0

цитата про його появу у її житті

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

…вона ніби очікувала на його появу, ось він і зявився. Його стало раптом надто багато в її житті. Він був із нею всюди, він заступав її собою перед камерами, мовби витісняючи її з кадру, чого раніше в неї ні з ким не було і що її, судячи з виразу обличчя, цілком влаштовувало.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 336

0

Оксфордський словник

Як я сьогодні відкрила Оксфордський словник :). Чудове видання із неймовірно цікавим змістом. Цілими днями так би і читала

Історія про те, як я сьогодні відкрила Оксфордський словник :)

Ми всі без виключення знаємо, що найцікавіші речі з нами трапляються випадково.
От і зі мною щойно так і сталося :).

Взагалі-то сторінки браузера не віщували чогось надзвичайного.
Я всього лише зайшла в Оксфорсдький словник подивитися значення одного замислуватого слова…
А тоді вирішила почитати що там іще пишуть (знаєте, жіноча цікавість править світом :).

Continue Reading

0

Сергій Жадан. Ворошиловград

Сергій Жадан написав дуже сучасний і чудовий твір Ворошиловград. Правда чоловічої реальності в українських буднях

Сергій Жадан і його Ворошиловград

Сьогодні закінчила читання… Тож пишу по-свіжому.

Про назву. При купівлі книги, назва здалась мені багатообіцяючою. Проте скажу чесно – я не відразу згадала яке місто звалося Ворошиловградом… Гугл сказав, що то був Луганськ.

Про обкладинку. Мені подобається підхід видавництва «Фоліо» до оформлення їх видань. Тому ворошиловградська книга, на мою приємність, не стала виключенням :).
Фото АЗС часів СРСР є полем для фантазій. Моя фантазія вирішила, що чоловік у фуражці – це Коча (один із ключових героїв твору :)), хоча я думаю, що Жадан думає по-іншому :).

Про зміст.
Краща книга 2010 року за версією БіБіСі?
Читаючи останню сторінку твору, я з цим згодилася. Але протягом 442 сторінок я не завжди так думала.
Проте… давайте про все по черзі.

Continue Reading

6

Якби ти знав

Якби чоловіки знали про те, що думають жінки, вони б поводили себе по-іншому

Якби… Фото by Nika Shatunova

Якби ти знав
Як мріється під вечір
Під сині стіни.
І вітри з віконних рам,
Коли раптово
І, як завжди, недоречно
Ліхтар розігрує
Переді мною сцени драм.

Якби ти знав
Про несказанну ніжність,
Яка за мене більша у стократ.
Я загубилась поміж довгих тижнів
І у системі
Знаних всім координат…

Якби ти знав
Скільки в житті моєму
З тобою є пов’язаних подій.

Якби ти знав…
Ти б точно не дозволив
Бути в цю мить
Між стін і рам
Одній.

2011, остання п’ятниця зими

0

цитата про думки чоловіків

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

…я довго торкався її волосся, не знаючи, що їй сказати, вірніше – не знаючи, що б вона хотіла почутиБрехати їй не хотілося, казати правду – тим більше.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 342

4

жінки можуть плакати

Про причини того чому жінки плачуть і легкість стану після сліз

Чому жінки плачуть? Фото by seaofowls

У жінок є одна велика життєва перевага – вони можуть плакати.
Можуть відміряти сльозами усе несказане і непочуте.
Це дуже навіть природно і не викликає зайвих питань.
Точніше, питання виникають.
Проте швидше за все вони зводяться до одного-єдиного «чому?»…
Відповіді немає. Коментарі зайві.
І дуже часто – німа сцена. Занавіс.

Але потім обов’язково стає легше.
Звісно, від сліз нічого в житті не змінюється.
Оте жіноче «чому?» буде і надалі визирати із-за голих дерев та нефарбованих парканів.
Шептати здогади і вселяти сумніви.
Але ж стає легше

І тоді знову по колу.
Жінки
їдуть на роботу і вселяють надію.
Прикрашають собою і навколо себе.
І так-от живуть у своєму світі.
Аж до того часу, поки одного дня або нічим не особливого вечора уже не можна витримати.
І тоді у них з’являється велика життєва перевага.
Вони можуть плакати

0

довга цитата про природу відносин з жінками

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Потім я думав, що життя і складається з таких речей, з цих умілих, пристрасних рухів старших жінок, які робили нас дорослими, навчали, як могли, любові, аби у нас, пацанів зі спального району, не склалось враження, що в житті є місце лише для боротьби та помсти… навряд чи більшість із нас це розуміли, користуючись їх відданістю, такі речі в більшості випадків сприймаються легко і забуваються швидко, ніхто не надає особливого значення стосункам із жінками, всіх захоплюють стосунки із життям і смертю, ніхто не знає, що жінки – це і є життя і смерть.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 294

4

Сильной

Главная сила в жизни состоит в душевном спокойствии не смотря ни на какие проишествия и бури

Ей, сильной… Фото by strochka

Поболит и перестанет.
Ты же сильная.
Зачеркни боль испытаний
Красной линией.

Успокойся.
Ведь нельзя быть заплаканной.
Вы с ним оба ведь неправы
В жизни так оно.

Потерпи.
Всё очень скоро наладится.
Лишь одень
Бархатно-черное платьице.

И наполни себя
Духами-чувствами.
Присмотрись – увидишь блеск
За днями тусклыми

И иди, расправив плечи.
Ты же умница.
Улыбайся даже встречным
Грустным улицам.

Без него? Конечно, сможешь.
Конечно, милая!
Ищи того, с кем ты похожа.
А все унылое…
Да и слова.
В ночных прогулках
И страсти омуты.
Оставь в подаренной шкатулке.
С узором золота…

2011 год, в период между январем и прошлым

0

світ втомився зимувати!

Посміхатися потрібно і взимку, і влітку. Не зважаючи на пору року, настрій має бути хороший

Весна уже скоро. А знаєте чому?
Тому що світ втомився зимувати :).

І у мене є сотні підтверджень цього (але не лякайтеся таких слів, бо моя лінь переможе і я напишу всього лише перші п’ять :)))…

Так-от, варто було лише зацікавитися цією темою як відразу стало ясно, що:

  • усі зимові свята закінчилися… або майже всі (під цими словами я розумію Великий День Чоловічого Календаря :)). Проте після 23 лютого – не знаю як кому, а у моєї зими точно прийде «стоп» і я буду пити уже лише весняні келихи шампанського :)
  • кожен другий із двох мною опитаних каже про весну вголос. У той час поки він це робить, кожен перший киває схвально головою :). Таким чином, більшість весну хочуть вербально (від слова «верба» – дерево таке українське і зелене :)), а усі інші – просто хочуть :)
  • хто був сьогодні на вулиці – той знає який там мороз. Явний і відчутний мінус :(. Проте! А Ви сонечко бачили :)? А помітили як усе розтавало від найменшого його теплого дотику? Отож-бо :)! І це тільки початок!
  • останніми днями на роботі я нарахувала три жовтенькі светри, дві рожеві блузки та одну легко-салатову сорочку :). Було ще трохи блакитного, ніжно-пурпурового і фіолетового :)… Не знаю що сказали б з цього приводу великі психологи, але мені все стало ясно з першого погляду :)
  • і найголовніше – усі неприховано бажають весни. А ви ж знаєте, що своїх бажань треба боятися. Адже вони мають властивість збуватися :). Тому особисто я свої бажання весни посадила на сухий пайок… відпайування станеться в ніч з 28 лютого на 1 березня :).

А до того часу я пропоную Вам теж більш прискіпливо оцінити навколишню обстановку і пошукати свої підтвердження весни :)… Як мінімум – почніть з календаря, який гордо заявить Вам, що до весни залишилося якихось там 12 днів :)

0

Краса заслужено дісталася зимі

Взимку вночі у вітряну і холодну погоду вірші можуть стати найкращою розрадою в житті

Вірш про одну холодну ніч зими, про вітер, про слова на склі.

Краса заслужено дісталася зимі.
В ночах заметених
Ходили змерзлі тіні.
Думки не підкорялися мені,
І в темряві блукали сновидіння.

Ховалися від вітру лютих рук.
Дерева часом втомлені та сонні.
І сніг, як заметілі кращий друг,
Не втримався і впав на підвіконня.

І я не втрималась.
Торкнулася до скла.
І повела мені відому плавність ліній.
Зима студила і морозами цвіла,
А я не знала – то вже сніг, чи то ще іній.

Тому повірила пронизливим вітрам,
Що бродять у нічній холодній втомі.
Залишивши їм слід свого тепла,
На склі, у лініях
Що лиш мені відомі.

2011, лютий

0

Пролетела, как фанера над Парижем

Бывают в жизни такие ошибки, что просто хотел бы их стереть и забыть навсегда

А могла бы обойти! Но нет же, грабли… Опять они, родимые.

Пролетела, как фанера над Парижем.
Проиграв все карты.
Фишек столб.

Ветер растрепал мои афиши.
Матерясь, их дворник
Вниз соскрёб.

И затерлись туфли,
Лаком крыты.
Не хотелось,
К сожалению, пришлось.
Выйти в свет
В таком негожем виде.

Хватит жить,
Надеясь на «авось»!

Дышу ровно.
И иду свободным шагом.
Вдоль и можно даже поперёк.
А могла ведь обойти,
Но снова грабли!
Видно в том
Сейчас мой жизненный урок.

2011 год февраль месяц 11 число 13 час 51 минута