0

цитата про власну історію кожного

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

І тоді вона почала думати про велетенську самотність, яку час від часу відчуває кожна людина, навіть якщо живе в оточенні близьких їй людей.
Кожен прагне бути почутим, кожен має свою власну, ніким не вислухану історію.

Ірен Роздобудько “Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя”

0

Професіонали Своєї Справи

Професіонал своєї справи - це звучить дуже гордо!

Завжди приємно мати справу з професійними людьми. Фото by_gayeva

Я люблю професіоналів своєї справи, не дивлячись на те чи це двірник, перукар, чи Президент.
Я люблю людей, які тихенько роблять свою роботу із совістю, не заявляючи на весь світ про свої щоденні подвиги.
Хтось відправив за сьогодні двісті листів, а інший прибрав усе листя на своїй ділянці, а ще хтось дав своїм покупцям привід зайвий раз посміхнутися…
Звісно, у масштабах інших життів такі речі здаються маленькими, проте нічого не залишається непоміченим.

Мені подобаються ті, хто мовчки працює і має результат своєї роботи. Я поважаю тих, хто смиренно робить доручену справу.
Адже так загартовується сталь і так виховується професіоналізм.
Без співчуттів і жалощів. Без скарг на тяжку долю і непомірну роботу.

Роботи існує рівно на одну справу більше, аніж можна зробити.
І це логічно, адже, коли зроблено усе, значить це вже стеля і вище вже нема куди підніматися, розвиватися, злітати душею та інтелектом.

А от коли роботи не початий край… :)
Коли приходиш і думаєш – з якого боку краще відкрити двері, щоб гора справ не привалила випадково :)
Якщо звечора думаєш, що вчора було безробіття у порівнянні із тим, що буде завтра :)
Значить для вирощування Професіонала створено усі сприятливі умови і вже нічого не залишається окрім того, як починати професійно рости :).

0

цитата про сильних світу цього

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Мені кумедно читати про пішаків, що вважають себе королями.
Смішні статейки в газетах зі світлинами “сильних світу цього” в саунах, із побрехеньками про їхні презентації, “королівське” полювання, їхні прибутки, їхніх дружин і нащадків-наркоманів.
Нудно, нудно, панове! Це – верхівка айсберга, несвіжа, засиджена чайками й добряче підтоплена.
Яскравою вона здається лише здалеку…
Ірен Роздобудько “Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя”

1

Всем пока что одиноким

Ожидать - это так трудно. Это просто чрезвычайно сложная задача, но... Ожидающий - дождется :)

Подождите ещё чуть-чуть. Ваше счастье уже на подходе :)…

Лучше быть пока что одиноким,
Чем быть с кем-то,
Но, по сути, жить фальшиво.

Я хочу сказать сейчас об этом многим:
Вы не тратьте жизнь свою и силы
С нелюбимыми.
Не проводите свое время
Если сердце не лежит – зачем притворство?
Не меняйте свое счастье Вы на деньги…
Человек без счастья станет чёрствым.

Не бросайтесь в крайности и грани.
Просто ждите от судьбы покорно милость,
А потом Вы удивитесь даже сами,
Что вот так всё превосходно получилось.

Так что всем, пока что просто одиноким.
И всем тем, кто хочет нежности, заботы,
Нужно ждать с  улыбкой своё счастье!
Дожидается лишь, тот, кто ждет кого-то…

0

цитата про виживання

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Коли діло доходить до виживання, немає часу на балачки про загальнолюдське та про добробут.

Любко Дереш “3D для Європи” (зі збірки “Трициліндровий двигун любові”)

0

Я не прощаю

В жизни каждого из нас есть свой критерий того, что мы можем воспринять и простить, а что - нет

Есть вещи, которых я не прощаю

Я не прощаю обид.
И не прощаю измен.
Я так боюсь серых дней
И белых каменных стен

Я убегаю от жизни.
Ну, а точней, от себя…
Я не хочу быть любимой
Сама его не любя.

Мне надоела неправда.
Точней открытая ложь.
Всегда есть то, что не надо
И то, чего ты не ждёшь…

Друзей так мало надёжных.
Мы никому не нужны…
Я не люблю всё, что сложно
И так боюсь тишины.

И вроде нет же причины.
Писать вот эти слова.
Но много просто не видно.
Ведь наша жизнь такова…

0

Любко Дереш. Культ

Книга Любка Дереша, яка претендує на перемогу в багатьох бест селлер номінаціях

Культова обкладинка від Дереша

Про назву. Прочитавши назву, я відразу відчула щось нереальне, недетективне, неліричне, нестандартне.

Про обкладинку. Іншої обкладинки при такій назві бути не може. Адже якби було зображено щось конкретне, то відразу можна подумати що це книга про культ цього зображення. Якби було чиєсь фото, то взагалі я б взагалі задумалася чи варто купувати цю книгу. Не люблю культових книг про людей, які цього не варті.

Про зміст. Одна з поки що кращих книг Дереша. Коли я дізналася хто такий цей Любко, про його творчість і скільки у нього вищих освіт, то я відразу почала поважати його ще більше :). Але повернімося до книги.
Поєднання реального і фантастичного тут дуже гармонійне. Простий хлопчина Юрко Банзай, його яблука у рюкзаку і викладання у сільському коледжі. А ще простий біографічний початок про те, як він пробував ЛСД, як побачив свою Дарцю і безпонтові враження про життя. Дереш назвав у цьому творі речі своїми іменами, за що я, як вдячна читачка, дочитала твір до кінця :).
Ну, а щодо фантастики… Я не є прихильницею такого жанру, але дерешівська фантастика особлива. У нього нема якихось надзвичайних збочень уяви, але є таке, що викликає “гусячу шкіру”. Особливо завершення книги про Дарцю Борхес і пісню про “Дім сонця, що сходить”. Ця книга яскрава і добре розвиває фантазію читача.

Про призначення. Для учнів старших класів, студентів вищих навчальних закладів, а також для усіх, хто захоплюється легкою фантастикою і любить щиро українські слова і обороти.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 96.

0

Ірен Роздобудько. Все, що я хотіла сьогодні

Ірен Роздобудько - чудова авторка цікавих і сучасних творів

Обкладинка книги Ірен Роздобудько “Все, що я хотіла сьогодні”

Про назву. Десь я читала, що назва для кращого запам’ятовування не повинна складатися більше, ніж з трьох слів. Ірен Роздобудько вирішила продемонструвати вольовий протест цьому правилу, назвавши п’ятьма словами, та ще й однією комою :)

Про обкладинку. Особливих емоцій не викликала. Ніякого асоціативного ряду із назвою і змістом помічено мною не було. Симпатичненька та і все.

Про зміст. Знаєте що таке “криза сьомого року сімейного життя”? Якщо ні, то після прочитання цієї книги складеться враження, що Мирослава і її супер-Вадим одружені саме стільки. Точніше, судячи по стану психологічного конфлікту їх шлюб оцінюється десь років на сім…
Хоча, я почала не з того :).
Якщо Вам ставили колись невірний діагноз у лікарні, то з перших рядків ця книга стане рідною. Оскільки мені такий діагноз ставили, тому я відразу зрозуміла роздуми цієї жінки.
Звісно, трохи багато екстремальних ситуацій описано як на один день… Але читається дуже добре і формат “метро/книги” дає можливість за пару днів у метро або іншому транспорті прочитати все, що Ірен Роздобудько хотіла сьогодні :)
До речі, усім, хто читав цю книгу, врізається в пам’ять епізод із новорічними закупівлями і олією…

Про призначення. Тим жінкам, які у своєму шлюбі відчувають сьомий рік. Тим жінкам, які звикли робити усе правильно і дуже добре. Тим жінкам, у кого в житті поставлено невірний діагноз. Тим жінкам…

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 96

12

Вірш для тата

Вірш про любов до Батька, до свого Тата, до самого рідного

Я так тебе люблю. Спасибі тобі, Тату!

Я рідко говорю,
Що я тебе люблю
Ти рідко чуєш те,
Що так мені потрібний.
Це в ритмі наших днів.

Хоч ти завжди умів
Підтримати мене.
Спасибі тобі, рідний!

Хоча я не назву
Усіх своїх подяк.
Їх знає тільки Бог.
І в серці їх ношу я.

Але скажу: “Пробач”.
За те, що рідко так
Твій рідний щирий сміх
Крізь справи поряд чую.

Я пам’ятаю все.
З дитинства до тепер.
І знаю що мені,
Ти ладен світ віддати.

І хочеться, щоб час
Усі проблеми стер.
Я так тебе люблю.
Спасибі тобі, тату…

0

про чисті гроші

Гроші не завжди брудні, інколи вони бувають дуже-дуже чисті :)

Гроші чисті, веселі та яскраві

Сьогодні я зрозуміла що таке чисті гроші :).
Це ні багато, ні мало – одна купюра номіналом у 100 гривень, знайдена у найпотаємнішій кишені найулюбленіших джинсів, яка була випрана у порошку “Аріель” і висушена під промінням київського сонця.

При цьому тезу про те, що гроші не пахнуть було абсолютно спростовано.
Мої чисті 100 гривень пахнуть ароматом троянди і ще чогось незрозуміло приємного – спасибі “Аріелю” :).
І взагалі, враження від чистих грошей залишилося позитивне. Єдиним недоліком є трохи помята шапка Тараса Григоровича Шевченка після такої процедури… Але, в принципі – то дрібниці. То так модно зараз :)

Так що раджу і Вам мати справу лише із чистими грошима.
І тоді Ви самі переконаєтеся, що коли гроші чисті, то навіть Тарас Шевченко ширше з купюри посміхається :)

0

Вірш про мою Оболонь

Одному з найулюбленіших і найрідніших районів міста Києва

Оболонь у Києві це одне з найкращих місць для проживання - чудовий і гарний район

Оболонському району міста Києва присвячено…

Іду по Героїв Дніпра
І трохи вже пізня пора
В моїм майже рідному домі
Ось тут, на моїй Оболоні.

В повітрі від солоду хміль.
А взимку: яка заметіль
Кружляла у танці нічному…

І біля сусіднього дому
Мене зачекався бузок.
Неначе із давніх казок
Стоять в один ряд мої клени
Там влітку таке все зелене.
А взимку – безслівно і біло
Моя Оболонь, ти зуміла
Навіки у серце запасти…

Спасибі, я бачила щастя
На твоїх проспектах буденних…

Повітря вдихаю з натхненням
І йду до знайомих вогнів.
Отут кожен вечір горів
Простий оболонський ліхтар.

Здіймався у аурі чар
Мій світ. Недосяжний стороннім.
Ось тут, на моїй Оболоні…

0

Галина Вдовиченко. Пів’яблука

Галина Вдовиченко має дуже хороші шанси стати однією з найкращих сучасних письменників України

Пів-яблучна обкладинка від Галини Вдовиченко

Про назву. Я не люблю слова із апострофом. Їх складно вимовляти. Тому назва мене не сильно вразила.

Про обкладинку. Обкладинка тематична. Яблучна, із зображенням таких сортів яблук, що коли читаєш на голодний шлунок, то відразу хочеться скуштувати такого яблука :).

Про зміст. Отут починається саме цікаве. Я Вам зізнаюся чесно – обкладинка і назва мене не сильно вразили, а от почуття гумору авторки – це просто сила. Не зважаючи на ряд діалектичних слів (слава Богу, авторка дає у зносках їх тлумачення), а також не зважаючи на інколи казковість ситуацій із героями, мені сподобалося. Життя цих чотирьох подруг чимось уособлює ту ідилію, про яку, напевне, мріють усі друзі (і жінки, і чоловіки). Збиратися, допомагати, підтримувати.
Ідея яблука, виготовленого Пінзелем теж цікава (у Мистецькому Арсеналі з цього приводу теж дещо є). Найбільша радість читача, що все закінчується щасливим завершенням і на останніх сторінках усі усміхнені, міняють підгузники, обнімаються, цілуються… Одним словом, позитивненько :)

Про призначення. Романтичним натурам із почуттям гумору. Жінкам, яким трохи за … (тут можна написати вік :), а також усім бажаючим книголюбам. Книга заслужила додаткову премію на одному відомоу літературному конкурсі, і якби моя воля – я б дала їй цю премію ще раз :)

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 94.

PS: до речі, користуючись нагодою, вітаю Галину Вдовиченко із Днем Народження, який вона святкує 4 вересня! Многая літа, многая книга :)!