1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
2

(Не)моє місто

Моєму майже рідному місту. Тому самому, яке надихає і дарує крила

Місту, яке люблю

Я тут жила в минулому житті.
Ходила вуличками, що і зараз все ще рідні,
А як запамяталися оті
Обплетені паркани, литі з міді.

Ми родичі з далеких поколінь.
І нам з тобою є про що поговорити.
Ти є одне із тих людських творінь,
В якому теж чомусь так хочеться творити…

Добро на вулицях, цвітіння у думках.
Лиш сковує легка у рухах втома.
Та я воістину отут колись жила,
Бо навіть зараз відчуваю, що я вдома.

Поділитися з іншими

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


Будинки як кораблі
Фарбуй його всього
Прилуцький міський будинок культури
тексти з голосами війни
Вже осіннє відсиріло небо

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *