В останній день
Свого гамірного життя
Я триматиму тебе за руку.
Так міцно як дозволить моє безсилля.
Отих моїх з тобою
Ніким не розбавлених годин.
І, коли я стискатиму вже слабкіше.
У стінах, що давно вже не білі.
Я буду тобі дякувати.
І ще не вірити,
Що ти будеш ходити.
І відчувати як плачуть сироти.
Коли у них вже нікого нема.
Бо ти як і вони.
Відтепер і від завтра
Один…
Поділитися з іншими