позитивному настрої та з такими інформаційними довідками, що Вікіпедія мовчки заздрить тій інформації, що написана у книзі та стосується дельфінів, собаководів та інших не менш живих питань :)
Якщо казати поклавши руку на серце – то мені відчувалася якась штучність ситуації. Ну, не можу повірити я, що хтось отак от просто приїде у мою квартиру і примусить мене спати на кухні :). А у книзі сталося саме так. Аналогічна недовіра стосується питання переїзду собачки, хлопчика та його тата… Без попередження такі речі можуть робитися тільки у книгах і у фільмах :). І про священника якось мутно трохи написано. Але на тому перелік штучного закінчується і починається усе, що сподобалося по-справжньому:

  1. кімната Еміля;
  2. історія із врученням Сарі ключів від квартири;
  3. календар із загадковим розкладом, що був прикріплений до дверей;
  4. іще сотня речей.

І нарешті, пишу офіційно та голосно – тепер я знаю, що таке сарабанда! Сарабанда – це музичний твір :)

Про призначення. Усім бажаючим і тим, хто має оптимістичний склад характеру :)

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 91

6

Не опускайте руки

Живите с улыбкой и стремитесь к солнцу и тогда ваша жизнь будет светлой и успешной

Никогда не стоит опускать руки…

Не опускайте руки, когда трудно
И даже, когда нету сил терпеть.
Жизнь изменяется. Она ежеминутно
Даёт то золото, то сыплет в руки медь.

Не опускайте руки, когда больно
И плачьте лишь с собой наедине.
Ведь жизнь – она не только вспышка молний.
Жизнь состоит из мраков и теней…

Не опускайте руки, когда плохо
Пусть будет свет из глаз непогасим.
А те, кто хочет Ваших поражений
Пусть так и не возрадуются им.

Не опускайте руки, когда грустно
Жизнь коротка. Не тратьте время зря
Ведь радоваться жизни есть искусство,
Листая каждый день календаря…

1

історія з життя Миколи Вересня

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

На читання блогів у мене не вистачає часу.
А от сьогодні прочитала один.
Напевно, час сприяв (година ночі все-таки :)), і напевне, зірки розмістилися у потрібне сузіря. А у Африці щось велике (слон чи гіпопотам :) не витримало лихої долі та відійшло у інші світи :).

Тому скажу коротко – я не люблю політики на своєму сайті, але ж Микола Вересень і не про політику пише, а про життєве, тому раджу – прочитайте, і тоді Вам точно доведеться посміхнутися своєму монітору пару разів :).

8

Марія та Марина – пісня “Я люблю”

Мої думки

Мої думки

У мене є вірш для літературних поціновувачів під назвою “Бути слабкою”.
Він мені дуже подобається і це є один із тих моїх віршів, які я знаю напам’ять (якби я знала усі – я була б така рада :)).
Одного ясного дня до мене надійшла пропозиція щодо створення пісні з цього вірша.
А я ніколи не проти підтримати якусь хорошу творчу ідею, тому…
Continue Reading

0

Про гори

Карпати такі гарні! Не вистачить усіх живописних слів, щоб описати їх красу

Дуже легко закохатися у гори і їх красу… що я, в принципі, і зробила :)

Отак-от просто закохатися у гори,
А потім все життя любити їх
Смереки із ялицями в покорі
А на віддалених вершинах тане сніг.

І очі манить непроглядно гарна зелень.
І час спиняється,
Щоб глянути й собі
На білі хати
В горах схованих поселень
І на стежини, що блукають у траві.

Там інший світ і навіть сонце, що сідає.
Туман долинами
Розлого й гордо ліг
Отак-от просто закохатися у гори.
А потім все життя любити їх

0

чому я не пішла на Парад

Історія про життя людей, які пережили війну, примушує задуматися

Не треба чіпляти на джинси та рюкзаки Георгіївську Стрічку, яка є гордістю наших дідусів і бабусь.

1945 рік. Перша зима після війни. На дворі стояв холод і починався зимовий ранок. Десь на Сході світало.
У напрямку заводу рухалося дві постаті – хлопчик і дівчинка. Вони ішли стояти в чергу по хліб.

Хоча б одна буханка на шість душ своєї війною розбитої сім’ї… Сім’ї без чоловіків. Хоча б одна.

Було холодно. Без валянків у резинових колошах на босу ногу було холодно і йти, і стояти дві години в черзі таких же обездолених.
Але, слава Богу, по графіку хліб привезли. Хоча це не забезпечило однією хлібиною ці дві пари маленьких рук…

Натовпом з’явилися робочі із заводу – чоловіки, що лишилися живими після війни. Ішли напролом. По дітях. По босих ногах (у холодних колошах). Це ж чужі діти. А дома свої їсти хочуть

2010 рік. “Діти Війни” зібралися біля сільського клубу. І ті діти, кому приніс хліб з роботи тато. А потім прилаштував до інституту (добре, що на керівній посаді у заводі був). І ті, хто ішов півдороги плачучи, що хлібину розтовкли в крихти у натовпі…

У нас усі рівні. По закону.
Але які ж тільки у нас усі нерівні у житті…

Я проти пафосу голосних і красивих слів. І не люблю натовпів і хрещатицьких видовищ.

А знаєте чому? Бо завтра буде 10 травня і “Діти Війни” стоятимуть у чергу до лікаря. Або шукатимуть порятунку в ЖЕКу від своїх стареньких проблем.

Чи просто  хотітимуть шматочок ковбаси чи сиру, яку вони не можуть купити на свою пенсію…
Боже, прости наше покоління за те, що ми не можемо достойно відплатити цим Людям за їх втрачену молодість заради нас.

Історію записано сьогодні з телефонної розмови. Маленька дівчинка у колошах на босу ногу – це моя бабуся…