0

що буде завтра?

Корова щаслива, бо наступний рік - її

Усім коровам і корівкам присвячено :)

Завтра буде мінус 31.
В плані не морозу, а днів :).
Адже через тридцять один день буде уже 2009.
Як пишуть у Інтернеті – наступний рік буде роком Коричневого/Жовтого Бика/Корови.
Тобто кому що більше подобається, той того і вибирає :).
Хоча, судячи по поличкам у магазинах, вибір було зупинено не на якихось там жовто-коричневих, а на білих корівках у чорну плямку. Тому навіть не знаю як вони виберуться із такої складної кольорової ситуації :).
Биків то взагалі дискримінують по повній :). Одним словом, недопрацьовано :).

Так що даємо сувенірній галузі рівно 31 день для усунення оцих жовто-коричневих розбіжностей :).
А самі тим часом – welcome на закупки. Подарунки, святкові застілля, гарні вбрання і просто хороший настрій ніхто не відміняв. Так що готуймося! Новий Рік з корівками уже скоро :)

0

цитата про слабкості жінки

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

… можна скільки завгодно прикидатися слабкою, але в жодному разі не можна розкриватися перед мужчиною із своїх реальних слабкостей – рано чи пізно він обовязково перетворить їх собі на підніжну сходинку дорогою на власний п’єдестал.
Оксана Забужко “Інструктор із тенісу”

2

правда робочих ранків

Ді-джеї створюють ранковий настрій. Слухайте музику зранку :)

Це є правдива інформація про причини економічної кризи в Україні :)

Взагалі-то клубні треки існують не для того, щоб вдумуватися у зміст слів, які у них співаються (чи може читаються – навіть не знаю як правильніше сказати :).

Але то лише передісторія. Тепер до головного :).
Ідучи зранку на роботу, як і тисячі інших працівників, я слухаю FM. От сьогодні мені до вушок прилетіла з якоїсь радіостанції пісенька “хіт години, місяця, сезону, а також усіх інших часових вимірів”, – як охарактеризував цей твір радіоведучий. Називається вона “No stress” (оптимістично, як на мене :)). Автор у неї Laurent Wolf. Або просто – Лорік :)

І все було б так нічого, якби не приспів, який кілька хвилин прокручується з регулярною повторюваністю “I don’t wanna work today” (за помилки у даному висловлюванні я в курсі, але про них ми поговоримо колись іншим разом :)).

Переклад звучить просто – “Я не хочу працювати сьогодні” :). Бачите – усі про це думають, але тільки один Лаурент Вольф узяв та й заспівав :).

Та я от що подумала у той момент: якщо вранці під ритмічну музику людині десять хвилин протлумачити, що вона сьогодні не хоче працювати, на рівні підсвідомості усі показники її роботи явно не підвищаться. Тому пропоную цьому модному ді-джею подумати над твором “I must work hard today” “I have to make Ukraine better” :)

Так що, якщо хто побачить цього брюнета Лаурента – передайте йому, будь ласка, хай обдумає дану пропозицію :).

PS: а після цього ще будуть розказувати про зниження показників виробництва у світі…хе-хе :)

0

хлопчики, які мені подобаються

Пейзаж за вікном, що інколи наштовхує на роздуми. Чоловіки, які подобаються жінкам

Отакі хлопчики мені подобаються :)

Про учорашню погоду і моє ставлення до неї можна прочитати повідомленням нижче :).

Тому не важко здогадатися як я дивилася на зграйку 20 хлопчиків, що бігали по стадіону і грали по холодному осінньому дощу у футбол.

Як кажуть у народі: “Чим би дитя не тішилося, аби не плакало” :).

Та й їхні ощасливлені та трохи замурзані обличчя свідчили про те саме. Їх було видно навіть з мого дев’ятого поверху, коли вони поверталися по домівках після гри

Ну, ми з моєю сусідкою посміялися, що от фанати футболу маленькі :).

Сьогодні мій ранок, засипаний снігом із поривами вітру, почався з того, що я, подумавши про холоди, подивилася за вікно на стадіон. Ну, одинокі постаті, що вигулюють собачок давно вже не турбують моєї фантазії :)…

А от зграйка хлопчиків у яскравих куртках, що бігала по снігу і грала у футбол… Самі розумієте – явище цікаве. Особливо, якщо зважати, що сьогодні – неділя. І час на годиннику 10.00 ранку (можна ще лягти б поспати трохи… :).

Може у когось це явище не викликало б ніяких емоцій, але я щиро пораділа за цих двадцять.
Чудово, що у їх дитячих життях є стимул прокидатися зранку і йти під дощ, під сніг і у палюче сонце (влітку історія на ранковому стадіоні була аналогічна :)).

А ще мені сподобалося те, що кожен з них розуміє свою відповідальність.

Адже я впевнена, що усі вони вранці хочуть поспати, або посидіти за комп’ютером, чи хоча б подивитися в телевізор. Та слово “треба” перекреслює всі ці хотіння; наявність команди і тренування для них є вагомішими за багато чого іншого.

І от так, сидячи і дивлячись на цей футбол, я чомусь мимоволі подумала, що якби у нашій державі було більше дорослих із такими-от дитячими замашками – Україна була б інша. В кращий бік…

0

пам’ятаємо

Голодомор в Україні

Не забули...

У природи немає поганої погоди. І сьогоднішній день – підтвердження тому. Як на мене, то сьогодні чудова погода…щоб сидіти вдома :).

Але особисто я раджу всім сидіти вдома не просто так, а, запаливши свічку. Це буде наше свідчення незабуття і пам’ятання того, що наш народ нищили. Я не думаю, що в Україні є хоча б одна родина, яка не зазнала втрат у один із отих численних політично створених голодоморів (1921 – 1923, 1932 – 1933, 1947 – 1948). Хіба що це родина емігрантів, які приїхали вже потім. А так ми усі без виключення чули від бабусь і дідусів ті жахи голодних смертей, холоду і бачили їх сльози…

Тому в пам’ять тих неназваних мільйонів і кожної конкретної людини – запали свічку!

PS: якщо у реалі немає змоги – запали хоча б у віртуалі…

0

наркомани

Кокаїн, транквілізатори, лсд, наркота - це зло...

Здається, що наркотики можуть полегшити життя...

У принципі, пост про наркоманів треба було б десь там у день боротьби із цим заходом закинути… Відвідувачів би більше було :).

Але ми ж тут не для рейтинга зібрались… Тож пишу сьогодні і зараз.
Наркомани – це ті, що коляться, нюхають, ковтають, а після цього кайфують/не відчувають болю/літають/творять (вибрати потрібне і підкреслити). Але цю інфу усі знають.
А от для мене особисто було незнаним фактом, що наркомани нині вже не такі як раніше.

Тобто емоційна складова та сама. Літати продовжують. Але от з процедурою у них уже переважно все на формі понюхати і поковтати припиняється. Як свідчать лікарі із наркологічних диспансерів, наркоманів, які “ширяються” зараз стало в кілька разів менше: когось вилікували, хтось пішов у інші світи… Але зараз населення більш свідоме щодо СНІДу і боїться захворіти, та і носити з собою усе необхідне для ін’єкцій не зручно. Тож кількість наркотично залежних людей зростає. Тільки усі вони ковтають таблетки і нюхають порошки.

Я не буду писати про шкоду для життя, для здоров’я і т.д., і т.п. Про відчуття в моменти кайфу я теж писати не буду, оскільки, слава Богу, якось не доводилося тих відчуттів мати, а фантазувати на цю тему не хочеться…
Цим коротким текстом я просто висловлюю свої співчуття усім наркоманам-”кокосоманам” або наркоманам-”демидролистам”.
Мені щиро жаль їхні молоді тіла. Жаль, що їх мозок з кожною дозою відмирає на скількись там відсотків. Я співчуваю їх серцям та іншим органам…

До речі, кажуть, що секс після вживання наркотиків просто неземний. Кажуть, що коли з’їсти пару “коліс” буде пруха і можна не спати три тире п’ять днів. Кажуть, що під дією “трави” можна створити шедевр.

За все інше мовчать. Особливо про те, що реальність обов’язково наступить. А там же все зовсім не таке синтезовано-яскраве. Тож і той, хто ще вчора відлітав із свідомості усвідомлюючи, що він Людина Мегамогуща, заб’ється десь у кутку і не розумітиме чому ж усе таке жорстоке і так дико болить (особливо в районі, де анатомічно розміщується голова)…

Думок у мене ще багато. Адже мене дійсно вразила ця тема. Але писати багато – ліньки :).
Тому пишу на завершення. Діагноз у всіх нас простий: життя яскраве. Навіть без штучних фарбників. Так що не треба його ускладнювати. Треба всього лише пильніше придивитися :)

0

прогнози

Коли помиляються синоптики, то є досить радісне явище

Помилка прогнозів погоди може бути дуже приємною :)

І знову я люблю помилки синоптиків :)!
Адже сьогоднішній перший сніг

Не можна сказати, що дуже явна, але все-таки, це – помилочка. Бо очікували ми його на вихідні, а він уже у середу… ;)

PS: люблю дивитися на сніг.
Особливо, сидячи у у теплій кімнаті тепло і попиваючи гаряченький чай :)

З першим снігом!

0

Студенти

Студенти, з Днем Студента Вас! Як це чудово перебувати у цьому молодому статусі

Бути студентом – це класно :)

Написано спеціально до професійного свята студентів :).
Тобто на 17 листопада та 25 січня :)

Студенти – це такий народ,
Який не може без пригод,
А їх, до речі, вистачає:
Підступна сесія чекає
Чи причепився викладач –
Тоді уже хоч сядь та й плач…

А лекції такі всі схожі –
Нудні.
Студент сидіть не може,
Та як приходить семінар,
Студенту враз якийсь тягар:

Його не видно із-за парти,
Йому уже і не до жартів,
Та викладач хоч в окулярах,
Присутніх відміча на парах,
Тоді й приходять перездачі
І знов студент ридає-плаче…

Але всі теми поздає – дивись,
Стипендія вже є.

Професія “студент” – це класно,
Хоча, на жаль, короткочасно:
Десять семестрів чи п’ять років –
Оце для нас законні строки,
Тож я спішу нас всіх вітати:
Із нашим днем! Із нашим святом! :)

2

Я – осінь

Вірш про осінь і про все осіннє. Про особисте в жовту пору року

Вірш про осінь. Щедру і багату, красиву і жовту :)

У зв’язку із рішучим наступом холодів я вирішила розмістити по-осінньому теплий віршик, який я написала одного осіннього дня 2008 року. І тепер, коли навіть за вікном туман, що не видно чим займаються сусіди у будинку напроти (шуткую, звісно :)), то я читаю цей віршик і розумію, що поганих пір року не буває. Бувають погані оцінювачі пори року :)… Але ми не з таких! Правда :)?

А я ішла по жовтим килимам
По золотим, червоним і багряним.
Я – осінь. Іній сизий по дахам.
Я – осінь золота з легким туманом.
Із літом бабиним у промені тепла.
Я з листя щедра, міцно сплетена корона.
З кленового…
Далеко забрела.
А небо, кольору волошок. Й трохи льону.
Таке блакитне. Я його люблю.
Таке високе… Як не милуватись?
Із листя щось сплету… Ні, постелю!
Щоб бачили, що осінь – то є радість.
Що осінь – то у розкоші ліси
Я сяю в краплях, наче в діамантах.
Я – осінь, сповнена звичайної краси…
Тієї, що багатств найбільших варта.

До речі, пісенна версія цього вірша знаходиться тут:

Мері - Я - осінь (2056)

0

люди, що нас оточують

Люди навколо нас. Ми з точки зору людей

Подивіться навколо! Інколи поряд з нами перебувають якраз потрібні нам люди :)

У кіно дуже часто описуються ситуації, коли хтось іде по вулиці, а назустріч іде інший… І як виявляється – той перший “хтось” є людиною, яку кохає молодша сестра того “іншого”… А вони ідуть назустріч і проходять один повз одного мовчки, і про це не знають.

Звісно, після цього речення усі любителі соціальних мереж закричали, що усілякі МайСпейси і Tуси – це саме те і саме соціальні мережі виправляють такі ситуації.

Але дивлячись правді в очі, можна сказати, що нічого вони не виправляють… Ну, хіба що якусь там тисячну імовірних зустрічей.

А так усе по-старому: ми їдемо в одному вагоні метро із людьми, які живуть поверхом нижче, стоїмо у черзі в магазині за своїми викладачами (зі спини не завжди можна розгледіти :)), і, зовсім випадково, дізнаємося, що колишній однокласник Петя іі нинішній одногрупник Вітя – знайомі уже десять років…

До чого я це все пишу? Та просто, щоб у моїй базі MySQL було на одне повідомлення більше :).

А якщо серйозно, то сьогодні я ще раз зрозуміла, що світ – тісний. І треба частіше дивитися не тільки вперед на дорогу і світлофори, а ще й на обличчя людей, які по цій дорозі ідуть поряд або назустріч…

0

про Китай і китайців

Китайська дівчина посміхається, тримаючи національний прапор

China forever :)

Сьогодні Китай переді мною постав у двох іпостасях:

- перший Китай – це економічний гігант речового ринку Троєщина, який заполонив своїм ширпотребом і ширнепотребом увесь світ. Саме цікаве, що маючи розмову із деякими жителями країн ЄС, а також США я отримала аналогічну інформацію про присутність їх і їхніх низькоякісних речей скрізь – їхні china-towns уже стали невід’ємним атрибутом великих міст. Київ, щоб не відставати, теж має таку резиденцію китайців. І можна з упевненістю сказати, що навіть не одну…

- другий Китай для мене сьогодні – це окрема культура, релігія, світогляд… Часто від нас, біленьких європейців, можна почути зверхність щодо їх культури. Адже ми сприймаємо вороже те, що є нам не зрозумілим
І от, після того, як я голосно розповідала про масштабність заповнення китайцями усього світу, мені потрапила до рук одна маленька книжка китайських древніх віршів. Звісно, Тарас Григорович про них не чув, як, в принципі, і Григорій Савич… Але це не відміняє їх філософію і особливість. Їм тисячі років. Але зараз вони не втратили свого символьного і віщого змісту.

Тому мій висновок сьогодні: Китай вартий того, щоб ним захоплюватися. Навіть не дивлячись на ті неосяжні гори пакунків на ринку Троєщина.

PS: Тысячу раз я ходил по дороге лесной, так почему же клад чужестранец нашел?

1

Другу, що загубився

Другу, який загубився у житті. Або вірш про чоловічі роздуми

У житті треба зовсім небагато - знайти себе, свою суть

Пару днів тому була у одному із пересічних гіпермаркетів міста Києва. І там оголосили про те, що “Шановна мама Такої-то Дівчинки! Підійдіть до інформаційної каси! Не турбуйтеся, що Ваша Дівчинка загубилася. Вона знаходиться біля нас і чекає!”.
Happy end.

Але коли людина виростає і губиться у натовпі, у думках і у реаліях, залишається вірити, що інформаційне бюро життя вчасно повідомить про загубленого…

Холодний вечір.
Вітер. Київ.
Він просто йшов,
Він мовчки мріяв
Про те, що ще прийдуть часи…
Замерзлі руки з усіх сил
Ховав в кишені.
Знову пусто
В думках у нього
Він відпустить
Всі спогади.
На крок вперед…

Кудись туди,
Де трохи далі
Були у щасті та печалі,
Тонули і ішли на злет
Його хвилини, дні і миті
Лиш київські вогні розмиті.
Всю правду знали…

Уперед хотілося кудись побігти.
Втекти, кудись із цього світу,
Що так немилостиво б’є.
Знайти і рідне, і своє…

Спинився. Подививсь навколо
Нема нікого.
Трохи з болем
Він зрозумів:
Тікати? Ні.
Відчув, щось там у глибині
Отам, де серце. І у скронях…
Тепло розбіглось по долонях
І зникли Київ, холоди.
“Себе знайти. Себе… Знайти…”