0

Українським перемогам

Гордість за Україну і щастя українських перемог

Ось така вона – калинова українська душа, невтомно віряча у те, що вдасться :)

Українським переможцям,
стипендіатам,
олімпійцям…

І переповнює такий приємний дух
Від того, що ти – просто українець
Калинова душа – серед хоругв
Вишита хрестиком,
Але по вартості безцінна

І не здається.
Бо найбільша із чеснот
У когось вроджена,
А в декого – набута,
Це віра у досяжність всіх висот
Хоча реальність є складна і люта

Спиняє хід думок.
І хід коліс
Людина враз стає маленька
І безкрила
Але ж душа…
Вона не дивиться униз
До сонця тягнеться, бо в тому наша сила.

У світлості. В бажанні досягти…
Хай просто українець
Та з душею.
І хоч не вірять в нас ні люди, ні світи.
Та переможець сильний
Лише вірою своєю.

29 – 31 липня 2012 року

PS: Прочитала щойно інтервю із Яною Шемякіною на “Українській правді” і вірш сам собою дописався :).

0

попередньо жившим людям / for people who previously had lived

Я їду на мою революцію. Взяла лише саме необхідне :)

Бувають десятиліття, коли не трапляється нічого, і тижні, за які відбуваються революції.

Отак живе собі людина в щоденному світі, вирішуючи типові проблеми кожного дня і сподіваючись вирватися із цього зачарованого кола.
Багато років живе, уже навіть звикла.

А потім у один день – опа, революція :)!
Зявляється звідкилясь Особистість або дві (то у дуже щасливих випадках). Назвем їх юні революціонери :). Хоча їм часто за 40, 50 чи 60.
І тут все починається…

Продовження та In English

Continue Reading

4

літня правда / summer truth

Моє морозивне алібі / My delicious alibi

Хотіла як завжди щось вигадати з метою виправдання свого сайту у раптовому зникненні, проте не можу.
Спатиму погано, совість замучить.
Тож пишу правду.

Отже, на запитання де подівся мій сайт, який не працював мо’ й цілий тиждень відповідаю офіційно: неймовірна українська спека довела його до того, що замість того, щоб платити за хостінг (це типу комунальні платежі за місце проживання в Інтернеті), усі гроші були витрачені на… морозиво :).
І далі йде перелік усіх видів морозива з’їденого за останні n-днів :).

Усе було дуже ванільно та смачно аж поки суворий дядько по імені Провайдер, не дізнався про наше морозиво.
Йому теж було спекотно, тож він розлютився, що ми з ним не поділилися морозивом.
І закрив хвіртку до мого сайту, щоб ніхто зайти не міг.

Продовження + In English

Continue Reading

0

Я не можу тебе не чекати

Я не можу тебе не чекати і мені ти хоч вір, хоч не вір. Та реальність моя безпорадна, як мисливцями загнаний звір, що тобою щокраплі радіє і без тебе клітинно вмира

Інколи з часом розумієш як тільки добре, що хтось не прийшов…

Я не можу тебе не чекати.
І мені ти хоч вір, хоч не вір.
Та реальність моя безпорадна.
Як мисливцями загнаний звір.

Що тобою щокраплі радіє.
І без тебе клітинно вмира.
Я з тобою в душі молодію,
А без тебе як вічність стара.

Я пригадую спогади.
Тішусь.
І кидаюсь під потяги мрій.
А тоді плачу строфами віршів
По поверхні безмежно прямій.

І чекаю.
Ходжу і чекаю,
Щоб почути як шепче замок,
Що пройшов ти.
Крізь темінь безкраю.
Визволяти мене від думок…

PS: Вкотре почувши пісню Adele під назвою Someone like you у мене звідкись з’явилася думка опублікувати оцей вірш, написаний декілька років тому у дві тисячі… не важливо якому році :). Він довго терпляче чекав у шухляді.

PS-2: Як і у Adele за оцим віршем ховається одна історія любові, але без традиційного «довго і щасливо».
Але з часом події, які не сталися, набувають нових відтінків і замість смутку прилітає радість від того, що хтось очікуваний з невідомих причин чомусь не прийшов…