2

Я вже не та

Життя грає в ігри з нами і ми не маємо сили опиратися його правилам

Це все життя… Звичайно, що не ти.

Я вже не та.
Я вже тобі не вірю
Нема уже наївного дівча,
Яке колись вручало свої мрії
І дарувало вогник у очах.

Я вже не та.
А знаєш хто тут винен?
Звичайно, що не ти…
Це все життя.
Воно не визнає свої провини…

Я вже не те усміхнене дитя,
Яке колись тебе отак зустріло.
Я думала, що щирість візьме верх.
Проте… Я помираю…
Я безсила!
Бо хтось мою ту щирість взяв
І стер.
А разом з тим пішла моя наївність.
І вогник мій…
Той “хтось” його забрав…

Я вже не та.
Хоч може це і дивно,
Але ховаюсь як завжди у сотнях справ.
І маску я щодня свою вдягаю.
І хочу від усіх кудись втекти.

Я вже не та…
А знаєш хто тут винен?
Це все життя.
Звичайно, що не ти…

2005 рік

0

Ты хочешь

Возвращение того, что было невозможно

История не возвращается

Ты хочешь начать всё сначала…
А помнишь,
Луна целовала
Каштанов зеленые листья
И звёзд необъятный простор.
Ты помнишь?
И я тоже помню.
Тепло твоей нежной ладони.
Влюблённости полные мысли
И майский ночной разговор.

Ты хочешь вернуть все обратно…
А помнишь,
Нам было приятно.
Быть вместе…
Мне часто казалось,
Что я, словно птица, лечу.
Но жизнь показала другое.
Я сердца тебе не открою.
Ты хочешь вернуть всё обратно?
Ты хочешь.
Но я не хочу…

2003

3

вся правда Проінет

www.proinet.org.ua - цікавий проект про те, як відчувати себе вільним в інтернеті

Маленька правда Проінет :)

Якщо Ви не знаєте що таке Проінет - для Вас же гірше :).
А якщо бути ще точнішим, то Ви багато чого втратили.
При чому під фразою “багато чого” розуміється шість семінарів у НТУУ “КПІ”, Могилянці та Університеті Тараса Григоровича (в сумі, якщо мій калькулятор правильно порахував – виходить 18 семінарів).

Взагалі-то, про важливість Інтернету в нашому житті говорити не треба нікому, та і я не маю зайвих хвилин, кілобайтів і бажання, щоб “растекаться мыслью по древу” :).

Але, коли хтось хоче зі знанням справи розказати таке, що в книжках не пишуть – то це особисто мене зацікавило. Я бувала на різних культурно-масових та освітніх подіях, у серйозних закладах і несерйозних місцях; слухала лекції маловідомих викладачів і відомих людей… Щоб потрапити туди, необхідно було пройти дрес-контроль, IQ-контроль та ще безліч недоречних контролів. Але формат саме таких зутрічей по принципу баркемпів чи блогкемпів чи beer-кемпів, як у Проінеті, мені видається цікавим і справді перспективним. Адже там все без напрягу :).

Єдина напруженість може виникнути у період народження геніальних питань по темі до лекторів :).

До речі, про них. Про лекторів.
З такими лекторами можна і в розвідку, і на танці :).
Якщо коротко, то сподобалися всі. Звісно, включно із Катею і Ярославом :).

Алекс Рябцев, як на мене, дуже дохідливо розказав що треба робити, коли хочеш щось робити в Інтернеті і не знаєш з чого почати :). До речі, якщо Силіконова долина, нас читає, то щирий привіт і ми скоро до тебе приїдемо стартапи реєструвати… хе-хе :).

Сергій Даниленко… Ну, у мене склалося враження, що, якщо існуватиме поняття “акули соціальних медіа“, то він десь буде серед акулячого начальства :). Після перших десяти хвилин семінару я зрозуміла, що за соціальними медіа буде майбутнє і треба якось собі шукати місце під Інтернет-сонцем :). Так що я теж змінила формат своєї скромної халабудки meri.kiev.ua на більш зручну хатинку-блог :). І тепер щодня виглядаю з вікна на оте саме Інтернет-сонце, соціальні медіа і web 2.0 разом взяті :). А ще мене порадував той факт, що у них на роботі, тобто на ХайВеї турбуються про чистоту і правильність українськомовного Інтернету. Респект їм за це :).

Максон Пуговський – це людина, що може самому звичайному юзеру розказати про блоги щось таке, що він сам стане блогером :). І я впевнена: хто сидів у бібліотеці КПІ (у тому залі, де не було проектора, а були тільки зацікавлені слухачі :)) рано чи пізно засвітять свій творчо-блогерський талант в Інтернеті :).

Стас Рудий, хоча якщо брати метафоричний ряд, то можна сказати Стас із Інтернет-закалкою. Або Стас “RSS-ы трепещите” і т.д. :). Видно, що людина дуже довго працює у цій сфері ІТ-технологій, бо про пейджранки, кластерні пошуки і хmlівські особливості паучків-пошуковичків знають лише вибрані… А те, як він за п’ять хвилин без зайвих епітетів розказав принцип роботи пошукових систем - це просто no comments як вражаюче.

Роман Рибальченко видно відразу, що він – свій хлопець в цьому ділі :). Тобто, в Інтернет ПО. Я знаю, що SEO – це красивіше звучить, ніж ПО. Але ПО – це виключно українською – пошукова оптимізація :). А ще видно, що у нього дуже близькі стосунки із Гуглом, Яндексом, Рамблером і ще півсотнею пошуковиків. Не знаю, як у нього на близькі стосунки із усіма ними вистачає часу :). І від себе хочу сказати: фраза про відкриття секретів у кулуарах – супер :)

Оксана Завойко підкорила своїм шармом. Проста така дівчина, україномовна, начитана і ерудована. Плюс, видно, що психологію проведення лекцій знає добре, але Інтернет – ще краще :). Особливо, коли заторкнути тему соціальних мереж… Усіляких там фейсбуків, однокласників, у контакті та в коннекті одночасно :). Тоді вона може та-а-аке розказати, що аж самому захочеться стати власником якоїсь соціальної мережі :). До речі, вона працює в соціальній мережі profeo.com.ua – так що українські професіонали усіх сфер – єднаймося :)

На цьому все. Ліміт букв вичерпано.
Пятница-развратница” замучила думками про вихідні. Так що я пішла на вихідні :).

0

у природи нема поганої погоди

Щось задощило... Терміново викликати Сонце!

У протистоянні з погодою треба показати справжню витривалість :)

Усі, хто мав радість побувати сьогодні на вулиці, без емоцій у стіни рідної хатинки не поверталися. Я в цьому впевнена. Прямо-таки самовпевнена :)

А все тому що дощ ішов, іде і буде йти (прямо як Ленін Володимир Ілліч :)). До речі, у останнього, тобто Ілліча, а не доща :), учора був День Народження. Так що якби це було все багато років тому, то нас би всіх дружно вигнали на свіже повітря білити дерева. Aka Суботник… Тобто був би вівторник :).

Хоча, то все вигадки. А от що не вигадка – так це те, що за сьогоднішній день дуже виросли прибутки парасолькової галузі. Якщо така є звісно :). От вони, видно, сидять і моляться у своїх парасолькових цехах, щоб така погода тривала. Але ми…

Нам треба зовсім інша річ на цей момент. Тим більше, привід для цієї речі уже є -вчорашній ДН пана Леніна :). Тож, я пропоную всім налити і випити. Для зігрівання і приємної атмосфери. Для налагодження спілкування, якщо воно чомусь розлагодилось. Та і просто – випити…Випити чаю. А Ви за що подумали…хе-хе :)?

4

Я ховаюся

Гра у схованки. Між двома закоханими. Коханими. Взаємно люблячими

Я хочу заховатися від тебе

Я ховаюся в книжках і у екранах.
У калюжах від весни так сильно п’яних
Світить сонце

Золотим сліпучим диском
Я ховаюся…
Від променів і блиску
Видно сказане тобою -
Дуже щире
Кожне слово – то моя маленька віра,
Хоча може не маленька, а велика…

Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках.
У контактах, у листах, у переходах,
У простих, давно заспіваних акордах.
І кажу, що так воно і має бути.

Я ховаюсь від думок про тебе всюди.
Але знаю, що довіку так не зможу
То є кара, чи то просто милість Божа?
Усвідомлювати, що і це у нас взаємне…
Бо ти теж ховаєшся від мене.

0

Про тебе

Чоловіча правда очима колишньої коханої

Всього лиш вірш під назвою “Про тебе”

Ти боїшся згадок.
То так ясно видно,
Але ж це – початок…

Вже немає рідних
Рук моїх у тебе.
І очей відкритих.
І думок в польоті
Вуст зі смаком літа.

Це всього початок
Без моїх квітучих
Посмішок.

Насправді,
Сни тебе замучать.
Бо там буде постать -
Тінь від мого тіла…
Забувать непросто,
Бо лиш я зуміла
Полюбити щиро,
Що не бачать ззовні.
Світ наш так закрити,
Щоб від всіх сторонніх…

Але ти ж боїшся і про це згадати.
Що ж…
Шукай десь щастя.
І сумуй по втратах.

Хоч навряд чи знайдеш
Щастя заповітне,
Ти ж не знаєш ціну
Рук отих, що рідні…

2007

0

Вірш про зірки

Вірші про неймовірно красиві зірки однієї ночі

Зірки найяскравіші там, де любов… Фото by vagabondando

А в Києві таких зірок немає.
Бо тут обвінчані і небо, і земля.
А море синє.
І таке безкрає,
Що навіть вітер цю красу не розділя.

Твої обійми…Ніжні і приємні.
В цю мить я хочу просто розцвісти!

Хоч буде ніч така глибока й темна.
Мені все рівно.
Бо зі мною – ти
В очах втопаю…
Майже слів не чую
Забувши всіх.
Сховавшись від тривог…
Дивись! Он вітер зірочку цілує.
Отак би мить спинити.
Й бути вдвох…

2005 рік

0

Две души

Два життя. Дві долі. Дві душі

История из жизни двоих когда-то влюблённых

Было две жизни. И было два пылающих сердца.
Было много ярких слов, но была всего одна стрела, которая пронзила эти сердца. И любовь у них тоже была всего одна, но какая…
Их жизни соединились одним вечером. Их знакомство было простым и банальным – их свёл медленный танец. Познакомились, разговорились и поняли. Они оба поняли истину – перед ним была лучшая в мире девушка, а перед ней был ОН, самый лучший на свете.

Continue Reading

0

Брудні ангели цього світу

Про неангелів і майже ангелів. Вже не ангелів

Ангелам... І не-ангелам.

Вона обережно зняла з себе білосніжний одяг і заховала його у невеличку валізку. Туди ж з ніжністю була схована її доброта і щирість.

Свої мрії вона поклала у окрему кишеньку валізи – щоб було зручно час від часу діставати їх і переглядати як згадку минулого. Цнотливість та відкритість вона хотіла залишити, але вони теж виявилися не модні, тому довелося і з ними прощатися.
А крила…

Ті прекрасні крила, які Ангелам даються на небесах, і які неодноразово дарували їй легкість польоту, були теж сховані у валізу. Зараз вони їй просто не були потрібні…
Адже навіщо у сучасному світі крила, мрії та щирість? Для того, щоб бути вразливими?

Ось тому сяйво ангельського обличчя було замасковане під ультрамодним макіяжем. Одяг нічим не вирізнявся від одягу усіх інших людей, а життя стало таким же сірим та стандартним, як і мало бути.
Вона стала пересічною громадянкою (не)залежної держави і як згадка про її минуле, залишилося всього-лише ім’я – Ангеліна.
Час від часу вона згадувала про свої мрії. Інколи у неї виникало бажання відкрити свою валізу і повернути все назад, стати тим білим і прекрасним створінням, яке уміє творити добро, знає як допомогти, порадити, може дарувати і не просити щось в обмін на це…
Але життя її зупиняло. Бо вона уже познайомилася з ним поближче, тому бачила усі його реалії. Вона розуміла, що зараз у нашому світі Ангели нікому не потрібні. Вони зі своєю чистотою дуже сильно підкреслюють бруд цього світу. А нам же так неприємно це усвідомлювати…
Тому вона змирилася з тим, що минулого уже не повернути. Вона вже не тривожилася із-за того, що у світі нема нічого справжнього. Те, що раніше шукали в людях, зараз шукають у віртуальності. А те, що не можна купити за гроші, можна купити за великі гроші…

Тому нарешті проживши у цьому світі кілька років вона зрозуміла головне – не треба намагатися змінити цей світ. Треба змінювати себе. Може весь світ цього і не помітить, але життя не залишиться осторонь і обов’язково відповість на цю зміну.

Життя не буде вимагати ідеальності. Адже воно саме не є ідеальним.
Життя пробачить помилки. Бо така у нього робота – пробачати нам все…
А бути Ангелом? Ні, не треба… Адже Ангели у нашому світі не потрібні.

2

Как всегда

Реалии нашей жизни таковы: мы имеем то, чего заслуживаем

Мы имеем то, чего заслуживаем... Делайте выводы сами.

Все как всегда.
А может даже хуже.
Кто виноват?
Вопрос этот не нужен.
И оправданий не ищи -
В том малый толк.
Не сделал -
Это значит, что не смог…

Ты не смотри
На мир глазами злобно.
Здесь очень много
Лиц, тебе подобных.
Обиженных на жизнь
И на других,
Но мир ведь обойдется
И без них.

Так что сердись.
Хоть умирай со злости.
Оставь свой след
Точнее только кости.
Ведь не успел ты
В жизни ничего…

Эй, ты!
Цени наш мир!
Из-за него
Ты видишь солнце.
Небо, листья, лица.
Пусть ночью
Иногда тебе не спится.
Но вместо злобы твоих
Милых глаз.
Скажи: “СПАСИБО, ТЕБЕ ЖИЗНЬ!”
Хотя бы раз.
В моменты выдоха.
А, может, даже вдоха…
Поймешь ты сразу:
Жить не так уж плохо.

0

О жизни – 2

Мы - снег, мы летим в этом мире и однажды умираем

Мысли о жизни...

Cнег умирает. Вместе с ним
Уходят те, кто был живым.
Ещё недавно…
Тает плавно
Вся жизнь у каждого из нас.

Не верьте…
Но ведь это явно:
Всему есть свой последний час.

Наш мир не вечный -
Это правда…
Не безупречный,
Как все мы.

Но нам другого и не надо…
Нам нужен
Холод от зимы
Тепло весны
И радость лета
Осенняя листва в букетах.
И жизнь…
Она всегда такая:
Мы так хотим любви и рая
И все свои года и дни
Не хочется нам быть одним…

Так что живите как хотите.
Ведь всё решает человек.
Но помните и поспешите.
Ведь тает жизнь, как будто снег…

0

Жизнь – игра

Играем в жизнях свои роли. Гадаем, ставим ставки, ждем

Что наша жизнь? Наверное и вправду, игра…

В нашей жизни
Всё возможно
И запутано,и сложно.
И ошибочно порой…
Жизнь, по сути, есть игрой.

Мы – актёры.
Души прячем:
Улыбаемся и плачем,
Хоть внутри
Совсем не то -
Не поможет нам никто…

Ведь мы сами виноваты:
Всё бежим,
Спешим куда-то.
Время хочем обмануть.
Хочем счастья.
Хоть чуть-чуть.

Но сценарий весь написан:
И актёрам, и актрисам.
Там всё чётко до безмеры,
Много жизненных примеров…

Так что главное -
Не сбиться,
Не пустить из рук синицу.
Потому что жизнь такая -
И ошибок не прощает…
2004