0

Мы – бойцы

Стих о бойцах и необходимости решения сложных задач

Да, мы выстоять должны… Photo by Flibustier et Cie

Мы – бойцы.
Мы знаем слово “надо”.
До последней грани и звонка
Выстоять.
Нельзя сейчас нам падать.
Слишком цель важна и велика.

Из последних сил держаться трудно.
Зажимает нас обыденность в тиски.
Серостью нас накрывает утро.
Проигрыши часто столь близки.

Но держаться.
И бродя по перекресткам
Выбирать пусть даже трудные пути.
В жизни быть бойцом
Не так уж просто.
Легче в сторону
Тихонько отойти.

Только так совсем неинтересно
Плыть с течением,
Что к берегу несет:
Там исход один
Давно известный
В суете обыденных забот.

Трудно всем.
Помехи слева, справа.
Жизнь несется по круговороту дней
Но мы выстоять должны
Не ради славы,
А для чистой совести своей…

 

0

червоними? ні, чорними нитками

Написане від одного українського серця, небайдужого до долі України

Написане з щирістю від одного українського серця

Новоприйнятим статтям
145-1 та 145-2 КкУ присвячено

Якщо Ви умієте вишивати хрестиком – Ви безсумнівно знаєте це відчуття.
Це коли уже завершивши якусь частину роботи, знаходиш один помилково зроблений стібок, із-за якого доводиться розпускати усе уже вишите. Оте одне невірно вишите псує усю картину.

У мене сьогодні пів-дня було аналогічне відчуття, що повертаємося до старого, давно пережитого і уже забутого.
У Кримінальному кодексі 1960 року була аналогічна стаття – саджали у тюрму за наклеп. Сьогоднішні плоди життєдіяльності Верховної Ради України щодо кримінальної відповідальності журналістів за наклеп знову додали гіркого присмаку із ароматом минулого.
Маючи таку статтю у Кримінальному кодексі дуже легко фільтрувати все і вся.

Неугодні любителі української правди уже склали свої  найнеобхідніші речі у валізку і щоразу публікуючи нову статтю перевіряють її зміст, по всяк випадок…
До речі, у зв’язку зі зростанням кількості ув’язнених по цій статті може відбутися раптове відкриття ще однієї (двох, трьох…) виправно-трудових колоній чи інших аналогічних закладів для такого порушників.
Буде навіть описано позитивний ефект вказаних дій. Типу «створено десяток робочих місць наглядачів». А що, скажете не буде? Буде, звісно! Або щось типу «Україна нарешті стала правовою державою». О, так, це буде самий смак, коли фраза «наклепам бій» буде намагатися побороти бренд «стоп цензурі».

Ой, як це сумно – знову вишиваємо чорними нитками

2

Вірш про скарби

Вірш про золото і скарби у житті

Наявність золота робить життя більш комфортним, проте з кольоровою душею жити набагато цікавіше :). За фото дякую Антону Хмілевському зі Львова

Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.

І тут всі скажуть: звісно ж по скарби!
Є карта, вітер,
Молодість.
Свобода.
Вперед до золота свій крок
В цю мить зроби.
Здавалося б:
Ну все, ідемо.
Згода!

Проте.
Все легко на словах.
В житті не так.
Вітри зустрічні.
Карти помилкові.
А золото – із тих наземних благ
Яке не варте почуття чи слів любові

Тому я вирішила.
Ні, я не піду.
Можливо там,
В майбутньому.
Пізніше.
Натомість буднів площину свою бліду
Я розмалюю
Кольорами світлих віршів.
Шукатиму нових відтінків фарб…

Я вірю в силу правди.
Мрій.
І слова.
Бо як на мене – то і є найбільший скарб,
Коли душа відкрита й кольорова.