Твоя нетиповість мене провокує на роздуми.
Я хочу зректися їх. Годі.
Мій світе, спинись.
Ти вмієш писати красивими довгими прозами.
І, може, ми навіть були
Одним цілим колись.
В житті у минулому.
Може, були ми обвінчані.
Бо надто ти мій.
Тільки вголос мене не читай.
Ти ж знаєш, що нам
Не потрібні словесні освідчення.
Краще заваримо чай.
На двох,
Щоб у присмаку
Нам дуже цінної міцності
Ми знов у розмовах
Безмежились в просторах тем.
Загладивши гострі кути
Наших все-таки різностей.
Поглядами навзаєм.