1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Не вірте очам

Девушка на канате, канат девушка, еквилибрист, эквилибристка девушка

Не треба завжди вірити своїм очам, чужим словам і будь-яким обмеженням.

Не вірте очам,
Бо вони бачать стіни і межі.
Не вірте промовам,
Бо часто нещирі вони.
Красиві слова.
На них ловляться необережні…
Не вірте в солодкі,
Хоча такі бажані сни.

А в що ж тоді вірити?
Будучи на роздоріжжі.
Кого ж тоді слухати?
Серце віддати кому?

Питайте в дощів.
У хвилин одинокої тиші.
Йдучи по дорозі на гору
Круту й камяну.
Просіть не в людей.
А у світлого синього неба.
Із ним не лукавте
Кажіть напряму – так як є.

Бо хто просить щиро
І віддано щастя для себе
Тому доля відповідь
Завжди і вчасно дає.

Поділитися з іншими

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Твоїм пасажирським вагонам
Таким ночам співають літні оди
Фото із затінку
Мобільна збірка “Лише до безтями”
Вирости можна з думок

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. “Ті, з ким були спільні простори трамвайних зупинок” зачаровані Вашим творчим ростом та досягненнями!

  2. Дякую Вам, Ліно. Мої київські трамваї часто фігурують у віршах і згадках. Це все тому, що по-дитячому кожна трамвайна поїздка для мене залишається подорожжю і очікуванням несподіванок. Навіть в умовах, коли трамвайні виїзди стають рутинними і везуть на якусь Привокзальну площу чи у Пущу Водицю – все рівно щоразу я сідаю в трамвай і бачу світ по-іншому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *