1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

ніколи і вгору глянути / no time to raise up my head

Якщо за стіною роботи світу білого не видно, треба терміново щось з нею робити... Як мінімум полюбити, чи що :)

Якщо за стіною роботи світу білого не видно, треба терміново щось з нею робити… Як мінімум полюбити, чи що :)

От буває таке, що ніколи і вгору глянути.
Треба і туди встигнути, і сюди.
І навіть коли вже знайдеш мить, піднімеш голову догори, а тут бац – і звідти на тебе теж падають вони – улюблені справи :).
Чи може і не такі вже сильно улюблені…
А може і не падають, а плавно спускаються на повітряних кульках :).

Але ж їх суть залишається незмінна і скільки не пий чаю з цукром, солодшими вони не стануть. Тож, нічого вдіяти не можна.
Недарма ж робота (наука) співає “Полюби меня такой, какая я есть” :).

Тож щоб вижити в цьому світі лишається тільки одне: змиритися з її (тобто роботи) капосним характером, не лінуватися, і терміново рятувати себе, і починати розгрібати завали і замети на столах і у і-мейлах.
Пішла і я брати необхідні знаряддя. Ще побачимо хто кого :)
Понеділок в поміч!

In English

Sometimes you are so busy that you have no time to look around and raise up your head.
As usual you must go there and make it here.
So even if you found a moment, raise your head up and – bam, you see that they also are falling onto you – your favourite works :).
However, maybe, not so greatly favourite…
Even more – they probably not fall but gradually descend on balloons :).

However, it does not matter since the essence of these works remains unchanged and no amount sugar in your tea will help to make them a little bit sweeter. But your work (science) just sings “Love me such as that I am” :).
To survive in such situation the main task is to put up with her (I mean Work’s) peculiarities  not to be lazy, to save yourself, and begin to rake piles and drifts on the tables and in e-mails.
Hence, now I left you to take the necessary implements. Let’s see who wins :)
Monday will help :)

Поділитися з іншими

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Твоїм пасажирським вагонам
Таким ночам співають літні оди
Фото із затінку
Мобільна збірка “Лише до безтями”
Вирости можна з думок

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. “Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!

  2. Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *