0

Ти зустрінеш її

Ти зустрінеш її... Тож посміхнися, будь ласка, прямо зараз ;) / Фото  freimutjohannes, Flickr

Ти зустрінеш її… Тож посміхнися, будь ласка, прямо зараз ;) / Фото freimutjohannes, Flickr

Я написала цей вірш для конкретного молодого чоловіка, якого зустріла декілька місяців тому. А потім я зрозуміла, що цей вірш є актуальним для ще одного мого знайомого. Згадала за іншого, якому трохи за 30, а також іншого, який маючи науковий ступінь весь в своїй науці та нікуди не поспішає вечорами та на вихідних… Була вже не перша година ночі. А я все думала за них – чудових, розумних, амбіційних хлопців та чоловіків, але які поки що не зустріли своїх жінок. Знаю, що словами ситуацію не виправиш і зустріч не прискориш. Але вірю, що цей вірш трохи підтримає бойовий дух і додасть надії.

Чоловіче щастя буде. Варто тільки чекати і посміхатися.
Жінки любять усміхнених ;).

0

Твоє щастя буде в іншому

Вірш про нерозділене кохання і розставання

Твоє щастя буде в іншому / Фото GideanyMaiara, Flickr

З думкою про дівчинку,
яку мали б звати Євгенія

Трішки потерпи.
Десь через місяць уже не так болітиме.
І ти дивитимешся на нього очами ситими.
Ти уже звикнеш без нього ранком снідати.
І засинати без його слів.

Тобі звичайно у це ще не віриться,
Що закінчаться дні болючі ці,
Що твоє щастя буде в іншому…
А той – пройшов крізь тебе.
Не оцінив.

То хай іде.
Не тішся крихтами
Його уваги,
Словами-митями.
Ви вже не будете ніколи друзями.
Чи ти повіриш йому ще раз?

Ні, він не вартий.
Облиш.
Забудь уже.
Адже без нього ти проживеш,
Бо твоє щастя буде в іншому.
А це все залікує час…

15 липня 2017 року, 22:33

0

Мить зради

Вірш про зраду, а не любов / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш про зраду, а не любов / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш, народжений багато років назад

Тоді мені хотілося померти
В той вечір…
Прямо там серед усіх.
Ті кадри пам’яті, здавалося б, вже стерті.
Та час безсилий і забути їх не зміг.

Тоді я лиш страждала і дивилась.
Я бачила…
Та й ти це не ховав.
Найгірше все
В оту безжальну мить здійснилось.
Як ти її у губи цілував.

І найболючіше – як взяв її за руку.
І найстрашніше – як зрівняв мене, її.
Здавалося, що серце спинить стукіт.
Бо то найтяжче, коли зраджують свої.

І так погано бачить в очі правду,
Яка так тихо убива любов.
Тоді нічому я була не рада.
А ти…
За руку з нею поряд йшов.

0

моя збірка

Тут може бути вами обраний вірш. Фото:  auimeesri / Flickr

Тут може бути вами обраний вірш. Фото: auimeesri / Flickr

Добрі люди мене неодноразово питали про неї, про мою збірку віршів. А мені все не вірилося, що то є потрібним. І от в один прекрасний день, нарешті повірилося.
І я вирішила вчинити так, як робила Хілларі Клінтон у своїй передвиборчій кампанії (Дональд Трамп так не робив, бо тоді б його банківські рахунки почервоніли від сорому ;)). Так само вчинила Вікіпедія, щоб її сервери не померли своєю розумною смертю. І, до речі, так зробив британський The Guardian, щоб їх журналісти не були голодними та сумними.

Continue Reading

0

Якщо вам за 55

А у душі квітчасто й кольорово. Фото: Ken Pick / Flickr

А у душі квітчасто й кольорово. Фото: Ken Pick / Flickr

Скажу чесно: мені звітують про моїх читачів. Оті усілякі Гугли понапридумували таких різних засобів, щоб рахувати відвідувачів, а тоді ще й дають загальний опис моїх читачів. Так-от, щоразу після перечитування такого звіту мені хочеться ще більше писати. І справа навіть не у кількості людей, які мене читають (сама ледве вірю, але більше тисячі читачів щомісяця). Цікавішим для мене є розуміння вас, тобто людей по той бік екрану. Відчуття настрою та душевного стану. Але я не збираюся писати вам суху статистику і поливати мокрою аналітикою. Навпаки, хочу написати всього лише один факт, який мене дуже вразив і надихнув.

Continue Reading

0

Між нами дві, а може три години ночі

236be029ee84f73dd67aa9272074eaf9
Знайшла у добре запакованому архіві

Між нами дві, а може три години ночі.
Чомусь не спиться,
І тобі, напевно, теж
Адже думки мої так приязно й охоче
До себе кличеш ти.

І з дозволу береш
Мій спокій.
Я не звикла до такого,
Бо зазвичай вирішую все я.
А тут…
Це правда.
Я тепер не маю змоги
Забути твоє рідне вже ім’я.

І бачишся ти скрізь,
Я відчуваю…
І часто мрію зі словами «а якби».
Тепер мій світ одне обличчя має.
І все це ти із дозволу зробив.

Ти підійшов
І подивився дуже пильно.
А відмовитися сили не знайшла.
Між нами дві, а може три години ночі
У неймовірній кількості тепла.
Без роздумів про завтра і про потім.
Без визначених кимсь стандартних меж.

Це правда.
Моє щастя на свободі,
Яку собою
Ти мені даєш.

Січень 2010 року

0

Нещасливі разом

Помилка в долю уплелась... Фото  galaxies and hurricanes (flickr.com)

Помилка в долю уплелась… Фото
galaxies and hurricanes (flickr.com)

Я її знала. І я також спілкувалася з ним.
Вони були різні та несумісні. Однак, багато років назад їй потрібно було вийти заміж.
Буває людям потрібно до лікаря. Або потрібно знайти роботу. Так-от і вона в свої тоді ще юні роки вірила, що їй якомога швидше потрібно знайти майбутнього чоловіка. Середовище, в якому вона знаходилася, не залишало їй шансів і вона здалася. Як тільки з’явився перший кандидат – через дуже короткий час вони одружилися. А далі пішло життя, яке виявилося не таким, про яке мріялося. Бо він її любив не так, як вона того хотіла. А вона для нього була не тією, якою спочатку здавалася…

Continue Reading

0

Давай поиграем в слова

Давай поиграем в слова...

Давай поиграем в слова…

Этому стиху несколько лет и он был написан одномоментно в вагоне киевского метро. Я ехала из “Ипподрома” в направлении центра и думала об одной знакомой мне женщине, активной и молодой, которая каждый день решает десятки проблем и умеет делать бизнес, но больше всего она ценит и понимает важность отношений со своим мужем. Ведь работа и бизнес не согреют в холодной постели. Даже купив электроодеяло будет неуютно ;).
Этот стих – моя ода современным людям, умеющим ценить свои отношения и определять приоритеты в жизни и в своем рабочем еженедельнике.

Continue Reading

0

Сергій Жадан. Месопотамія

месопотамія, сергій жадан, книги жадана

Книгу Сергія Жадана “Месопотамія” я купила у книгарні “Є”. Люблю її ;)

Про назву. Якщо повестись на назву і очікувати, що Месопотамія – це якась історична оповідь про життя на території між Тигром і Євфратом, то існує загроза розчаруватися уже на перших сторінках твору. Адже жаданівська Месопотамія не така: тут немає місця для історії в її класичному розумінні. Натомість є дев’ять (не)вигаданих історій із життя чоловіків з цікавими іменами: чого тільки варті імена українців Боба, Ромео чи Маріо або євангелістських Луки, Матвія та Фоми. І вже починаючи з цих самих імен прослідковується основна ідея твору – перебування між двох вимірів, поміж реальністю та вигадкою, смертю і життям. Саме зі смерті все і починається.

Continue Reading

0

Написане під дощем

А дощ шумів...

А дощ шумів…

А дощ шумів,
Немов оскаженів.
Зірвався з ланцюгів,
З дахів,
З парканів.

Насправді, дощ -
То свіжості порив,
Щоб сонця промені
Були ще більш жадані.

Я дощ люблю.
Здається, навзаєм.
І монологи під дощем
Стають дуетом.

Бо саме там
Під проливним нічним дощем
Народжуються вірші.
І поети…