Категорії
щоденник

Сергій Жадан. Месопотамія

месопотамія, сергій жадан, книги жадана
Книгу Сергія Жадана “Месопотамія” я купила у книгарні “Є”. Люблю її ;)

Про назву. Якщо повестись на назву і очікувати, що Месопотамія – це якась історична оповідь про життя на території між Тигром і Євфратом, то існує загроза розчаруватися уже на перших сторінках твору. Адже жаданівська Месопотамія не така: тут немає місця для історії в її класичному розумінні. Натомість є дев’ять (не)вигаданих історій із життя чоловіків з цікавими іменами: чого тільки варті імена українців Боба, Ромео чи Маріо або євангелістських Луки, Матвія та Фоми. І вже починаючи з цих самих імен прослідковується основна ідея твору – перебування між двох вимірів, поміж реальністю та вигадкою, смертю і життям. Саме зі смерті все і починається.

Про зміст. Історія Марата, хоча і містить опис його життя, проте розповідається на його похороні. Традиційне застілля, приурочене до такої події, повноколірно ілюструє відому істину: про померлих кажуть або добре, або нічого. Якщо доброго немає, його можна вигадати. Тому усі, хто зібрався на Маратовому подвір’ї, рятувалися від тиші тим, що по-своєму прикрашали розповіді про реальність, якою жив Марат, перебуваючи між власною фантазією та недомовками правди.
Однак, смерть – то лише початок нового етапу, момент перебування між рікою життя вчорашнього завершеного та сьогоднішнього – молодого і нового. Тому після опису блідих відчуттів відвідувачів похоронів Марата, дуже символічно іде жива і яскрава розповідь про юного Ромео, закоханого у старшу за нього жінку.
А потім – не менш яскравий в емоційному плані розділ з назвою-йменням «Іван». Хоча справедливіше було б назвати його по-жіночому «Соня», оскільки уся історія написана про руду наречену Соню, її перебування між різними чоловіками та між своєю дійсністю і снами. Однак, певно, що тоді б розділу про Соню приділялося відразу більше уваги. Адже жінками завжди більше зацікавлюються, особливо у виключно чоловічих компаніях. Тому все-таки переміг патріархат імен у назвах розділів.
Загалом у Месопотамії суцільно йдеться про міжлюдські взаємини, при чому у неочікуваному форматі: після Соні, що переспала зі своїм колишнім прямо на власному весіллі, йдеться про життя Маріо, який пізнав тілесних утіх зі своєю двоюрідною сестрою, а ще – про Боба, який прагнув зробити те саме зі своєю кузиною Ліліт, однак щедра американська земля була не прихильна до нього. Месопотамія розповідає про Юру, хворого на туберкульоз, та його лікарняний роман на розкладачці із медсестрою Аллою-Акулою; у загальний ландшафт таких любовних взаємин дуже добре вписується історія Фоми (або як його називають усі – Фіми), який розпочав стосунки із Олею, офіціанткою з проститутським минулим, а також сповідь Матвія про його десятирічне очікування жінки, нарешті виборену від неї взаємність, а також її вагітність не від нього.
Навіть в останній, завершальній історії Луки, хворого на рак, є місце для відносин між чоловіком та жінкою. Десь там, у межиріччі очікувань дня своєї смерті та святкувань дня свого народження, Лука танцює свій підстрибкуватий танець перед важливою для нього і незнайомою для його друзів жінкою. Під хрип магнітофона, коли всі гості уже розійшлись, весь світ сходиться на її благословляючому погляді його невпорядкованих рухів.
Читаючи кожну з таких історій складається враження, що Межиріччя цього твору проходить між певними соціальними табу і психологічними дозволеностями. Без сумніву, такі історії тихо трапляються у реальному житті, однак у переважній більшості випадків про них говорять пошепки, з явним осудом чи співчуттям. Натомість Сергій Жадан написав про них вголос і не надаючи власної оцінки описаному життєвому фактажу.
Його Месопотамія – це територія між прозою першої частини і поезією другої; без прикрашання реальності солодкими словами, зате – з притаманною йому безпосередністю опису деталей і ненормативною лексикою.

Про призначення. Тому цей твір варто прочитати. Хоча б для того, щоб крізь призму написаного по-іншому подивитися на свою реальність, задуматися над своїми табу і побачити Межиріччя власного життя.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 95

PS: ось інформація про книгу – Сергій Жадан. Месопотамія. – Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2014.

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.