0

Кольцо на безымянном пальце

Кольцо на безымянном пальце много значит

Кольцо на безымянном пальце очень много значит…

Кольцо на безымянном пальце много значит:
Что с нетерпеньем кто-то ждет тебя домой.
И чувства от нее свои не пряча
Ты называешь эту Женщину женой.

У вас есть то, о чем мечтают двое
Только сбывается такое не у всех.
У вас есть то, чему завидовать не стоит
И брать на душу столь тяжелый грех.

Но все же много хочет быть на ее месте.
А кто-то думает украдкой о твоём.
Ведь нет на свете лучше слова “вместе”.
И нет роднее слов “семья” и “дом”.

Я отрекаюсь от мыслей таких порочных.
Что профиль твой навеял вглубь души
И вспомню лишь когда-то, между прочим
Что ты – особенный.
И очень хороши

Сиянье глаз твоих, души,
Приятный голос.
Таких столь трудно в жизни всем найти.
Лишь одно “но” -
Что ты уже не холост.
А значит – нам с тобой, увы, не по пути.

2007 рік

0

Вже осіннє відсиріло небо

І так хочеться, щоби ця осінь не такою як завжди була

Дуже хочеться, щоби ця осінь не такою як завжди була

З думкою про київську осінь на Подолі

Вже осіннє відсиріло небо
В надкаштанній туману імлі
Видно тільки дахів гострі ребра.
І поміж ними – прожилки землі.

Місто враз опинилось в облозі
Не дощів,
А осінніх людей.
І здається, вони вже не в змозі
Йти самі, бо їх вітер веде.

Поміж стін, колись грітих під сонцем.
Там, внизу – жовтолиста зола
І так хочеться щоби ця осінь
Не такою як завжди була…

0

Ты не вернешься

Ты не вернешься

Ты не вернешься. Подведены итоги.

Ты не вернешься.
Как прискорбно понимать,
Что не разделим больше мы
Вина бокалы.

Вчера я прекратила тебя ждать.
От одиночества вдвоем
Уже устала.

Ты не вернёшься
В мои пасмурные дни.
В моменты радостей.
И всех переживаний.

Если обидела -
Меня ты извини.
Запомни меня
Радостью свиданий.

Мы может встретимся с тобой
А может — нет,
Когда дороги нас сведут
На перекрестке.

Хотя, наверное,
Нам через много-много лет
Узнать друг друга
Будет так непросто.

Но как бы не сложилась дальше жизнь.
Я тебе зла ни капли не желаю.
И если уж дороги разошлись,
Прости меня.
И я тебя прощаю…

2012

0

Мій новий день настане

Місцями хмарність в несповіданій душі...

Що б там не було – мій новий день настане ;). Я вже виглядаю його з вікна

Місцями хмарність…
В несповіданій душі
Бува незатишно.
І досить часто – слізно.

Я задихаюся без щирості.
Й віршів.
Гублюсь в скляних будівлях.
І залізних.

Я хочу подиху
Десь звідти.
Аж згори.
І прагну крил,
Бо вітер знає мої плани.

Та вірю:
Що б там не було в житті.
Мій новий день настане.

0

Не зваблюйте дівчат віршами

Не зваблюйте дівчат віршами! Зацікавлюйте собою навіть безвіршово ;)

Не зваблюйте дівчат віршами! Зацікавлюйте собою навіть безвіршово ;)

Сіре небо і краплі вітряного дощу, який летів у всі боки, здавалося б не обціяли нічого хорошого цим липневим днем.

І тут я зайшла в Гугл та написала перші рядки свого вірша “У ній щось є“.
Було багато цікавих пошукових результатів, але я напишу лише за один…

Continue Reading

0

не треба фотошопити її обличчя

Юлія Попова. Фото зроблене Оленою Ангеловою

Юлія Попова. Фото зроблене Оленою Ангеловою

На своїй Facebook сторінці я уже писала про неї, але вирішила ще й тут розмістити. Щоб не забулося і не зникло під тонами новин, фотографій котів, чиїхось думок і рутинних оновлень цієї соціальної мережі. Адже ця історія варта того, щоб люди її читали і розуміли, наскільки різним є світ навколо нас.

Якщо перейти по цьому лінку, то можна прочитати історію Юлії Попової. Точніше, сповідь про її мікрокістозну лімфатичну мальформацію обличчя і життя з цим діагнозом. Я можу уявити скільки сил, часу і роздумів у неї зайняло написання своєї автобіографії у формі цієї статті. Більше того, скільки “за” і “проти” було зважено, щоб взагалі почати про це говорити. Але вона – молодець, змогла пересилити себе і написала.

Її розповідь від першої особи є дуже потрібна і корисна усім, хто є в чомусь “не таким”. Я на своєму життєвому прикладі знаю яке це відчуття, коли на тебе дивляться як на якогось піддослідного кроля – із цікавістю і огидою водночас. Бо вони таких раніше не бачили і при цьому, побачене їх не сильно порадувало, а швидше засмутило…
Одним словом, читайте. А ще – не здавайтеся. І, звісно ж, не вірте усім тим, хто в вас не вірить.

 

0

Твоє щастя буде в іншому

Вірш про нерозділене кохання і розставання

Твоє щастя буде в іншому / Фото GideanyMaiara, Flickr

З думкою про дівчинку,
яку мали б звати Євгенія.

Трішки потерпи.
Десь через місяць уже не так болітиме.
І ти дивитимешся на нього очами ситими.
Ти уже звикнеш без нього ранком снідати.
І засинати без його слів.

Тобі звичайно у це ще не віриться,
Що закінчаться дні болючі ці,
Що твоє щастя буде в іншому…
А той – пройшов крізь тебе.
Не оцінив.

То хай іде.
Не тішся крихтами
Його уваги,
Словами-митями.
Ви вже не будете ніколи друзями.
Чи ти повіриш йому ще раз?

Ні, він не вартий.
Облиш.
Забудь уже.
Адже без нього ти проживеш,
Бо твоє щастя буде в іншому.
А це все залікує час…

15 липня 2017 року, 22:33

0

Мить зради

Вірш про зраду, а не любов / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш про зраду, а не любов. Мить зради / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш, народжений багато років назад.

Тоді мені хотілося померти
В той вечір…
Прямо там серед усіх.
Ті кадри пам’яті, здавалося б, вже стерті.
Та час безсилий і забути їх не зміг.

Тоді я лиш страждала і дивилась.
Я бачила…
Та й ти це не ховав.
Найгірше все
В оту безжальну мить здійснилось.
Як ти її у губи цілував.

І найболючіше – як взяв її за руку.
І найстрашніше – як зрівняв мене, її.
Здавалося, що серце спинить стукіт.
Бо то найтяжче, коли зраджують свої.

І так погано бачить в очі правду,
Яка так тихо убива любов.
Тоді нічому я була не рада.
А ти…
За руку з нею поряд йшов.

0

моя збірка

Тут може бути вами обраний вірш. Фото:  auimeesri / Flickr

Тут може бути вами обраний вірш. Фото: auimeesri / Flickr

Добрі люди мене неодноразово питали про неї, про мою збірку віршів. А мені все не вірилося, що то є потрібним. І от в один прекрасний день, нарешті повірилося.
І я вирішила вчинити так, як робила Хілларі Клінтон у своїй передвиборчій кампанії (Дональд Трамп так не робив, бо тоді б його банківські рахунки почервоніли від сорому ;)). Так само вчинила Вікіпедія, щоб її сервери не померли своєю розумною смертю. І, до речі, так зробив британський The Guardian, щоб їх журналісти не були голодними та сумними.

Continue Reading

0

Якщо вам за 55

А у душі квітчасто й кольорово. Фото: Ken Pick / Flickr

А у душі квітчасто й кольорово. Фото: Ken Pick / Flickr

Скажу чесно: мені звітують про моїх читачів. Оті усілякі Гугли понапридумували таких різних засобів, щоб рахувати відвідувачів, а тоді ще й дають загальний опис моїх читачів. Так-от, щоразу після перечитування такого звіту мені хочеться ще більше писати. І справа навіть не у кількості людей, які мене читають (сама ледве вірю, але більше тисячі читачів щомісяця). Цікавішим для мене є розуміння вас, тобто людей по той бік екрану. Відчуття настрою та душевного стану. Але я не збираюся писати вам суху статистику і поливати мокрою аналітикою. Навпаки, хочу написати всього лише один факт, який мене дуже вразив і надихнув.

Continue Reading

0

Між нами дві, а може три години ночі

236be029ee84f73dd67aa9272074eaf9
Знайшла у добре запакованому архіві

Між нами дві, а може три години ночі.
Чомусь не спиться,
І тобі, напевно, теж
Адже думки мої так приязно й охоче
До себе кличеш ти.

І з дозволу береш
Мій спокій.
Я не звикла до такого,
Бо зазвичай вирішую все я.
А тут…
Це правда.
Я тепер не маю змоги
Забути твоє рідне вже ім’я.

І бачишся ти скрізь,
Я відчуваю…
І часто мрію зі словами «а якби».
Тепер мій світ одне обличчя має.
І все це ти із дозволу зробив.

Ти підійшов
І подивився дуже пильно.
А відмовитися сили не знайшла.
Між нами дві, а може три години ночі
У неймовірній кількості тепла.
Без роздумів про завтра і про потім.
Без визначених кимсь стандартних меж.

Це правда.
Моє щастя на свободі,
Яку собою
Ти мені даєш.

Січень 2010 року