0

цитата про старість

Слова, варті уваги…

У 20, 30 чи 40 років усі думають, що ці слова точно не про них…

Пожалуюсь – плохо остаться без дела, даже в старости. Вроде бы есть ещё силы, но уже знаешь: конец близок, будущего нет. Значительного дела не сделаешь. Остаются размышления и прошлое.

М. М. Амосов “Голоса времён”

0

цитата про місця, де ми були щасливими

Слова, варті уваги…

Спочатку ці слова здалися мені неправдою. Але після декількох повернень у місця свого життєвого щастя виявилося, що так воно і є…

Ніколи не повертайтеся у місце, де були щасливими. До тих пір, поки ви це робитимите, воно залишатиметься живим для вас.
Агата Крісті

Never go back to a place where you have been happy. Until you do it remains alive for you.
Agatha Christie

0

дотягнутися до зірок / reach out the stars

reach out stars, дотянуться до звезд, звездочки в небе, хочу к звездам

Фотозвіт з тренування :) / Workout Report :)

Одного разу я зрозуміла, що настав мій час дотягнутися до зірок.

Правда, година була досить денна і сонце світило дуже яскраво.
Тому можна було вже починати панікувати … типу, ну, не судилося до небесних світил дістатися і все.
Проте, мій здоровий глузд все-таки переміг :).
“Не дочекаєтеся, усі зірки і звьозди, я вже на підході”, – подумала я.

Дістала увесь свій зірковий арсенал і обхопила його двома руками так, що існувала загроза зміни магнітного поля їхніх орбіт :)
Чесно кажучи, Сонце у ясному небі теж було здивоване такому повороту подій :).

Однак, факт залишається фактом: моє перше тренування у дотягуванні до зірок відбулося успішно, тож тепер я знаю, що це зовсім не складно.

Варто тільки дуже захотіти і робити все можливе, щоб у зірок просто не лишилося іншого вибору окрім як летіти до Ваших обіймів :).

In English

Continue Reading

0

Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

красива дівчина, гарна фотографія, дівчина і хлопець, красива пара, beautiful Ukrainian woman

Я тебе люблю.Сказане двічі. Чоловічим та жіночим голосом.

отака я колись була :)…

Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.

Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…

Так, я грала музикою в нотах
І спалахувала в сотнях різних гам.
Ми стояли поряд і навпроти.
І, не давши волю всім словам,

Я у погляді з-під вій вугільно чорних
Мовчки світ до ніг тобі стелю.
А собі я залишу бездонне море,
Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

2007

0

Мрія № 3 / Dream No.3

хлопець, серйозний хлопчик, красивий мальчик, гарний хлопчик, красиві очі хлопчик

Після серйозної розмови зі схожим парубком я замріялась…

На днях поспілкувалася з пятирічним, але дуже серйозним хлопцем.
Кажу чесно – мені сподобалося спілкування з ним.
Рідко вдається так щиро поговорити :).

Він сказав, що стане звісно ж футболістом.
Я йому повірила, адже він взявся мені пояснювати чим відрізняється червона картка від жовтої з виглядом фахівця своєї справи.
І от як тільки наша розмова набрала хорошого темпу і ми вже майже перейшли на тему улюблених футболістів, я випадково запитала чи ходить він у спортивну школу.

На моє просте питання він так само просто відповів, що ні.
Адже у його далекій полтавській провінції (з точки зору Києва, звісно :)), немає спортивної школи.
А найближчого його друга привозять до бабусі-сусідки дуже рідко…
Тож дитина мені пожалілася, що нема з ким і в футбол пограти.
Я впевнена – таких хлопчаків на ту провінцію точно з десяток набереться. Якраз на футбольну команду!

Тому в мене миттєво виникла мрія № 3.
Хочу, щоб у невеличких містах і селищах міського типу працювала хоча б одна спортивна школа.
Бо куди дітися оцим дітям із талантами плавців, спринтерів і футболістів, які плавають лише влітку в озері, бігають лише на вулиці і грають у футбол зі стіною?
Тому мрію.
Хоча б по одній…

Dream No. 3 in English

Continue Reading

0

ніколи і вгору глянути / no time to raise up my head

Love work, love computer, love laptop, улюблена робота, люблю роботу, любимая работа

Якщо за стіною роботи світу білого не видно, треба терміново щось з нею робити… Як мінімум полюбити, чи що :)

От буває таке, що ніколи і вгору глянути.
Треба і туди встигнути, і сюди.
І навіть коли вже знайдеш мить, піднімеш голову догори, а тут бац – і звідти на тебе теж падають вони – улюблені справи :).
Чи може і не такі вже сильно улюблені…
А може і не падають, а плавно спускаються на повітряних кульках :).

Але ж їх суть залишається незмінна і скільки не пий чаю з цукром, солодшими вони не стануть. Тож, нічого вдіяти не можна.
Недарма ж робота (наука) співає “Полюби меня такой, какая я есть” :).

Тож щоб вижити в цьому світі лишається тільки одне: змиритися з її (тобто роботи) капосним характером, не лінуватися, і терміново рятувати себе, і починати розгрібати завали і замети на столах і у і-мейлах.
Пішла і я брати необхідні знаряддя. Ще побачимо хто кого :)
Понеділок в поміч!

In English

Continue Reading